Завдання для самостійної роботи:
Час – 6 годин
Опорні поняття: англо-саксонська система права, романо-германська система права, доктрина контролю над злочинністю; англо-американська система доказів.
Методичні рекомендації
У ході відпрацьовування положень розглянутої теми необхідно звернути, насамперед, увагу на загальну характеристику кримінального процесу іноземних держав. Це допоможе засвоїти положення, що характеризують кримінальний процес окремих країн світу.
Спільність типу кримінального процесу розвинених західних держав не виключає розмаїтості його конкретних форм, процесуальних категорій. Розходження відносяться до меж компетенції суду, процесуальним гарантіям прав особистості, особливостям процесу доказування, процесуальному положенню обвинуваченого й обвинувача. Відповідно до цих категорій розрізняються наступні форми кримінального процесу: обвинувальний, пошуковий (інквізиційний), змішаний, змагальний.
Найбільш поширеними у судочинстві сучасних найбільш розвинених держав світу держав є дві форми процесу: змішаний і змагальний.
Змішаний процес одержав своє найменування завдяки своєму компромісному характеру. З одного боку, у ньому знайшли відбиття прогресивні демократичні принципи кримінального судочинства (усність, гласність, змагальність, безпосередність), а з іншого, - збереглися окремі елементи історично більш ранніх форм кримінального процесу, зокрема, інквізиційного, що проявляється у вигляді різних обмежень процесуальних прав обвинуваченого й захисту.
Змішана форма кримінального процесу характерна в цей час для багатьох найбільш розвинених держав світу (Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Японія й ін.).
Змагальний процес будується на засадах процесуальної рівності сторін і поділу функцій між обвинувачем, захистом і судом. Західна юриспруденція трактує його як спір у суді між рівноправними сторонами - обвинувачем і обвинуваченим, уважається, що державі слід «узяти на себе тягар доказування» і доводити винність обвинуваченого без будь-якого сприяння з його боку.
Змагальна форма кримінального процесу поширена в цей час у країнах англосаксонської системи права (Великобританія, США, Канада, Австрія, Нова Зеландія й ін.).
Правова реформа, що почалася в цих країнах у 60-х роках та, яка триває дотепер, у тім або іншому ступені торкнулася практично всіх галузей їхнього сучасного права. Однак зовсім особливий, а в деяких відносинах і винятковий характер, реформа набула саме у сфері кримінального й кримінально-процесуального права. Це обумовлено тією обставиною, що галузі права є найбільш діючим інструментом держави при виконанні правоохоронної функції, що особливо важливо в умовах росту злочинності.
Численні реформаторські пропозиції включають і такі, які передбачають застосування найбільш оперативних і рішучих санкцій, що глибоко зачіпають права й законні інтереси громадян.
Більша підготовча робота з наукового забезпечення реформи показала, що правоохоронна діяльність кримінальної юстиції вимагає значних матеріальних витрат, які рік у рік зростають. За даними англійських юристів, вартість провадження по одній складній кримінальній справі нерідко досягає 50 000 фунтів стерлінгів, а по окремих справах наближається до 250 000.
У цих умовах з реформою кримінально-процесуального права зв'язувалися надії на таку організацію кримінального процесу, що за рахунок спрощення провадження, навіть шляхом істотного обмеження процесуальних гарантій, дала б певний економічний ефект.
Реформу права не можна розглядати як регіональне явище, характерне лише для якихось окремих держав. Реформаторські тенденції чітко простежуються в рамках континентальної правової системи Франції, Німеччині, Італії, Іспанії й інших державах. У державах англосаксонської системи права - Англії, США й ін. - реформа відрізняється особливою складністю й суперечливістю у зв'язку з особливостями нормотворчої функції суду, обумовлюється співвідношенням з їхнім законодавством. Тут необхідність реформи обумовлюється не тільки соціальними мотивами й міркуваннями, але й досить істотними факторами чисто юридичного характеру.
Неконтрольоване нагромадження судових прецедентів, непогодженість і суперечливість їх змісту привели до надзвичайної невизначеності кримінально-процесуального права. Однак подальший неконтрольований ріст несистематизованого й внутрішньо суперечливого нормативного матеріалу міг привести до деформації принципових початків англосаксонського кримінального процесу. Це породило природне прагнення поставити під більше твердий централізований контроль подальший розвиток нормотворчої функції суду.
