Огляд конструкцій машин і апаратів для гасіння пожеж, транспортування робітників та засобів пожежогасіння

Запалювальні апарати. При вогневому методі боротьби із лісовими пожежами назустріч вогню пускають зустрічний во­гонь. При цьому необхідно на ходу, не зупиняючись, запалити надґрунтовий покрив, підстилку, а також купи та вали поруб-них решток або сухого хмизу.

У лісовому господарстві для цього використовують за­палювальний апарат ЗА-1, що складається із резервуара для пального (бензину) місткістю 7,5 л, бензопроводу з форсункою від паяльної лампи, насоса для створення у бензорезервуарі по­чаткового тиску 0,25 МПа, манометра і заплічних пасів. Робітник може застосувати цей апарат, не зупиняючись і не на­хиляючись. При цьому факел полум'я, який дає апарат, досить стійкий навіть у вітряну погоду. Однієї зарядки апарата при діаметрі форсунки 1 мм вистачає на 3 год безперервної роботи.

У разі вологості повітря 30-40 % використання апарата у 4-5 разів прискорює процес розпалювання лісових матеріалів порівняно з розпалюванням звичайним факелом.

Крім цього апарата застосовують запалювальні апарати ЗА-ФКТ і ЗА-ФК, що мають з ним багато спільного.

Пожежні насоси. У пожежній техніці застосовують порш­неві (ручні), відцентрові і шестерінчасті насоси.

Частіше використовують відцентрові насоси одноступінчас-ті, рідше — двоступінчасті. Насос можна монтувати разом з двигуном на рамі з полоззями, на напівпричепах, на шасі ав­томашин (автонасоси) і в причіпній колясці мотоцикла (по­жежні мотоцикли).

Шестерінчасті насоси прикріплюють до картера заднього моста трактора з приводом від вала відбору потужності. Одно-роторні насоси у пожежній техніці відіграють допоміжну роль (як вакуум-насоси).

Для відсмоктування повітря із корпуса відцентрового насоса і заповнення його водою у момент пуску насоса застосовують допоміжні вакуум-насоси або газоструминні вакуум-апарати.

Вакуум-насос — це насос із обертальним рухом ротора. Принцип дії його такий (рис. 41, а). У корпусі / циліндричної форми ексцентрично розміщений ротор 2, що має вигляд суціль­ного барабана з радіальними прорізами по всій довжині бараба­на. В цих чотирьох прорізах вільно сидять чотири ролики. У місці, де ротор щільно прилягає до корпусу, ролик повністю входить у проріз. При обертанні ротора у напрямі стрілки зазор між стінками ротора і корпусу збільшується, при цьому черго­вий ролик висувається із прорізу під дією відцентрової сили.

Після з'єднання всмоктувального штуцера вакуум-насоса із камерою відцентрового насоса повітря із корпусу відцентрово­го насоса і забірного рукава відсмоктується, що спричиняє за­повнення їх водою.

Для відсмоктування повітря зі всмоктувальної лінії під час запускання насоса або автонасоса вони можуть мати також га­зоструминний вакуум-апарат (рис. 41, б). У вихлопній трубі двигуна є заслінка 3, що за допомогою тяги 1 може пере­кривати цю трубу. Поряд із заслінкою розміщується корпус га­зоструминного вакуум-апарата, у якому вміщено газове сопло 8, вихлопне сопло 7 і вакуумна кільцева камера 6, з'єднана з трубкою підсмоктування 5. Трубка підсмоктування зблокова­на із тягою 1, заслінки 3 так, що при закриванні заслінки одно­часно відкривається трубка підсмоктування 5, і навпаки. Газо­струминний апарат забезпечує висоту підсмоктування до 7 м.

Якщо автонасосі є компресор, газоструминний вакуум-апарат можна привести у дію стиснутим повітрям.

Мотонасоси (мотопомпи) використовують для подавання води із відкритих водоймищ, перекачування води при гасінні пожеж. Їх можна застосовувати для заправлення водою баків вертольотів. Часто легкі мотонасоси використовують для зап­равлення ранцевих вогнегасників-обприскувачів. Мотонасоси можна також використовувати при перекачуванні води для різноманітних господарських цілей.

