Перевтома як паталогічний стан

Працездатність – це здатність людини якісно і ефективно щодо витрат енергії, виконати роботу. Звичайно працездатність конкретної людини не постійна, вона коливається в залежності від пори року (сезонні коливання), дня тижня, періоду доби (див. “Біоритми і режим дня спортсменів”).

Працездатність людини істотно змінюється і в процесі виконання конкретної роботи. На початку роботи працездатність відносно невисока, згодом внаслідок впрацьовуваня вона поступово зростає. Цьому сприяє поступове формування необхідного динамічного стереотипу; налагоджується координаційна узгодженість нервових і гуморальних механізмів управління даним видом діяльності, поступове зростання активності систем вегетативного забезпечення діяльності. У дітей в порівнянні із дорослими це здійснюється більш швидко. Це пояснюється більш високою збудливістю і функціональною рухливістю (лабільністю) їхньої нервової системи.

За фазою впрацьовуваня настає фаза стійкої працездатності, це період найбільш продуктивної і якісної роботи. Згодом, внаслідок втоми, працездатність знижується. В ряді випадків (коли кінець роботи завчасно відомий) перед закінченням роботи працездатність тимчасово зростає. Причинами уваги, імовірно, є дія емоційного фактора (радість з приводу швидкого закінчення роботи).

 

2. Розкрийте сутність поняття “втома”, її біологічне значення, фізіологічні механізми виникнення. Поняття компенсованої і некомпенсованої втоми.

 

При тривалій і інтенсивній діяльності виникає стан втоми, прямим наслідком якого є дискоординація функцій і тимчасове зниження працездатності. Втома, що не переходить певних меж є фізіологічним, а не патологічним станом і вона, звичайно корисна для організму. Вона відображає перебудову регуляторних функцій від оптимального режиму роботи до екстремального, який визначає мобілізацію наявних фізіологічних резервів організму для підтримання певного рівня працездатності. Отже втома є засобом підвищення функціональних можливостей організму. Разом з тим втома захищає організм від виснаження при виконанні надмірно тривалої чи надмірно напруженої роботи.

Сучасні уявлення про втому базуються на положеннях про багатосистемність змін функцій при роботі. Втома є наслідком змін на одному органі або системі органів, а в багатьох з них. Іншими словами, ніяких спільних для усіх випадків механізмів втоми не існує. В залежності від конкретної ситуації головна роль в розвитку втоми може належати різним фізіологічним системам. Втома може бути зумовлена змінами функціонального стану регулюючих систем (нервової і гуморальної), систем вегетативного забезпечення діяльності, або ж змінами в самому руховому апараті (зміни скоротливої функції міофібріл, порушення електромеханічного зв’язку м’язових волокон, погіршення проведення імпульсів в нервово-м’язових синапсах тощо).

В розвитку втоми виділяють дві фази: компенсованої (переборювальної) і некомпенсованої. У фазу переборювальної втоми підтримання певного рівня працездатності досягається вольовими зусиллями. Належить пам’ятати, що підтримання високого рівня працездатності в цю фазу втоми забезпечується неекономними (надмірними) втратами енергії. При підвищеній напруженій роботі виникає друга фаза втоми – фаза непереборювальної втоми. Основною її ознакою є помітне зниження працездатності.

 

4. Що таке перевтома? Особливості її розвитку у школярів.

 

Перевтома, на відміну від втоми, не фізіологічний, а патологічний стан. Суттєве зниження працездатності при перевтомі супроводжується порушенням діяльності багатьох систем забезпечення.

У дітей у зв’язку з анатомо-фізіологічними особливостями організму втома розвивається швидше, ніж у дорослих. Причиною втоми може бути порушення режиму дня, монотонність занять, часті і тривалі перевантаження. Швидкий розвиток зовнішнього (охоронного) гальмування і послаблення внутрішнього гальмування призводить до зниження уваги, усидливості, порушення дисципліни. Враховуючи, що працездатність дітей знижується від першого до останнього уроку, а також до кінця робочого дня, в режимі дня школяра необхідно передбачити відповідні заходи, направлені на підвищення працездатності нервових центрів кори мозку.

Для попередження перевтоми необхідно суворо регулювати режим дня школяра, оптимально чергувати розумову роботу з фізичною, виключити недосипання і монотонність роботи, збільшувати перебування дітей на свіжому повітрі, з метою прискорення настання відновних процесів за принципом активного відпочинку, чергувати різноманітні види роботи. Попереджують швидкий розвиток втоми у школярів позитивні емоції. Підвищуючи тонус симпатичної нервової системи і посилюючи синтез наднирниками катехоламінів (адреналіну і норадреналіну), вони (позитивні емоції) сприяють мобілізації енергоресурсів у працюючих органах, підвищують працездатність організму.

