Поясніть співвідношення між методологією, мет. принципами та методами дослідження

М. - це сукупність пізнавальних зас.,

Методів, прийомів, шо що викор. в б. -я. науці. Б. -я соц-псих дослідження базується на певних методологічних принципах, тобто на загальних положеннях, котрі зумовлюють взаємодію. принцип історизму забезпечує вивчення соц-псих з погляду її виникнення, розвитку та становлення, формування суч. та майб. стану. принцип об’єктивності забезпечує вивч. об’єктивних законів розвитку явищ соц. -псих. Використанні методи та позиція дослідника не повинні впливати на результати. принцип системності передбачає виокремлення певної системної властивості, що обєднує елементи в єдине ціле, у структуру, враховуючи звязки і стосунки з середовищем. принцип розвитку його застосування в прогнозуванні механізмів, моделюванні структур реальності. Принцип гуманізму визнвє людину чи члена групи як найвищу цінність. Принцип активності і творч. д-сті наряду з творчою активністю кожного передбачає активний взаємозвязок людем між собою. Принцип зворотнього звязку діє у сфері взаємодії, за умови подачі оцінки дій та вчинків партнерів одне одному. Метод – це сукупність прийомів та сперацій практ. Та теорет. освоєння дійсності. в соц. псих. Спрямовані на вивч. Соц- псих проявів особистості та у сфері взаємодії. сукупність методів зібрання, обробки та аналізу дають змогу реалізувати цілі та завдання соц-псих досліджень.

10 Виявіть специфіку соц-псих дослідження Соц-псих дослідження починається з розробки програми вивчення об`єкта, яка передбачає: постановку проблеми, визначення завдань, обєкта й предмета вивчення, уточнення головних понять, формулювання гіпотези; визначення емпіричних обєктів дослідження (вибірка); розробку методики конкретного дослідження; пробу методики (пілотаж), її вдосконалення, перевірку надійності; збирання первинної інформації, що супроводжується контролем надійності та вірогідності отриманих даних; логічну та кількісну обробку зібраних результатів; інтерпритацію результатів, висновки, звіт. Розглянемо окремі етапи досл. Важливим є повнота і чіткість програми, однозначність визначення понять досл, продуманість гіпотези. Гіпотеза досл – це припущення, яке сформулював дослідник, щодо наявності чи відсутності емпіричних звязків, залежностей між обєктами чи явищами, що вивчаються. Саме вона є одним із вирішальних компонентів, що забезпечує досягнення мети. Гіпотеза може сформулюватися як окреме твердження або як логічна послідовна система тверджень. У процесі підготовки досл визначається його мета, формулюється гіпотеза, відповідно до якої виявляються залежні та незалежні змінні. Незалежні змінні – це конкретні ситуації або явища, спеціально організовані дослідником. Зміни, які він очікує спостерігати та фіксувати, будуть залежними змінними. Вибірка (вибіркова сукупність індивідів) – це та їх частина, яка відібрана з усієї маси, що має назву “генеральна сукупність”. Вибіркова сукупність завжди обєднана якоюсь спільною ознакою, що цікавить дослідника і відображає якості генеральної сукупності. Отже, генеральна сукупність – це те, що має вивчатися, а вибіркова сукупність – це те, що реально досліджується. Саме тому вибірка повинна адекватно відображувати генеральну сукупність, тобто бути репрезентативною (представницькою). Важливо дотримуватись принципу репрезентативності при визначенні емпіричних обєктів досл, бо відомо, що на практиці вибірка часто формується стихійно. Але репрезентативність не слід ототожнювати з кількісними показниками – не завжди потрібна велика кількість піддослідних. Успіх вибору конкретної методики безпосередньо залежить від ретельності й “чистоти” проведення пілотажного дослідження. На цій стадії слід провести репетицію всього процесу збору та обробки інф. Це означає, що належить випробувати дослідницький інстрімент, дослідників-виконавців, їхню компетентність, придатність для тієї чи іншої роботи (спостереження, інтервю тощо), перевірити оптимальність ситуації, місця, часу проведення досл тощо. У ході збору первинної інф. важливо дотримуватись наукової етики (принцип добровільності участі піддослідних в експерименті, використання одержаних даних лише з науковою метою). Головне завдання досл – одержання надійної та вірогідної інф. Після проведення роботи дослідник має певну к-ть доброякісних документів (анкети, протоколи спостер або експерименту), які потім опрацьовуються і аналізууться. Отримана інф. повинна відповідати вимогам точності, обгрунтованості, надійності. Точність інф. залежить від чутливості використаних методик до вимірювання досліджуваних якостей. Обгрунтованість (валідність) соц-псих інф-ції визначається проидатністю методу досліджувати (вимірювати) саме ті якості обєкту, що вивчаються. Надійність інф., або її вірогідність, означає стабільність результатів при повторних експериментах різних дослідників. Надійність підтверджується методома дисперсного та факторного аналізів. Інтерпритація одержаних після обробки та аналізу даних – це творчий процес, який не піддається чіткій алгоритмізації і потребує врахування і використання багатьох інших даних теоритичних та емпіричних досліджень. Дослідження не вважається закінченим, доки не написаний досить повний звіт про нього.

