Класифікація трудових операцій

I За характером технологічних процесів виділяють такі групи трудових операцій:

- механічні, пов’язані з головним цілеспрямованим впливом на перетворення предмета праці за допомогою механічних дій (зміна розмірів, форми, зовнішнього вигляду, складання, видобуток);

- фізико-хімічні, пов’язані з головним цілеспрямованим впливом на перетворення внутрішніх структури та якостей предмета праці фізико-хімічними і хімічними діями (теплові, дифузні, плавкі, термічні, електрохімічні, кристалізаційні, осаджуючі);

- транспортні процеси, зміст яких полягає у переміщенні предметів праці, та пов’язані з цим вантажно-розвантажувальні роботи;

- контрольні процеси, зміст яких – у випробовуванні та перевірці відповідності параметрів виготовлених виробів чи напівфабрикатів, напівпродуктів вимогам технічних умов, креслень, стандартів.

II За тривалістю технологічних процесів виділяють такі трудові операції:

- перервні, специфіка яких полягає у чіткому розмежуванні робочої, допоміжних та побічних стадій виробничої дії, виконання яких потребує перерви у продуктивній праці робітника при виконанні виробничого завдання;

- циклічні, специфіка яких полягає у регламентуванні роботи машини, апарата, установки, складу та тривалості виконання робіт, що створюють конкретний виробничий процес; повторюваність циклічних операцій протягом робочої зміни може коливатися у широких межах; робітник виконує ручні роботи у суворо встановлених регламентом частках виробничого циклічного процесу (як правило, це допоміжні роботи);

- безперервні, специфіка яких полягає у паралельному виконанні робітником основних виробничих та допоміжних дій в обсязі, передбаченому виробничим завданням; це дає змогу не переривати процес цільового перетворення предмета праці у запланований виріб.

III За характером участі робітника у виконанні виробничого процесу виділяют ь:

- ручні операції, що здійснюються повністю вручну чи за допомогою ручного інструмента; такі процеси потребують, як правило значних фізичних зусиль, тому їх механізація та автоматизація – першочергові.

- машинно-ручні операції – такі, де робота виконується механізмом, машиною, а робітник безпосередньо, вручну керує цією машиною або механізмом та паралельно виконує ручні елементи робіт, присутні як в основних, так і в допоміжних операціях.

- машинні операції – такі, в яких основні технологічні перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів виконує машина, а допоміжні роботи виконує робітник вручну чи за допомогою ручного інструмента;

- автоматизовані операції – ті ж машинні процеси, але керування машинами, установками відбувається автоматично, робітник лише спостерігає за якісним і безпечним веденням процесу;

- апаратурні операції протікають у спеціальних апаратах, реакторах, посудинах, ваннах, робітник спостерігає за технікою та регулює її роботу.

IV За чисельністю виконавців залежно від форми організації праці:

- індивідуальні, які виконує один робітник;

- групові, бригадні, які виконує група робітників.

Трудовий процес також можна розкласти на низку дрібніших складових: операції, комплекси прийомів, окремі прийоми, трудові дії, трудові рухи.

Трудова операція є часткою трудового процесу, яка здійснюється на робочому місці і охоплює всі послідовні, технологічно однорідні дії робітника, спрямовані на зміну форми, внутрішньої структури чи місцезнаходження предмета праці. Використання технологічних можливостей технічних засобів відбувається суто у конкретних трудових операціях.

Трудовий прийом (комплекс трудових прийомів) є часткою трудової операції, що являє собою завершену сукупність дій робітника, які характеризуються певним цільовим призначенням та незмінністю визначених фaкторів.

Трудова дія це елемент трудового прийому, сукупність дій робітника, необхідних для виконання частини трудового прийому.

Трудовий рух – однократне переміщення робочих органів людини (рук, ніг, пальців, тулуба, очей) з одного положення в інше при виконанні трудової дії. Трудовий рух є найпростішим та неподільним елементом трудового процесу.

Між трудовими рухами є фіксажні точки, тобто зовнішні чіткі позначення, що свідчать про початок чи закінчення трудового руху.

Необхідність диференціації трудової операції на дрібні складові частини при нормуванні праці обумовлюється тим, що в сукупності вони становлять метод праці, тобто спосіб виконання виробничого завдання.

