А. Підвищення вмісту фібриногену
Б. Підвищення титру антистрептолізину О
В. Прискорення ШОЕ
Г. Підвищення вмісту альфа – 2 глобулінів
Д. Всі вище згадані *
153. Метою біцілінопрофілактики у хворого на ревматизм є попередження:
А. Порушення ритму серця
Б. Застійної серцевої недостатності
В. Формування вади серця
Г. Попередження ревмоатак
Д. Все вірно*
154. Етіотропним лікуванням активної фази ревматизму є:
А. Аспірин
Б. Бензилпеніцилін*
В. Індометацин
Г. Преднізолон
Д. Делагіл
155. Для якого віку найбільш характерний початок захворювань на ревматизм:
А. 1 – 3 роки
Б. 7 – 14 років*
В. 40 – 45 років
Г. Більше 60 років
Д. В будь якому віці
156. Ураження яких органів і систем не є характерним для ревматизму:
А. Серцево-судинної системи
Б. Нервової системи
В. Суглобів
Г. Кровотворної системи *
Д. Шкіри
157. Які з наведених лабораторних показників вказують на активність ревматичного процесу:
А. Лімфоцитоз
Б. Нейтрофільний лейкоцитоз *
В. Гіпоглобулінемія
Г. Лімфопенія
Д. Агранулоцитоз
158. Вкажіть найбільш часту ознаку ураження нервової системи при ревматизмі:
А. Поліневрит
Б. Мала хорея *
В. Судомні напади
Г. Периферичні паралічі
Д. Порушення мозкового кровотоку
159. Найчастіше викликають ураження ендокарду:
А. Лактобактерії.
Б. Синегнійна паличка.
В. Зеленявий стрептокок *
Г. Гриби
Д. Менінгококи
160. Чинники, що викликають інфекційний ендокардит:
А. Нестійка бактеріємія.
Б. Проведення гемодіалізу.
В. Наявність штучних клапанів серця.
Г. Все перераховане. *
Д. Нічого з перерахованого
161. Інфекційний ендокардит частіше виникає:
А. У хворих з ураженням клапанів серця. *
Б. При інтактних клапанах.
В. Частота виникнення ендокардиту приблизно однакова у хворих, що мають ураження клапанного апарату, або не мають його
Г. При ураженні міокарда
Д. При ураженні перикарда
162. При інфекційному ендокардиті може спостерігатись:
А. Міокардит.
Б. Васкуліти дрібних судин.
В. Емболії дрібних судин з розвитком абсцесів.
Г. Все перераховане. *
Д. Нічого з перерахованого
163. Для хворого з гострим інфекційним ендокардитом характерна наявність:
А. Бактеремії.
Б. Лейкоцитозу.
В. Збільшення ШОЕ.
Г. Анемії
Д. Все вірно*
164. Найчастіше при інфекційному ендокардиті уражається, за виключенням наркоманів:
А. Мітральный клапан.
Б. Аортальний клапан. *
В. Тристулковий клапан
Г. Легенева артерія
Д. Правильна відповідь В і Г.
165. Для аускультативної картини ураження аортального клапана при підгострому інфекційному ендокардиті характерна наявність:
А. Систолічного шуму в II міжребер.ї правобіч.
Б. Діастолічного шуму в точці Боткіна. *
В. Діастолічного шуму на верхівці
Г. Систолічного шуму лівобіч в другому між ребер’ї
Д.Систолічного шуму на верхівці серця
166. Інфекційний ендокардит може ускладнюватися розвитком:
А. Перикардиту.
Б. Міокардиту.
В.Інфаркту міокарда
Г. Тромбоемболії легеневої артерії
Д. Все перераховане*
167. Найбільша ймовірність отримати позитивний результат гемо культури у хворого з інфекційним ендокардитом при заборі крові:
А. 3- 5 разів через 24- 48 ч. після відміни антибіотиків.
Б. 8- 10 разів через 12- 24 ч. після відміни антибіотиків.
