| Назва речовини | ГДК, мг/м3 |
| Метали | |
| Ванадій | |
| Кобальт (рухлива форма) | 5,0 |
| Марганець, вилучений з: | |
| - чорнозему | |
| - дерево-підзолистого ґрунту: | |
| рН= 4 | |
| рН= 5,1-5,9 | |
| рН= 6 | |
| Мідь (рухлива форма) | 3,0 |
| Нікель | 4,0 |
| Ртуть | 2,1 |
| Свинець | |
| Свинець (рухлива форма) | 6,0 |
| Хром | 6,0 |
| Цинк | |
| Неорганічні сполуки | |
| Нітрати | |
| Миш’як | |
| Сірководень | 0,4 |
| Фосфор (суперфосфат) | |
| Фториди – водорозчинна форма | |
| Ароматичні вуглеводні | |
| Бензол | 0,3 |
| Ізопропилбензол | 0,5 |
| Ксилоли | 0,3 |
| Стирол | 0,1 |
| Толуол | 0,3 |
| Добрива та поверхнево-активні речовини | |
| Рідкі комплексні добрива з додаванням марганцю | |
| Азотно-калійні добрива | |
| Поверхнево активні речовини | 0,2 |
При викидах (скидах) у навколишнє середовище речовин, для яких не встановлено ГДК, органи охорони природи мають право прийняти рішення про зупинення роботи підприємств або їхніх окремих виробництв. Введення в експлуатацію нових виробництв, у викидах (скидах) яких містяться речовини без встановлених ГДК, заборонено.
Гранично-допустимі рівні акустичного забруднення, зокрема, визначаються у децибелах: побутовий шум – 20 дБ; міський – 50 дБ. Межа хворобливого відчуття акустичного впливу 90 дБ. При цьому, з розрізняють шум внутрішній (в приміщенні) і зовнішній – в довкіллі. Захист від «внутрішнього шуму виробничого та господарського приміщень належить до охорони праці, а захист від «зовнішнього» шуму – у сфері природоохоронного законодавства.
Гранично-допустимий рівень (ГДР) радіаційного впливу на довкілля – це рівень, який не є небезпечним для здоров’я людини, стану тварин, їх генетичного фонду. ГДР визначається на підставі норм радіаційної безпеки, основних санітарних правил і санітарних норм проектування.
У відповідності з існуючими нормами, враховуючи час і потужність отриманої дози опромінення, його тип, всі особи, які отримали опромінення поділяються на:
- групу А – ті,хто постійно або тимчасово працює з джерелом впливу. Гранично допустима доза – 5 бер. Гранично допустимою нормою уважається дозова межа осіб, які отримують індивідуально за рік, при якій рівномірне опромінення протягом 50 років не може викликати в організмі несприятливі зміни;
- групу Б – особи, які за умовою проживання можуть підпасти під вплив радіації. Норма – 0,5 бер на рік;
- групу В – решта населення. Рекомендована доза 35 бер за 709 років як гранично допустимий рівень.
Виробничо-технічні нормативи якості визначаються у зв’язку з тим, що санітарно-гігієнічні нормативи визначають якість довкілля по відношенню до здоров’я людини і стану екосистем, але не вказують на джерело впливу і не регулюють його поведінку. Цю функцію виконують нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) для атмосферних забруднень і гранично допустимих скидів (ГДС) для забруднення водойм.
Виробничі нормативи впливу на довкілля розробляються для підприємства в цілому і включають:
- обсяги скидів у водні об’єкти;
- обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
- обсяги твердих відходів, які складують на грунті;
- рівні шумового забруднення;
- рівні теплового забруднення;
- рівні забруднення вібраціями;
- рівні електромагнітного забруднення та ін..
ГДВ – гранично допустимий викид шкідливих речовин, стандарт дозволених викидів для стаціонарного джерела – це такий обсяг викидів в атмосферу, який у сукупності із всіма джерелами забруднення населеного пункту (регіону), з урахуванням розсіювання і трансформації в атмосфері, а також перспектив розвитку продуктивних сил, не створює приземної концентрації, яка б перевищувала визначені нормативи ГДК, тобто не створює небезпеку для людей, тваринного і рослинного світу, що передбачає дотримання умови:
.