Метод праці буде тим кращий, чим він економніший у витрачанні робочої сили, робочого часу, тобто чим менша тривалість кожного з трудових рухів, чим коротші паузи між ними, чим менше непотрібних трудових дій.

Нормуванню повинна підлягати лише раціонально організована праця, з доцільними та найбільш економними рухами. Тому вивчають склад та черговість рухів, їх повторюваність. Визначаються кращі, гірші та зайві рухи або прийоми в цілому (як комплекси рухів). Потім відбирають кращі прийоми, виключають зайві, замінюють гірші більш ефективними та компонують відібрані (так би мовити «зшивають») в ефективний трудовий процес, метод праці, як підсумкову інтеграцію кращих прийомів та рухів передових робітників, щоб потім створити науково і технічно обґрунтовану норму праці. При цьому важливо виходити не лише з тривалості окремих прийомів, але й із зменшення фізичного та психічного напруження, запобігання надмірній інтенсивності та монотонності праці, що зменшують її продуктивність.

Науково обґрунтоване технічне нормування праці вимагає додержання певних принципів ефективності трудових процесів.

Вони такі:

- принцип паралельності, суть якого в забезпеченні одночасної роботи людини і машини, одночасної участі в трудовому процесі обох рук, а іноді й ніг. Це скорочує виконання виробничого завдання, сприяє підвищенню продуктивності праці;

- принцип економії рухів потребує вилучення зайвих рухів з комплексу трудового прийому, трудових дій, встановлення раціонального складу трудової операції в цілому;

- принцип безперервності полягає у необхідності такої організації виконання виробничого завдання, яка забезпечує відсутність істотних пауз між окремими рухами, трудовими діями, трудовими прийомами;

- принцип синхронності найбільше стосується колективно здійснюваних процесів і пов’язаний з необхідністю забезпечення синхронної роботи членів бригади в ручних, машинно-ручних, механізованих та автоматизованих процесах;

- принцип планового та запобіжного обслуговування робочих місць полягає у необхідності узгодженого в часі встановлення суворого регламенту виконання основних та допоміжних робіт, пов’язаних з обслуговуванням робочого місця, здебільшого перенесення допоміжних робіт на міжзмінні перерви та неробочі дні;

- принцип сприятливої робочої пози працівника і траєкторій його рухів обумовлений фізіологічною складовою виробничого процесу і спрямований на таку конструкцію робочого місця, професійно-кваліфікаційні характеристики відповідали якісному змістові закріпленої за ними праці, а за необхідності – відповідного підвищення кваліфікації або професійної перепідготовки персоналу;

- принцип оптимальної інтенсивності праці робітника полягає у необхідності дотримання психофізіологічних і соціально-економічних меж поділу праці та її кооперування для досягнення високої продуктивності при економних витратах фізичної та психічної енергії людини;

- принцип оптимальної інтенсивності роботи устаткування та механічних інструментів пов’язаний з необхідністю впровадження такого режиму роботи виробничих потужностей, який відповідав би найповнішому їх завантаженню та синхронізації роботи із суміжними ланками виробництва.

 

Питання для самоконтролю

1 Що являє собою виробничий процес та технологічний процес?

2 Що являє собою трудовий процес?

3 На які частини диференціюють технологічний процес та трудовий процеси?

4 Які є види технологічних процесів?

5 Що таке трудова операція?

6 Що таке трудовий прийом і комплекс трудових прийомів?

7 Що таке трудова дія, трудовий рух і фіксажні точки?

8 На які види класифікують трудові операції залежно від внутрішньої сутності виробничого процесу (залежно від НТП)?

9 На які види класифікують трудові операції за тривалістю перебігу виробничого процесу?

10 На які види класифікують трудові операції за характером участі робітника у виробничому процесі?

11 На які види класифікують трудові операції за кількістю залучених виробників?

12 Які існують наукові принципи ефективної організації трудового процесу?

13 У чому полягає сутність принципу паралельності та економії рухів?

14 У чому полягає сутність принципу безперервності та синхронності?

15 У чому полягає сутність принципу планового та запобіжного обслуговування?

16 У чому полягає принцип сприятливої робочої пози?

17 У чому полягає принцип відповідності робітника змістові праці?

18 У чому полягає принцип оптимальної інтенсивності праці робітника?

19 У чому полягає принцип інтенсивності роботи устаткування?