Проблемні аспекти управління дебіторською заборгованістю

Управління фінансами, зокрема оборотними активами, є найважливішою сферою діяльності будь-якого суб’єкта господарювання, а його невід’ємною складовою виступає дебіторська заборгованість. Сучасний фінансовий стан підприємств характеризується зростанням дебіторської заборгованості в структурі їх активів, що призводить до уповільнення платіжного обороту. Тому виникає необхідність ефективного управління дебіторською заборгованістю підприємства з метою підвищення його платоспроможності.

Особливої гостроти й актуальності набуває питання управління дебіторською заборгованістю для конкретного підприємства в умовах несвоєчасного виконання зобов’язань покупців продукції; прострочення термінів позовної давності заборгованості за розрахунками, що погіршує платоспроможність.

Теоретико-методичні питання управління дебіторською заборгованістю підприємств висвітлюють в наукових працях Ф.Ф. Бутинець, М. Д. Білик, О. С. Бондаренко, С. І. Маслов, Н. Матицина, В.М. Костюченко, С.А. Кузнецова, М.С. Пушкар, Р.С. Сорока, К.С. Сурніна, М.М. Уткіна та інші. Проте, слід зазначити, що в опублікованих наукових працях вчених остаточно не визначено особливості та способи управління дебіторською заборгованістю. Тому дане питання залишається відкритим і потребує подальшого вивчення.

Проведені дослідження наукової літератури дозволили згрупувати проблемні питання щодо обліку та управління дебіторською заборгованістю в такі групи:

- проблеми, що пов’язані з трактуванням категорії дебіторської заборгованості;

- відсутність єдиної облікової класифікації;

- недосконалість та неузгодженості П(С)БО щодо відображення в обліку розрахунків з дебіторами;

- проблеми, пов’язані з нарахуванням резерву сумнівних боргів;

- недосконала організація обліку дебіторської заборгованості суб’єктів господарювання;

- відсутність можливостей у користувачів отримати з регістрів та фінансової звітності необхідну інформацію для прийняття управлінських рішень;

- недосконалість системи контролю за рівнем дебіторської заборгованості.

Проблема класифікації дебіторської заборгованості не викликає подиву, адже існує більше 15 класифікаційних ознак заборгованості дебіторів, а для ведення бухгалтерського обліку це забагато, тому що вимагає значного часу на її здійснення та в результаті не дає позитивних результатів. А тому необхідно виокремлювати ті класифікаційні ознаки, які є найбільш важливими саме для бухгалтерського обліку і будуть надавати управлінському персоналу всі необхідні дані. Для вирішення цієї проблеми потрібно ввести методику проведення класифікації шляхом її здійснення таким чином: визначення мети, формулювання завдань, конкретизація користувачів інформації, вибір ознаки класифікації, визначення пріоритетних принципів, надання переліку можливих типів класифікації, вибір оптимального типу, групування дебіторської заборгованості за обраним типом.

Також варто наголосити на тому, що необхідно своєчасно здійснювати контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стабільності підприємства і робить необхідним залучення додаткових джерел фінансування. За таких обставин з’являються фінансові утруднення через нестачу фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати, зростає ризик непогашення боргів і зменшення прибутку. Тому у даній ситуації слід здійснювати такі заходи:

– визначати ступінь ризику несплати рахунків покупцями;

– збільшувати коло покупців з метою мінімізації втрат від несплати одним або декількома покупцями;

– вести оперативний контроль за надходженням готівки;

– своєчасно визначати сумнівну заборгованість;

– вчасно надавати платіжні документи;

– вести політику стягнення боргів по заборгованості;

– припиняти дію договорів з покупцями, що порушують платіжну дисципліну.

Політика стягнення може включати такі процедури як: відправку листів, телефонні дзвінки, відвідування боржника представником підприємства і заходи юридичного характеру. Тобто є шанси, що всі ці заходи дадуть можливість звести до мінімуму обсяги сумнівної заборгованості та уникнути її перетворення на безнадійну.

Велике значення слід приділити вибору форм розрахунків з покупцями та замовниками. Вдалий вибір форми розрахунків дасть можливість покращити взаємовідносини з покупцями та сприятиме більш швидкому розрахунку за поставлену продукцію, виконані роботи чи надані послуги. Потрібно наголосити на необхідності регулювання руху первинних документів шляхом створення графіку документообороту. Таким чином з’явиться можливість проведення контрольних дій за первинними документами, що стосуються обліку дебіторської заборгованості.

Слід зазначити, що найважливішою проблемою організації обліку дебіторської заборгованості можна назвати непристосованість методів визначення резерву сумнівних боргів до обліку на вітчизняних підприємствах і, виходячи з цього, недостовірні дані при відображенні резерву сумнівних боргів в балансі. Відповідно актуальними є дослідження особливостей визначення того, за якими ж методами нараховувати резерв, тобто як обрати найбільш доцільний для окремого підприємства, що дасть можливість більш ефективно організувати облік заборгованості дебіторів. Ми вважаємо, що вдалим кроком щодо виправлення ситуації була б зміна назви рахунку 38 з “Резерву сумнівних боргів” на “Коригування на сумнівні борги” та списання сумнівної заборгованості з балансу лише тоді, коли вона перетворилась на безнадійну, оскільки діючий план рахунків призначений відображати за дебетом рахунку 38 списання не безнадійної, а сумнівної заборгованості. Це допоможе значним чином уникнути проблем з відображенням в обліку заборгованості, та допоможе збільшити ефективність функціонування підприємства.

УДК 657

Боярчук О.С., ст. гр. ОА-21

Науковий керівник: Нагірська К.Є., к.е.н., старший викладач

Луцький національний технічний університет