- застосування цієї системи негативно не відобразиться на якості продукції;
- існує гостра необхідність у збільшенні випуску продукції в цілому по підприємству.
Відрядну оплату праці не рекомендується використовувати в тому випадку, якщо:
- погіршується якість продукції;
- порушуються технологічні режими;
- погіршується обслуговування устаткування;
- порушуються вимоги техніки безпеки;
- перевитрачаються сировина і матеріали.
Різновиди відрядної оплати праці:
Відрядно-преміальна - це така система оплати праці, коли робітник одержує не тільки відрядний заробіток, але і премію. Премія звичайно встановлюється за досягнення визначених показників: виконання плану виробництва продукції, завдань по якості продукції або економії у витраті матеріальних і інших видів ресурсів.
Непряма-відрядна - застосовується для оплати праці допоміжних робітників, заробітна плата яких залежить від результатів праці основних робітників, що обслуговуються ними.
Питома вага робітників, які отримують заробіток по цій системі, порівняно невелика.
Відрядно-прогресивна оплата праці, як правило, вводиться тимчасово на найважливіших ділянках основного виробництва. При цій системі заробіток робітника визначається по виконанню норми виробітки, як і при прямій відрядній оплаті, тобто по встановлених розцінках. При перевиконанні установленої норми прогресивно збільшуються доплати до основної відрядної розцінки. Нарахування прогресивних доплат робиться по результатах місячної роботи. Така система оплати праці застосовується звичайно на вирішальних ділянках, що є "вузьким місцем", у випадку особливої необхідності матеріального стимулювання робітників у зростанні виробітку. Недолік цієї системи в тому, що заробіток робітника зростає швидше, чим продуктивність праці. Розрахунок вимагає великої обчислювальної роботи.
Колективна відрядна (бригадна) оплата праці - відрядна форма оплати праці по результатах роботи колективу (бригади). Спочатку розраховується заробіток усієї бригади як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадну розцінку. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади методом коефіцієнто-годин або методом коефіцієнта виконання норм. Головна перевага даної системи в тому, що вона зацікавлює усіх робітників даної бригади в кінцевих результатах роботи, сприяє розвитку в них почуття відповідальності і взаємодопомоги.
Акордна система оплати праці - це різновид відрадної, оплати праці, сутність якої полягає в тому, що розмір оплати праці встановлюється на весь обсяг виконання робіт із визначенням терміну його виконання.
На підприємстві найбільш доцільно застосовувати акордну оплату праці в наступних випадках:
- підприємство не укладається в термін із виконанням якогось замовлення, і при його невиконанні воно буде зобов'язане заплатити значні суми штрафних санкцій у зв'язку з умовами договору;
- при надзвичайних обставинах (пожежі, обвали, виходи з ладу основної технологічної лінії по серйозній причині^ що приведуть до припинення виробництва;
- при гострій виробничій необхідності виконання окремих робіт або впровадженні нового обладнання на підприємстві.
Погодинна оплата праці (Hour payment of labour) - це оплата праці за відпрацьований час.
Ця форма має такі системи:
Проста погодинна - розраховується як добуток годинної тарифної ставки робочого даного розряду на відпрацьований час у даному періоді.
Погодинно-преміювальна - це така оплата праці, коли робітник одержує не тільки заробіток за кількість відпрацьованого чайу, але і визначений відсоток премії до цього заробітку.
Система посадових окладів. По цій системі оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер.
Погодинну систему оплати праці найбільш вигідно застосовувати, якщо:
на підприємстві функціонують потокові і конвеєрні лінії зі строго заданим ритмом;
функції робітника зводяться до спостереження і контролю за ходом технологічного процесу; витрати на визначення планової та облік зробленої кількості продукції відносно великі;кількісний результат праці не може бути виміряний і не є визначальним;якість праці важливіше його кількості;
робота є небезпечною;робота неоднорідна за своїм характером і нерегулярна по навантаженню;на даний момент збільшення випуску продукції (робіт, послуг) на тому або іншому робочому місці є недоцільним для підприємства;збільшення випуску продукції може призвести до браку або зниження її якості.
