Визначте взаємозв’язок між системами і формами оплати праці

Залежно від того, який основний показник застосовується для визначення міри праці, усі системи заробітної плати поділяються на дві великі групи, які називаються формами заробітної плати. Якщо як міра праці береться кількість відпрацьованого робочого часу, то це — почасова форма заробітної плати. Якщо за міру праці береться кількість виготовленої продукції (наданих послуг), то йдеться про відрядну форму заробітної плати. Отже, ф о р м а з а р о б і т н о ї п л а т и — це одна з класифікацій систем оплати праці за ознакою, що характеризує міру праці.

Обґрунтуйте роль та значення планування й аналізу трудових показників.

Значення і роль плану із праці в системі планування діяльності підприємства

визначаються такими моментами:

1. Ефективність діяльності підприємства значною мірою залежить від ре-

зультативності докладання живої праці, тобто від продуктивності праці.

2. Найважливішим чинником підвищення продуктивності праці є зниження

трудомісткості виготовлення продукції, що зумовлює необхідність дослідження

динаміки трудомісткості, виявлення причин її зміни та розробки заходів зі зни-

ження.

3. Ефективність затрат робочого часу позначається на рівні продуктивності

праці та впливає на величину витрат з оплати праці.

4. Витрати на оплату праці становлять вагому частину витрат підприємства,

впливаючи на ціну реалізації та рівень конкурентоспроможності продукції (по-

слуг). При цьому рівень заробітної плати в Україні залишається невиправдано

низьким. Малою є питома вага витрат на оплату праці в операційних витратах

підприємства. Підвищення рівня заробітної плати можливе лише на основі ра-

ціонального планування коштів на оплату праці.

Планування — безперервний процес установлення або уточнення та конкре-

тизації цілей розвитку підприємства та його структурних підрозділів, визначен-

ня засобів їх досягнення, термінів та послідовності реалізації, виявлення та на-

дання необхідних ресурсів. Найчастіше плановими періодами є рік, квартал,

місяць, в окремих випадках — більш або менш тривалі періоди.

Аналіз трудових показників як один з етапів їх планування дозволяє встано-

вити відхилення фактичного рівня показників від планового під впливом різних

чинників та виявити наявні проблемні питання в даній сфері.

Першочерговими завданнями планування трудових показників є:

􀀹 установлення завдань та розробка заходів з підвищення рівня продуктив-

ності праці;

􀀹 визначення трудомісткості виробничої програми з випуску продукції (на-

дання послуг, виконання робіт) та розробка шляхів щодо її зниження;

􀀹 підвищення ефективності використання робочого часу;

􀀹 визначення оптимального розміру фонду заробітної плати виходячи з

операційних витрат та планованої результативності господарської діяльності

підприємства;

􀀹 досягнення належного рівня заробітної плати;

􀀹 забезпечення оптимального співвідношення між заробітною платою та

продуктивністю праці у планованому періоді.

Результати планування трудових показників відбиваються у відповідних

розділах бізнес-планів та тактичних планів підприємства.__

Охарактеризуйте взаємозв’язок плану з праці з основними розділами тактичного плану підприємства.

План із праці пов’язаний з основними розділами тактичного плану: пла-

ном виробництва й реалізації продукції; нормами і нормативами; планом ін-

новацій; планом з витрат; фінансовим планом; планом з основних та оборот-

них засобів тощо. План із праці розробляється на основі плану виробництва і

реалізації продукції. З обсягами продукції, що випускається, і послуг, що на-

даються, безпосередньо пов’язані витрати на оплату праці. Фінансовий план

та план з основних і оборотних засобів характеризують економічні можливо-

сті і результативність господарської діяльності, визначають розмір коштів,

що спрямовуються на оплату праці, і впливають на величину витрат на

утримання персоналу підприємства. При цьому величина витрат на утриман-

ня персоналу впливає на загальну величину витрат підприємства і відбива-

ється у плані з витрат.

Система планування трудових показників крім економічного має чітко ви-

ражений соціальний аспект, який полягає у забезпеченні зростання доходів пер-

соналу, підвищенні рівня його кваліфікації, а отже, у задоволеності працею.

 

96. Розкрийте сутність планування продуктивності праці за техніко-еконо­мічними чинниками.

Метод планування продуктивності праці за техніко-економічними чин-

никами може бути реалізований у двох варіантах. Перший передбачає роз-

рахунок планованого скорочення (збільшення) чисельності за кожним техні-

ко-економічним чинником та загальної зміни чисельності в цілому по під-

приємству, на основі чого встановлюється планований приріст продук-

тивності праці. Другий варіант, навпаки, базується на розрахунку можливої

зміни продуктивності праці у відсотках за кожним техніко-економічним

чинником та загальної її зміни в цілому по підприємству з дальшим визна-

ченням планованої економії (перевитрати) чисельності персоналу. Принци-

пова відмінність між наведеними варіантами полягає в різній послідовності

та техніці розрахунку.

 

97. Розкрийте методичні засади планування та аналізу трудомісткості виробничої програми.

Розрахунок планової трудомісткості виготовлення продукції провадить-

ся в три етапи. На першому етапі аналізуються рівень і структура фактичної тру-

домісткості продукції в базисному і звітному періодах з метою виявлення резервів

її зниження. Аналізу підлягають основні чинники, під впливом яких склався рівень

і структура затрат праці у базисному періоді, — організація й обслуговування ро-

бочих місць у структурних підрозділах підприємства, поділ та кооперація праці,

ефективність методів праці та трудових заходів, мотивація та стимулювання пер-

соналу, кваліфікація персоналу, умови праці, дисципліна праці.

