Поняття та класифікація засобів і методів криміналістичної техніки

Міністерство освіти та науки України

ДДАУ Інститут «Митна Академія України»

 

 

ЛЕКЦІЯ

з дисципліни «Криміналістика»

«Основні положення криміналістичної техніки»

(для денної форми навчання)

 

 

 

Дніпропетровськ

План лекції:

1. Поняття, завдання та джерела криміналістичної техніки.

2. Поняття та класифікація засобів та методів криміналістичної техніки.

3. Засоби криміналістичної техніки.

4. Методи криміналістичної техніки.

 

§ Література:

Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И. Криминалистика. - Минск, 1997.

Белкин Р.С. Общая теория советской криминалистики. –Саратов, 1986.

Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории. – М., 1987.

Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории – к практике. – М., 1988.

Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. – М., 1997.

Васильев А.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические ос­новы криминалистики. – М.,1984.

Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система крими­налистики. Пер. с нем. – СПб., 1908.

Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістики. – К., 1997.

Кириченко А.А. Основы судебной микрообъектологии. – X., 1998.

Клименко Н.И. Криминалистические знания в структуре профессио­нальной подготовки следователя. – К., 1990.

Клименко Н.И., Биленчук П.Д. Логико-математические и кибернети­ческие методы в криминалистике. – К., 1988

Клименко Н.И., Кириченко Л.Л. Криминалистика как наука и учебная дисциплина.–Днепропетровск, 1994

Клочков В.В. Предмет и система криминалистики в свете современ­ных исследований. – М., 1988.

Коломацкий В.Г. Курс криминалистики (дидактика и методика). – М., 1991.

Коновалова В.Е. Организационные и психологические основы деяте­льности следователя. – К., 1973.

Корноухов В.Е., Богданов В.М., Закатов А.А. Основы общей теории криминалистики. – Красноярск, 1993.

Корноухов В.Е., Богданов В.М., Бордиловский Э.И., Закатов А.А. Курс криминалистики. Ч. 1. – Красноярск, 1995.

Криминалистический словарь. – М., 1993.

Крылов И. Ф. В мире криминалистики. – Л., 1989.

Лузгин И. М. Расследование как процесс познания. – М., 1969.

Лузгин И. М. Методологические проблемы расследования. – М., 1973.

Макаренко Є.І. Вступ у криміналістику. Навч. посібник. – Дніпропетровськ: АМСУ, 2000.

Матусовский Г.А. Криминалистика в системе научных знаний. - Ха­рьков, 1976.

Образцов В.А. Выявление и изобличение преступника. – М., 1997.

Пантелеев И.Ф. Теоретические проблемы советской криминалистики. – М., 1980.

Руководство для следователей /Под ред. Н.А. Селиванова, В.А. Снеткова.– М., 1997.

Салтевский М.В. Криминалистика. В современном изложении юрис­тов. – Х., 1996.

Салтевський М.В. Криміналістика. – К., 1996.

Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч.1. – Х.: Консум, Основа, 1999.

Селиванов Н.А. Советская криминалистика. Система понятий. – М., 1982.

Торбин Ю.Г. Советская криминалистика. Введение, теоретические основы – М., 1981.

Торвальд Ю. Криминалистика сегодня. Развитие судебной серологии. – М., 1980.

Торвальд Ю. Следы в пыли. Развитие судебной химии и биологии. – М.,1980.

Торвальд Ю. Век криминалистики. – М., 1984.

Шавер Б.М., Винберг А.И. Криминалистика. – М., 1940.

 

 

ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ ТА ДЖЕРЕЛА

КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТЕХНІКИ

Криміналістична техніка є одним із розділів криміналістики, з котрою нерозривно пов'язані її становлення і розвиток. Поняття «криміналістична техніка» у сучасному його вигляді складалося поступово. У перших роботах поряд із питаннями використання технічних засобів і прийомів при розслідуванні злочинів розглядалися і прийоми, що не носять технічного характеру. Подальший розвиток криміналістики призводить до чіткого розмежування між технічними і тактичними прийомами. З часом криміналістична техніка стає самостійним розділом навчальної дисципліни криміналістики.