В. У період підвищення температури (або перед черговим підвищенням) кожні 5- 10 хв (усього 5- 6 аналізів)
Г. Протягом доби перед призначенням антибіотиків.
Д. Правильно А і В. *
168. Хворим з ураженням клапанів профілактичне призначення антибіотиків доцільно при:
А. Хірургічному втручанні в порожнині рота.
Б. Хірургічному втручанні в черевній порожнині.
В. Хірургічному втручанні в урогенітальній області.
Г. Розвитку флебітів
Д. Все вірно*
169. Основним суб'єктивним симптомом легеневої недостатності є:
А. Кашель
Б. Задишка *
В. Біль в грудній клітині
Г. Загальна слабкість
Д. Кровохаркання.
170. Якому захворюванню властиве слизове харкотиння:
А.Абсцес легень
Б. Бронхоектатична хвороба
В. Гострий бронхіт*
Г. Гангрена легень
Д. Крупозна пневмонія.
171. Тупий перкуторний звук спостерігається внаслідок:
А.Пневмотораксу
Б. Гідротораксу *
В. Емфіземи легень
Г. Хронічного бронхіту
Д. Бронхіальної астми.
172. При якому захворюванні спостерігається гнійний запах харкотиння:
А. Хронічний бронхіт
Б. Неускладнена пневмонія
В. Емпієма плеври
Г. Гангрена легень*
Д. Хронічне обструктивне захворювання легень.
173. Для якого синдрому характерна відсутність голосового тремтіння, тупий перкуторний звук та відсутність дихальних шумів при аускультації:
А. Синдрому наявності порожнини в легеневій тканині
Б. Синдрому ущільнення легеневої тканини
В. Синдрому накопичення рідини в плевральній порожнині*
Г. Синдрому наявності повітря у плевральній порожнині
Д. Синдрому бронхіальної обструкції.
174. Ознакою синдрому бронхіальної обструкції є:
А. Шум тертя плеври
Б. Вологі дрібнопухирчасті хрипи
В. Посилене голосове тремтіння
Г. Притуплений перкуторний звук
Д. Сухі свистячі хрипи.*
175. Мокротиння, що має характер «іржавого», характерне для:
А.Пухлини легені
Б. Бронхоектатичної хвороби
В. Хронічного бронхіту
Г. Бронхіальної астми
Д. Крупозної пневмонії.*
176. При яких захворюваннях спостерігається стридорозне дихання:
А. При набряку голосових зв'язок, сторонньому тілі гортані*
Б. При плевриті
В. При хронічному обструктивному захворюванні легень
Г. При нападі бронхіальної астми
Д. При пневмонії
177. Синдром бронхіальної обструкції включає наступну ознаку:
А. Локальне посилення голосового тремтіння
Б.Крепітацію
В. Перкуторний тон з коробковим відтінком*
Г. Вологі дрібнопухирчасті хрипи.
Д. Шум тертя плеври.
178. До основних дихальних шумів відноситься:
А. Вологі хрипи
Б. Шум тертя плеври
В. Бронхіальне дихання *
Г. Сухі хрипи
Д. Крепітація.
179. До критеріїв діагностики БА відносять всі нижченаведені клінічні симптоми, крім:
А. Епізодичного свистячого дихання з утрудненням на видиху.
Б. Кашлю, більше вночі та при фізичному навантаженні.
В. Епізодичних свистячих хрипів в легенях та повторної скутості грудної клітки.
Г. Обов’язкового поєднання кашлю, ядухи і розсіяних вологих хрипів.*
Д. Симптомів, які здебільшого погіршуються вночі і пробуджують хворого.
180. Виберіть нехарактерні клітинні елементи при БА:
А. Еозинофіли
Б. Т-лімфоцити
В. Макрофаги
Г. Нейтрофіли
Д.Тромбоцити*
181. До бронходилататорів, що використовують в терапії БА, відносять всі, крім:
А. β2-агоністів короткої дії.
