Машини для розкидання отруйних принад

Ці машини призначені для готування та розкидання отруй­них принад (тирси, висівок, макухи тощо), перемішаних із су­хими або розчиненими хімікатами для боротьби з комахами та гризунами. Отруйні принади готуються машинами, що за принципом дії аналогічні протруйникам насіння.

Розкидач отруйних принад РОП-1 (рис. 34). Це чотири­колісний причіпний візок з закріпленим на ньому бункером. Принада із бункера 1 самопливом заповнює гніздо дозатора 5 і викидається порціями через вікно. Розмір порцій регулюєть­ся гвинтом від 0,5 до 5 г. Відстань між порціями у ряду за хо­дом машини можна регулювати — 3,3, 6,6 та 9,9 м.

 

 

 

Рис.34. Схема розкидача отруйних принад РОП-1:

1 — бункер; 2 — ворушилка; 3 — опірне колесо; 4 — рама;

5 — дозатор; 6 — причіпний пристрій

Обприскувач на літаку АН-2М (рис. 35). Основними йо­го частинами є бак 7 для отрутохімікатів місткістю 1400 л, тру­бопровід 8 для завантаження, насосний агрегат 10, штанга під крилами 2 та обладнання для керування роботою обприскува­ча (рис. 8.19, а).

Насосний агрегат (рис. 8.19, б) призначений для перемішуван­ня рідини у баку та подавання її під тиском 0,25-0,30 МПа із бака у штангу. Цейагрегат прикріплюється у нижній частині бака за допомогою пояса 11 зі струбцинами, а до фюзеляжу лі­така двома тягами-тандлерами 16.

Водяний насос (відцентровий насос) 1 агрегату приводиться у дію вітряком 5, що вимикається при звільненні стрічки гальма 2. При цьому рідина через клапан 9 по засмоктувальній трубі надходить у насос 1, а далі по трубопроводах до клапана 14 на нагнітальній трубі і у штангу на розбризкування. Одночасно від нагнітального трубопроводу через відвідну трубу 13 та трубу 10 рідина потрапляє до дифузора гідравлічної мішалки, завдяки чому забезпечується перемішування рідини у баку та підтримуван­ня рівномірної концентрації. При закритому клапані на нагнітальній трубі витрата рідини через штангу припиняється, вона перекачується у бак по трубах 13 і 10. Штанга (рис. 8.19, а) має довжину 15230 мм, на якій розміщено 78 штуцерів на відстані 180 мм один від одного під кутом 60° до напряму польо­ту. У штуцерах є відсічні клапани, що запобігають витіканню рідини зі штанги відразу після закриття клапана на нагнітальній трубі. На штуцерах кріпляться розпилювачі із отворами для розпилювання рідини. Обприскувач обладнується розпилювача­ми з розмірами вихідних прямокутних отворів 1x5, 2x5, 3x5, 4x5 та 5x5 мм. Використовуючи розпилювачі з різними вихідни­ми отворами або здійснюючи перекриття частини штуцерів заг­лушками, можна регулювати витрату рідини від 4 до 17 л/с при швидкості польоту 160 км/год. Загальна ширина смуги розпи­леної рідини при обприскуванні залежить від висоти польоту літака і досягає 90 м. Пневматичні циліндри, що приводять у дію з кабіни пілота, включають насосний агрегат та відкривають клапан на нагнітальному трубопроводі.

 

Рис. 35. Обприскувач, на літаку АН-2М: а — схема обприскувача:

1 — розпилювач; 2 — підкрильна штанга; 3 — вилковий кронштейн;

4 — завантажувальні патрубки; 5 — кронштейн; 6 — люк; 7 — бак для хімікатів;

8 — трубопровід для заправки бака рідиною; 9 — опірний фланець бака;

10 — насосний агрегат; 11 — рукоятка керування; 12 — кільце дозувальної горловини; 13 — мірна лінійка; 14 — оглядове вікно; б - насосний агрегат: / - водяний насос АМ-42 (відцентровий насос); 2 — стрічкове гальмо; 3 — важіль гальмової стрічки; 4, 16 — тандлери; 5 — вітряк; 6 — підкіс; 7 — трос; 8 — важіль на валу клапана засмокту'вальної труби; 9 — клапан засмоктувальної труби; 10 - труба гідравлічної мішалки; 11 — пояс; 12 — болт струбцини; 13 — відвідна труба рідини до гідравлічної мішалки; и 14 — клапан на нагнітальній трубі; 15 — важіль клапана насоса

 