У 80-ті роки темпи розвитку правової реформи істотно зросли, що виявилося, зокрема в Англії, виданням таких найважливіших законів, як Закон про кримінальну юстицію 1982 р., Закон про обвинувачення 1985 р., Закон про кримінальне правосуддя 1988 р., які деякою мірою консолідували кримінальний процес країни.
У теоретичному плані пануючої у сучасній західній юриспруденції, особливо англосаксонської, є доктрина контролю над злочинністю. Ця концепція передбачає обмеження кримінально-процесуальних гарантій прав і законних інтересів особистості, виправдує допустимість порушення законності правоохоронними органами, в ім'я посилення боротьби зі злочинністю, надає доказове значення показанням анонімних свідків, підсумкам психофізіологічного тестування на поліграфі, даним негласного електронного спостереження. Характерно для цієї доктрини зміщення акцентів з відносно строго врегульованої нормами судової процедури до переважно поза процесуальної діяльності поліції. А це спричиняє посилення ролі поліції у кримінальному процесі.
Необхідно звернути увагу на ту обставину, що багато положень доктрини контролю над злочинністю останнім часом одержали своє нормативне закріплення в рамках кримінально-процесуального законодавства. У жовтні 1984 р. Президент США підписав Закон про контроль над злочинністю; у тому ж році в Англії був прийнятий Закон про поліцію й докази по кримінальних справах. Аналогічні закони, що реалізують ідеї доктрини контролю над злочинністю, прийняті й в інших країнах Європи.
Разом з тим слід зазначити, що сучасний розвиток кримінального процесу в цих країнах свідчить про те, що багато уваги приділяється реалізації в ньому загальнолюдських цінностей. Так, у рамках реформи США розвивається так зване право бідності, завдяки якому матеріально неспроможні обвинувачені одержують можливість користуватися послугами адвоката безкоштовно; в Англії усунутий майновий ценз для присяжних засідателів; у Франції посилена кримінальна відповідальність за незаконну затримку; у ФРН вжиті заходи до огородження правосуддя від впливу преси, груп тиску.
У державах англосаксонської системи права кримінально-процесуальне й доказове право розглядаються в якості самостійних правових галузей. Відповідно до цього в західній кримінально-процесуальній літературі став фігурувати узагальнюючий термін «англо-американська система доказів».
Під доказовим правом розуміється система правил про докази. Англо-американська система доказів займає проміжне місце між іншими двома системами доказів - формальної й вільної оцінки. Зі змістовної сторони доказове право містить у собі наступні основні інститути: відносність і допустимість доказів, способи встановлення фактів, що шукають, тягар доказування, юридичні й фактичні презумпції.
Значна увага приділяється проблемі допустимості деяких джерел доказів.
У багатьох країнах значне поширення одержала практика використання в процесі доведення по кримінальних справах даних оперативно-розшукового характеру, і зокрема інформації, джерелом якої є негласний поліцейський інформатор.
У кримінальному процесі США використання поліцейських агентів як підстави для застосування арешту, обшуку й інших примусових заходів не вимагає навіть розкриття особистості агента, розголосу його ім'я. Така норма закріплена в багатьох законодавчих актах, і зокрема в § 1042 Доказового кодексу штату Каліфорнія.
Подібна практика, як визнають дослідники цього питання, вступає в протиріччя з конституційним принципом захисту громадян від необґрунтованих арештів і обшуків. Як відомо, четверте виправлення до Конституції США проголошує, що «право народу на охорону особистості, житла, документів і майна від необґрунтованих обшуків і арештів не повинне порушуватися, і ордера на обшук і арешт не будуть видаватися без достатніх підстав, підтверджених присягою або врочистою обіцянкою».
ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА
Уголовно-процессуальный кодекс Франции 1958 года: Пер. с фр. СВ. Боботова. - М., 1967.
Уголовно-процессуальный кодекс ФРГ: Пер. с немецкого Б.А. Филимонова. — М., 1994.
Уголовно-процессуальный кодекс Штатов Северной Америки. — М., 1944.
Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Підручник. – К.: Кондор, 2007. – С.642-659.
Михеенко М.М. Шибико В.П. Уголовно-процессуальное право Великобритании, США и Франции. — К., 1988.
Михеенко М.М., Молдован В.В., Радзіевська Л.К. Порівняльне судове право. — К., 1993.
Михеенко М.М., Шибико В.П. Уголовно-процессуальное право Великобритании, США и Франции. — К., 1998.
Молдован А.В. Кримінальний процес: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с.