Б. Пролонгованих β2-агоністів.
В. Бета -блокаторів. *
Г. Метилксантинів.
Д. Антихолінергічних препаратів.
182. Причиною бронхіальної астми можуть бути всі чинники, окрім одного:
А. Побутові алергени
Б. Травми грудної клітки *
В. Фізичне навантаження та гіпервентиляція
Г. Пилок рослин
Д. Стрес
183. Еуфілін належить до фармакологічної групи:
А. Метилксантин*
Б. β2-адреноміметик
В. Короткостероїд
Г. Недокроміл натрію
Д НПЗП
184. Які препарати призначають хворим на тяжку БА при недостатньому ефекті тривалої протизапальної терапії інгаляційними стероїдами у максимальних дозах (2000 мкг на добу):
А. Антибіотики.
Б. Системні кортикостероїди.*
В. Холінолітики
Г. β2-агоністи короткої дії.
Д. β2-агоністи тривалої дії
185. Лікування тяжкого загострення БА включає:
А. Інгаляційні β2-агоністи короткої дії кожні 20 хв. протягом 1 години.
Б. Оксигенотерапію і системні стероїди в/в.
В. β2 – агоністик подовженої дії кожної години + холінолітики + теофілін.
Г. Теофіліни
Д Все перелічене.*
186. Для виявлення зворотної обструкції нижніх дихальних шляхів проводять бронходилятаційний тест з одним із названих засобів:
А. Інгаляційні кортикостероїди.
Б. Бронходилятатори тривалої дії.
В. Еуфілін.
Г. Інгаляції β2-агоніста короткої дії (сальбутамол).*
Д.Теофіліни
187. Вкажіть найбільш характерні клінічні симптоми БА:
А. Епізодична задишка з утрудненням при видиху*
Б. Вологі хрипи в легенях
В. Епізодична задишка з утрудненням при вдиху
Г. Кашель, більше вдень
Д.Кашель вранці з великою кількістю мокротиння
188. Маркером БА є:
А. Знижений рівень IgМ
Б. Підвищений рівень IgА
В. Підвищений рівень IgG
Г. Підвищений рівень IgE *
Д Понижений рівень IgЕ
189. Важливою складовою патофізіології ХОЗЛ є:
А. Гіперсекреція слизу і дисфункція війчастого епітелію.
Б. Обмеження повітряного потоку в бронхах і надмірне здуття легень.
В. Порушення газообміну.
Г. Легеневе серце.
Д.Все перераховане вірно*
190. До зовнішніх факторів ризику ХОЗЛ належать:
А. Довготривале тютюнопаління (індекс паління 10-20 пачко-років).
Б. Промислові та побутові шкідливі викиди.
В. Інфекції (дитячі, респіраторні, ВІЛ).
Г. Низький соціоекономічний статус.
Д. Всі вищеназвані.*
191. Найбільш характерною фізикальною ознакою ХОЗЛ є:
А. Велика діжкоподібна грудна клітка.
Б. Участь у диханні допоміжної мускулатури.
В. Послаблення дихальних шумів.
Г. Подовжений видих.
Д. Все вірно*
192. Діагностичним критерієм ХОЗЛ є зменшення показників, починаючи з:
А. ОФВ1< 90% від належних у поєднанні з ОФВ1/ФЖЄЛ < 80%.
Б. ОФВ1< 80% від належних у поєднанні з ОФВ1/ФЖЄЛ < 70%.*
В. ОФВ1< 70% від належних у поєднанні з ОФВ1/ФЖЄЛ < 60%.
Г. ОФВ1< 60% від належних у поєднанні з ОФВ1/ФЖЄЛ < 50%.
Д. ОФВ1< 50% від належних у поєднанні з ОФВ1/ФЖЄЛ < 40%.
193. Як перший рівень дослідження при ХОЗЛ використовують:
А. Спірометрію (ОФВ1, ЖЄЛ, ФЖЄЛ).
