Поняття принципів та їх значення

Цивільне процесуальне право України і врегульоване ним цивільне судочинство побудовано на демократичних принципах (від.лат. principium – основа, начало, засади). Визначення в законодавстві принципів як загальних засад права вплинуло на формування їх поняття в науці цивільного процесу. Вони розглядаються як основні (або правові) засади організації і діяльності суду, основні положення даної галузі права, які відображають її специфіку і зміст, або засади побудо­ви процесу в цілому і всієї системи цивільних процесуальних дій і відносин відповідно до завдань правосуддя; як основні ідеї, положення, керівні засади з питань здійснення правосуддя в цивільних справах, закріплені в нормах права; як правові по­гляди народу на завдання і засоби діяльності суду по розгляду і вирішенню цивільних справ; як обумовлені базисом суспіль­ства і виражені в змісті цивільного процесуального права суспіль­но-політичні, нормативно-керівні основи засади даної галузі права, які становлять її якісні особливості і виявляють демок­ратизм, специфічні властивості процесуального права і відоб­ражають перспективи його розвитку.

Отже, принципи цивільного процесуального права - це обумовлені соціально-економічними умовами суспільного життя формально закріплені засади здійснення правосуддя в цивільних справах, які визначають завдання і мету правосуд­дя в цивільних справах, характер, зміст і побудову цивільно­го судочинства, а також повноваження та процесуальну діяльність суду, учасників процесу, їх процесуально-правове становище.

Значення принципів цивільного процесуального права по­лягає в тому, що в них відображені найбільш характерні демок­ратичні риси і загальна спрямованість права та його найважли­віших інститутів, у зв'язку з чим вони дають можливість пізнати суть цієї галузі права, її суспільний характер у цілому, а також окремих інститутів. Вагоме місце принципи займають у вирішенні проблем прогалин законодавства, коли вони застосову­ються як аналогія права.

Виконання завдань цивільного судочинства і його ефек­тивність перебуває в прямій залежності від правильного застосу­вання судами в справі норм матеріального і процесуального пра­ва, для чого необхідне пізнання їх змісту, регламентованих ними правил, їх спрямованості, місця в системі права, їх зв'язку з інши­ми нормами і юридичних принципів, які в них відтворюються. Принципи сприяють правильному пізнанню і застосуванню норм цивільного процесуального права, виступають основою для зако­нодавчої практики, для підготовки, розроблення і прийняття відпо­відних їм за змістом правових норм і їх удосконалення.

Принципи цивільного процесуального права тісно пов'язані між собою і в сукупності становлять систему. Кожний з прин­ципів системи відіграє самостійну роль, характеризує галузь у цілому, окрему стадію чи окремий процесуальний інститут, але між ними існує зв'язок і взаємодія, які визначаються єдністю мети і завдань цивільного судочинства: дія одного принципу обумовлює дію інших. Кожний з принципів не може існувати окремо від принципів системи, а тільки у взаємодії з ними. Зміст одних принципів розкривається з урахуванням змісту інших.

Кількісний склад системи принципів цивільного процесу­ального права нормативне не закріплений і в науці цивільного процесу визначається по-різному.

Для виявлення специфічних властивостей принципів їх можна згрупувати за різними критеріями, а саме:

1) за змістом та сферою поширення:

· загальноправові (демократизм, гуманізм, законність);

· міжгалузеві (здійснення правосуддя виключно судом, незалежність суддів тощо);

· галузеві (диспозитивність, змагальність, процесуальна рівноправність сторін);

· принципи окремих правових інститутів (безпосередність, усність);

2) за формою нормативного закріплення:

· закріплені Конституцією України;

· закріплені у законодавстві про цивільне судочинство;

3) за роллю в регулюванні процесуально-правового становища суб'єктів правовідносин:

· які визначають процесуально-правову діяльність суду;

· які визначають процесуальну діяльність осіб, які беруть участі у справі, й інших учасників процесу;

4) за предметом регулювання:

· організації правосуддя (судоустрою і судочинства);

· функціональні - принципи процесуальної діяльності (судочинства);

· які визначають зміст процесуальної діяльності (диспозитивність) і такі, що визначають процесуальну форму виконання процесуальних дій (усність, безпосе­редність, безперервність);

5) за іх значимістю:

· фундаментальні (абсолютні) - диспозитивність, рівноправність сторін, процесуальний формалізм;

· конструктивні (відносні) - всі інші принципи.

Класифікацію принципів можна проводити на основі зміша­них критеріїв, наприклад, за дією в системі права і за формою нормативного закріплення або за предметом правового регулю­вання, але найбільш прийнятною та практичною вбачається класифікація принципів за формою нормативного закріплення.