Молдован В.В. Судоустрій: Україна, Велика Британія, Російська Федерація, США, ФРН, Франція. Судові органи ООН. - К, 2003.
Молдован В.В., Молдован А.В. Порівняльне кримінально-про-
цесуальне право: Україна, ФРН, Франція, Англія, США. - К.,
1999.
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
Апарова Г. Статус судей в Великобритании // Журнал российского права. — 1999. — № 7/8.
Апарова Т. Суды и судебный процесе Великобритании. — М., 1996.
Аскеров С.С. Принцип незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану (порівняльно-правове дослідження): автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Академія адвокатури України. — К., 2008. — 20с.
Бернам У. Правовая система США. 3-й выпуск. - пер. с англ. - М.: РИО "Новая юстиция", 2007. - 1216 с.
Боботов С. Французская уголовная юстиция. — М., 1968.
Боботов С.В. Правосудие во Франции. - М., 1994.
Бояров В.І., Кравченко В.В. Захист учасників кримінального судочинства за чинним кримінально-процесуальним законодавством Росії //Вісник Академії адвокатури України, випуск 8. – К.: ВЦ Академії адвокатури, 2007. – С.122-134.
Ведерникова О. Теория и практика борьбы с преступностью в Великобритании. — М., 2001.
Власихин В. Служба обвинения в США: закон и политика. - М., 1981.
Гамбарян А.С. Реформа досудової стадии уголовного процесса в Республике Армения.// Материалы международной научной конференции
посвященной 160-летней годовщине со дня рождения проф. И.Я. Фойницкого «СТРАТЕГИИ УГОЛОВНОГО СУДОПРОИЗВОДСТВА» 11-12 октября 2007 г. (Санкт-Петербург). – 176-187.
Головко Л. Альтернативы уголовному преследованию в современном английском праве //Правоведение. — 1998. — № 3.
Головко Л. Дознание и предварительное следствие в уголовном процессе Франции. — М., 1995.
Головко Л. Некоторые новейшие идеи западного правоведения и их развитие в уголовно-поцессуальных системах Великобритании // Иностранное право. Сборник научных статей и сообщений. Вып. 1. — М., 2000.
Головко Л. Новейшие течения во французкой уголовной политике // Журнал российского права. — 1997. — № 9.
Головко Л. Реформа уголовного процесса во Франции // Государство и право. — 2001. — № 8.
Головко Л. Реформа уголовного судопроизводства в Англии // Государство и право. — 1996. — № 6.
Головко Л.В. Дознание и предварительное следствие в уголовном процессе Франции. - М., 1995.
Горшенева И.А. Структура МВД Франции. Национальная полиция и Национальная жандармерия: Схемы и комментарии: учебное пособие / И.А.Горшенева, Г.О.Короткова. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2008. - 56 с.
Гуценко К. Систематизация законодательства США. — М., 1971.
Гуценко К. Уголовная юстиция США. — М, 1979.
Гуценко К.Ф. Основы уголовного процесса США. - М.,
1993.
Гуценко К.Ф., Головко Л.В., Филимонов Б.Л. Уголовный процесс
западных государств. - М., 2002.
Делла-Марра Т. Уголовный процесс Италии: реформа и контрреформа // Государство и право. 1994. № 1.- С.124-131.
Жилинский А., Рерих А. Введение в немецкое право. – М.: Спарк, 2001. – С.700-746.
Зайцева Л.В. Реформирование уголовно-процессуального законодательства республики Беларусь: проблемы и перспективы. // Материалы международной научной конференции посвященной 160-летней годовщине со дня рождения проф. И.Я. Фойницкого «СТРАТЕГИИ УГОЛОВНОГО СУДОПРОИЗВОДСТВА» 11-12 октября 2007 г. (Санкт-Петербург). – С.154-175.
Ибрагимов А. М., Канаев А. М. Специфика задержания и доставления
несовершеннолетних подозреваемых (обвиняемых):Вопросы российского и международного уголовно-процессуального права.//Юридические науки. -2007. - № 1. - С. 147 – 151.
Калиновский К.Б. Уголовный процесс современных зарубежных государств. - Петрозаводск, 2000.
Канаев А. М. Задержание несовершеннолетних подозреваемых (
обвиняемых) в российском уголовно-процессуальном и международном праве. //Северо-Кавказский юридический вестник. -2007. - № 4. - С. 89 – 93.
Карлен Д. Американские суды: система и персонал. — М., 1972.
Ковалев В., Чаадаев С. Органы расследования и судебная система Великобритании. — М., 1985.