Одиниця виміру ГДВ грам на секунду (1 г/с) – встановлюється для кожного джерела забруднення атмосфери за умови, що викиди шкідливих речовин від цього джерела і від сукупності інших джерел з урахуванням розсіювання їх в атмосфері не створять приземної концентрації шкідливих речовин, яка перевищить ГДК.
ГДВ встановлюються для кожного джерела забруднення атмосфери на діючому підприємстві за умови, що викиди шкідливих речовин від одного або сукупності джерел населеного пункту з урахуванням перспективи промислового розвитку і розсіювання забруднюючих речовин в атмосфері не створять приземну концентрацію, що перевищує ГДК. У разі, коли значення ГДВ з об’єктивних причин на підприємстві не можуть бути забезпечені, виконується поетапне скорочення викидів забруднюючих речовин до значень, які забезпечують додержання ГДВ.
Для неорганізованих викидів і сукупності дрібних джерел (вентиляційні викиди з одного виробничого приміщення) встановлюють сумарні значення ГДВ. При визначенні ГДВ для джерела забруднення атмосфери враховують одержані розрахунковим або експериментальним методом значення фонових концентрацій забруднюючих речовин у повітрі від інших джерел (у тому числі і від автотранспорту) населеного пункту
Нормування скидів забруднюючих речовин у довкілля виконується шляхом встановлення гранично допустимих скидів речовин із стічними водами у водні об’єкти (ГДС).
ГДС – це маса речовин у стічних водах, максимально допустима до відведення з установленим режимом у даному пункті водного об’єкта за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольованому пункті. ГДС встановлюється з урахуванням ГДК в місцях водоспоживання, асиміляційних властивостей водного об’єкта і оптимального розподілу маси речовин, що скидаються, між водокористувачами, які скидають стічні води. господарсько-питного, побутового та інших видів водокористування.
Нормативи викидів і скидів для підприємства встановлюються в сукупності значень ГДВ (ГДС) для окремих діючих і тих джерел забруднення, що проектуються чи підлягають реконструкції. Для останніх нормативи визначаються на різних стадіях проектування об’єктів. Для тих об’єктів, що вводяться в дію, нормативи ГДВ і ГДС повинні бути забезпечені на момент прийняття їх в експлуатацію.
Комплексні нормативи якості визначають гранично допустимі норми навантаження на довкілля (ГДН), під впливом яких відхилення від нормального стану системи не перевищує змін, які протікають природним шляхом, а отже не викликає небажані наслідки у розвитку живих організмів і не веде до погіршення якості довкілля.
Для визначення таких навантажень важливим є таке поняття як місткість екосистеми чи окремих її компонентів. ЇЇ показники свідчать про потенціальну можливість екосистеми. Метою розробки і застосування норм ГДН є забезпечення відповідності розвитку продуктивних сил природно-ресурсному потенціалу регіону. Нормативи ГДН розробляються і затверджуються екологічними організаціями.
ГДН визначається окремо для окремих видів природних ресурсів -галузеві ГДН, і для регіону в цілому - регіональні ГДН. Прикладом галузевих можуть бути гранична кількість туристів на території національного парку, гранична кількість людей на території лісу (12-15 чоловік на 1 га); гранично допустима кількість голів худоби на одиницю пасовищних угідь тощо. Регіональні ГДН розробляються з урахуванням господарського чи рекреаційного навантаження на екосистеми, з одного боку, і рівнем забезпечення певними видами ресурсів, з другого: це певні обмеження на використання водних ресурсів, лісових, на розвиток господарської діяльності тощо.
4.4. Екологічний моніторинг та специфіка екологічних нормативів
у зарубіжній практиці управління природокористуванням
та природоохоронними процесами
Екологічний моніторинг у більшості країн відзначається широкою розгалуженістю і застосуванням автоматизованих систем контролю і спостережень. У США, наприклад, за завданням Агентства з питань охорони довкілля розроблено дві системи:
1. Загальнонаціональна система контролю повітря для потреб охорони здоров’я, яка містить 23 станції, розміщені по всій території країни для безперервного контролю рівня забруднення атмосфери оксидами сірки, азоту та вуглецю, пилом і вуглеводневими сполуками.
