Облік основних засобів в нових умовах господарювання

Основні засоби як матеріальна основа процесу виробництва потребують такої організації їх обліку, яка б сприяла підвищенню контрольних функцій обліку, а також давала об’єктивну інформацію для аналізу ефективності використання основних засобів та джерел їх відтворення. Зі вступом в силу Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», «Податкового кодексу України»[4], П(С)БО 7 та інших стандартів бухгалтерського обліку настала нова ера організації і методології бухгалтерського обліку основних засобів. З’явилися нові поняття та економічні категорії, такі як «справедлива вартість», «визнання активів», «майбутня економічна вигода» та інших, правильне розуміння яких важливе для ефективної організації бухгалтерського обліку основних засобів.

Існує дві важливі задачі в області бухгалтерського обліку основних засобів. Перша полягає у визначенні того, яка частина їхньої вартості буде списана на витрати в поточному звітному періоді; друга – у підрахунку залишкової вартості, показаної в балансі. Одним із принципових питань є оцінка основних засобів. Ґрунтуючись на таких видах оцінок, як оцінка за первісною, відновлювальною і залишковою вартістю, підприємства не можуть реально оцінити майно, зобов’язання, власність тому, що вони не відображають ринкових цін, що плавають, і їхнього впливу на вартість майна, змін технологій та інших факторів. Тому необхідний новий механізм оцінки, що використовує різні найбільш оптимальні методи. Тільки за допомогою об’єктивної оцінки можна скласти правильне уявлення про факти господарського життя.

Неправильно ж обраний принцип оцінки може викликати:

— перекручене відображення в балансі дійсного обсягу основних засобів і їхнього співвідношення з оборотними коштами;

— дезорієнтацію в нарахуванні зносу основних засобів, а звідси і помилки в

обчислюванні собівартості й у визначенні прибутку об’єкта господарювання;

— недостатність суми амортизаційних обчислень для здійснення їхнього відтворення;

— помилки серед ряду економічних показників, що характеризують використання основних засобів у виробничому процесі та ін.

Визначення справедливої вартості активів можна прочитати в П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств».

Згідно з п.4 П(С)БО 19 справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов’язання в результаті операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. В податковому обліку основні засоби оцінюються за фактичними витратами на придбання, самостійне виготовлення, а поняття «справедлива вартість» відсутнє. В бухгалтерському обліку згідно з П(С)БО 7 первісна вартість основних засобів має збільшуватися на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, а зменшуватися – на вартість часткової ліквідації об’єкта.

На нашу думку, П(С)БО 7 має містити більш конкретне визначення справедливої вартості основних засобів, що наведене в МСБО 16: «Справедливою вартістю основних засобів є їхня ринкова вартість, визначена експертною оцінкою, яку звичайно здійснюють професійні оцінщики» [2, c. 137]. Таке визначення справедливої вартості необхідне для врегулювання питань оцінки і переоцінки основних засобів.

Таким чином, не дивлячись на значні теоретичні розробки, які стосуються оцінки основних засобів,багато з них на практиці залишаються невирішеними, що потребує подальшого вдосконалення підходів до практичної реалізації даних питань.

1. Білоусов А. Переоцінка основних засобів: особливості проведення і відображення у бухгалтерському обліку // Бухгалтерський облік і аудит. – 2001. – № 11. – С. 15–22.

2. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік за Міжнародними стандартами / С.Ф. Голов, В.Н. Костюченко. – К.: Екаутінг, 2000. – 384 с.

3. Галас А.М. Особливості податкового та бухгалтерського обліку основних засобів у зв’язку із запровадженням національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7

4. Податковий кодекс України. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2908-14.

УДК 657

Бородулін Д.В., ст. гр. ОАСз-22

Науковий керівник: Садовська І.Б., к.е.н., професор

Луцький національний технічний університет