ТЕМА: Звільнення від покарання та його відбування

1. Л. вранці заїхав на територію дачного селища і з домоволодіння Ф. викрав майна вартістю 412 грн. Викрадене він завантажив на велосипед, вивіз до сусіднього населеного пункту й продав. Суд визнав його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК і призначив покарання – 3 роки позбавлення волі. При цьому суд вважає за можливе звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК. Засуджений 1970 р.н., не працює, розлучений, раніше судився за ч. 2 ст. 185 КК, але був звільнений від покарання у зв’язку з амністією. Суд послався як на обставини, що пом’якшують покарання, визнання вини, каяття у вчиненому, сприяння у вчиненні злочину, позитивну характеристику з місця проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини.

Що є підставами звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням? У чому полягає умовність цього виду звільнення? Які обов’язки може покласти суд на особу, звільнену від покарання з випробуванням? Які його правові наслідки?

2. 16 грудня К. було засуджено за злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК, і звільнено від покарання з випробуванням з іспитовим строком у 2 роки. 26 січня К. у співучасті із Т. учинив таємне викрадення майна з дому М.І., 5 лютого К. під час розмови з Х.В. таємно викрав з кишені його куртки 639 грн., його було визнано винним у вчиненні зазначених злочинів, і призначено покарання: за ч. 3 ст. 185 – три роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК – 1 рік позбавлення волі. За сукупністю злочинів йому було призначене покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК невідбута частина покарання була частково приєднана до покарання, призначеного новим вироком, та остаточно було призначене покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі. К. щиро покаявся, частково відшкодував завдані збитки, активно сприяв розкриттю вчиненого злочину. Його захисник клопотався про звільнення К. від покарання з випробуванням.

Чи може бути задоволене це клопотання? Що є підставами звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням? У чому полягає умовність цього виду звільнення? Які обов’язки може покласти суд на особу, звільнену від покарання з випробуванням? Які його правові наслідки?

3. За ч. 3 ст. 185 КК А. було засуджено до трьох років позбавлення волі. Дослідженням особи винного встановлено, що він не працює, раніше (три роки тому) судимий за ч. 2 ст. 196-1 КК 1960 р., але на підставі Закону «Про амністію» строк покарання скорочувався на ½ частину. Суд враховує як обставину, що пом’якшує покарання, те, що підсудний щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання, кількість і вартість викраденого (210 грн.), що дозволяє зробити висновок, що виправлення А. можливе без відбування покарання. Згідно зі ст. 75 А. було звільнено від відбування покарання, встановлено іспитовий строк у 2 роки. Суд призначив А. такі обов’язки: не виїжджати без дозволу органів кримінально-виконавчої системи за межі України, періодично, не рідше 2 разів на місяць, з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, відшкодувати завдані збитки.

Що є підставами звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням? У чому полягає умовність цього виду звільнення? Які обов’язки може покласти суд на особу, звільнену від покарання з випробуванням? Які його правові наслідки?

4. П. було засуджено за ч. 2 ст. 299 КК до 2 років позбавлення волі. Після відбуття одного року й двох місяців П. захворів на психічну хворобу, що позбавила його можливості усвідомлювати свої дії та бездіяльність і керувати ними. До П. було застосовано примусовий захід медичного характеру – госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним наглядом. Через 3 роки було зроблено висновок про одужання П.

Як вирішити питання про подальше відбування покарання П.?

5. 25 лютого Б. засуджено за ч. 1 ст. 133 КК до двох років виправних робіт. 2 березня внаслідок стихійного лиха (повені та зсуву землі) в місті було знищено й пошкоджено кілька будівель, у тому числі будівля суду та кримінально-виконавчої інспекції. Було втрачено багато документів, у тому числі матеріали кримінальної справи та вирок щодо Б. Скориставшись тим, що вирок не було виконано, Б. виїхав до Польщі, а потім переїхав до Росії. Через три роки, 27 квітня, він приїхав на батьківщину на похорон родича і, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, вчинив хуліганство (ч. 3 ст. 296 КК), за що був засуджений до чотирьох років позбавлення волі. Відновивши матеріали втраченої кримінальної справи, суд призначив Б. покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК), частково приєднавши невідбуте покарання й визначив остаточне покарання за сукупністю вироків у 4 роки й 6 місяців. Б. подав апеляцію на вирок, зазначивши, що від невідбутого за попереднім вироком покарання його слід звільнити, а тому застосування ст. 71 КК було незаконним.

Проаналізувавши ситуацію, визначте, наскільки обґрунтованою є апеляція?

6. С., 1984 р.н., 21.12.1999 р. було засуджено за розбій (ч. 3 ст. 142 КК України 1960 р.) до шести років позбавлення волі з конфіскацією майна. З 19.08.1998 р. С. було обрано запобіжний захід – тримання під вартою. 12.03.2003 р. до місцевого суду надійшло подання про умовно-дострокове звільнення С. від відбування покарання. У ньому та в характеристиці адміністрації ВТК зазначено, що С. за час перебування в колонії характеризувалася позитивно, допустила 1 порушення режиму тримання, за що притягалася до дисциплінарної відповідальності. З характеристики також відомо, що в слідчому ізоляторі С. мала 4 дисциплінарних стягнення за порушення вимог режиму. Після проведених заходів дисциплінарного та виховного впливу зробила висновок і дисциплінарне стягнення було знято достроково. Мала 4 заохочення правами начальника колонії. До праці ставиться сумлінно.

