Поняття «сутність держави» звичайно уживається в трьох значеннях.
По-перше, це своєрідна моральна оцінка держави. У цьому розумінні суспільно-політична думка сформувала дві метатеорії:
1) держава — це організоване насильство над індиві
дом, зло, хоча й необхідне. Тому межі дії державної влади
мають бути мінімізовані. Найяскравіше ця оцінка сутності
держави представлена в працях ліберальних філософів та
юристів;
2) держава — це спосіб забезпечення загального блага.
З позицій такого підходу держава сприймається як агент
із надання суспільству позитивних послуг (гарантування
безпеки, соціальна допомога, виховання та освіта населен
ня тощо), як опікун суспільства та індивіда.
У сучасному світі ригоризм указаних трактувань сутності держави значно знизився. Ліберали більше не заперечують необхідності соціальної функції держави, а прихильники патерналістської держави погодилися з необхідністю обмеження державної влади.
По-друге, під поняттям «сутність держави» розуміють сенс існування і роль держави в житті суспільства. «Сутність» як філософська категорія характеризує те головне в явищі, що визначає його природу, що робить явище самим собою: при зміні сутності об'єкт перестає бути тим, чим він є, і стає іншим явищем. Вітчизняні учені у сутності держави виділяють класовий (становий) і загальносоціальний (загальнолюдський) зміст. Як класова (станова) установа держава захищає певні вузькокласові інтереси. Наприклад, рабовласницька держава закріплювала юридичну безправність рабів, за допомогою державного апарату утримувала їх під владою рабовласників. У будь-якому випадку, проте, можна сказати, що з певного моменту розвитку суспільства держава є необхідним способом його організації, невід'ємною умовою його існування та життєдіяльності. Адже кожна держава організує виконання загальних справ, важ-
ливих для всіх членів суспільства, наприклад, оборону від зовнішніх ворогів, забезпечення правопорядку. У міру розвитку загальносоціальний та загальнолюдський зміст держави витісняє її вузькокласові функції.
І, нарешті, третє значення поняття «сутність держави» пов'язане з проблемою належності державної влади певному соціальному шару, з питанням про те, хто і в чиїх інтересах здійснює державну владу. У цьому сенсі існують такі концепції суті держави:
1) елітпистська теорія (її родоначальники — Гаетано
Моска, Вільфредо Парето, Роберт Міхельс) оцінює держав
ну владу як справу політичних еліт (олігархій), що зміню
ють одна одну в управлінні державою. З цієї позиції влада
народу — демократія — нездійсненна. Сучасні елітисти
допускають демократичні засади у державній владі, ствер
джуючи, що єдиний інструмент демократії — вибори тієї
або іншої еліти;
2) технократична теорія (Джеймс Барнхем, Деніел
Белл, Олвін Тоффлер) бачить у державній владі різновид
соціального менеджменту. У постіндустріальному (інфор
маційному) суспільстві, мета якого — розширене виробни
цтво та споживання — менеджери стають новою економіч
ною елітою, оскільки саме вони управляють виробництвом.
Отже, процес перерозподілу продуктів виробництва та інші
загальнозначущі для всього соціуму справи теж мають пе
ребувати в руках професіоналів-менеджерів;
3) демократичні теорії стоять на позиціях народного
суверенітету. Із їхньої точки зору єдиним джерелом держав
ної влади є народ, а державна влада має здійснюватися в
інтересах і під контролем народу. Теоретики плюралістичної
демократії (Гарольд Ласкі, Моріс Оріу) стверджують, що в
сучасній державі відбувається дисперсія політичної влади:
держава ділить тягар ухвалення рішень із численними ін
ститутами громадянського суспільства (партіями, профспіл
ками, корпораціями). Теорія репрезентативної демократії
(Ральф Дарендорф) розглядає демократичну державу як
парламентарну систему, де органи влади обираються на
родом. Теорія партисипітарної демократії (демократії учас
ті) оцінює державну владу як один із варіантів участі гро
мадян в управлінні суспільними справами;
4) теорія держави загального благоденства (Карл Гун-
нар Мюрдаль) близька за своєю суттю до технократичних
доктрин держави. З позицій цієї теорії держава є коорди-
натором економічної та політичної діяльності суспільства. Завдяки спільним зусиллям держави та суспільних інститутів інтереси всіх шарів суспільства в основному задоволені, досягнута рівновага між інтересами особи та суспільства;
5) марксистська теорія розглядає державу як знаряддя панування експлуататорського класу (рабовласників, феодалів, буржуазії). Класовий підхід до сутності держави виявився вельми плідним для дослідження додержавноі держави, але до держави інформаційного етапу розвитку людства слабо придатний.
Спори про сутність держави належать до «вічних» наукових проблем. Рішення окремих аспектів цієї проблеми породжує нові питання про призначення та роль держави в суспільстві.