Зараз термін «криміналістична техніка» вживається у двох значеннях: як розділ науки криміналістики і як реально існуючий арсенал техніко-криміналістичних засобів, що використовуються у боротьбі зі злочинністю.

У криміналістиці поняття "криміналістична техніка" виникло для позначення сукупності технічних пристроїв, пристосувань і матеріалів, які застосовують для виявлення, фіксації і дослідження матеріальних дже­рел інформації.

Основою виникнення і застосування технічних засобів було досягнення природничих і технічних наук, переважно фізики, хімії та біології, методи й засоби яких першими застосовували у практиці роз­слідування кримінальне правопорушенняів.

Методи й засоби природничих наук застосовували для розв'язання вузьких завдань криміналістики. Так виникли засоби й методи дослідження речових джерел інформації, що мають специфічну криміналістичну спрямованість, а також поняття "криміналістична тех­ніка" для позначення не тільки сукупності технічних засобів (приладів, інструментів, пристроїв і матеріалів), які застосовують для розкриття кримінальне правопорушенняів, а й системи прийомів і методів їх ефективного застосування. Ця система теоретичних положень утворила розділ криміналістики "Криміналістична техніка". Таке двоєдине поняття криміналістичної техніки збереглося донині і є найприйнятнішим.

Таким чином, у криміналістиці існує система концепцій, тео­ретичних постулатів, технічних засобів, знань і методів, які застосо­вують для виявлення, дослідження й використання слідів кримінальне правопорушенняу з метою його розкриття та встановлення винного.

Поняття "криміна­лістична техніка" нині використовують у двох значеннях:

- як розділ криміналістики;

- як технічні засоби, а також їх сукупність і прийоми використання у розслідуванні кримінальне правопорушенняів.

Криміналістична техніка як розділ криміналістики — це сукупність наукових положень і рекомендацій щодо застосування природничо-наукових методів і технічних засобів під час розкриття кримінальне правопорушенняів.

Криміналістична техніка як розділ криміналістики має певну сис­тему. До неї входять такі складові:

* основи криміналістичної техніки (загальні положення);

*судова фотографія та відеозапис;

* трасологія;

*одорологія;

* судова балістика;

* техніко-криміналістичне дослідження документів;

* криміналістичне дослідження письма;

* ідентифікація людини за ознаками зовнішності (судова габітологія);

Кримінальна реєстрація.

У другому значенні криміналістична техніка — це сукупність (си­стема) спеціальних засобів і методів (у тому числі суспільнонаукових), які застосовують для виявлення, фіксації, дослідження, оціню­вання та використання доказів під час розслідування кримінальне правопорушенняів. Отже, криміналістична техніка — це розділ криміналістики, що становить систему теоретичних положень (концепцій, теорій) і створених на їх основі технічних засобів і методів, застосовуваних для збирання, об­робки, дослідження, використання і подання криміналістичної інфор­мації для виявлення, розслідування й попередження кримінальних правопорушень.

Завдання криміналістичної техніки:

* розробка технічних засобів і методів, що забезпечують залучен­ня до процесу доказування нових джерел криміналістичної інформації;

* виявлення та вилучення матеріальних слідів кримінального правопорушення:

* з'ясування механізму утворення слідів і причин взаємодії;

* виявлення властивостей, станів, групової належності й тотож­ності об'єктів —джерел інформації;

* обробка й використання криміналістичної інформації для виявлення, роз­слідування та попередження кримінальних правопорушень;

* розробка прийомів і технічних засобів оцінювання та подання криміналістичної інформації у правоохоронній діяльності.

Джерела криміналістичної техніки:

* кримінальний процесуальний закон;

* потреби слідчої та судової практики;

* досягнення природничих і технічних наук, які сприяють удос­коналенню наявних, розробці та впровадженню нових методів і засобів криміналістичної та спеціальної техніки.

 

ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАСОБІВ І МЕТОДІВ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТЕХНІКИ

У спеціальній літературі наводять різні класифікації технічних за­собів, які застосовують у правоохоронній діяльності. Перевагу відда­ють розподілу технічних засобів на змішаній основі:

за галуззю наукового знання;

за суб’єктом застосування;

За цільовим призначенням.

Засоби криміналістичної техніки поділяють також на науково-тех­нічні, техніко-криміналістичні та криміналістичні.

