Класична модель ринку праці

 

З моделі видно, що в точці перетину V і 8 установлюються)івноважна ціна за працю (заробітна плата, XV)) і визначений рівень зайнятості (Ео).

Заробітна плата ринкової рівноваги (рівноважна ринкова заробітна плата)— це ставка заробітної плати, при якій попит на працю дорівнює його пропозиції.

Номінальна заробітна плата — це те, що працівник одержує за годину в доларах за поточним курсом. Показники номінальної заробітної плати Дуже корисні при порівнянні заробітної плати різних категорій працівників у визначений час.

Реальна заробітна плата, тобто номінальна заробітна плата, юзділена на якусь одиницю виміру цін, показує, скільки благ можна придбати на номінальну заробітну плату. Наприклад, якщо робітник заробляє 64 дол. У день, а пара черевиків коштує 32 дол., то можна сказати, що робітник

одержує суму, еквівалентну двом парам черевиків у день (реальна заробітна плата дорівнює 64:32 = 2).

У тому випадку, якщо рівень заробітної плати з якихось причин підвищиться (з ІУо до ІУІ), то і величина пропозиції виросте, тому що на ринку з'явиться додаткове число осіб, що раніше не згоджувалися працювати за зарплату ІУо. Однак попит на працю скоротиться у зв'язку з тим, що для певної частини роботодавців буде невигідно наймати робочу силу через її дорожнечу. Результатом підвищення заробітної плати «понад» рівноважну ціну стане звільнення частини персоналу, що призведе до зростання безробіття, тому що пропозиція зобочої сили перевищить попит на неї.

Інша ситуація: рівень заробітної плати знизився з \Уо до №2. Для роботодавців стає вигідним наймати додаткових працівників, а це ібільшує попит на працю. Однак частина незайнятих, котрих не влаштовує рівень заробітної плати, що понизився, піде з ринку, тим самим зменшуючи пропозицію праці. У результаті цього попит перевищить пропозицію і виникне дефіцит робочої сили.

Далі ми розглянемо почергово попит на працю і пропозицію праці.

У ході аргументації пропонованої моделі ринку праці ми навмисне дотримуємось простих рішень і, при цьому виходимо з того, що далі будемо вести розмову в більш конкретній площині, вивчаючи фактори, що впливають на зміни попиту та пропозиції на ринку праці, і механізм його функціонування.

 

 

Сегментація ринку праці

Сегментація рийку праці — це поділ працівників і робочих місць ча стійкі і замкнуті сектори, зони, що окреслюють мобільність робочої;или своїми межами. Ринок праці має сегменти — первинний і вторинний ринки праці.

Первинний рийок праці — це ринок, для якого характерні лабільний рівень зайнятості і високий рівень заробітної плати, а також можливість професійного просування, прогресивна технологія,:истема управління і т. п.

Вторинному ринку праці властива велика плинність кадрів і нестабільна зайнятість, низький рівень заробітної плати, відсутність професійного просування, зростання кваліфікації, наявність відсталої гехніки і технології, відсутність профспілок.

Причинами поділу ринку праці на сегменти є розходження в зівнях, що характеризуються економічною ефективністю виробництва;;оціальної ефективності праці; соціальної ефективності виробництва.

Сегментація ринку праці передбачає також його поділ на внутрішні і зовнішні ринки.

Внутрішній ринок праці — це система соціально-трудових відносин, обмежених рамками одного підприємства, усередині якого визначається ціна робочої сили і розміщення її адміністративними правилами і процедурами.

Внутрішні ринки праці (ВРП) різних підприємств, як правило, зольовані один від одного, але вони мають загальні риси:

1)ВРП має ієрархічну структуру, у якій можна виділити ряд
рівнів;

2)працівник, як правило, спочатку попадає на один з нижчих
щаблів ВРП, а потім поступово просувається на вищий рівень;

3)працівники, які зайняті на внутрішньому ринку праці, значною
мірою захищені від коливань заробітної плати і загрози безробіття.

Специфіку внутрішнього ринку праці, як відособленої підсистеми, визначають такі особливості:

—відносна незалежність причетних до нього працівників від
ювнішньої конкуренції;

—порівняно незначна кількість агентів на ринку;

—обмеженість додаткових робочих місць;

—відносно обмежені варіанти мобільності;

—надається велике значення адміністративним методам
зегулювання;

—швидке переміщення працівників без великих затрат;

— недоступність зовнішнім економічним суб'єктам внутрішньої
інформації про прийняті рішення.

У зарубіжній літературі внутрішні ринки праці вивчаються за допомогою аналізу даних, що характеризують ступінь їхньої відкритості, масштаб і просторову структуру, умови внутрішньої мобільності, диференціацію положення зайнятих усередині нього, а гакож зіставлення умов зайнятості в рамках ВРП і за його межами.

Осповлими функціями внутрішнього ринку праці є:

• забезпечення диференційованого соціального захисту
працівників;

• спеціальна підготовка і розвиток навичок зайнятих;

• збереження найбільш цінної частини трудового
потенціалу;

підтримка соціальної стабільності колективу. Сегментація ринку праці дозволяє проаналізувати причини і фактори, що впливають на мобільність робочої сили на ринку праці, визначити її перспективи. Вона характеризується такими критеріями й ознаками:

• демографічні характеристики (стать, вік, склад сім'ї);

• географічне положення (регіон, місто, район і т. д.);

• соціально-економічні характеристики робочої сили на
ринку праці (освіта, професійні знання, рівень кваліфікації, стаж
роботи й ін.);

• економічні показники, що відбивають фінансовий стан,
форми власності роботодавців, а також показники, що
визначають матеріальнузабезпеченість найманих робітників;

• психофізіологічні якості працівників (фізична сила,
темперамент), їхня належність до певних верств суспільства і т.

д);

• поведінкові характеристики працівника з погляду
мотивації зайнятості й т. ін.