Спеціальні методи пізнання державно-правових явищ

Крім загальнонаукових і приватних методів теорія держави і права виробила власні спеціальні методи пізнання державно-правових явищ. До них відносяться:

1. Порівняльне державознавство і порівняльне правознавство. Зазначений метод ґрунтується на послідовному вивченні і порівнянні великої кількості подібних об'єктів.

2. Формально-юридичний метод. Він допомагає описати, класифікувати і систематизувати державно-правові феномени, досліджувати їх зовнішні і внутрішні форми. У ньому використовуються такі прийоми: аналіз джерел (форм) права, формальної визначеності права як його найважливішої властивості;

 

 

дослідження внутрішнього змісту правових норм і права в цілому, правил юридичної техніки; методи систематизації нормативного матеріалу тощо.

 

Тема 2. Суспільство, держава і право

Загальна характеристика суспільства

Суспільство, його політична система

Перед тим, як розкривати поняття держави і права, слід дати загальну характеристику суспільства, адже держава є головним елементом його політичної системи, а право – один з соціальних регуляторів суспільних відносин.

Суспільство – це продукт взаємодії людей, певна організація їхнього життя, внутрішньо суперечливий організм, сутність якого полягає в різноманітних зв'язках і відносинах між людьми, їхніми об'єднаннями і спільнотами.

Різноманіття відносин між людьми виявляється в економічних, політичних, моральних, релігійних і т.п. зв'язках. Тому суспільство не може обійтися без соціальних або політичних інститутів – стійких соціальних або політичних встановлень, установ, об'єднань і спільнот, що виконують необхідні для суспільства соціальні або політичні функції.

Сьогодні до соціальних інститутів відноситься родина, кооперативи, церква тощо. До політичних (тобто пов'язаних з владою) – держава, політичні партії і рухи, групи тиску тощо. Профспілки займають проміжний стан: вони відносяться до соціально-політичних інститутів.

Все зазначене дозволяє говорити про соціальну і політичну систему суспільства.

Поняття “політична система суспільства” вживається в широкому і вузькому смислі цього слова.

Політична системау вузькому смислі слова – державні і недержавні соціальні інститути, що здійснюють політичні функції.

До цих інститутів відносяться: держава, політичні партії, профспілки, інші організації і рухи, що беруть участь у процесі завоювання, утримання і використання влади і пов'язаних з нею цінностей – суверенітету, свободи особи тощо.

Держава – важливий елемент політичної системи (виступає як виразник інтересів громадянського суспільства). 13

 

Політична партія – організована група однодумців, що представляє інтереси частини народу і ставить собі за мету їхню реалізацію шляхом завоювання державної влади або участі в її здійсненні. Для політичної партії характерні чітка організаційна структура, устав (не обов’язково письмовий) і детально розроблена політична програма. При цьому зовсім не обов’язково, щоб існували списки всіх членів тієї чи іншої партії (як це, наприклад, було у КПРС).

На відміну від політичної партії, для політичного руху не характерні чітка організаційна структура і детально розроблена політична програма. Характерною рисою політичного руху є наявність кількох чи одного лідера, за яким йдуть люди. Крім того, для руху обов’язковою є ідея.

Щодо групи тиску, то вона не ставить собі за мету завоювання державної влади або участь у її здійсненні. Вона лише прагне до тиску на органи державної влади з метою реалізації інтересів частини народу (лобіювання інтересів).

Громадські організації – об'єднання громадян для задоволення і захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, спортивних і інших інтересів (профспілки).