Б. Пробу з бронхолітиками на зворотність бронхообструкції.
В. Рентгенографію ОГК.
Г. Газовий склад крові у початково важких хворих.
Д. Всі названі.*
194. Як третій рівень дослідження при ХОЗЛ використовують:
А. Оксигенацію артеріальної крові при ОФВ1, у яких < 50%.
Б. Дослідження функції дихальних м’язів.
В. Комп’ютерну томографію для виявлення емфізематозних бул.
Г. Мікробіологічне дослідження харкотиння при гнійному компоненті і a-1-антитрипсин у молодих людей.
Д. Всі перелічені.*
195. Для легкого перебігу ХОЗЛ характерними є наявність частіше хронічного кашлю з харкотинням і:
А. ОФВ1 ³ 90% від належних
Б. ОФВ1 ³ 80% від належних *
В. ОФВ1 ³ 70% від належних
Г.ОФВ1≥60% від належних
Д. ОФВ≥30% від належних
196. Бронхолітик пролонгованої дії при ХОЗЛ призначається планово, починаючи з:
А. І стадії.
Б. ІІ стадії. *
В. ІІІ стадії.
Г. IV стадії.
Д.І-IV стадії.
197. До інгаляційних кортикостероїдів не відносять:
А. Бекламетазон.
Б.Мометазон
В. Будесонід.
Г. Флутиказон.
Д Кеналог-40*
198. Основним об'єктивним симптомом дихальної недостатності являється:
А. Блідість шкірної поверхні
Б. Ціаноз*
В. Підвищення температури тіла
Г. Тахікардія
Д. Набряки
199. Пневмонія – це гостре інфекційне захворювання, переважно:
А. Бактеріальної етіології. *
Б. Грибкової
В. Вірусної.
Г. Паразитарної
Д. Хламідійної.
200. У сучасній класифікації, що враховує умови виникнення захворювання, особливості інфікування легень, а також стан імунної реактивності організму хворого, найбільш поширеною є пневмонія:
А. Негоспітальна.*
Б. Нозокоміальна.
В. Аспіраційна.
Г. У осіб з тяжкими порушеннями імунітету
Д. Атипова
201. Утворення порожнин розпаду в легенях є характерним для:
А. Пневмококової пневмонії.
Б. Мікоплазменної пневмонії.
В. Хламідійної пневмонії.
Г. Стафілококової етіології.*
Д. Анаеробної
202. Діагноз негоспітальної пневмонії є визначеним у разі наявності таких симптомів:
А. Гострий початок захворювання з температурою тіла >380С.
Б. Кашель з виділенням мокротиння.
В. Наявність фізикальних ознак (притуплений або тупий перкуторний звук, дрібнопухирчасті дзвінкі вологі хрипи, крепітація)*
Г. Лейкоцитоз >10·109/л та/або паличкоядерний зсув >10%.
Д. Задишка.
203. При відсутності ефекту від проведеної терапії антибіотиками препарати треба замінити:
А. На 3 день*
Б. На 5 день
В. Після закінчення 7-10- денного курсу
Г.Через 2 тижні
Д.Через місяць
204.Етіологічним збудником позагоспітальної пневмонії найчастіше бувають:
А. Пневмококи *
Б. Гемофільна паличка
В. Грамнегативна мікрофлора
Г. Хламідії
Д. Збудник виявити неможливо
205.Причиною атипової пневмонії можуть бути:
А. Хламідії. *
Б. Стрептококи.
В. Пневмококи
Г. Стафілококи
Д. Гемофільная паличка
206.Внутрішньогоспітальна (нозокоміальна) пневмонія це:
А. Пневмонія, яка виникла у хворого через 24 години після госпіталізації до стаціонару
Б. Пневмонія, яка виникла у хворого через 48 годин після госпіталізації до стаціонару *
В. Пневмонія, яка виникла у хворого після виписки із стаціонару, де він лікувався в зв’язку з іншою хворобою.