2. Регіональна система, яка передбачає можливість моделювання фізичних і хімічних процесів у атмосфері, результати якого будуть враховані для вироблення стратегії, контролю і оцінки загального забруднення атмосфери. Система має 25 наземних дистанційних станцій, розміщених на околиці Сент-Луїсу (вони контролюють вміст вуглекислого газу,оксиду сірки, метану, сірчистого водню, вуглеводневих сполук, озону та пилу) і три повітряні станції на гелікоптерах, які здійснюють додатковий контроль.
Моніторинг за водним середовищем в США здійснює з 1974 року Національна мережа розрахунків якості води при Геологічній службі. Декілька сотень станцій спостережень за понад 40 фізичними, хімічними та біологічними параметрами водного середовища розташовані в прибережних районах, а також практично у всіх гирлах річок та їх основних притоках. Отримані дані обробляють 90% площі поверхневих вод спеціальним відділом Геологічної служби і надходять до інформаційної системи збору даних про якість водних ресурсів Агентства з питань охорони довкілля під назвою “STORET”. Тут також обробляють дані про 100 тисяч джерел забруднення вод і про наявність очисних споруд, їх завантаженню, про поточні витрати на очистку води, про водоспоживання окремими галузями господарства та ін.
Заслуговує на увагу досвід контролю за якістю поверхневих вод у США. Агентство з питань охорони довкілля разом із Національною системою спостережень. Такий контроль здійснюється на 70 «парних станціях контролю» таким чином, що одна із низ розташована вище за течією річки, а друга нижче від можливого надходження стічних вод у річку. Дані спостережень також надходять до інформаційної системи “STORET”. Станції цієї мережі ведуть спостереження за 50 промисловими районами і 14 – за сільськими. Аналогічно здійснюється контроль за наявність в грунті токсичних речовин.
В Німеччині і снує система спостереження за смогом на території понад чотири тисячі квадратних кілометрів. Вона має три організаційні рівні. На першому – здійснюється контроль вмісту в повітрі вуглекислого газу, оксидів сірки, органічних сполук і пилу: мережа охоплює майже всі міські населені пункти пересувними контрольними засобами спостереження. На другому рівні здійснюється заміри концентрації важких металів і аерозолів, які проводять напівавтоматичні контрольні засоби спостережень, розміщені у вузлах метричної сітки з базою 7 км. Тертій рівень забезпечує контроль вмісту в атмосфері вуглекислого газу, оксидів сірки та оксидів азоту за допомогою контрольних засобів спостереження. Такий безперервний контроль на декількох рівнях забезпечує суттєве скорочення витрат енергії, матеріалів і вдосконалення технологічного обладнання, але потребує значних витрат на придбання обладнання і експлуатацію складного вимірювального комплексу.
Ефективним методом метеорологічних вимірів стала лазерна локація, яка дозволяє отримати дані про стан запиленості і газового складу приземного шару атмосфери. Вона є перспективним напрямком оперативного контролю забруднення повітряного басейну великих міст.
Особлива увага в управлінні природокористуванням зарубіжних країн приділяється стандартам і нормативам якості довкілля, які в більшості країн розроблено двох типів:
1)стандарти якості довкілля;
2) стандарти викидів шкідливих речовин у довкілля.
Для повітряного басейну встановлюється:
– ГДК – гранично допустима концентрація шкідливих речовин у приземному шарі атмосфери;
– ГДВ і ГДС - стандарти на викиди шкідливих речовин в атмосферу та у водне середовище стаціонарними джерелами;
– Стандарти на викиди автотранспортом.
В США Агентством з питань охорони довкілля разом з Національним управлінням з питань освоєння океану та дослідження атмосфери, а також Національного Бюро стандартів було розроблено і впроваджено «Показник нормованого забруднення» (Pollutant Standards Index – PSI), який являє собою комбінований показник щоденного забруднення повітряного басейну. Він відповідає визначеним в США державним стандартам якості атмосфери. Згідно цього показника за рік стан повітряного басейну вважається нормальним, якщо протягом 300 днів не порушуються гранично допустимі норми забруднення або воно не перевищує 100 умовних одиниць. (Табл.4.1). Аналогічно розроблені показники для водного середовища та грунтів.
