Нормативно-правові акти мають часові, просторові та суб'єктивні межі свого функціонування.
Дія нормативно-правового акта в часі обмежена періодом між набранням актом чинності та припиненням його дії. Нормативно-правовий акт починає діяти:
1) з моменту ухвалення або видання;
2) з моменту публікації;
3) з моменту, вказаного в тексті самого нормативно-
правового акта;
4) за відсутності вказівок в нормативно-правовому акті
про час набуття нормативно-правовим актом чинності діє
загальне правило: він набуває чинності після спливу пев
ного строку після публікації. Наприклад, для закону в
Україні такий термін складає 10 днів.
Набрання чинності нормативно-правовим актом відбувається відповідно до таких трьох правил:
1) негайна дія, коли акт поширюється тільки на юридич
ні факти, що виникли після набрання актом чинності. Це
типовий, нормальний в умовах законності варіант часової
дії закону. Інакше кажучи, нормативно-правовий акт зво
ротної дії не має;
2) зворотна дія (зворотна чинність), коли нормативно-
правовий акт поширює свою дію на всі випадки «вперед» і
«назад». Надання закону зворотної чинності є винятком і
є можливим у двох випадках; якщо про це є вказівка в са
мому законі; якщо закон пом'якшує або зовсім усуває
відповідальність;
3) переживання нормативно-правового акта, коли акт,
що втратив юридичну чинність, за спеціальною вказівкою
нового акта, продовжує діяти з окремих питань. Наприклад,
відповідно до приписів Сімейного кодексу України майнові
відносини подружжя, що одружилося до набрання чинності
нового кодексу (до 1 січня 2004 p.), продовжують визнача
тися Кодексом про шлюб і сім'ю, що втратив чинність.
Нормативно-правові акти втрачають свою чинність (припиняють дію) з таких підстав:
1) після закінчення терміну дії акта, на який він був
прийнятий;
2) у зв'язку з виданням нового акта, що замінив раніше
чинний акт (непряме, або фактичне, скасування);
3) на підставі прямої вказівки конкретного органу про
скасування цього акта (пряме скасування).
Дія нормативного акта в просторі визначається територією, на яку поширюються владні повноваження органу, що його видав. Під територією держави розуміється її сухопутний та водний простір усередині державних кордонів, повітряний простір над ними, надра. До неї належить також територія дипломатичних представництв за кордоном, військові та торгові судна у відкритому морі, повітряні кораблі, що перебувають у польоті за межами держави, якщо вони несуть на борту державні символи, а також деякі інші об'єкти.
За дією в просторі розрізняють загальнодержавні (загальні) та локальні нормативно-правові акти. Перші поширюють свою дію на всю без винятків територію держави, а другі — тільки на строго визначений регіон. Наприклад, закон про створення і функціонування вільної економічної зони носить локальний характер, а Кодекс про адміністративні правопорушення — загальний.
Дія акта за колом осіб підкоряється таким правилам. Нормативно-правові акти загального характеру поширюють свою дію на все населення держави (громадяни, іноземці, апатриди). Спеціальні нормативно-правові акти розраховані на певне коло осіб (діти, пенсіонери, військовослужбовці). Виняткові закони роблять вилучення із загальних і спеціальних законів (наприклад, для дипломатичних представників).
Юридична техніка
Юридична техніка — це система науково обґрунтованих і практично підтверджених засобів, правил і прийомів підготовки і впорядкування правових актів, яка використовується з метою забезпечення їх досконалості і підвищення ефективності.
Основним об'єктом юридичної техніки є текст правових актів, інформаційне втілення юридичних приписів. При їх
ухваленні важливо враховувати, щоб зміст таких приписів (дух) і форма (буква) відповідали один одному, щоб не було неясності, двозначності.
Юридична техніка визнана структурувати правовий матеріал, удосконалювати мову правових актів, робити її зрозумілішою, точнішою і грамотною. Багато в чому саме рівень юридичної техніки символізує певний рівень правової культури конкретного суспільства.
Засоби юридичної техніки:
1) юридичні терміни — словесний вираз понять, ви
користовуваних при викладі змісту правового акта. Види
юридичних термінів: загальновживані (будинок, стіл, ма
шина); спеціальні неюридичні (епідемія, експертиза);
спеціальні юридичні (прокурор, підозрюваний, позивач).
У свою чергу юридичні терміни поділяються на загально-
правові (наприклад, правопорушення), міжгалузеві (напри
клад, адвокат) і галузеві (наприклад, грабіж, авторське
право);
2) юридичні конструкції — типові моделі побудови
нормативного матеріалу, що включають ряд однопорядко-
вих правових понять. Наприклад, юридичною конструкцією
є склад правопорушення (включає об'єкт, суб'єкт, об'єктив
ну сторону і суб'єктивну сторону правопорушення);
3) системна побудова — забезпечує вираз норми права
у вигляді логічної норми, що включає три елементи (гіпо
теза-диспозиція-санкція).
Правила юридичної техніки:
1) ясність і чіткість, простота і доступність мови
правових актів. В юридичних текстах слід уникати вико
ристання іноземних слів, якщо є їхні національні аналоги.
