Регулювання суспільних відносин проходить двома рівнями: індивідуальному і нормативному.
Регулювання суспільних відносин на індивідуальному рівні спирається на директивні (накази, що не носять нормативного характеру), інформаційні (людина протягом свого життя отримує інформацію, якою керується у відносинах з іншими людьми) і ціннісні (у кожного суб'єкта є власна система цінностей) регулятори.
Регулювання суспільних відносин на нормативному рівні спирається на технічні і соціальні норми. До технічних норм відносяться правила експлуатації технічних засобів, санітарно-гігієнічні норми, норми агрономічні й інші. До соціальних норм відносяться норми права, моралі, звичаї, корпоративні, політичні, релігійні норми, що регулюють певні сфери суспільного життя.
Соціальна відповідальність.
Серед таких сфер є відносини соціальної відповідальності.
Соціальна відповідальність – це суспільні відносини між суб'єктом і контролюючою його інстанцією.
Соціальну відповідальність розглядають у двох аспектах: позитивному і негативному. 14
У позитивному (проспективному) аспекті відповідальність характеризує позитивне ставлення особи до скоєних нею вчинків. Це – розуміння важливості своїх дій для суспільства, бажання і прагнення виконати їх якнайкраще, ефективніше, швидше.
У негативному (ретроспективному) аспекті відповідальність характеризується не тільки усвідомленням її особою, але і зовнішнім впливом з боку суспільства, держави, інших осіб за вже зроблене.
Поняття й ознаки держави
Існує два способи організації: природний і штучний. Саме до штучних способів організації відноситься держава. Її можна розглядати в двох аспектах: як державний апарат або як своєрідну організацію суспільства.
Насамперед це – структурна організація суспільства.
Крім того, державою є територіальна організація суспільства. Слід також зазначити, що практично усі визначення держави пов'язані з владою, з керуванням суспільством. У свій час Аристотель сказав, що політика – це наука і мистецтво керування суспільством. Таким чином, держава є політичною організацією суспільства.
Усе вищевказане дозволяє зробити висновок про те, що держава є своєрідною організацією суспільства.
До ознак держави звичайно відносять наявність публічної влади, території, населення, системи податків і зборів, суверенітету, а також зв'язок з правом.
Ознаки держави:
1. Публічна влада – коли влада відправляється професійно, а суб'єкт і об'єкт влади не збігаються.
2. Територіальна організація – факт проживання людини на території держави.
3. Наявність системи податків і зборів – засобів, призначених для утримування публічної влади.
4. Зв'язок з правом – системою основних правил поведінки, санкціонованих державою.
5. Суверенітет – верховенство держави у вирішенні питань внутрішньої і зовнішньої політики. Суверенітет буває зовнішнім і внутрішнім.
Зовнішній суверенітет – верховенство держави у вирішенні питань зовнішньої політики, незалежно від внутрішніх сил (партій, рухів, класів тощо). 15
Внутрішній суверенітет – верховенство держави у вирішенні питань внутрішньої політики, незалежно від зовнішніх сил (інших держав, міжнародних організацій тощо). Виключення з внутрішнього суверенітету зараз складають питання охорони прав людини. Це пояснюється тим, що порушення прав людини не є внутрішньою справою держави.
Таким чином, суверенітет – це не незалежність. Скоріше незалежність є наслідком суверенітету.
Виходячи з усього сказаного, можна визначити поняття держави.
Держава – це публічна, політико-територіальна організація суспільства, що має суверенітет, який забезпечується спеціальною системою оподатковування та примусу.
