Методологія ситуаційного підходу як чотириступеневий процес

В менеджменті доводитися аналізувати та оцінювати різні ситуації, у яких присутні випадкові фактори: попит (обсяги продаж товару і), точності та параметри виготовлення у виробництві, надійність виробів, дослідні ймовірності подій і т. інше. Від своєчасного врахування цих факторів та уміння працювати над ними залежати організаційні рішення та можливі результати. Від правильної оцінки ситуації залежить майбутнє організації, ефективність її роботи, прибутковість, стратегія розвитку.

Слід звернути увагу на те, що в розвитку будь-якої ситуації можна розпізнати точки, у яких розвиток подій може йти по одному, чи іншому шляху. Саме в цих точках ситуація найбільш чутлива до управлінського впливу. Процес розробки управлінського рішення повинний бути досить динамічним залежно від того, у якому напрямку піде розвиток ситуації. Саме в цих випадках доречним буде застосування методології ситуаційного підходу, яку можна пояснити як поетапний процес:

- на першому етапі менеджер повинен усвідомити доречність застосування професійних засобів управління, індивідуальної та групової поведінки системного аналізу, методів планування та контролю, кількісних методів прийняття рішень;

- на другому етапі менеджер повинен передбачати ймовірні наслідки (як задовільні, так і незадовільні) від застосування обраної методики дій;

- на третьому етапі менеджеру потрібно правильно проаналізувати та усвідомити характер ситуації, визначити, які фактори є найбільш важливими в даній ситуації і який ймовірний ефект можливий при зміні однієї чи кількох перемінних;

- четвертим етапом повинно бути поєднання менеджером конкретних прийомів та процедур дії адекватних ситуаційним перемінним таким чином, щоб уникнути незадовільного ефекту та недоліків і таким чином забезпечити досягнення цілей ефективним шляхом.

Для визначення випадкових факторів, особливо на третьому етапі, найбільш відповідними будуть імовірнісні методи, за допомогою яких можна:

- визначити початок різних подій;

- розрахувати та оптимально підвищувати надійність керованої системи (організації в цілому, виробу, процесу);

- прогнозувати динаміку різних функцій у часі (наприклад, обсягів продаж, продуктивності роботи різних структурних одиниць організації, фінансових показників і таке інше);

- забезпечити економічний вибірковий контроль за якістю товарів (послуг) та інше.

В менеджменті нерідко доводитися оцінювати шанси і приймати на основі їх аналізу організаційні та стратегічні рішення. Знання закону розподілу випадкових величин дає менеджеру цінну інформацію для майбутніх прогнозів та планування діяльності. Описавши за допомогою математичної моделі випадковий розподіл величин, можна спроектувати імовірнісно-можливу ситуацію та розрахувати економічні наслідки. Модель у даній ситуації допоможе побачити майбутнє організації та передбачити заходи, що виключають негативні наслідки в роботі. За допомогою теорії ймовірностей можна оперувати і з випадковими функціями. Випадкова функція - це функція, що складається із випадкових величин, яка в результаті практичного застосування може прийняти той чи інший конкретний вид з часом. Менеджеру нерідко важливіше знати відповідь на питання «яка модель для вирішення задачі», а не «як вона отримана». Застосування даного типу моделей може бути універсальним (можна застосовувати модель у різних ситуаціях, а не лише в пов'язаних з конкретною задачею). Систематичне використання імовірнісних моделей допоможе менеджеру розвивати своєрідну теоретико-імовірнісну інтуїцію, здатність пов'язувати абстрактні ідеї та методи з практичними ситуаціями, мінімізувати ризики невдалих рішень в умовах неозначеності ринку.

На сьогодні менеджеру та підприємцю практично завжди доводиться діяти в умовах ризику та невизначеності, тому вони свідомо чи підсвідомо намагаються «спростити» ситуацію, щоб уникнути невизначеності. У кращому випадку вони приходять до деякої прийнятної ідеалізації обставин, для яких можна застосувати достатньо відпрацьовані прийоми та процедури. Насправді ж, у ринковому середовищі відбувається ціла низка випадковостей і на реалізацію рішення діє велика чисельність внутрішніх та зовнішніх факторів, що приводять до ризику. Важливим при цьому залишається питання про те, які межі «розумного» ризику для менеджера, що приймає рішення, який має економічні та правові підґрунтя, і в тому випадку коли доводитися відповідати за нераціональність керівництва [1].