70. Фонд оплати праці (ФОП): його основні складові та їх характеристика. Плановий фонд заробітної плати. Вихідні дані для визначення його розміру
Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконувану ним роботу (Стаття 1 ЗУ “Про оплату праці”).
Примітка: Розмір заробітної плати залежить від складності та умов роботи, що виконується, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Фонд оплати праці (витрати на оплату праці) включає в себе (рис. 6.3.1.):
1. Фонд основної заробітної плати. (Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, спеціалістів та службовців);
2. Фонд додаткової заробітної плати. (Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій) (рис. 6.3.2.);
3. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати — це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадять понад встановлені зазначеними актами норми.
Примітки: 1. До складу витрат на оплату праці включаються всі витрати підприємства на оплату праці незалежно від джерела фінансування цих виплат;
2. Основі форми заробітної плати (на підприємствах) представлені в табл. 6.3.1;
3. Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно (у колективному договорі) з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Планування заробітної плати включає:
— планування фонду заробітної плати; — планування середньої заробітної плати.
Плановий фонд заробітної плати — це вся сума коштів, що виділяється для оплати праці працівників за виконану роботу та відпрацьований час, а також суми виплат і доплат, які передбачені державними законодавчими актами та діючими системами преміювання у плановому періоді.
Примітка: Основі вихідні дані для розрахунку величини фонду заробітної плати персоналу підприємства у плановому періоді представлені в табл. 6.3.2;
71. Алгоритм розрахунку розміру планового фонду заробітної плати персоналу підприємства: основні етапи, їх послідовність та коротка характеристика. Основні методи розрахунку: на основі нормативів, поелементний метод, укрупнений розрахунок
Алгоритм розрахунку розміру планового фонду заробітної плати (ФЗП) персоналу:
— аналіз виконання плану по заробітній платі у звітному періоді (використання ФЗП);
— визначення причин відхилення від планових показників;
— співставлення темпів зростання заробітної плати одного працюючого з темпами підвищення його продуктивності праці;
— оптимізація використання ФЗП в розрізі окремих категорій працівників;
— розрахунок величини планового ФЗП персоналу підприємства. Проводиться (або..., або):
— на основі нормативів приросту за кожну одиницю показника, прийнятого для оцінки діяльності підприємства;
— за нормативом на одиницю продукції у натуральному виразі.
До складу фонду заробітної плати входять основна заробітна плата(оплата виконаної роботи)та додаткова, тобто різні доплати і надбавки, передбачені трудовим законодавством.
Планові фонди заробітної плати відрізняються від звітних, оскільки останні передбачають виплати, пов'язані з недостатнім рівнем організації праці і відхиленням від нормальних умов роботи (оплата внутрішньозмінних простоїв і понаднормових робіт, оплата цілоденних простоїв та ін.).
Основними етапами визначення планового фонду заробітної плати є:
1) розрахунок фонду прямої заробітної плати;
2) розрахунок доплат у годинний, денний і місячний фонди заробітної плати.
У фонд прямої заробітної плати робітників включаються суми коштів, нараховані за відрядними розцінками робітникам-відрядникам і за тарифними ставками — робітникам-погодинникам.
Фонд прямої заробітної плати основних робітників-відрядників можна визначити, виходячи із виробничої програми і витрат по заробітній платі на одиницю продукції. На підприємствах часто застосовується метод визначення прямого фонду заробітної плати основних робітників-відрядників за трудомісткістю запланованої продукції. При цьому трудомісткість необхідно визначати з урахуванням відсотка її зниження у результаті здійснення організаційно-технічних заходів. Помноживши кількість нормо-годин за окремими видами робіт і розрядами на відповідну тарифну ставку і підсумувавши результат, одержуємо основний фонд заробітної плати робітників-відрядників.