За галуззю наукового знання розрізняють загальні та спеціальні технічні засоби. Засоби запозичені з інших галузей науки і техніки і їх застосовують без жодних змін і вдосконалень — це транспортні засоби, інструменти (слюсарні, столярні тощо), засоби провідниково­го та радіозв'язку, фотокінотехніки, відео- і звукозапису, мікроско­пічної техніки, рентгенотехніки, джерел ультрафіолетового та інфра­червоного випромінювання. Ці засоби не належать до суто криміна­лістичних, бо їх застосовують у різних науках.

До спеціальних належать засоби, що є інструментами пізнання для будь-якої однієї галузі знання чи техніки. Для криміналістики це спе­ціально розроблені прилади, пристрої та пристосування, призначені для виявлення, фіксації та дослідження джерел криміналістичної ін­формації в доказуванні у кримінальних і цивільних справах — це йодні трубки, магнітні пензлі, прилади для композиції суб'єктивних портретів, метричні лінійні масштаби-рулетки та ін.

Спеціальні технічні засоби криміналістики, як правило, призна­чені для розв'язання тільки криміналістичних завдань або є прилада­ми й засобами загального призначення, в які внесено певні зміни, внаслідок чого вони набули нових функцій, що відповідають завдан­ням криміналістики. Таку систему систематизації поділяють багато вчених (зокрема, М. Селіванов, В. Колдін).

Фото-, відео- та звукозаписні пристрої широко за­стосовують у попередженні кримінальне правопорушенняів та профілактичній діяльності органів слідства й суду. Значну роль вони відіграють в ад­міністративно-профілактичній діяльності, попередженні проступків і правопорушень. На основі криміналістичної техніки розроблено різні спостережні пристрої і такі, що автоматично реєструють озна­ки кримінальне правопорушенняів і правопорушень (наприклад, "Фара", "Фотоінспектор", засоби охоронної сигналізації). Спеціальні засоби в разі спроби кра­діжки можуть подавати звуковий радіосигнал до пульта спостере­ження або вимикати систему запалювання автомобіля. Телевізійні та звукові системи спостереження, спеціальні електронні замки та бага­то інших пристроїв, які є засобами криміналістичної профілактики, розроблюють за допомогою криміналістів.

За суб’єктом застосування криміналістичну техніку поділяють на слідчу, експертну, оперативно-розшукову, техніку працівника ДАІ, прокурора-криміналіста. Як правило, такою технікою комплектують спеціальні набори, валізи, портфелі, сумки, пересувні лабораторії.

Нині уніфіковану валізу застосовують слідчий для огляду місця події, органи дізнання при виконанні першочергових невідкладних слідчих дій під час дізнання чи досудового слідства. Пересувна криміналістична лабораторія (ПКЛ) має комплекти цільового при­значення: спеціалізовані фотозасоби, валізу для роботи зі слідами рук, одорологічну валізу для роботи з біологічними об'єктами, ана­літичні засоби — металошукачі "Іскра", "Пошук-1", "Блесна", порта­тивну рентгеноустановку, валізу для виготовлення зліпків з об'ємних слідів на місці події. У відділі "Пристрої для виявлення, фіксації та попереднього дослідження доказів" мають бути відеомагнітофон (магнітофон), друкарська машинка, щупи, трали, портативний елек­тронно-оптичний перетворювач (ЕОП), джерело ультрафіолетового випромінювання та інші прилади.

Науково-технічні методи й засоби криміналістичної техніки зас­тосовують переважно в експертній практиці, однак інколи деякі з них використовує також слідчий (наприклад, при огляді документів за допомогою джерела ультрафіолетового випромінювання, ЕОП, ла­зерного джерела "Спектр").

До технічних засобів наукового дослідження належать оптичні, мікроскопічні, джерела ультрафіолетового, інфрачервоного і рентге­нівського випромінювання, засоби спектрального аналізу та фізико-хімічних досліджень.

Методи збирання криміналістичної інформації технічними засоба­ми поділяють на такі:

* польової криміналістики, які застосовують слідчий і оперативні працівники для виявлення, фіксації та попереднього досліджен­ня матеріальних джерел інформації;