Для водних ресурсів визначено також:
– показники якості річкової води;
– показники якості морської води;
– показники концентрації чи заборона на наявність особливо небезпечних для здоров’я людини речовин;
– показники якості питної води.
У США для контролю за скидами стічних вод застосовують національні стандарти на якість води та на вміст у стоках токсичних речовин. Додержання стандартів регулюється за допомогою спеціальної системи дозволів на скидання стічних вод. Для стоків муніципальних очисних споруд мінімальним стандартом є подвійне очищення, інший стандарт передбачає впровадження найкращої з існуючих технологій очищення стоків.
Стандарти на скидання стічних вод діють для 40 галузей і 550 підгалузей промисловості. Застосовується п’ять стандартів:
1) Найкраща з існуючих технологій;
2) Найкраща з економічно можливих технологій;
3) Для нових підприємств;
4) На стоки до їх надходження з муніципальних очисних споруд;
5) На стоки для нових підприємств.
У разі, коли технологічні стандарти не сприяють поліпшенню якості води, в штатах встановлюється пріоритетність видів користування водою і для кожного виду за кількома параметрами.
В Канаді стандарт якості повітря передбачає не тільки граничний кількісний показник, але і календарний план його досягнення, а також графік звітності про досягнуті результати. Визначені окремі стандарти по вмісту пилу та озону у поверхневому горизонті (саме вони є провісниками міського смогу), а також стандарти забруднення при спалюванні сміття і обмеження надходження ртуті на комбінатах кольорової металургії, особливо при використанні поліметалевих руд.
В Японії існує стандарт озеленення. Існує шкала індексів озеленення території.
1 – території, які не мають зелені;
2–4 – ферми, луки, трав’яні газони, поля,сади;
5 – зарості чагарників і бамбуку;
6 – посадки дерев;
7 – молодий вторинний ліс, який висаджено після вирубки первинного лісу;
8 – старий вторинний ліс;
9 – первинний ліс;
10 – особливо цінний первинний ліс.
Таблиця 4.5
Комбінований показник забруднення повітря в США
| (Рівень концентрації забруднення повітря, мкг/ м3 | |||||||
| Значення показника | Оцінка забруднення * | Механічні частини (за 24 год.) | Оксиди сірки (за 24 год.) | Чадний газ (за 8 год.) | Фотохімічні окислювачі (за 1 год.) | Оксиди азоту (за 1 год) | Оцінка умов для збереження здоров’я людини |
| - | - | Сприятливі | |||||
| - | 5,0 | - | Помірні | ||||
| 100** | - | 10,0 | - | Помірні | |||
| Сигнал тривоги | 17,0 | Несприятливі; легке погіршення стану людей із серцево-судинними і легеневими захворюваннями | |||||
| Повідомлення населення | 34,0 | Надзвичайно несприятливе: значне погіршення стану людей із серцево-судинними і легеневими захворюваннями, поява несприятливих симптомів у здорових | |||||
| Невідкладні заходи | 46,0 | Небезпечні: значне погіршення стану хворих. Літнім людям і хворим рекомендується залишатися дома ті уникати фізичного навантаження. Решті – належить скоротити перебування на повітрі | |||||
| Значна небезпека | 57,5 | Реєструються випадки передчасної смерті. У здорових людей наявні симптоми нездужання. Всі повинні залишатися вдома при зачинених вікнах і дверях |
*Дається, коли один або декілька забруднювачів досягається даної концентрації.
**Показник 100 еквівалентний національним нормативам гранично допустимих концентрацій забруднення повітряного басейну.
Після завершення об’єкту будівництва середній індекс освоєної території повинен бути не нижче 6.
Стандарт затінення, згідно якого сумарний час затінення новобудовою вікон прилеглих будинків не повинен перевищувати 2 години на добу у будь-яку пору року.
Стандарт перешкод для радіохвиль визначається на основі видимості телевізорів: від 5 балів – «дуже добре видно» до 1 балу – «нічого не видно». Об’єкт дістає схвалення, якщо зменшує якість зображення не нижче 3 балів. Якщо якість зображення – нижче від 3 балів, то підприємець зобов’язаний досягти зменшення перешкод або шляхом зміни об’єкту, або спорудженням антени, яка б компенсувала перешкоди.