Яке рішення може ухвалити суд? Що є підставами умовно-дострокового звільнення від відбування покарання? У чому полягає умовність цього виду звільнення? Які його правові наслідки?

7. О. засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 194 КК до 3 років позбавлення волі. Відбуваючи покарання, він режиму відбування покарання не порушував, заохочень не мав. До праці не залучався за станом здоров’я. Брав активну участь у роботі самодіяльної організації засуджених. У скоєному кається, майнові збитки у сумі 1254 грн. не відшкодував.

Після відбуття О. 1 року, 10 місяців, 20 днів адміністрація колонії направила клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання щодо О., у зв’язку з тим, що він своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Яке рішення може ухвалити суд? Що є підставами умовно-дострокового звільнення від відбування покарання? У чому полягає умовність цього виду звільнення? Які його правові наслідки?

8. П. засуджений за ч. 3 ст. 212 КК до восьми років позбавлення волі з конфіскацією половини належного йому майна та позбавленням права займати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю, на два роки. Він особисто та його дружина неодноразово зверталися про заміну невідбутої ним частини покарання більш м’яким.

За яких умов клопотання може бути задоволене? Визначте підстави і порядок заміни невідбутої частини покарання більш м’яким щодо П.

9. В. було засуджено із застосуванням ст. 69 за ч. 1 ст. 286 КК до двох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк два роки. Після фактичного відбуття ним восьми місяців покарання, його законний представник порушив перед адміністрацією ВТУ питання про можливість заміни йому невідбутої частини покарання більш м’яким, а також про його звільнення від додаткового покарання. Однак він отримав відповідь, що у зв’язку з тим, що до В. застосовано ст. 69, він не має права на заміну невідбутої частини покарання більш м’яким.

Чи може бути клопотання задоволене? Якщо так, визначте підстави і порядок заміни невідбутої частини покарання більш м’яким щодо В. Якими є правові наслідки цього виду звільнення від відбування покарання?

 

 

Методи навчання

Лекції, семінари, підготовка доповідей, самостійна робота студентів.

Консультація викладача з питань підготовки до семінарських занять, виконання ІНДЗ за змістом тем.

Індивідуальна співбесіда за програмовим змістом дисципліни та перевірка завдань для самостійної роботи студента визначених у семінарських заняттях з метою підвищення рейтингу успішності студента.

11. Методи контролю і питання для перевірки засвоєння матеріалу

Систему контролю складають: ПМК, екзамен, усне опитування (співбесіда), реферати, електронні презентації, семінари.

За часом педагогічний контроль передбачає поточний, тематичний, модульний і підсумковий.

Контрольні питання з дисципліни

До заліку питання 1-50.

До екзамену питання 1-100.

1. Поняття, предмет, метод та кримінального права.

2. Наука кримінального права: основні завдання, предмет і методи.

3. Система позитивного кримінального права.

4. Принципи кримінального права: принципи законності, рівності громадян перед законом і особистої відповідальності за наявності вини; принцип невідворотності кримінальної відповідальності та гуманізму; принцип справедливості відповідальності та принцип економії кримінальної репресії.

5. Поняття, ознаки, значення та завдання кримінального закону.

6. Джерела кримінального права. Витоки та формування кримінального законодавства.

7. Структура чинного Кримінального кодексу України.

8. Кримінально-правові норми, їх види та структура.

9. Тлумачення кримінального закону: поняття, види та значення.

10. Поняття кримінальної відповідальності. Кримінальна відповідальність як один із видів юридичної відповідальності, її ознаки.

11. Кримінально-правові відносини та кримінальна відповідальність.

12. Форми реалізації кримінальної відповідальності за кримінальним правом. Підстави кримінальної відповідальності.

13. Принципи чинності кримінального закону у часі. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.

14. Чинність кримінального закону в просторі, його принципи: за територіальним принципом; за національним та універсальним принципами.

15. Дія кримінального закону за колом осіб: за територіальним принципом; щодо злочинів, вчинених громадянами України або особами без громадянства за межами України; щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України; щодо спеціальних суб’єктів (осіб, які мають дипломатичну та консульську недоторканість, народних депутатів, депутатів місцевих рад, суддів та ін.).

16. Визначення поняття злочину: 1) формальне; 2) матеріальне; 3) формально-матеріальне.

17. Ознаки злочину: суспільна небезпечність як матеріальна ознака злочину, її критерії; протиправність як формальна ознака злочину; винність та карність як ознаки злочину.

18. Відмінність злочину від інших правопорушень. Класифікація злочинів та її значення за кримінальним правом України.