Повна автономність і зручність у роботі, простота і надій­ність конструкцій роблять мотонасоси незамінними при гасінні пожеж. Висока мобільність переносних мотонасосів дає змогу подавати воду у важкодоступні для пожежних автомобілів місця.

Використовують переносні й причіпні мотопомпи. Переносні до місць пожежі привозять на автомобілях, спеціальних візках, мотоциклах або підносять до водоймищ на руках. Причіпні мо­топомпи монтують на одновісному причепі, що буксують авто­мобілем. На невелику відстань їх можна транспортувати вручну. Мотонасос складається із відцентрового насоса і двигуна.

 

 

Рис. 41. Схеми засмоктувальних пристроїв пожежних насосів:

а — схема роботи однороторного коловоротного насоса (вакуумного насоса):

1 — корпус; 2 — ротор; З — шибер; 4 — засмоктувальний штуцер;

5 — нагнітальний штуцер;

б — схема газоструминного вакуум-апарата: 1 — тяга; 2 — кільце; З — заслінка;

4 — вихлопна труба двигуна; 5 — трубка підсмоктування; 6 — кільцева камера;

7 — вихлопне сопло; 8 — газове сопло

 

Рис. 42. Схема мотонасоса лісопожежного МЛП-З(ОЗ):

а — загальний вигляд: 1 — ствол пожежний; 2 — насос осьовий; З — вал гнучкий; 4 — рукав напірний; 5 — ручка-перемикач; 6 — механізм включення осьового насосу; 7 — бак наливний; 8 — стяж­ка; 9 — рама; 10 — важіль керування дроселем;

11 двигун; 12 — насос відцентровий; 13 — муфта; 14 — пробка; 15 — рукав всмоктувальний; б — будова осьового насоса: 16 — кожух; 17 — корпус; 18 — вал; 19 — колесо робочеї

Мотонасос лісопожежний МЛП-3(0,3) (рис. 42) має дви­гун потужністю 3 кВт, який підтримує тиск при номінальному режимі 0,3 МПа. Призначений для гасіння лісових пожеж за рахунок подавання води або вогнегасних розчинів по напірних пожежних рукавах і для заправлення пожежних ємностей із водоймищ при транспортуванні їх до місць лісових пожеж.

Основними частинами мотонасоса (рис. 42, а) є рама 9, відцентровий насос 12, двигун 11, гнучкий вал 3, осьовий на­сос 2, механізм включення осьового насоса 6 з ручкою-переми-качем 5, всмоктувальний пожежний рукав 15 і комплект напір­них рукавів 4. Крім цього, до комплекту мотопомпи входять перевідник для послідовного підключення кількох мото-насосів, трійник для роботи із розгалуженою напірною лінією і пристрій для перенесення мотонасоса і рукавів.

Мотонасос лісопожежний високонапірний МЛВ-1 має май­же такі самі основні частини, що й попередній, але завдяки більш потужному двигуну забезпечує подачу вогнегасильної рідини під тиском 1,2 МПа.

При використанні більшості існуючих мотонасосів треба ма­ти можливість опускати всмоктувальний рукав на певну глиби­ну, що не завжди можливо у природних водоймах. Для таких умов використовують мотонасос лісовий плаваючий МЛП-0,2 (рис. 43), що завдяки пінопластовим понтонам утримується на поверхні води, а всмоктувальний рукав опускається на нез­начну глибину.

При гасінні лісових пожеж використовують пожежні авто­мобілі та спеціальні лісові пожежні машини.