4. Обпилювач на літаку АН-2М (рис. 36, а) має такі основні частини: бак 5 для порошкових отрутохімікатів місткістю 1400 л, дозувальний пристрій 10 з горловиною, тунельний розпилювач 13 та обладнання для керування роботою обпилювача. При переоб­ладнанні обприскувача на обпилювач насосний агрегат знімають а замість нього закріплюють дозувальну горловину, з'єднану з тунельним розпилювачем. Бак має два завантажувальні патруб­ки, що після завантаження закриваються кришками 1. Усередині бака розміщується вертикальний вал 6, до якого прикріплені пружинні розпушувачі 15. Вал приводиться в обертовий рух через черв'ячний редуктор за допомогою вітряка 2, встановле­ного над баком. Нижній кінець вала 6 має хвостовик 2 (рис. 36, б) з різьбою, за допомогою якої можна закріплюва­ти дозувальний диск 1 у різних положеннях та на різній відстані від дозувальної горловини 5, завдяки чому обпилювач встановлюється на потрібну норму витрати порошкових отру­тохімікатів. В інших конструкціях обпилювачів дозувальний диск складається з двох конічних дисків із вікнами. При вста­новленні на потрібну норму витрати конічні диски змінюють положення один відносно одного, завдяки чому регулюється відкривання вікон. При обпилюванні для подачі отруто­хімікатів до тунельного розпилювача 10 відкривається заслінка 6 та одночасно звільняється диск стрічкового гальма вітряка 2 (рис. 36, а), що приводить у обертовий рух вал розпушу­вачів та дозувальний диск. Порошок, що при цьому висипаєть­ся із бака, потрапляє у тунельний розпилювач та викидається з нього потоком повітря двома хвилями, які під час осідання утворюють суцільну смугу. З кабіни пілота керують заслін­кою, а також гальмом вітряка за допомогою пневматичних ци­ліндрів. Ширина смуги обпилювання досягає 95 м.

 

 

 

Рис. 36.Обпилювач на літаку АН-2М-

а - схема обпилювача: / - кришка; 2 - вітряк; З - черв'ячний редуктор;

4 - колонка вітряка; 5 - бак для хімікатів; 6 ~ вал розпушувачів; 7 - вихідні клапани розпилювача; 8 - кронштейни кріплення розпилювачів; 9 - пояс;

10 - дозувальна горловина- 11 - рукоятка керування; 12 - заслінка дозувальної горловини-13 -розпилювач; 14 - важільна передача; 15 - пружинні розпушу­вачі;

16 - кільце розпушувача; 17 - завантажувальні патрубки 6 - дозувальний пристрій: / - диск; 2 - хвостовик вала- ' З ~ контргайка; 4 - запобіжний ковпачок;

5 - дозувальна горло­вина; 6 - заслінка горловини; 7 - напрямна заслінка;

8 - установлювальний пояс; 9 - вал розпушувача; 10 - тунельний розпу­шувач;

11 - канали розпилювача; 12 - відбиральний рукав (канал)-13 - фланець;

14 - болт

5. Обприскувач на вертольоті Ка-15 (рис. 37, а) складаєть­ся з двох баків 1, 2, підвішених по боках фюзеляжу, в кожний з яких заливають 170 л рідини. До нижніх частин баків приєд­нані горловини, з'єднані між собою трубою. На горловинах є штуцери для подавання рідини із нагнітальної частини насоса до гідромішалок, завдяки чому забезпечується рівномірна кон­центрація рідини. Під фюзеляжем вертольота встановлений на­сос 3 для подавання рідини у розпилювальні штанги, що при­водиться у дію від двигуна вертольота через редуктори 8, 9 та карданні вали 7. Включається насос муфтою зчеплення 10 за допомогою ручки /5 в кабіні. Рідина подається у штанги при відкриванні пневматичним циліндром 4 випускного клапана насоса. Розпилювальні штанги 5 встановлені по боках фюзе­ляжу і на них закріплено 70 штуцерів зі вставками, які роз­бризкують рідину на дрібні краплі. Для запобігання виливан­ня рідини зі штанги після закривання випускного клапана насоса у штуцерах встановлені відсічні клапани. До обприску­вача додаються комплекти розпилювачів з вихідними отворами діаметром 1; 2; 4 і 6 мм, а також комплект заглушок. Встанов­люючи ці розпилювачі і перекриваючи частину штуцерів заг­лушками, витрати рідини можна регулювати від 0,7 до 7,3 л/с. Ширина захвату обприскувача — до 65 м.