Прямий фонд заробітної плати допоміжних робітників-відрядників розраховується так само, як і для основних робітників-відрядників, але при цьому враховується обсяг допоміжних робіт. Розрахунок прямого фонду робітників-погодинників здійснюється залежно від чисельності робітників, їх тарифної ставки і кількості робочих днів у плановому періоді.
Крім основного фонду заробітної плати робітників, необхідно також визначити премії, доплати, що входять до складу годинного, денного і річного фондів.
Сума премій відрядникам і погодинниками визначається на основі чинних преміальних положень на підприємствах. Розрахунок премій здійснюється на основі таких показників: кількості робітників, які оплачуються за преміальною системою, заробітної плати за відрядними розцінками або тарифними ставками, а також показників, за які преміюються робітники. Оскільки різні групи робітників преміюються за різні показники, розміри премій визначаються за кожною групою робітників, які преміюються за одні й ті ж самі показники.
Загальна сума доплат за роботу в умовах, що відхиляються від нормальних, і за надмірну інтенсивність праці визначається за показниками чисельності робітників, які працюють у важких і шкідливих, особливо важких і особливо шкідливих умовах праці і одержують відповідний розмір доплат, їх середньої годинної тарифної ставки, розмірів доплат у відсотках до тарифної ставки і фонду робочого часу.
За професійну майстерність загальна сума надбавок визначається за показниками чисельності робітників за розрядами, які одержують ці надбавки, установлених розмірів надбавок за розрядами, годинними тарифними ставками робітників відповідного розряду, а також фонду робочого часу.
Щоб визначити суму доплат за роботу в нічний (вечірній) час, необхідно знати розмір доплат, середню тарифну ставку робітників і фонд нічного (вечірнього) часу.
Сума доплат не звільненим від основної роботи бригадирам розраховується на основі установленого абсолютного розміру доплати залежно від чисельності робітників у бригаді і кількості відповідних бригад. Сума доплат за навчання учнів визначається множенням вартості навчання одного учня на їхню кількість у плановому періоді.
Оплата праці підлітків за скорочений робочий день здійснюється як за повний робочий день робітників відповідних категорій. Розмір цих доплат залежить від числа підлітків, кількості пільгових годин і робочих днів у плановому періоді, їхньої середньої годинної заробітної плати. Оплата перерв на годування дітей визначається з урахуванням величини цих перерв і середньої годинної заробітної плати.
Розмір оплати чергових і додаткових відпусток розраховується за показниками фонду денної заробітної плати, середньої тривалості відпусток і корисного річного (планового) фонду робочого часу. Розмір оплати часу виконання державних і громадських обов'язків визначається на основі середньоденної заробітної плати і загальної кількості невиходів з цієї причини.
У деяких галузях економіки для окремих категорій працівників установлюються одноразові винагороди за вислугу років, розмір яких визначається на основі планового тарифного фонду заробітної плати і запланованої величини одноразової винагороди у відсотках до тарифної заробітної плати.
Фонд оплати праці на основі нормативів його приросту обчислюється:
де ФОПбаз — фонд оплати праці у базовому періоді;
Н0, Нпп, Нв — нормативи приросту фонду оплати праці, відповідно за приріст обсягів виробництва, продуктивності праці та зниження витрат на 1 гривню продукції;
Опр, ППпр, Впр — прирости обсягів виробництва, продуктивності праці, зниження витрат на 1 гривню продукції;
Для ув’язки обсягу виробництва й оплати праці використовують нормативний метод:
де Опл — плановий обсяг виробництва продукції у вартісному виразі;
Н — норматив затрат заробітної плати промислово-виробничого персоналу на одну гривню вартості продукції;
Примітка: При розрахунку планового фонду заробітної плати за підрозділами і категоріями персоналу підприємства застосовують поелементний метод. Розрахунок фонду заробітної плати для різних категорій працівників здійснюється з урахуванням характеру їх роботи та форм оплати праці.