 

Рис. 9.6. Мотонасос лісовий плаваючий МЛП-0,2:

1 — паливний бак; 2 — штатив; З — хомут; 4 — двигун від

бензиномоторної пилки; 5,8 — понтони із пінопласту; 6 — пожежний

ствол; 7 — рама-каркас; 9 — рукав напірної лінії; 10 — напірний

патрубок; 11 — обичайка по периметру понтона; 12 — різьбовий

штуцер; 13 — засмоктувальнии фільтр; 14 — відцентровий насос

Лекція №9

 

Тема: Пожежні автомобілі та всюдиходи

1. Автоцистерна лісова АЦЛ-147.
2. Всюдихід пожежний ВПЛ-149.
3. Ранцеві обприскувачі пожежного типу.
4. Ранцевий лісовий оприскувач-вогнегасник РЛО.
5. Вогнегасник лісовий ранцевий ОРХ-3М.

 

1. Розрізняють пожежні автомобілі загального і спеціального призначення. Машини загального призначення (автоцистерни і автонасоси) є основними засобами, що використовують у по­жежних частинах. Вони призначені для транспортування до місця пожежі особистого складу, води, піноутворювача, пожеж­но-технічного інвентарю і подавання на вогнище води або по­вітряно-механічної піни.

Автоцистерни завдяки універсальності широко застосову­ють у підрозділах пожежної охорони.

Промисловість випускає автоцистерни трьох типів: легкі, середні та важкі.

Пожежні автоцистерни монтують на шасі вантажних авто-мобілей звичайної і підвищеної прохідності. Вони обладнані від­центровими насосами із силовою передачею, ємністю для води і кабіною для обслуги.

Автонасоси відрізняються від автоцистерн тим, що не ма­ють бака для води (хоч не виключається встановлення невели­кої ємності для першої допомоги). Крім того, автонасос має більш широкий комплект протипожежного обладнання за кількістю і номенклатурою, більше місць для обслуги та збіль­шену місткість бака піноутворювача. Автонасоси звичайно ви­користовують у комплекті із автоцистернами.

За конструкцією автонасоси й автоцистерни схожі і мають однакові компоновку і вузли — коробку відбору потужності, насоси та ін. Пожежні автомобілі спеціального призначення використовують для гасіння пожеж у різних специфічних умо­вах. Вони здебільшого працюють разом із пожежними автомо­білями загального призначення. До пожежних автомобілів спеціального призначення належать аеродромні автомобілі для гасіння великих пожеж, у тому числі й лісових пожеж, авто­мобілі зв'язку й освітлення, автомобілі технічної служби, про­типожежні всюдиходи та ін.

Пожежні автомобілі маркірують за такою схемою: почат­кові літери визначають вид автомобіля, цифри після літер — головний параметр, у дужках номер моделі базового автошасі. Наприклад, АЦ-30 (53А) — автоцистерна з насосом продук­тивністю 30 л/с на шасі автомобіля ГАЗ-53А.

2. Автоцистерна лісова АЦЛ-147 на шасі автомобіля ГАЗ-66-04 призначена для транспортування людей і засобів пожежогасіння у районах з розвиненою'сіткою шляхів. Її також використову­ють для прокладання перед фронтом вогню загороджувальної мінералізованої смуги за допомогою ґрунтообробного дискового знаряддя, навішеного на задню частину автоцистерни.

3. Всюдихід пожежний лісовий ВПЛ-149 (рис. 44) викорис­товують для перевезення людей і засобів пожежогасіння в умо­вах бездоріжжя. Він створений на базі гусеничного транспор­тера і здатний Долати підйоми та спуски крутизною до 30°, на рівних ділянках шляху може розвивати швидкість 50 км/год. Всюдихід може долати водяні, заболочені ділянки та перешко­ди у вигляді поодиноких дерев діаметром до 15 см. Оснащеність всюдихода засобами гасіння пожежі така сама, як і у автоцистерни АЦЛ-147.

Для перевезення людей і гасіння лісових пожеж водою та вогнегасйими рідинами використовують також трактор лісопожежний ТЛП-55 на базі гусеничного трактора класу 3,0 лісогосподарської модифікації. Він має насосну установку з вихровим насосом, газоструминний вакуум-апарат, баки-кон-тейнери для рідини, мотонасос, запалювальний апарат, бензи-номоторну пилку, вогнегасники, ранцеві обприскувачі та руч­ний інвентар.

