Організація праці на підприємстві — це система здійснення трудового процесу, що визначає порядок і умови поєднання і здійснення складових його часткодих трудових процесів, взаємодії виконавців і їхніх груп із засобами праці й один з одним для досягнення поставленої мети спільної діяльності і забезпечення наміченого соціально-економічного ефекту
Виходячи з наведеного визначення, можна виділити три основні компоненти мети організації праці (чи три критерії її раціональності):
• предметний — забезпечення передбачуваного обсягу
виробництва продукції (робіт, послуг) необхідної якості в необхідний
термін;
• економічний — досягнення предметної мети діяльності при
максимальній економічній віддачі кожної одиниці використовуваної
живої праці (оцінюваної як продуктивність праці чи зарплатомісткість
реалізованої продукції) і сукупних витрат на виробництво (оцінюваних
за шкалою рентабельності);
соціальний — у широкому значенні його можна визначити як гуманізацію праці
Організація праці повинна розглядатися: по-перше, як стан системи, що складається з конкретних взаємопов'язаних елементів і відповідає цілям виробництва; по-друге, як систематична діяльність людей з впровадження нововведень в існуючу організацію праці для приведення її до відповідності з досягнутим рівнем розвитку науки, техніки та технології.
На різних підприємствах праця організовується в різноманітних формах. До основних факторів, що спричиняють цю різноманітність, належать:
1)науково-технічний прогрес, систематичне вдосконалення
техніки і технології;
2)система організації виробництва;
3)психофізіологічні фактори й особливості екологічного
середовища;
4)фактори, пов'язані з характером завдань, що вирішуються в
різних ланках системи управління виробництвом.
Організація праці має змінний зміст. Мірою розвитку матеріально-технічної бази виробництва і підвищення культурно-технічного рівня працівників є зміни в організації праці. Механізація, застосування нових видів енергії і матеріалів для виготовлення нових видів товарів змінюють якісний зміст трудових процесів і, відповідно, потребу в кількості працівників, їх професійний і кваліфікаційний склад.
Нині в закордонній практиці організації праці основною вважається концепція якості трудового життя, що охоплює як фізичне, так і соціальне середовище перебування працівника. Саме частиною цієї глобальної концепції стала теорія гуманізації праці. У її основі лежить визнання того факту, що середовище впливає на емоційний і психічний стан людини і відповідно на результати його праці.
Основними складовими концепції якості трудового життя є:
• адекватна і справедлива компенсація за працю;
забезпечення безпечних умов праці й охорони здоров'я працівників;
• можливість застосування і розвитку в процесі праці
особистих здібностей працівника;
• можливість професійного зростання і просування по
службі працівника, посилення гарантії зайнятості і
матеріального стимулювання;
• соціальна інтеграція в трудовому колективі;
• значення праці в житті працівника й у виконанні
сімейних обов'язків;
• ставлення працівника до суспільства.
Отже, сучасна організація праці, що увібрала в себе досягнення науки і багаторічної практики підприємств різних країн світу, розглядається як рушійна сила зростання продуктивності в суспільстві, розвиток економіки й удосконалення людини праці.
Організація праці тісно взаємопов'язана з організацією виробництва. Як складова організації виробництва організація праці включає проведення заходів, спрямованих на раціональне використання робочої сили