Укрупнено плановий фонд оплати праці розраховують:
де ΣЕі — зміна чисельності працівників під дією основних техніко-економічних чинників, осіб;
К0пл — темп зростання обсягу виробництва (обсяг виробництва в плановому періоді по відношенню до базового), %;
ЗП — середня заробітна плата одного працівника у плановому періоді, грн.;
72. Планування фонду заробітної плати робітників, залежно від характеру доплат і виплат. Загальна характеристика складових (фондів). Особливості визначення фонду прямої заробітної плати робітників
При плануванні фонду заробітної плати робітників, залежно від характеру доплат і виплат, розрізняють (рис. 6.3.3):
— годинний фонд. Охоплює всі види оплат за фактично відпрацьований час і складається із заробітної плати за відрядними розцінками, тарифними ставками, з премій відрядникам і погодинникам, доплат за умови та інтенсивність праці, за роботу в нічний час, незвільненим від основної роботи бригадирам за керівництво бригадою, за навчання учнів і надбавки за професійну майстерність
— денний фонд. Включає в себе, окрім годинного фонду заробітної плати, доплата підліткам за скорочений робочий день і оплата перерв для годування немовлят
— місячний (квартальний, річний). Складається з денного фонду заробітної плати, оплати чергових і додаткових відпусток, оплати за час виконання державних і громадських обов’язків, доплати за вислугу років і вихідної допомоги, заробітної плати працівників, відряджених на інші підприємства або на навчання.
При визначенні планового фонду заробітної плати робітників розраховують:
1. Фонд прямої заробітної плати:
— суми коштів, нараховані за відрядними розцінками робітникам-відрядникам;
— суми коштів, нараховані за тарифними ставками — робітникам-погодинникам.
Примітки: 1. Фонд прямої заробітної плати основних робітників-відрядників визначають, виходячи із виробничої програми і витрат по заробітній платі на одиницю продукції. На підприємствах часто застосовується метод визначення прямого фонду заробітної плати основних робітників-відрядників за трудомісткістю запланованої продукції;
2. Фонд прямої заробітної плати допоміжних робітників-відрядників визначають аналогічно, але при цьому враховується обсяг допоміжних робіт;
3. Прямий фонд заробітної плати робітників-погодинників розраховується як сума добутків (виходячи з кількості груп робітників-погодинників різних розрядів): (годинна тарифна ставка робітників-погодинників і -го розряду) • (планова чисельність робітників-погодинників і -го розряду) • (корисний фонд робочого часу одного середньооблікового робітника в плановому періоді);
4. Крім основного фонду заробітної плати робітників визначають премії та доплати (вони входять до складу годинного, денного і річного фондів), на основі чинних преміальних положень на підприємствах;
5. Різні групи робітників преміюються за різні показники. Тому розміри премій визначаються за кожною групою робітників, які преміюються за одні й ті ж показники.
2. Доплати у годинний, денний і місячний фонди заробітної плати. Такі доплати класифікуються:
— за роботу в умовах, що відрізняються від нормальних (важкі, шкідливі, особливо важкі та особливо шкідливі умови праці);
— за надмірну інтенсивність праці;
— за професійну майстерність;
— за роботу в нічний (вечірній, позаурочний) час;
— за навчання учнів.
73. Особливості визначення доплат у годинний, денний і місячний фонди заробітної праці робітників. Планування фонду заробітної плати керівників, спеціалістів, службовців, а також необлікового складу працюючих. Середня заробітна плата: розрахунок та особливості її планування
Доплати у годинний, денний і місячний фонди заробітної плати. Такі доплати класифікуються:
— за роботу в умовах, що відрізняються від нормальних (важкі, шкідливі, особливо важкі та особливо шкідливі умови праці);
— за надмірну інтенсивність праці;
— за професійну майстерність;
— за роботу в нічний (вечірній, позаурочний) час;
— за навчання учнів.
Плановий фонд заробітної плати керівників, спеціалістів, службовців визначається на основі даних про їх чисельність та посадові оклади згідно штатного розпису і складається з виплат за посадовими окладами, премій, доплат за умови праці та роботу в нічний (вечірній, позаурочний) час.