Більшість першокласників вміють читати, писати і сидіти. Проте це лише вміння, а не навички. Тому так швидко втомлюються при писанні дрібні м’язи кисті. Максимальна тривалість безперервного письма в початкових класах не повинна перевищувати 10 хв., а тривалість читання – 15 – 20 хв. В комплекс вправ фізкультпауз першокласників обов’язково належить включити вправи для м’язів кисті, дрібних м’язів очей, м’язів спини і шиї, які приймають активну участь у забезпеченні пози сидіння. Добре, якщо школярі мають можливість в час уроку працювати не лише сидячи, а і стоячи (за конторками), на спеціальних килимках з резиновими шипами. Стояння на таких шипах сприяє підвищенню працездатності і, окрім того сприяє профілактиці плоскостопості.

Батьки зобов’язані організувати правильний режим дня для школяра з метою забезпечення найкращих умов, як для його роботи, так і для відпочинку. Від цього прямо залежить його здоров’я, фізичний розвиток, шкільна успішність.

 

Режим дня учня, організований правильно, будується на основі строгого чергування його елементів (ранковий підйом, прийом їжі, приготування домашнього завдання і т.д.). При їх виконання в певному порядку, щодня в один і той же період часу, центральна нервова система утворює зв’язки, полегшують перехід від елементу до елементу, витрачаючи на їх виконання мінімум енергії.

 

Складаючи режим дня школяра, необхідно враховувати його вікові особливості, в першу чергу — нервової системи. Адже проста навантаження для учнів середнього та старшого віку виявиться непосильною для школярів молодших класів.

 

Щоранку дитини-школяра повинно починатися зарядкою, проганяє залишки сонливості і дає заряд бадьорості на день. Основна діяльність дітей шкільного віку — навчання. Важливим моментом є залучення дітей до фізичної праці (шкільна майстерня, заняття в гуртках, допомога по домашньому господарству, робота в саду і городі і т.д.).

 

Підготовка домашніх завдань займає у молодших школярів від півтора до двох годин, учні середніх класів витрачають на це від двох до трьох годин, а старшим школярам необхідно три-чотири години. Не рекомендується виконувати домашні завдання відразу після повернення зі школи. Перерва між шкільними заняттями і домашніми повинен становити не менше двох з половиною годин, причому велика частина часу повинна відводитися на прогулянки та ігри на повітрі. Учні першої зміни підготовку домашніх завдань повинні починати не раніше, ніж о 16-17 годині. А режим дня школяра другої зміни передбачає початок виконання домашніх завдань з 8 — 8.30 ранку. Після їх виконання — прогулянка на повітрі. Причому батьки цих школярів повинні стежити за тим, щоб домашні завдання не виконувалися ними у вечірній час, після приходу зі школи.

 

 

Виконуючи завдання вдома, бажано робити десятихвилинну перерву через кожні 40-45 хвилин і провітрювати кімнату. Для виконання домашніх завдань школяреві повинні бути створені умови зі спокійною обстановкою.

 

Режимом дня школяра також передбачається час для діяльності за інтересами (малювання, читання, музика, конструювання) — від однієї години для молодших школярів до двох з половиною годин для старших. Школярі також в обов’язковому порядку повинні залучатися до посильної домашньої праці.

 

Дотримання школярами режиму прийому їжі в строго певний час сприяє виробленню умовного рефлексу, що викликає апетит, і кращому засвоюванню поживних речовин, а також стає запорукою здоров’я.

 

Завершується режим дня школяра вечірніми гігієнічними процедурами, на що відводиться 30 хвилин. У цей період учень також повинен привести в належний вигляд своє взуття і форму.

 

Час нічного сну дитини становить приблизно 10 годин. Дуже важливо лягати спати і підніматися в один і той же період часу. Школярі молодшого віку повинні лягати спати не пізніше 21.00, а старшого — в 22.00 — 22.30. Учні і першої, і другої зміни повинні підніматися вранці в 7:00.

 

Орієнтовний режим дня школяра, учня в першу зміну:

 

в 7 ранку — підйом;

з 7 год до 7. 30 хв. — Зарядка, гігієнічні маніпуляції, прибирання свого ліжка;

з 7. 30 хв. до 7. 50 хв. — Сніданок;

з 7. 50 хв. до 8. 20 хв. — Час на дорогу до школи;

з 8. 30 хв. до 12. 30 хв. — Шкільні заняття;

з 12. 30 хв. до 13 ч. — час на дорогу зі школи;

з 13 год до 13. 30 хв. — Обід;

з 13. 30 хв. до 14. 30 хв. — Сон або відпочинок;

з 14. 30 хв. до 16 год — ігри на повітрі або прогулянка;

з 16 год до 16. 15 хв. — Полуденок;

з 16. 15 хв. до 18 ч. — робота над домашніми завданнями;

з 18 год до 19 год — вечірня прогулянка на повітрі;

з 19 год до 19. 30 хв. — Вечеря;

з 19. 30 хв. до 20. 30 хв. — Заняття за інтересами (читання, спокійні ігри, допомога родині і т.д.);

з 20. 30 хв. до 21 год — підготовка до наступного дня і сну (чищення взуття та одягу, гігієнічні процедури);

з 21 год — сон.