11. Лабораторний експеримент. Експеримент – це організована дослідником взаємодіяміж піддослідним або групою піддослідних і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії та змінних, від яких вона залежить. Експеримент має 4 етапи: теоритичний етап дослідження (постановка проблеми); методичний етап (методика, експериментальний план); експериментальний етап; аналітичний етап (кількісний аналіз результатів, інтерпритація фактів, формулювання нових гіпотиз і рекомендацій). Існують 2 головні різновиди експерименту (залежно від характеру та умов експериментальної ситуації): лабораторний і природний. Лабораторний експеримент – це основний метод перших соц-псих досліджень. Він являє собою дослідження, проведене у штучно створених умовах (у лабораторії). На відміну від природного експ. він передбачає організацію досить незвичної для піддослідних ситуації. В умовах лаб. експ. піддослідний знає, що його вивчають, але, як правило, не має інформації про характер завдань, які розвязує дослідник в експ. Використання методу лаб. експ. дає досліднику чимало переваг, зокрема можливість уникнути побічного впливу, наприклад, шуму; одночасно контролювати декілька змінних і точно реєструвати дії досліджуваного. Використання спеціальних приміщень, тренажерів дає також змогу моделювати реальні умови, які у повсякденному житті рідко зустрічаються або недоступні для спостереження (експ-ні, стресові ситуації). Загальною вимогою під час проведення експ є виокремлення експ-ої і контрольної груп, щоб результати досліджень можна було порівняти з певним еталоном.

12. Осн. методи соц-псих дослідження. Спостереження це цілеспрямованае та організоване сприймання та реєстрація данних Один з випробуваних методів, яким корист. природничі та сусп науки. Для проведення спостереження треба виділити: завдання спостереження може бути попереднє вивчення обєкта, висунення гіпотези, перевірка, уточнення результатів. Обєкти спостереження: або окремі особи, або групи людей. Предметом спостереження можеть виступати або вербальні або невербальні акти поведінки. Розрізняють включене, невключене, природне, приховане, відкрите і лабораторне спостереження. Включене- експериментатор нат деякий час стає членом групи дослідження, він для інших є рівноправним членом. Невключене, коли дослідник не є членом групи, самостійний прийом для уточнення гіпотез. Відкрите, коли піддослідні знають, що за ними спостерігають, приховане, коли не здогадуються. (магнітофони, відеокамери). До природного відносять вивчення реальних соц процесів та явищ, а до лабораторного – дослідження в експпериментальних умовах. Метод спостереження дає змогу фіксувати події безпосередньо в момент їх перебігу, отримувати інфо незалежно від установок індивіда. Недоліки втрата часу, низька надійність, знання, що за тобою спостерігають, установки дослідника, обмежене застосування. Експеримент- організована дослідником вжаємодія між піддослідним або групою піддослідних і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії. Розрізняють 2 різновиди псих. есперименту- природний (він базується на управлінні поведінкою досліджуваних у природних умовах: створюються спеціальні експериментальні умови, які не порушують звичайного перебігу) і лабораторний (передбачає проведення дослідження за штучних умов). Метод вивчення документів: Використовується здебільшого як додатковий, використовується переважно на ранніх етапах дослідження або на заключному етапі. Документи класифікуються: за способом фіксації (письмові, друковані), за мірою персонофікації: особисті, без особові, залежно від статусу джерела: офіційні і не офіційні. Використовується спеціальний прийом – «Контент-аналіз»: полягає втому, що в тексті виокремлють певні смислові одиниці та форми інформації Можна застосовувати, коли дослідник має справу з великим масивом інформації. Опитування – метод збору первинної інформації, який грунтується на безпосередній (бесіда, інтервю) чи опосередкованій (анкета) соціально-психологічній взаємодії дослідника та респондента. Цей метод дає змогу одержати велику кількість інформації. розрізняють групове, індивідуальне. очне та заочне, усне та письмове. Серед усних методів: бесіда- метод одержання інформації за допомогою вербальної комунікаціїї в ході довільного діалогу на певну тему між дослідником та піддослідним. Інтервю- метод одержання необхідної інформаціїї шляхом цілеспрямованої бесіди інтервюера з респондентом. Інтервюер фіксує відповіді респондента зберігаючи нейтрельну позицію. У стандартизованому і.. формулювання запитань та їх послідовність визначаються заздалегіть. Вони однакові для всіх. Нестандартизоване і характеризується повною гнучкістю. Інтервюер відповідно до ситуації може формулювати і змінювати порядок питань. Метод письмового опитування – анкетування, яке здійснюється за допомогою структурно-організованих запитань. Переваги: легка статистична обробка данних, будь-яка кількість осіб. Запитання бувають: закритими і відкритими, прямиим і не прямими. Буферні і зондуючі.. Перевірка надійності – повторне опитування. Тестування – це сис-ма завдань, яка пропонується піддослідному та визначається як стандартизоване вимірювання. Використовують для вимірювання соц-псих особливостей груп, та для диференціації груп на основі їх соц-псих характеристик. Запитання як правило непрямі, потрібен «ключ» для співвіднесення з певними параметрами. Використов. як додатковий засіб. Також соціометрія та семантичний диференціал.

13. Соціометричний метод в ΣΨ. 1934Морено. Соціометр. м-д - система технічних засобів та процедур кільк-го та якіс-го ан-зу соц. -емоц-х зв'язків даного індивіда з членами групи. Виявлення сис-ми емоц-х відносин в групі шляхом здійснення кожним з членів групи певних “виборів” з всього складу групи по заданому критерію. Дані про ці вибори заносяться в соціометричну матрицю або будується соціограма, після чого розраховуються індив-ні та групові соціометричні індекси: соціометричний статус (зірки, високостатусні, відштовхнуті, знехтувані, ізольовані); взаємність емоц-х виборів; групова згуртованість; інтегративність, референтність. Дає можливість разрах-ти позицію кожного члена в системі міжособистісних відносин. Соціометрія є відбитком міжособистісних відношень в групі, рівня розвитку позитивних чи негативних емоц-х відношень в ній. - за допомогою соціометрії фіксується лише одна сторона гр. дійсності - зовнішній емоц-й зріз гр-ї активності, кількісна сторона відносин, не враховує зв’язок між/ос відносин з суспільними, в яких існує група, не вивчається мотивація вибору.