Обробка та аналіз отриманих результатів хронометражу

Сталість хронометражного ряду залежить від характеру виконуваної роботи й тривалості елемента операції. При малій тривалості більша вірогідність розсіювання хроноряду, тому нормальний коефіцієнт сталості має бути вищим (таблиця 2).

Таблиця 2. Нормальні коефіцієнти сталості хроноряду

Примітка. Для елементів операції основного машинного часу коефіцієнт сталості не повинен перевищувати 1,1 для всіх типів виробництва.

Для підвищення сталості хронометражного ряду з нього виключають нетипові (так звані дефектні) спостереження: надто короткі чи надто довгі. Після цього визначається середня арифметична хроноряду х, як частка від ділення суми значень окремих тривалостей (Х₁, Х₂, Х₃, … Х_n) окремих замірів на їх число (п).

Показники середньої тривалості визначаються із сталого хронометражного ряду. Вони приймаються за нормальну тривалість елементів, що вивчаються, і використовуються як вихідні дані для розробки трудових нормативів чи їх коригування.

Важливою частиною аналізу є перевірка достатності кількості спостережень з точки зору забезпечення достатньої точності отриманих результатів, тому що хронометражне спостереження завжди більш чи менш вибіркове.

Достатність середніх показників за тривалістю виконання окремих елементів (що багато разів повторюються робітником протягом зміни) визначається методом розрахунку середньої квадратичної помилки.

,

де δ – середнє квадратичне відхилення;

n – кількість спостережень.

Головними питаннями, що вирішуються за допомогою хронометражу, є раціональний поділ операції на прийоми, вивчення їхніх взаємозв’язків та послідовності, визначення моментів їх перекриття та суміщення. На основі цього можливе проектування раціонального складу комплексу рухів робітника.

У сучасному складному виробництві іноді виникає необхідність у комплексному дослідженні як складу та послідовності операцій у виробничому процесі протягом зміни, так і ритмічності, циклічності, синхронності окремих, більш типових, найчастіше виконуваних прийомів та рухів. У цих випадках застосовують такий метод спостереження, як фотохронометраж.

Фотохронометраж – це комбіноване спостереження, у процесі якого виконується фіксування всіх елементів робочого часу, а також вибіркове фіксування окремих повторюваних, циклічних елементів операцій. Елементи операцій вивчаються шляхом хронометражного спосте­реження, а самі операції, їх послідовність і тривалість – шляхом фотографії робочого часу чи робочого процесу.

У результаті фотохронометражного спостереження отримують:

- баланс робочого часу, що характеризує його використання;

- хронометражні ряди для проектування структури окремих операцій, прийомів, рухів.

Для фотохронометражу використовують бланки спостереження для фотографій робочого часу чи робочого процесу та хронометражні карти для отримання хронорядів. Цей вид спостереження досить складний. Як правило, його виконують 2 спостерігачі: один веде фотографування, а другий – хронометраж.

Етапи проведення фотохронометражу об’єднують відповідні етапи фотографії і хронометражу. Обробку й аналіз матеріалів також виконують за методиками фотографії і хронометражу, що були розглянуті раніше.