На задній гідравлічній навісці трактора встановлено двопо-лицеве ґрунтообробне знаряддя з ножами-відкосниками (за ти­пом канавокопача), спереду — бульдозерний відвал.

 

 

 

Рис. 44. Всюдихід пожежний лісовий ВПЛ-149

4. Ранцеві обприскувачі пожежного типу відрізняються від звичайних ранцевих обприскувачів, що застосовують для бо­ротьби зі шкідниками і хворобами лісу, насамперед тим, що у них замість резервуара для рідини використовують мішок з прогумованої тканини. Це дає змогу при гасінні пожеж скида­ти обприскувачі разом з парашутними десантами.

 

Рис. 45. Схема ранцевого лісового обприскувача-вогнегасника РЛО:

1 — резервуар із прогумованої тканини; 2 — наливний отвір;

З — лійка; 4 — лямка; 5 — пряжка; 6 — перегородка жорсткості

резервуара; 7 — шланг; 8 — ручка штока гідропульта; 9 — ручка

циліндра гідропульта; 10 — наконечник-сприск; 11— шток

гідропульта; 12 —кільцева камера лівої половшій циліндра

гідропульта; 13 — отвір для з'єднання порожнини штока

з кільцевим простором циліндра; 14 — кульковий клапан штока;

15 — поршень; 16 — циліндр; 17 — кульковий клапан циліндра;

18 — права частина порожнини циліндра

5. Ранцевий лісовий обприскувач-вогнегасиик РЛО (рис. 45) складається із мішка місткістю 22 л, зшитого із бавовняно-паперової тканини і просоченого кислототривкою гумою, та ручного поршневого насоса подвійної дії (гідропульта).

Гідропульт складається із циліндра 16 і штока 11. Права час­тина порожнини 18 циліндра з'єднується із резервуаром крізь отвір, що перекриває кульковий клапан 17. Водночас ця частина циліндра з'єднується із внутрішньою частиною штока 11 через отвір у поршні 15, що перекривається кульковим клапаном 14. Порожнина поршневого штока з'єднана також отвором 13 із лівою половиною циліндра 12 (кільцевий простір цього циліндра).

При висуванні штока із циліндра клапан штока 14 перекри­ває отвір поршня 15 внаслідок чого рідина із кільцевої каме­ри циліндра 12 через отвір 13 і далі по порожнині штока спря­мовується назовні, утворюючи струмінь 10-12 м завдовжки. При всуванні штока рідина із порожнини 18 циліндра крізь отвір потрапляє у порожнину штока, а потім з такою самою си­лою спрямовується назовні, Одночасно крізь отвір 13 кільцева камера циліндра 12 заповнюється рідиною.

Продуктивність гідропульта — 2,5 л розпиленого струменя за хвилину.

Вогнегасниж лісовий ранцевий ОРХ-ЗМ (рис, 46, а, б) — високопродуктивний апарат, у якому викид будь-якої вогнегас-ної рідини здійснюється під дією тиску, створеного хладоном 12. Вогнегасник (рис. 46, в) складається з таких основних час­тин: корпуса 1, пристосувань для використання аерозольних балонів 3, 4, гідропульта 7, шланга 5, наспинника 8 і заплічних пасів 9. Гідропульт і наконечник такі самі» як і у ранцевого лісового обприскувача-вогнегасішка РЛО.

Корпус вогнегасника виготовлений із якісної високолегова-ної антикорозійної сталі, завдяки чому для боротьби з лісови­ми пожежами можна використовувати вогнегасні хімічні речо­вини. Він розрахований на робочий тиск в 0_?65 МПа. Корпус виконано у вигляді двох вертикально розміщених балонів-резервуарів (лівого і правого), з'єднаних за допомогою верхньої і нижньої трубок, У верхньому днищі лівого балона є горлови­на для заповнення рідиною і встановлення пристосувань для використання аерозольних балонів з хладоном 12. У верхньому днищі правого балона розміщується штуцер запобіжного кла­пана 2. У нижній частині корпуса вогнегасника з правого бо­ку є зливний штуцер 10, до якого приєднується шланг з гідро­пультом.

