Thorn;Теми рефератів, доповідей. 1. Проблеми сучасних міст

1. Проблеми сучасних міст.

2. Моє місто в майбутньому.

3. Забруднення космічного простору.

4. Фактори, що негативно впливають на здоров’я мешканців міст.

5. Шляхи поліпшення екологічної ситуації в містах.

 

Тема 4.

«Еколого-економічні аспекти раціонального природокористування (платежі за забруднення довкілля)»

 

Thorn;План викладу і засвоєння матеріалу

1. Екологічний збиток та склад його витрат.

2. Причини наднормованого викиду полютантів в атмосферне повітря.

3. Обчислення плати за викиди стаціонарними джерелами енергії.

þСуттєво:

Після вивчення матеріалу ви повинні:

Знати:

- що таке екологічний збиток; з яких витрат він складається;

- як встановлюється плата за забруднення навколишнього середовища;

- причини наднормованого викиду полютантів в атмосферне повітря.

Вміти:

- пояснити як здійснюється плата за природні ресурси;

- оцінити збитки, заподіяні забрудненням довкілля;

- розв’язати задачі, на визначення жителів з понаднормовий викид в атмосферу шкідливих речовин.

Ключові екологічні поняття та терміни:

- екологічний збиток;

- відходи;

- викиди;

- джерела забруднення;

- регіональні коефіцієнти;

- місце розміщення відходів.

Література:

1. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. "Основи екологічних знань", Київ. "Либідь", 2000 р.ст. 214 - 220

2. Запольський А.К., Салюк А.П. "Основи екології", Київ. "Вища школа", 2001 р.ст.284 - 298

 

I. Екологічний збиток та склад його витрат.

 

До економічних методів управління природокористуванням належать також платежі за екологічні збитки. Екологічний збиток —- це зміна корисності довкілля внаслідок його забруднення. Він оцінюється як витрати суспільства, пов'язані зі зміною природного середовища, і складається з таких витрат:

- додаткові витрати суспільства у зв'язку зі змінами в навколишньому природному середовищі;

- витрати на повернення довкілля в попередній стан;

- додаткові витрати майбутнього суспільства у зв'язку з безповоротним використанням частини дефіцитних природних ресурсів.

Для оцінки збитків довкіллю використовують такі базові величини:

- витрати на зменшення забруднень;

- витрати на відновлення якості навколишнього середовища;

- ринкову ціну;

- додаткові витрати, зумовлені зміною якості навколишнього середо­вища;

- витрати на компенсацію ризику для здоров'я людей;

- витрати на додатковий природний ресурс для розбавляння скидуваного стоку до безпечної концентрації забруднювальної речовини.

Збиток суспільству внаслідок забруднення довкілля позначається на діяльності окремих об'єктів, що перебувають під його дією: населення, об'єктів житлово-комунального та промислового господарства, водних, лісових і земельних ресурсів тощо.

Плата за забруднення навколишнього природного середовища вста­новлюється за:

- викиди в атмосферу забруднювальних речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

- скиди забруднювальних речовин у поверхневі водойми, територіальні та внутрішні морські водойми, а також у підземні горизонти та систе­му комунальної каналізації;

- розміщення відходів виробництва у навколишньому середовищі.

Розміри платежів визначають на підставі лімітів забруднювальних ре­човин, які встановлюються для підприємств з урахуванням гранично до­пустимих викидів і скидів кожного інгредієнта в тоннах за рік. Ліміти розміщення відходів у навколишньому середовищі визначають для під­приємств як фізичний обсяг відходів залежно від класу токсичності. Роз­міри їх установлюють органи Мінекоресурсів України у формі видачі доз­волів на викиди й скиди забруднювальних речовин та розміщення відхо­дів. За понадлімітні викиди і скиди (понад ГДС і ГДВ) забруднювальних речовин і розміщення відходів установлюють платежі в 5 разів вищі порівняно з базовими нормативами плати.

 

II. Причини наднормованого викиду полютантів в атмосферне повітря.

 

Наднормативні викиди полютантів в атмосферне повітря можуть ста­тися внаслідок:

- неефективної роботи установок очищення газу;

- роботи технологічною обладнання при несправних установках очи­щення газу або їх невикористанні;

- порушення технологічних режимів;

- невиконання в установлені терміни заходів для досягнення нормати­вів ГДВ;

- аварійних викидів полютантів у атмосферне повітря;

- залпових викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря, які не передбачені технологічними регламентами виробництв;

- використання непроектних сировини й палива в технологічних процесах. Ці самі фактори можуть призвести до понаднормативних скидів по­лютантів у водойми.