19. Поняття складу злочину та його значення. Склад злочину як юридична підстава кримінальної відповідальності.

20. Співвідношення злочину і складу злочину. Елементи та ознаки складу злочину: їх зміст і органічна єдність.

21. Поділ ознак складу злочину на обов’язкові та факультативні, значення такого поділу. Види складів злочину.

22. Поняття та значення об’єкта злочину.

23. Класифікація, (види) об’єктів злочину.

24. Поняття предмета злочину та його місце в структурі складу злочину. Відмінність предмета злочину від об’єкта злочину.

25. Поняття, ознаки та значення об’єктивної сторони злочину.

26. Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), його ознаки та форми. Суспільно небезпечні наслідки, їх види та значення.

27. Причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням та суспільно небезпечними наслідками. Особливість причинного зв’язку при бездіяльності.

28. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину (місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину), їх кримінально-правове значення.

29. Поняття суб’єкта злочину в кримінальному праві. Обов’язкові та факультативні ознаки суб’єкта злочину.

30. Загальний і спеціальний суб’єкт злочину в кримінальному праві. Суб’єкт злочину та особа злочинця.

31. Вік з якого може наставати кримінальна відповідальність: загальний та знижений вік.

32. Осудність як обов’язкова ознака суб’єкта злочину. Поняття обмеженої осудності.

33. Поняття, критерії неосудності ті її кримінально-правове значення. Наслідки визнання особи неосудною.

34. Кримінальна відповідальність за злочини вчинені в стані наркотичного та алкогольного сп’яніння.

35. Поняття і значення суб’єктивної сторони злочину.

36. Поняття, сутність та зміст вини. Форми вини.

37. Умисел і його види. Необережність і її види.

38. Злочини із складною виною.

39. Мотив та мета як факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.

40. Поняття та види стадій учинення злочину. Закінчений та незакінчений злочин.

41. Готування до злочину, його ознаки. Поняття замаху на злочин, його ознаки, види та відмежування від інших стадій злочину.

42. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин. Добровільна відмова від учинення злочину та її правові наслідки.

43. Поняття співучасті, її об’єктивні й суб’єктивні ознаки. Форми співучасті.

44. Види співучасників у кримінальному праві України. Особливості кримінальної відповідальності співучасників.

45. Спеціальні питання відповідальності при співучасті. Причетність до злочину.

46. Поняття і ознаки множинності злочинів. Повторність, сукупність та рецидив злочинів як види множинності злочинів.

47. Одиничний злочин як структурний елемент множинності злочинів, його види: простий, ускладнений.

48. Повторність та сукупність злочинів, їх ознаки та види.

49. Поняття, ознаки й види рецидиву злочинів.

50. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння.

51. Необхідна оборона. Перевищення меж необхідної оборони (ексцес оборони). Уявна оборона.

52. Затримання особи, що вчинила злочин. Крайня необхідність.

53. Фізичний та психічний примус. Діяння, пов’язане з ризиком.

54. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

55. Поняття звільнення від кримінальної відповідальності. Підстави та правові наслідки такого звільнення.

56. Класифікація видів звільнення від кримінальної відповідальності та її значення.

57. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.

58. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.

59. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.

60. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки.

61. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

62. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності.

63. Поняття та значення покарання за кримінальним правом України, його ознаки.

64. Питання про мету покарання в науці кримінального права.

65. Поняття, ознаки та значення системи покарань.

66. Класифікація покарань за порядком призначення покарань.

67. Характеристика окремих видів покарань: Покарання, пов’язані з позбавленням або обмеженням волі.

68. Покарання, не пов’язані з позбавленням або обмеженням волі.

69. Поняття призначення покарання та його загальні засади.

70. Загальна характеристика та значення для призначення покарання обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, їх види та характеристика.

71. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті.

72. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

73. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

74. Призначення покарання за сукупністю вироків.

75. Правила складання покарання та зарахування строку попереднього ув’язнення.

76. Обчислення строків покарання.

77. Поняття звільнення від покарання, його підстави, умови та види.

78. Відмінність між звільненням від покарання і звільненням від кримінальної відповідальності.

79. Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності.

80. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

81. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.

82. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

83. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким видом покарання.

84. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

85. Звільнення від покарання через хворобу.

86. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування.

87. Поняття судимості, її значення та місце в механізмі кримінальної відповідальності.

88. Кримінально-правові та загальноправові наслідки судимості.

89. Погашення судимості.

90. Зняття судимості.

91. Поняття та види примусових заходів медичного характеру.

92. Підстави та мета примусових заходів медичного характеру.

93. Особи, до яких вони застосовуються.

94. Критерії призначення, продовження, заміни або припинення примусових заходів медичного характеру.

95. Примусове лікування та його відмінність від примусових заходів медичного характеру.

96. Обґрунтування особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх.

97. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

98. Види примусових заходів виховного характеру. Види покарань, які застосовуються до неповнолітніх, особливості їх призначення.

99. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та від відбування покарання.

100. Особливості погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин у віці до 18-ти років.