Проводять їх з метою збільшення тривалості періодів ремісії, соціальної реадаптації та запобігання рецидивам. Для цього після основного лікувального курсу протягом багатьох місяців і навіть років використовують найчастіше ті самі препарати, за допомогою яких досягнуто ремісії. Широко використовують нейролептики пролонгованої дії (модитен-депо, клопіксол-депо, флюанксол-депо та ін.) та атипові антипсихотичні засоби (рисперидон, зипрекса, соліан). При цьому дозу поступово знижують (раптове значне зменшення дози може спричинити повернення психотичного розладу — синдром відміни).
Допоміжним методом лікування шизофренії є індивідуальна психотерапія, роль якої зростає у міру виходу хворого з гострого психотичного стану. Психотерапевтичні бесіди (раціональна психотерапія) спрямовані на заспокоєння хворих, запобігання небезпечним діям, переконання у потребі лікуватися, дотримувати певного режиму, навіювання впевненості в одужанні, відвертання уваги пацієнта від хворобливих переживань, уявлень, а пізніше й формування критичного ставлення до них.
Поведінкову терапію проводять з метою відпрацювання професійних навичок. Групова психотерапія особливо зменшує соціальну ізоляцію, відновлює відчуття реальності й т. ін.
Велику роль відіграє сімейна психотерапія. Її проводять для гармонізації взаємин у родині, усвідомлення родичами пацієнта хворобливості мотивів його поведінки, потреби в наполегливому лікуванні, навчання правил поводження з психічно хворими, а також з метою обміну досвідом членів сімей.
Одним із методів лікування та реабілітації, що найбільше виправдав себе при шизофренії, є трудова терапія (соціотера-пія). Вона має психотерапевтичний, виховний вплив на хворого, особливо в хронічному дефектному стані. Завдяки систематичному застосуванню працетерапії вдається підвищити позитивну активність хворого, впорядкувати його психомоторні функції і у міру можливості "витягати" його з властивого йому аутизму. Таким чином, з одного боку, праця має бути важливим елементом компенсаційного впливу на психічні функції, стимулюючи загальну активність, а з іншого,— відволікає пацієнта від галюцинаторних і маячних переживань, сприяючи так званій інкапсуляції марення.
Оскільки при шизофренії виявляють функціональну недостатність ендокринної системи, порушення з боку вегетативної нервової системи, недостатність бар'єрних функцій, дефектність кровопостачання всього організму в цілому і мозку, зокрема, вважається за доцільне здійснювати неспецифічний влив на хворих з метою загальної стимуляції і відповідної перебудови організму. Для цього можна використовувати методи лікування, що активізують загальний обмін речовин і тонізують ендокринну систему. У такому плані, за даними багатьох авторів, корисно призначати препарати ендокринних залоз, зокрема екстракти статевих залоз. Деяким хворим зі зниженою функцією щитоподібної залози показане протягом певного часу обережне застосування тиреоїдину.
У 1935 p. угорський психіатр А. Медуна уперше використав метод лікування шизофренії, що має на меті штучно спричинити епілептичні напади. Так звана електросудомна, конвульсивна, або епілептогенна, терапія теоретично обґрунтовується тим, що, як стверджував А. Медуна, між шизофренією і епілепсією існує певний антагонізм. Так, наприклад, у хворих на епілепсію добре розвинена мезенхіма і спостерігається тенденція до розростання нейроглії. У той час як для шизофренії характерні недостатність мезенхіми і слабкість реакції нейроглії.
У 1935 p. віденський психіатр М. Закель запропонував інсу-лінотерапію. У хворих на шизофренію провокують розвиток гіпоглікемічного шоку шляхом уведення великих доз інсуліну. Але нині цей метод майже не застосовують.
Фізіотерапія, якій поки що не надають належної уваги в активній терапії психічних розладів, ще не знайшла достатнього застосування при шизофренії. Виняток становить лише гідротерапія — у вигляді тривалих теплих ванн, які ще з часів Є. Крепеліна з успіхом застосовують для лікування хворих у стані збудження. З інших гідротерапевтичних процедурі що їх рекомендують у згаданому стані, в деяких закладах використовують вологі обгортання. Поряд з цими процедурами починають привертати увагу психіатрів й інші фізіотерапевтичні методи, що сприятливо впливають на перебіг шизофренії. Скажімо, загальносвітлові ванни.
Було запропоновано лікування ультракороткими хвилями і рентгенізацією базальних ганглій. Останні два методи поки що перебувають у стадії дослідження.
Позаяк фізіотерапія активно впливає на лімфо- і кровообіг центральної нервової системи, на проникність гематоенцефа-лічного бар'єру, на вегетативні функції і на ретикуло-ендотеліальну формацію, є підстави передбачити, що в майбутньому цей метод лікування займе важливе місце серед методів терапії психозів взагалі і шизофренії, зокрема. Виснаженим хворим призначають пивні дріжджі, екстракт печінки, препарати заліза, фітин та інші загальнозміцнюваль-ні препарати. Що стосується харчування, то слід наголосити на доцільності молочно-рослинної дієти. Організм хворого особливо потребує введення вітамінів, зокрема аскорбінової кислоти та тіаміну.
Якщо пацієнт відмовляється від їжі, іноді стимулюють апетит невеликими дозами інсуліну. Але часто доводиться вдаватися до штучного годування через зонд, інколи — протягом тривалого часу.
Curatio morbi aegroti.
1. Дієта № 15.
2. Загальний режим
3. Трифтазин 0.01 по 1 таблетці 3 рази на добу всередину.
4. Галоперідол 0.005 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину.
5. Азалептин 0.05 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину.
6. Дімедрол 0.05 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину.