6. Обпилювач на вертольоті Ка-15 (рис. 37, б). Для обпи­лювання використовуються такі самі баки 1 і 2 місткістю 170 л кожний, як і для обприскування. У нижніх частинах баків встановлено розпушувачі рамкового типу, що приводяться у дію від двигуна вертольота через редуктори і карданні вали. Під баками монтуються плоскі заслінки, кожна з яких з'єднана з пневмоциліндром 4. Відкривання заслінки регулюється што­ком, який під час регулювання обпилювача встановлюють на задану норму витрати отрутохімікатів. При відкритих заслін­ках порошок із баків потрапляє у напрямні труби, з яких виду­вається через вихідні патрубки 3 повітряним потоком від повітронагнітача 7 марки ЛАЗ-204, що приводиться у дію від двигуна 9 вертольота через редуктори 8, 11 та карданні вали 6. Вмикається та вимикається передача муфтою зчеплення 10 за допомогою ручки 15. Наявність нагнітача повітря забезпечує інтенсивне обпилювання при незначних швидкостях вертольо­та та навіть зависанні його у повітрі. Ширина захвату при об­пилюванні з висоти 5 м досягає 70—100 м.

 

 

 

 

Рис.37. Принципові схеми хімічної апаратури,

що встановлюється на вертольоті Ка-15:

а — обприскувача: 1,2 — правий та лівий баки відповідно; 3 — насос;

4 - пневмоциліндр відкривання клапана; 5 — розпилювальна штанга; 6 — жиклери та відсікані; 7 — карданні вали; 8 — верхній редуктор; 9 — нижній редуктор;

10 — муфта зчеплення; 11 — двигун вертольота; 12 — повітряний клапан;

13 — троси; 14 — підлога кабіни пілота; 15 — ручка включення муфти;

16 — гашетка; 17 — ручка керуванн вертольотом; 6 — обпилювача: 1,2 — правий та лівий баки відповідно; 3 — ви­хідний патрубок; 4 — пневмоциліндр;

5 — черв'ячний редуктор; 6 — карданні вали; 7 — повітронагнітач; 8 — верхній редуктор; 9 — двигун вертольота; 10 — муфта зчеплення; 11 — нижній редук­тор; 12 — повітряний клапан; 13 — троси; 14 — підлога кабіни; 15 — ручка включення муфти; 16 — гашетка; 17 — ручка керування вертольотом; в — аерозольної установки: / — правий бак; 2 — аеро­зольна рідина; 3 — лівий бак; 4 — пускова котушка; 5 — запальна свічка; 6 — пневмокран; 7 — дозувальний кран;

8 — термопара; 9 — камера розширення аерозольного генератора;

10 — електрока­бель; 11 — бензиновий жиклер; 12 — повітряний фільтр;

13 — реле тиску; 14 — пневмоклапан; 15 — бензобак; 16 — повітряний клапан;

17 — нагнітач; 18 — трос керування повітряним клапаном; 12 — нижній редуктор;

20 — повітряний балон; 21 — муфта зчеплен­ня; 22 — карданні вали;

23 — електробензокран; 24 — трос керуван­ня муфтою; 25 — двигун;

26 — верхній редуктор; 27 — електро­провід; 28 — гашетка для включення подачі аерозольної рідини; 29 — покажчик температури газів на обрізі сопла генератора;

30 — кнопка запалювання; 31 — ручка включення муфти

Лекція №8

 

Тема: Машини, знаряддя та апарати для боротьби із лісовими пожежами

1. Загальні відомості.
2. Машини і знаряддя для здійснення профілактичних заходів.
3. Огляд конструкцій машин і апаратів для гасіння пожеж, транспортування робітників та засобів пожежогасіння.

 

1.Розрізняють три види лісових пожеж: збігла, або наземна, загальна, або верхова, підземна.

Під час збіглої пожежі вогонь переміщується під кронами дерев, пошкоджуючи ґрунтовий покрив, підріст, підлісок, ниж­ню частину стовбурів, оголене коріння, гілки дерев, що ростуть низько. Швидкість такої пожежі — близько 2 км за добу (в ок­ремих випадках до 30 км за добу).

Під час повальної або верхової пожежі полум'я охоплює де­рева по всій висоті, частково або повністю знищуючи при цьому крони. Верхова пожежа переміщується зі швидкістю близько З км/год (зрідка до 20 км/год). При підземній пожежі вогонь поширюється під землею у глибокому торф'янистому шарі, знищуючи торф, коріння та деревні рештки, що зустрічаються у ньому. Така пожежа має невелику швидкість — кілька метрів за добу і лише в посушливе літо за сприятливих умов поширюється зі швидкістю до 5 км за добу.

Лісова пожежа іноді може затихнути без втручання люди­ни, але за сприятливих умов для вогню вона починає поширю­ватися звичайно у напрямку вітру.

Швидке виявлення лісових пожеж забезпечує дозорно-сторо­жова служба. Вона має у розпорядженні метеорологічні станції, телевізійні пристрої, мережі пожежних вишок, радіотелефонні пристрої і транспортні засоби для наземного та повітряного пат­рулювання. Патрульні літаки, обладнані радіоустановками, ма­ють вимпели для скидання повідомлень, протипожежне облад­нання (вогнегасники, обприскувачі» бензопилки тощо (рис. 38)

Є декілька методів ліквідації лісових пожеж: ґрунто-обробний, вогневий, водний та хімічний.