Рівень ефективності поділу праці може бути оцінено коефіцієнтом поділу

праці (Kпп), який розраховується за формулою

Для визначення ефективності методів праці та трудових прийомів аналізується

розмежування виробничого процесу на операції, прийоми, рухи і мікрорухи з по-

зицій нормування праці. Кількісним показником прогресивності прийомів і методів праці може слугувати обсяг упровадження технічно обґрунтованих норм (Дтн):

Показниками, що засвідчують ефективність системи мотивації та стимулю-

вання персоналу, є коефіцієнт плинності персоналу, середня заробітна плата,

питома вага виплат із фонду споживання у величині трудового доходу праців-

ника, величина втрат робочого часу тощо.

Виявлення резервів зниження трудомісткості завдяки підвищенню кваліфі-

кації персоналу здійснюється на основі зіставлення середнього тарифного роз-

ряду робітників із середнім розрядом виконуваних робіт.

Рівень дисципліни праці оцінюється в розрізі окремих її складових: технологіч-

ної, виробничої і трудової дисципліни. Технологічна дисципліна відбиває точність додержання режимів, послідовності і способів здійснення технологічних процесів виготовлення продукції. Її рівень характеризується обсягами бракованої продукції, кількістю виявлених випадків відхилень від установленої технології. Рівень виробничої дисципліни визначається кількістю невиконаних або виконаних з порушенням планових термінів завдань. Рівень трудової дисципліни можна оцінити втратами робочого часу з вини працівників. Аналіз втрат унаслідок порушень дисципліни праці дозволяє виявити резерви зниження трудомісткості продукції, робіт.

Аналітичні дослідження даного етапу також спрямовані на визначення струк-

тури трудомісткості продукції, послуг та робіт і встановлення співвідношення

між окремими її видами — повною, виробничою, технологічною трудомісткіс-

тю, трудомісткістю обслуговування та управління.

Планові розрахунки трудомісткості провадять стосовно до одного виробу (послу-

ги, виду роботи) та всього планового обсягу на базі інформації про нормативну, планову і фактичну трудомісткість, джерелами якої відповідно є нормативні матеріали, планова та звітна документація.

На другому етапі планування трудомісткості здійснюється визначення

можливого зниження трудомісткості виготовлення продукції у плановому

періоді з урахуванням виявлених у процесі аналізу чинників і джерел еконо-

мії затрат праці. При цьому до плану зниження трудомісткості насамперед

включаються резерви, які можуть бути реалізовані без великих інвестицій.

Детальному аналізу підлягають заходи технічного та організаційного розвит-

ку, за кожним з яких за результатами розрахунків економічної ефективності

узагальнюються чинники і визначаються джерела економії затрат праці. З ураху-

ванням часу впровадження заходів визначається можливе зниження трудо-

місткості у плановому періоді.

Основою планування зниження трудомісткості слугує технологічна трудо-

місткість, оскільки інші види трудомісткості, як правило, розраховуються щодо

її величини. Розрахунок можливого зниження технологічної трудомісткості ве-

деться в розрізі основних техніко-економічних чинників, прийнятих для розра-

хунку продуктивності праці.

98. Охарактеризуйте алгоритм планування та аналізу використання робочого часу.

Планування робочого часу передбачає розрахунок: планового кален-

дарного фонду робочого часу (Фк); планового номінального (максимально мож-

ливого) фонду робочого часу (Фн); планового корисного (ефективного) фонду

робочого часу (Феф).

Календарний фонд робочого часу за планований період (місяць, квартал, рік)

може бути розрахований у середньому на одного працівника (у людино-днях

або людино-годинах), на всю чисельність працівників, на окрему групу працючих.

Загальний календарний фонд робочого часу за підприємством визначається

за формулою

Фк = Дк *Чсоп (люд.-дн.)

Або Фк = Дк *Чсо *Тд п (люд.-дн.),

де Дк — кількість календарних днів у плановому періоді;

Чсоп — планова середньооблікова чис працівників у даному періоді, осіб;

Тд — середня встановлена тривалість 1 робочого дня у плановому періоді, год.

Календарний фонд робочого часу не враховує невиходи на роботу працівни-

ків у плановому періоді і слугує базою для обчислення номінального фонду.

Номінальний фонд робочого часу характеризує потенційну величину макси-

мально можливого для використання фонду робочого часу (крім вихідних та

святкових днів) і визначається за формулою

Фн = Фк-(Дс +Двих)*Чсо *Тд п

Або Фн = Фт +Дв *Чсо* Тд п

де Дс, Двих — кількість відповідно святкових та вихідних днів у план періоді;

Фт — табельний фонд робочого часу працівників у плановому періоді, люд.-дн.

або люд.-год.;

Дв — кількість днів чергових відпусток у плановому періоді.__

Корисний (ефективний) фонд робочого часу (Феф) менше від номінального

фонду робочого часу працівників на величину планованих невиходів на роботу

з різних причин (Дн):

Феф =Фн −Дн *Чсоп (люд.-дн.) (18.63)

Або Феф =Фн - Дн *Чсо *Тд п

де Дн — плановані невиходи на роботу, дн.

Аналіз використання робочого часу провадиться в такій послідовності:

􀀹 вивчається структура загального фонду часу;

􀀹 оцінюється рівень використання робочого часу;

􀀹 вивчається розподіл витрат продуктивного часу за видами робіт;

􀀹 виявляються резерви поліпшення використання робочого часу.