Англо-американський (прецедентний) тип правової системи

Англо-американський (прецедентний) тип правової системи включає національні правові системи Англії та

Уельсу, США, Канади, Австралійського Союзу, Нової Зе­ландії та деяких інших країн. Вплив англійського права поширюється на Індію, Нігерію та інші країни Співдруж­ності Націй.

У своєму становленні правова система Англії пройшла чотири основні етапи:

1) до 1066 р. (нормандського завоювання Англії) — від­
сутність загального для всіх права; основним джерелом
права були місцеві звичаї, різні для кожної місцевості;

2) 1066-1485 pp. (від нормандського завоювання Англії
до встановлення влади династії Тюдорів) — централізація
країни, створення, на противагу місцевим звичаям, загаль­
ного права для всієї країни, яке відправляли королівські
суди;

3) 1485-1832 pp. — період розквіту загального права і
початок його занепаду. Норми загального права стали від­
ставати від реальної дійсності: по-перше, загальне право
було дуже формальним і громіздким, що знижувало його
ефективність; по-друге, справи, які було складно або не­
можливо вирішувати, спираючись на загальне право, стали
вирішуватися за допомогою «права справедливості», яке
самостійно творив англійський лорд-канцлер (представник
короля), виходячи з принципів справедливості;

4) 1832 р. — по теперішній час. Унаслідок судової ре­
форми 1832 р. судді отримали можливість на свій розсуд
вирішувати юридичні справи, спираючись як на загальне
право, так і на власне розуміння справедливості — «судді
творять право, право є те, що говорять про нього судді».
Розповсюдження такої системи на англійські колонії, де
вони прижилися з урахуванням місцевої специфіки.

Характерні риси англо-американського типу правової системи:

1) формування в межах Англії і створених нею коло­
ній, що зумовило спільність походження цього типу право­
вої системи;

2) початкові джерела — загальне право Англії, що ви­
никло після нормандського завоювання Англії (1066 р.), в
ході судових реформ Генріха II (XII ст.); «право справедли­
вості», яке сформувалося в практиці суду лорда-канцлера
у XV-XVHI ст.; статутне (парламентське) право, яке
почало складатися з кінця XIII ст. Після реформ XIX ст.
прецедентні по суті «загальне право» і «право справедли­
вості» повинні були повністю злитися, але це вдалося зро-

бити тільки частково. Дотепер до права справедливості відносять, наприклад, інститут довірчої власності, відпо­відальність за заподіяння шкоди;

3) специфіка джерел права. Англо-американському типу
правової системи властива форма права, що історично скла­
лася, — юридичний (судовий і адміністративний) прецедент.
Прецеденти створюють не всі, а тільки вищі судові інстанції:
наприклад, в Англії це Палата лордів, Апеляційний суд, Ви­
сокий суд. Суди зобов'язані дотримуватись прецедентів ви­
щих судів і своїх власних прецедентів. Але сьогодні посили­
лося також значення статутних (законодавчих) актів. Спів­
відношення між прецедентами і статутами виражається в
афоризмі: «Прецеденти — це каміння, з якого зведене ан­
глійське право, а статути — написи на ньому».

Найважливіша відмінність правової системи СІЛА від англійської — це визначальна роль Конституції як основ­ного джерела права і, відповідно значно більше значення законодавчих актів (зокрема — кодифікованих) у системі джерел права. Разом із тим прецеденти створюються і діють в СІЛА як на федеральному рівні, так і на рівні штатів;

4) своєрідна структура права. Зокрема, відсутній поділ
права на публічне і приватне. Основними підрозділами ан­
глійського права вважаються «загальне право», «право
справедливості» і статутне право. Поділ на галузі права має
інший, ніж на континенті, характер. Так, разом із сімейним
і цивільним правом окремо існує акціонерне, деліктне і
контрактне право. Співвідношення матеріального і проце­
суального права є таким, що друге ініціює розвиток першо­
го і не розглядається як допоміжне щодо першого;

5) існування двох видів норм. Норми законодавства є
правилами поведінки загального характеру. Норми пре­
цедентного права мають конкретно-казуїстичний харак­
тер;

6) автохтонний характер юридичної термінології,
яка має традиційно англійський, часто архаїчний характер
(наприклад, траст — довірча власність). Разом із тим ан­
глійське право все ж таки запозичило у римського права
значний комплекс термінів (так, терміни «контракт», «рес­
титуція» і багато інших широко використовуються в ан­
глійському праві);

7) головна роль у правотворчості відводиться судам,
які, у зв'язку з цим, посідають особливе місце в системі
органів держави. Англійський суд, будучи нейтральним, не

виступає на стороні держави. І держава, яка дбає про суспіль­ний інтерес, і окремі особи, які захищають приватні інтер­еси, вимушені на рівних доводити в суді свою правоту. Не меншого значення має суд у СІЛА. Державний режим СІЛА, наприклад, інколи визначають як «правління суддів», а зміст Конституції — як те, що про неї скаже суд;

8) панівна доктрина — доктрина верховенства права
(rule of law). Презюмується, що право як утілена справед­
ливість існує незалежно від закріплення його законом, а
суддя лише конкретизує принцип справедливості щодо
конкретного випадку. Відповідно до цієї доктрини всі су­
б'єкти права без винятку, у тому числі й держава, є рівни­
ми перед правом і судом;

9) у розробці правового регулювання і в підготовці юри­
стів панує емпіричний підхід. Зокрема, дотепер для за­
няття адвокатською практикою в Англії не потрібна, хоч і
бажана, вища юридична освіта. Мирові (магістратські)
судді, які виносять рішення у переважній більшості справ,
не є юристами за освітою: вони лише повинні бути добро­
чесними громадянами з середнім достатком і певним жит­
тєвим досвідом.

У цей час англо-американський тип правової системи багато в чому зблизився з романо-германським. Особливо це виявляється в американському праві, де існують чітка структура системи права і систематизоване законодавство, діють кодифіковані федеральна конституція і конституції штатів. У самій Англії зростає значення законодавчих ак­тів. Відбуваються зміни в підготовці юристів. Якщо раніше англійські юристи навчалися в основному на практиці, то тепер пріоритет здобула університетська освіта.

Романо-германський