Прекрасним прикладом слідування цим правилам є мова
Цивільного кодексу Франції. Наполеон Бонапарт, який
керував його створенням, поставив перед його розробника
ми завдання, щоб кодекс був зрозумілий «рядовому бать
кові сімейства», а суддям було заборонено відмовляти в
розгляді справи під приводом неясності закону;
2) поєднання лаконічності з необхідною повнотою,
поєднання конкретності та абстрактності виразу від
повідних правових приписів. Юридичні приписи мають
охоплювати всі ознаки регульованої ситуації, при цьому не
будучи громіздкими і складними для розуміння. У більшос
ті правових систем прийнято абстрактну форму викладу
приписів, але в деяких випадках вони мають бути конкре
тизовані. Наприклад, ч.2 ст.115 Кримінального кодексу
України перераховує всі можливі склади вбивств з обтяжуючими обставинами;
3) директивність та офіційність. Правові приписи
мають бути владними і недвозначними. Такий характер
мають тексти більшості законів і підзаконних актів Укра
їни. Ця вимога поширюється і на інші правові акти, при
кладом є вирок суду у кримінальній справі, свідоцтво про
реєстрацію громадської організації тощо;
4) стиль правового акта має бути діловим, тобто рівним,
спокійним, стриманим, а не художнім. Якщо мова адвока
та в суді може рясніти метафорами, алегоріями, порівнян
нями, оскільки вона покликана викликати правові емоції,
то в законі, підзаконному акті, рішенні суду, адміністрати
вного органу ці художні засоби недопустимі;
5) послідовність викладу, узгодженість і внутрішня
єдність правового матеріалу. Наприклад, у Цивільному
кодексі України спочатку розташовані правові норми, що
встановлюють загальні положення договору, а потім — нор
ми, що регулюють конкретні види договорів.
Прийоми юридичної техніки:
1) способи, що фіксують офіційні реквізити (наймену
вання правового акта, назва органу-видавця, дата і місце
його ухвалення/видання, підписи посадовців тощо);
2) структурна організація правового акта (преамбула,
частини, книги,.глави, розділи, статті, пункти, їхня нуме
рація тощо). В українській правовій системі кодифіковані
нормативно-правові акти включають загальну та особливу
частину, тобто виклад матеріалу будується за принципом
від загальних положень до конкретних. До структури де
яких правових актів пред'являються особливо строгі вимо
ги. Наприклад, ст.332 Кримінально-процесуального кодек
су України вимагає, щоб вирок у кримінальній справі
складався із логічно пов'язаних між собою вступної, моти
вувальної та резолютивної частин.
4. Дайте визначення підзаконного акта та назвіть його
види.
5. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Дія
нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом
осіб».
| 1. Негайна дія | А. Нормативно-правовий акт поширює свою дію на всі ситуації, що виникли як до, так і після набрання чинності актом |
| 2. Зворотна дія | Б. Нормативно-правовий акт поширюється на все населення країни |
| 3. Переживаюча дія | В. Нормативно-правовий акт поширюється на окремі категорії населення |
| 4. Загальнодержавна дія | Г. Скасований нормативно-правовий акт За спеціальною вказівкою нового акта продовжує діяти з окремих питань |
| 5. Локальна дія | Д. Нормативно-правовий акт поширюється тільки на юридичні факти, що виникли після набрання актом чинності |
| 6. Загальна дія | Е. Нормативно-правовий акт поширюється на всію територію держави |
| 7. Спеціальна дія | Є, Нормативно-правовий акт робить вилучення для окремих категорій осіб |
| 8. Виняткова дія | Ж. Нормативно-правовий акт поширюється тільки на окремий регіон держави |
6. Дайте визначення юридичної техніки.
7. Користуючись текстом Конституції України, складіть
таблицю «Юридичні терміни», в якій наведіть приклади
відповідних термінів.
Питання, завдання та тести для
самоконтролю *
1. Дайте визначення нормативно-правового акта.
2. Складіть схему видів нормативно-правових актів.
3. Дайте визначення закону та охарактеризуйте йоґо
ознаки. ',;
| Загальновживані терміни | Спеціально-юридичні терміни | ||
| Загально правові терміни | Галузеві терміни | Міжгалузеві терміни |
8. Охарактеризуйте правила юридичної техніки.
Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141.
Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 8 грудня 2004 р.// Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 2, — Ст.44.
Додаткова література
Власенко Н.А. Язык права. — Иркутск: Восточно-Сибирское кн. изд-во, 1997. — 176 с.
Ерасов A.M. Обратная сила уголовного закона и принципы уголовного права //Правоведение. — 2005. — № 3. — С.75-89.
Законодательная техника: Научно-практическое пособие /Под ред. Ю.А.Тихомирова. — М.: Городец, 2000. — 271с.
Каратеев П.Ю. Законодательная техника: некоторые теоретические вопросы //Правоведение. — 2004. — № 6. — С.137-144.
Котелевская И.В. Закон и подзаконный акт // Журнал российского права. — 2000. — № 1. — С. 34.
Правовые акты. Учебно-практическое и справочное пособие / Под ред. Ю.А. Тихомирова, И.В. Котелевской. — М.: Изд-во М.Ю. Тихомирова, 1999. — 381с.
Працюк І.В. Види законів України // Проблеми законності. — X., 2002. — Вин. 52. — С 3-9.
Ромашов Р.А., Сергевнин С.Л. Проблемы структурирования и функционирования системы современного российского законодательства в контексте федерализма // Правоведение. — 2005. — № 3. — С.4-12.
Селиванов В. Нетотожність права і закону (методологічний аспект) // Право України. — 2005. — №5. — С.7-11.
Тихомиров Ю.А. Теория закона. — М.: Юрид.лит., 1982. —256 с.
■ЛЗВ..-К