7. Пірідоксину гідрохлорид 5% -1 мл, дом′язево 1 р./д., протягом 10 днів.
8. Тіаміну хлорид 5% -1 мл, дом′язево 1 р./д., протягом 10 днів.
Recepta:
1. Rp Tab Haloperidoli 0.005 N25
D.S.: по 1 таб. всередину, 2 рази/добу
2. Rp.: Tab Azaleptini 0.05 N20
D.S.: по 1 таб. всередину, 2 рази/добу.
4. Rp.: Tab Triftazini 0.01 N25
D.S.: по 1 таб. всередину, 3 рази/добу.
7. Rp.: Tab Dimedroli 0.05 N25
D.S.: по 1 таб. всередину, 2 рази/добу.
8. Rp.: Sol. Thiamini chloridi 2,5% - 1 ml
D.t.d. № 10 in amp.
S.: по 1 мл в\м, 1 раз на добу.
9. Rp:: Sol. Pyridoxini hydrochloridi 5%–1 ml
D.t.d. № 10 in amp.
S.: по 1 мл в\м, 1 раз на добу
Decursus morbi.
| Дата | Перебіг захворювання | Призначення |
| 10.04.06 t 37.2oC АТ 120/80 мм. рт. ст. Р – 79 уд. на хв. | Загальний стан пацієнта задовільний. Скарги на загальну слабість, головокружіння, неспокій, порушення сну, відмічає зменшення апетиту і періодичну нудоту. Об-но: шкіра і видимі слизові бліді, Хворий орієнтується в часі і просторі, адекватний, з недовірою ставиться до оточуючих. Висловлює ідеї величі, впливу. Галюцинації заперечує. Аускультативно: над легенями везикулярне дихання; тони серця ритмічні, Живіт при пальпації мякий, неболючий. Симптом Пастернацького від’ємний з обох боків. Фізіологічні відправлення б/о. | Дієта № 15. Загальний режим Трифтазин 0.01 по 1 таблетці 3 рази на добу всередину. Галоперідол 0.005 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину. Азалептин 0.05 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину. Дімедрол 0.05 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину. Пірідоксину гідрохлорид 5% -1 мл, дом′язево 1 р./д., протягом 10 днів. Тіаміну хлорид 5% -1 мл, дом′язево 1 р./д., протягом 10 днів |
| 15.04.06 t 37.2oC АТ 120/80 мм. рт. ст. Р – 84 уд. На хв. | Загальний стан пацієнта задовільний. Скарги на печію в області обличчя, загальну слабість, головокружіння, неспокій, порушення сну, відмічає зменшення апетиту і періодичну нудоту. Об-но: шкіра і видимі слизові бліді, Хворий орієнтується в часі і просторі, адекватний, з недовірою ставиться до оточуючих. Висловлює ідеї величі, впливу. Галюцинації заперечує. Аускультативно: над легенями везикулярне дихання; тони серця ритмічні. Живіт при пальпації мякий, неболючий. Симптом Пастернацького від’ємний з обох боків. Фізіологічні відправлення б/о. | Дієта № 15. Загальний режим Трифтазин 0.01 по 1 таблетці 3 рази на добу всередину. Галоперідол 0.005 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину. Азалептин 0.05 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину. Дімедрол 0.05 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину. Пірідоксину гідрохлорид 5% -1 мл, дом′язево 1 р./д., протягом 10 днів. Тіаміну хлорид 5% -1 мл, дом′язево 1 р./д., протягом 10 днів |
Трудова експертиза, питання реабілітації.
Хворий направлений на ЛТЕК, де було встановлено ІІ групу інвалідності, реабілітаційну терапію необхідно розпочинати в стаціонарі, рекомендована трудотерапія, бесіди з сім′єю.
Прогноз.
Щодо життя – сприятливий.
Щодо роботи – інвалідність ІІ групи, стійка втрата працездатності
Щодо видужання – несприятливий, захворювання прогресує.
Epicrisis.
Хворий Ціховський Ярослав Степанович 47 роки (05.06.1959 р.н.), що проживає в с. Манява Богородчанського району поступив 05.04.2006 в ОПНЛ №3 зі скаргами на загальну слабість, головокружіння, відмічає зменшення апетиту і періодичну нудоту, втому, поганий сон, неспокій, печію на обличчі. В стаціонарі пацієнту були проведені такі обстеження: Загальний аналіз крові від 05.04.06. гемоглобін – 108 г/л, еритроцити – 3.6 х 1012/л кольоровий показник – 1.0, лейкоцити – 6.4 х 109/л, еозинофіли – 2%, базофіли – 0%, нейтрофіли: юні – 0%, палички – 1%, сегментоядерні – 67%, лімфоцити - 26%, моноцити – 1%, ШОЕ – 16 мм/год. 2. Загальний аналіз сечі від 05.04.06. б/о. Аналіз крові на RW від 05.04.06 RW від’ємна. Кал на яйця глист від 05.04.06. я/г не виявлено.
Пацієнту поставили такий діагноз: Параноїдна шизофренія, безперервно прогредієнтний перебіг, галюцинаторно параноїдний синдром.F 20.0 х 0. Пацієнт отримав таке лікування: Дієта № 15. Загальний режим. Трифтазин 0.01 по 1 таблетці 3 рази на добу всередину. Галоперідол 0.005 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину. Азалептин 0.05 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину. Дімедрол 0.05 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину. Пірідоксину гідрохлорид 5% -1 мл, дом′язево 1 р./д., протягом 10 днів. Тіаміну хлорид 5% -1 мл, дом′язево 1 р./д., протягом 10 днів.
Після проведеного лікування стан хворого покращився. Рекомендовано повноцінне харчування, психотерапія уникати фізичних та психічних навантажень.