Кросс Р. Прецедент в английском праве. — М., 1985.
Ломбер Ж.-М. Маленький судья. — М., 1990.
Марченко М. Законы в системе англосаксонского права // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. — 1999. - № 5.
Марченко М. О понятии «общее право» // Правоведение. - 1999. - № 4.
Марченко М. Сравнительное правоведение. Общая часть. -М.,2001.
Марченко М.Н. Правовые системы современного мира / Изд. 2-е, переработ. и доп. - М.: Зерцало-М, 2008. - 528 с.
Махов В. Н., Пешков М. А. Уголовный процесс США (Досудебные стадии). - М., 1998.
Махов В.Н. Уголовный процесс США (досудебные стадии): Учеб. пособие / В.Н.Махов, М.А.Пешков. - М.: "Бизнес-школа "Интел-Синтез", 2008 - 208 с.
Меньших А. О возмещении ущерба жертвам преступлений во Франции // Журнал российского права. — 1999. — № 3-4.
Михайловская И. О положении личности в англо-американском уголовном процессе. — М., 1961.
Молдован А.В. Забезпечення обвинуваченому права на захист у кримінальному процесі Федеративної Республіки Німеччини та України (порівняльно-правове дослідження). — К, 2004.
Москвич Л.М. Спеціалізація судів як фактор підвищення ефективності судової системи.//Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2008. – № 3. - С.239-244.
Петрухин И.Л. Уголовный процесс зарубежных государств. -
М.,1996.
Пилипенко А. Классификация и систематизация законодательства во Франции // Журнал российского права. — 2001. — №9.
Погорецкький М. Використання оперативно-розшукової діяльності в кримінальному процесі Литовській Республіки..//Вісник Академі Прокуратури України. – 2007. – № 2.
Полянский Н. Н. Презумция невиновности в англо-американском праве.//Международное уголовное право и международная юстиция. - 2008. - № 2. - С. 28 – 33.
Решетников Ф. М. Правовые системы стран мира: Справочник. - М., 1993.
Романов А. Правовая система Англии. — М., 2000.
Савченко В.А. Забезпечення прав та законних інтересів суб'єктів кримінального судочинства у досудових стадіях в Україні та Федеративній Республіці Німеччині: порівняльний аспект: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Київський національний ун-т внутрішніх справ. — К., 2008. — 16с.
Смирнов А.В., Смирнов А.В. Цивилизованный подход к развитию уголовного судопроизводства.// Материалы международной научной конференции посвященной 160-летней годовщине со дня рождения проф. И.Я. Фойницкого «СТРАТЕГИИ УГОЛОВНОГО СУДОПРОИЗВОДСТВА» 11-12 октября 2007 г. (Санкт-Петербург). – С.45-78.
Стойко Н.Г., Семухина О.Б. Уголовный процесс в США. -
Красноярск, 2000.
Судебные системы европейских стран /Council of Europe
Publishing; Пер. с фр. Д. И. Васильева, с англ. О. Ю. Кобякова - Judicial organisation in Europe / Council of Europe Publishing - L'Europe judiciaire / Editions du Conseil de l'Europe. -М.:Международные отношения, 2002. - 335 с.
Судебные системы европейских стран. Справочник / Перев. с франц. Д.И. Васильева и с англ. О.Ю. Кобякова. – М.: Международные отношения, 2002. – 336 с.
Тейман С. Возрождение суда присяжных в Испании // Государство и право. 1996. N 12. С.129-133.
Уголовная юстиция: проблемы международного сотрудничества. Международный научно-исследовательский проект. — М.: Издательство БЕК, 1994. — 296 с.
Филимонов Б. А. Основы уголовного процесса Германии. - М., 1994.
Филимонов Б. Защитник в германском уголовном процессе. - М., 1997.
Филимонов Б. Л. Основы теории доказательств в германском
уголовном процессе. - М., 1994.
Циганюк Ю.В. Цивільний позов у кримінальному процесі України та країн континентальної правової системи: порівняльно-правове дослідження: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Академія адвокатури України. — К., 2008. — 20с.
Шишкін В.І. Судові системи країн світу. Кн. 1-2. — К., 2001.
Шишкіна Е. Формування європейських стандартів захисту прав осіб, позбавлених волі / // Право України. — 2007. — N 5. — С. 27-31.
Шумило Н.Е. Комплексный подход к реформированию досудового производства в отечественном уголовном процессе.//Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2008. – № 3. - С.6-20.