 

III. Обчислення плати за викиди стаціонарними джерелами енергії.

 

Нормативи збору за забруднення навколишнього природного середо­вища, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303 встановлюють як фіксовані суми в гривнях за одиницю маси основ­них забруднювальних речовин та розміщених відходів. За викиди, на які не встановлено класи небезпечності, слід засто­совувати нормативи збору залежно від установлених орієнтовно безпеч­них рівнів впливу.

За викиди, на які не встановлено клас небезпечності та орієнтовно безпечні рівні впливу, слід застосовувати нормативи збору, як за викид забруднювальної речовини першого класу небезпечності.

Для скидів, на які не встановлено гранично допустимі концентрації або орієнтовно безпечні рівні впливу, за гранично допу­стимі концентрації беруть найменше значення гранично допустимих концентрацій. У разі скидання забруднювальних речовин в озера, ставки та інші непроточні водні об'єкти нормативи збо­ру збільшуються у 1,5 раза.

У разі захоронення забруднювальних речовин, відходів виробництва та стічних вод у глибокі підземні водоносні горизонти, що не містять прісних вод, застосовують нормативи збору, як за скид забруднювальних речовин з коефіцієнтом 10. За розміщення відходів, на які не встановлено клас небезпечності, застосовують норматив збору, як за розмі­щення відходів першого класу небезпечності в розмірі 55 гривень за тонну.

Нормативи збору за викиди пересувними джерелами забруднення, встановлюють залежно від виду пального та транспорту (автомобільного, залізничного, морського та річкового).

За понадлімітні обсяги викидів, скидів забруднювальних речовин та розміщення відходів збір обчислюється і сплачується в п'ятикратному розмірі. У разі відсутності у платника затверджених у встановленому по­рядку лімітів викидів стаціонарних джерел забруднення, скидів і розмі­щення відходів збір обчислюється в п'ятикратному розмірі.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за за­бруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збо­ру», плату за викиди стаціонарними джерелами забруднення (П_вс) обчис­люють за формулою

П_вс = [(М_лі Н_бі К_нас К_ф) + (М_пі Н_бі К_нас К_ф К_п)],

де М_лі — обсяг викиду і -ї забруднювальної речовини в межах ліміту, т; М_ні — обсяг понадлімітного викиду (різниця між обсягом фактичного ви­киду й ліміту і -ї забруднювальної речовини), т; Н_бі — норматив збору за тонну і -ї забруднювальної речовини, грн/т; К_нас – коригувальний коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту; К_ф — коригувальний коефіцієнт, що враховує народногосподарське зна­чення населеного пункту; К_п — коефіцієнт кратності збору за понадлімітний викид в атмосферу забруднювальних речовин, К_п = 5.

Суму збору за викиди пересувними джерелами забруднення (П_вп) об­числюють відповідно до кількості фактично використаного пального та його виду на підставі нормативів збору за ці викиди та коригувальних коефіцієнтів визначають за формулою

П_вс = (М_і Н_бі К_нас К_ф),

де М_і — кількість використаного пального і -го виду, т; Н_бі — норматив збору за 1 т і -го виду пального, грн/т; К_нас — коригувальний коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту; К_ф — коригувальний коефіцієнт, що враховує народногосподарське зна­чення населеного пункту.

Суму збору за скиди (П_с) обчислюють на підставі затверджених лімі­тів, виходячи з фактичних обсягів скидів, нормативів збору та коригуваль­ного коефіцієнта визначають за формулою

П_с = [(М_лі Н_бі К_рб) + (М_пі Н_бі К_рб К_п)]

де М_лі — обсяг скиду і –ї забруднювальної речовини в межах ліміту, т;

М_пі — обсяг понадлімітного скиду (різниця між обсягом фактичного скиду й ліміту) і -ї забруднювальної речовини, т; Н_бі — норматив збору за тонну і -ї забруднювальної речовини, грн/т; К_рб — регіональний (басейновий) коригувальний коефіцієнт, що враховує територіальні екологічні особ­ливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного гос­подарства; К_п — коефіцієнт кратності збору за понадлі­мітні скиди забруднювальних речовин, К_п = 5.

Суму збору за розміщення відходів (П_рв) обчислюють на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригувальних коефіцієнтів визначають за формулою

П_рв, = [(М_лі Н_бі К_т К_о) + (М_пі Н_бі К_п К_т К_о)],

де М_лі — обсяг відходів і -го виду в межах ліміту, т; М_пі — обсяг понадлімітного розміщення відходів (різниця між обсягом фактичного розміщення відходів і лімітом) і -го виду, т; Н_бі — норматив збору за тонну відходів і -го виду в межах ліміту, грн/т; К_т — коригувальний коефіцієнт, що вра­ховує місця розміщення відходів; К_о – коригувальний коефіцієнт, що враховує характер улаштування місця розміщення відхо­дів; К_п – коефіцієнт кратності збору за понадлімітне розміщення відходів, К_п=5.