Г. Пневмонія, що виникла на 7 день перебування хворого в стаціонарі
Д. Пневмонія, що виникла на 14 день перебування хворого в стаціонарі*
207. Який найбільш поширений шлях проникнення інфекції при пневмонії:
А. Аерогенний *
Б. Гематогенний
В. Лімфогенний
Г. Аспіраційний
Д. Всі шляхи можливі однаково
208. Транссудат – це незапальна рідина, яка утворюється при нижче перелічених станах, крім одного неправильного:
А. Підвищенні капілярного гідростатичного тиску в вісцеральній плеврі при лівошлуночковій недостатності.
Б. Підвищенні капілярного тиску в парієтальній плеврі при правошлуночковій недостатності.
В.Зниженні онкотичного тиску плазми крові при нефротичному синдромі
Г. При значному підвищенні онкотичного тиску плазми крові.*
Д. Збільшенні секреції рідини через вісцеральну плевру
209. Ексудат – це рідина запального характеру, яка утворюється при:
А. Інфекційному запальному процесі в плеврі.*
Б. Засіві плеври пухлинними клітинами.
В. Ураженні внутрішньогрудинних лімфатичних вузлів при пухлинному процесі,
Г. Порушенні відтоку лімфи при туберкульозному ураженні лімфатичних вузлів
Д. Ексудації в плевральну порожнину при лейкеміях
210. Найбільш частими причинами інфекційних плевритів є:
А. Пневмонії різної етіології.*
Б. Туберкульоз.
В. Абсцес легені.
Г. Нагнійні бронхоектази.
Д. Піддіафрагмальний абсцес.
211. Найбільш частий характер випоту при ексудативному плевриті:
А. Геморагічний.
Б. Еозинофільний.
В. Гнійно-гнилісний.
Г. Серозний і серозно-фібринозний. *
Д. Холестериновий і хільозний.
212. При сухому (фібринозному) плевриті внаслідок больового синдрому хворий займає вимушене положення, лягаючи на:
А. Здоровий бік.
Б.Уражений бік. *
В. Змінює положення
Г. Займає напівсидяче положення
Д. Положення в ліжку не є принциповим.
213. Шум тертя плеври при аускультації реєструється:
А. На вдиху.
Б. На видиху.
В. На вдиху і видиху.*
Г. При затримці дихання
Д. При форсованому диханні
214. Плевральну пункцію здійснюють по таких топографічних лініях:
А. Середньоаксилярній.
Б. Передньоаксилярній у VII міжребер’ї.
В. Задньоаксилярній у VIIІ міжребер’ї по верхньому краю нижчерозміщеного ребра.
Г. Задньоаксилярній у VIIІ міжребер’ї по нижньому краю верхньорозміщеного ребра.*
Д. Задньоаксилярній у VIIІ міжребер’ї не залежно від краю ребра.
215. Плевральна рідина в нормі має вміст білка в кількості:
А. 0,5-1 г на 100 мл.
Б. 1,0-1,5 г на 100 мл.
В. 1,5-2,0 г на 100 мл.
Г. 2,5-3,0 г на 100 мл.*
Д. 3,0-3,5 г на 100 мл.
216. При лабораторному дослідженні транссудату його питома вага, вміст білка в 1 мкл відповідно становлять:
А. ≤ 1005 г/л; < 15 г/л.
Б. ≤ 1010 г/л; < 20 г/л;
В. ≤ 1015 г/л; < 30 г/л; *
Г. ≤ 1020 г/л; < 35 г/л.
Д. ≤ 1025 г/л; < 40 г/л.
217. Лімфоцитоз у плевральній рідині характерний для:
А. Парапневмонічного випоту.
Б. Туберкульозного випоту.*
В. Панкреатичного випоту.
Г. Випоту, зумовленого дифузними хворобами сполучної тканини.
Д. Післяінфарктного синдрому Дреслера.