Плановий фонд заробітної плати необлікового складу працюючих розраховується на підставі фактичних даних базового періоду.
Примітки: 1. Фонд заробітної плати, призначений для оплати чергових і додаткових відпусток, розраховується за показниками фонду денної заробітної плати, середньої тривалості відпусток і корисного річного (планового) фонду робочого часу;
2. У деяких галузях економіки для окремих категорій працівників встановлені одноразові винагороди за вислугу років, розмір яких визначається на основі планового тарифного фонду заробітної плати і запланованої величини одноразової винагороди у відсотках до тарифної заробітної плати.
На основі розрахованого ФЗП визначається рівень середньої заробітної плати для всіх категорій персоналу (планова середня заробітна плата одного працівника):
Примітка: Для робітників додатково розраховується середньогодинна і середньоденна заробітна плата.
При плануванні заробітної плати необхідно забезпечити випереджаюче зростання продуктивності праці порівняно зі зростанням середньої заробітної плати, що приведе до збільшення фонду накопичення і сприятиме зростанню матеріального добробуту працівників підприємства. Співвідношення темпів зростання визначають індексним методом: 
де Іпп — індекс продуктивності праці; Ізп — індекс оплати праці.
78. Поняття виробничої інфраструктури підприємства: призначення, основні складові, особливості функціонування, основі фактори що впливають на її розвиток
Інфраструктура підприємства — це комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому.
Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктуру підприємства.
Соціальна інфраструктура забезпечує задоволення соціально — побутових і культурних потреб працівників підприємства. До них належать заклади громадського харчування, охорони здоров’я, дитячі дошкільні заклади, спортивні комплекси, заклади культури та відпочинку тощо.
Виробнича інфраструктура — це сукупність підрозділів, які прямо не беруть участі у створенні профільної (основної) продукції, але своєю діяльністю створюють необхідні умови для успішного функціонування основних виробничих цехів. Її основними складовими виступають:
— допоміжні та обслуговуючі цехи (дільниці) та господарства;
— комунікаційні мережі, магістральні об’єкти;
— засоби збору, обробки та зберігання інформації;
— природоохоронні споруди.
Особливості функціонування виробничої інфраструктури (її елементів):
—результат її діяльності — це послуги виробничого характеру;
—її “продукція” не існує самостійно, поза виробничим процесом: діяльність виробничої інфраструктури та її елементів детермінується основним виробництвом підприємства;
—відносна територіальна незалежність елементів виробничої інфраструктури;
—відносна господарська самостійність: її елементи функціонують як самостійні структурні підрозділи (інструментальний, енергетичний, ремонтно-механічний та транспортні цехи);
Розвиток виробничої інфраструктури повинен здійснюватись “збалансовано” (“синхронізовано”) з розвитком основного виробництва підприємства... Проблеми розвитку виробничої інфраструктури...
Основні фактори, які стримують розвиток виробничої інфраструктури (особливо актуально для малих та середніх підприємств): — роздробленість допоміжних та обслуговуючих служб;
—низький рівень їх спеціалізації, відставання у технології та організації праці; — низький рівень механізації та автоматизації; — високий рівень витрат виконання робіт та надання послуг.
Основними функціями підрозділів виробничої інфраструктури є:
- для ремонтних цехів і служб — проведення технічного огляду, ремонту і модернізації устаткування, обслуговування з метою забезпечення їх безперебійної експлуатації;
- для енергетичних цехів і служб — забезпечення підприємства всіма видами енергії та організація раціонального їх використання;
- для інструментальної служби — забезпечення виробництва інструментом і оснащенням, організація раціональної їх експлуатації;
- для транспортної служби — проведення вантажно — розвантажувальних робіт на підприємстві, безперебійне переміщення предметів праці з метою забезпечення ритмічного протікання виробничого процесу;
- для складського господарства — забезпечення своєчасного надходження всіх матеріальних ресурсів, організація їх зберігання, регулювання рівня запасів, підготовка матеріалів до виготовлення продукції.