Пристосування для використання аерозольних упаковок з хладоном (рис. 46, б) включає такі основні елементи: кришку 12, гвинт 11, тарілку 14, стакан 15, голку /7 та хрестовину 18 проколювана.

Аерозольна упаковка 16 — це заправлений хладоном 12, цільноштампований алюмінієвий стакан діаметром 55 мм і ви­сотою 180 мм, що має масу 450 г.

При переміщенні гвинта 11 тарілка 14 натискує на розміщену у стакані 15 аерозольну упаковку 16 і насуває її дно на голку 17 проколювача, встановленого на хрестовині 18. З проколотого балона виливається рідинна фаза хладону 12 і в резервуарі вогнегасника створюється початковий тиск близько 0,6 МПа. Остаточний тиск в кінці циклу спорожнення становить 0,15-0,20 МПа. Такий діапазон забезпечує оптимальнісгь дисперсії рознилення рідини (середній діаметр краплі — 300-400 мкм), дальність розпилення — 4-6 м, кратність піни — від 50 до 100. Конструкція ОРХ-ЗМ передбачає варіант роботи із застосу­вавшім хімічних зарядів (при дефіциті аерозольних упако­вок). Якщо немає аерозольних упаковок і хімічних зарядів, можна працювати з ручним гідропультом для розпилення во­ди, розчинів солей, змочувачів, емульсій та інших рідин, які мають вогнегасні властивості.

Крім того, вогнегасник забезпечує одержання повітряно-ме­ханічної піни з кратністю 50—100, бо комплектується пінною насадкою, яка встановлюється на кінці гідропульта замість на­конечника.

 

 

Рис. 46. Схема вогнегасника ранцевого лісового ОРХ-3М:

а – загальний вигляд: 1 – корпус; 2 – клапан; 3, 4 – елементи пристосувань для використання аерозольних балонів; 5 – шланг; 6 – кран запірний; 7 – гідродвигун;

8 – наспинник; 9 – паси заплічні; 10 – штуцер;

б – пристрій для застосування аерозольних упаковок: 11 – гвинт; 12 – кришка»

13 – сальник; 14 – тарілка; 15 – стакан; 16 – аерозольна упаковка; 17 – голка проколювача; 18 – хрестовина проколювача; 19 – гвинт

Лекція № 10

 

Тема: Дощувальні пристрої і машини

1. Загальні відомості.
2. Основні елементи дощувальних систем.
3. Огляд конструкції пристроїв і машин для дощування.
4. Двоконсульний дощувальний агрегат ДДА-100МА.

 

Загальні відомості

У лісовому господарстві штучне зволоження ґрунту разом з іншими агротехнічними заходами забезпечують вирощування садивного матеріалу у лісорозсадниках та лісонасаджень у по­сушливих умовах. І снують два ви ди штучного з воложен ня ґрунту: поверхневе зрошування і дощування.

Поверхневе зрошування можна робити поливом по борознах і напуском води. У першому випадку воду пропускають по борознах, у другому — вона самопливом напускається на зайняті посівами площі і безпосередньо зволожує посівні рядки.

Дощування - вода зволожує ґрунт, падаючи зверху у виг­ляді дощу. Дощування має істотні переваги порівняно з поверх­невим зрошуванням: застосовуючи дощування, можна уникнути як первісного, так і щорічного планування полів та нарізування мереж, зменшити витрати води на одиницю площі; регулювати витрати води і розподіляти її по окремих ділянках зрошуваної площі; широко механізувати основні робочі процеси з вирощу­вання культур (при поверхневому зрошуванні цьому переш­коджають дрібні канали, валики й борозни); штучно зволожу­вати розміщені на значній відстані одна від одної ділянки за рахунок використання пересувних дощувальних пристороїв.

При дощуванні воду подрібнюють на краплі, розмір яких не повинен перевищувати 1-2 мм, і розподіляють на зрошуваній площі у вигляді дощу. За таких умов не пошкоджуються росли­ни, менше ущільнюється ґрунт і не руйнуються ґрунтові груд­ки. Часто одночасно з поливом у ґрунт вносять добрива.