Ґрунтообробний метод боротьби з лісовими пожежами - і прокладання на шляху вогню загороджувальних мінералізованих смуг, які перешкоджають поширенню низовій лісовій пожежі. Для прокладання загороджувальних смуг застосовуют двополицеві лісові плуги, а також землерийні машини (бульдозери, канавокопачі) і кущорізи. Загороджувальну мінералізовану смугу можна створювати також за допомогою вибухових речовин. Для цього у ґрунт на певній відстані один від одног закладають заряди амоніту або амоналу і після вибуху на шляху вогню утворюється мінералізована перешкода у вигляді широкої канави, розміри якої залежать від розмірів зарядів.

Вогневий метод боротьби - це коли назустріч вогню пуска ють зустрічний. Для цього створюють вогнезахисний бар'єр у вигляді штучної широкої мінералізованої смуги або просіки, атакож використовують природні бар'єри (шляхи, річки) і від них назустріч пожежі пускають вогонь. Такий метод боротьбі із верховими лісовими пожежами застосовують порівня­но рідко.

Водний метод боротьби — це гасіння вогню водою за допо­могою пожежних насосів.

Хімічний метод боротьби з лісовими пожежами полягає у використанні для гасіння вогню різних хімікатів, найчастіше 25 %-го розчину хлориду кальцію. Плівка хлориду кальцію, що утворюється на поверхні дерева, яке горить, запобігає дос­тупу кисню й утруднює його займання і горіння. Деякі хіміка­ти при високій температурі виділяють нейтральні гази і внаслідок цього знижують вміст кисню у повітрі. При гасінні низових лісових пожеж ефективні фреонові емульсії, що за вогнегасним ефектом перевищують воду у 4-5 разів. Такими емульсіями заряджають дрібно-краплинні обприскувачі, що потім використовують для гасіння пожеж. Такий хімікат, як сульфанол, різко підвищує змочувальну здатність води і її вог-негасні властивості. Оптимальна концентрація сульфанолу у воді — 0,3 %.

 

Рис. 38. Схеми пожежного обладнання літаків і вертольоте:

а - схема розміщення авіаційного пожежного обладнання АЦО на літаку АН-2М;

1 - зворотно-запобіжний клапан; 2 – зворотний клопан; 3-вузли підвіски бака;

4 - щиток керування; 5 - бортовий перископ; 6 - бак для хімікатів; 7 - редуктор;

8 - баяон високого тиску; 9 — виливний пристрій; 10 — повітропровід;

11 —заливна магістраль;

б — схема виливного апарата Ми-4: 1 — лафет брандспойта; 2 — напірні трубопроводи; 3 — перекривний крен; 4 - гідромотори; 5 - трубопровід для заправлення бака наземнім насосом; 6 - відцентровий насос; 7 - мотонасос;

8 – бак для вогнегасноі рідини; 9 - напірний рукав мотонасоса; 10 - забірний

рукав мотонасоса; 11 - зливний кран; 12 – трубопровід зворотної циркуляції

 

 

Для створення загороджувальних смуг, а також при ак­тивній боротьбі з вогнем водяні розчини хімікатів можна роз­бризкувати обприскувачами, які використовують для боротьби зі шкідливими комахами, та обприскувачами спеціального призначення.

Для ізоляції деревини, що горить, від кисню часто застосо­вують вогнегасильну піну, яка складається з безлічі пухирців, наповнених повітрям або іншим газом, відокремлених один від одного плівкою рідини. Для гасіння різних пожеж часто як піноутворювачі використовують 4-6 %-й розчини ПО-1.

Для гасіння лісових пожеж ефективні піноутворювачі, у яких кратність (відношення об'єму піни, що утворилася, до піноут-ворювальної рідини) перебуває в межах 60-120, а стабільність (здатність піни зберігатися протягом певного часу) коливаєть­ся від ЗО до 60 хв. Цим вимогам задовольняють натрійалкіл-сульфати первинних спиртів (НАСП) та ін.

Як піногенератори використовують ранцеві вогнегасники-обприскувачі та інше протипожежне обладнання.

Однією з найновіших речовин для гасіння лісових пожеж є вогнегасна суміш ОС-5, що складається з діамоній-фосфату кормового, сечовини (карбаміду), сульфанолу та барвника кислотного червоного. При використанні ОС-5 застосовують лісопожежні агрегати та всюдиходи, пожежні автоцистерни та вогнегасники.

На підставі розробленої технології рекомендують комплек­си машин і апаратів для проведення профілактичних заходів та протипожежної пропаганди, виявлення лісових пожеж, транспортування робітників і засобів пожежогасіння до місця пожежі, гасіння лісових пожеж.