79. Особливості планування діяльності інструментального господарства (річний план роботи інструментального цеху: основні розділи та їх загальна характеристика)
Інструментальне господарство — це сукупність внутрішньовиробничих підрозділів підприємства, що зайняті придбанням, проектуванням, виготовленням, оновленням технологічної оснастки та інструменту, їх обліком, зберіганням і видачею на робочі місця.
Головне завдання інструментального виробництва полягає в безперебійному забезпеченні оснасткою та інструментом основні та допоміжні цехи та робочі місця при мінімальних витратах на їх проектування, виготовлення, зберігання та підтримання в працездатному стані.
Робота інструментального господарства здійснює великий вплив на показники роботи підприємства, а саме: ритмічне виконання плану виробництва, ріст продуктивності праці, якість продукції, рівень собівартості та рентабельність, підвищення ефективності виробництва.
Річний план роботи інструментального цеху складається з поквартальною розбивкою і включає наступні розділи: 1) обсяг випуску продукції (зазначається обсяг продукції в грошовому і натуральному вираженні); 2) чисельність та ФОП (розраховується за аналогічними показниками основних цехів); 3) собівартість (включає калькуляцію окремих видів технологічного оснащення, робіт, послуг, а також кошторис витрат на виробництво).
План роботи інструментального цеху розробляє планово — економічний відділ підприємства на рік із поквартальною розбивкою та щомісячним уточненням. Безпосередню участь у плануванні роботи цеху бере відділ або бюро інструментального господарства.
Основними розділами плану є:
1. Обсяг випуску продукції.
2. Чисельність та заробітна плата.
3. Витрати цеху та собівартість виготовленої продукції.
Основою для розробки плану по обсягу випуску продукції є виробнича програма підприємства з випуску профільної продукції; графік підготовки виробництва нових видів продукції підприємства; розрахунки потреби у власному виробництві технологічної оснастки; дані про стан запасів інструменту в центральному інструментальному складі; замовлення основних і допоміжних цехів у виготовленні інструментів — дублікатів.
Виробнича програма інструментального цеху розробляється як в натуральному вираженні (за номенклатурою), так і у вартісному вираженні за обсягом товарної продукції.
До номенклатури випуску продукції, робіт і послуг у натуральному вираженні належать: штампи, прес — форми, пристрої, загальний вимірювальний та допоміжний інструмент, ремонт, відновлення та модернізація оснащення, інші роботи й послуги.
Номенклатурний перелік робіт і послуг складається відділом або бюро інструментального господарства і його потрібно планувати з врахуванням таких чинників:
-потреби підприємства в оснащенні;
-обсягів і номенклатури оснащення, яке буде закуплено на спеціалізованих інструментальних підприємствах;
-обсягів і номенклатури оснащення, яке потрібно виготовити для власного виробництва та яке потрібно виготовити для сторонніх організацій;
-обсягів і номенклатури оснащення, яке підлягає відновленню та ремонту.
Виробнича програма інструментального цеху по обсягу товарної продукції розраховується у вартісному і трудовому (за нормативною трудомісткістю) вираженнях.
План інструментального цеху за чисельністю та заробітної платою розробляється за аналогічними показниками основних цехів. Методика визначення чисельності робітників така сама, як і в основних цехах — за трудомісткістю та нормами обслуговування.
План витрат цеху та собівартості виготовленої продукції складається із кошторису витрат на виробництво та собівартості окремих видів технологічного оснащення, робіт і послуг. Калькуляційними одиницями можуть бути: для власного виробництва - штампи, прес — форми, пристрої; для сторонніх організацій — замовлення. Калькулювання одиниці продукції проводиться за калькуляційними статтями. Кошторис витрат на виробництво по цеху складається із економічних елементів, аналогічних основним цехам.
80. Особливості планування діяльності ремонтного господарства (річний план роботи ремонт-но-механічного цеху: основні розділи та їх загальна характеристика)
