Міжкультурні відмінності та стереотипи

Стереотипи, їхні види і зміст. Коли ми спостерігаємо людей з іншого культурного середовища, то часто стикаємося з поведінкою, діяльністю або ситуаціями, які не відповідають нашим первинним очікуванням, заснованим на нашій культурі. Ці спостереження можуть вести до негативних характеристик можливих причин подібних подій або ситуацій. При цьому результати процесів соціальної перцепції і наступне наше ставлення до осіб або соціальних явищ багато в чому визначаються нашими стереотипами. Уперше поняття «стереотип» увів у науку американський психолог У. Ліппман. У 1922 році у книзі «Громадська думка» він використав термін соціальний стереотип, визначивши його як упорядковану, схемну, детерміновану культурою «картинку світу» в голові людини.

Стереотипи – це узагальнення, що стосуються людей, зокрема відносно їх базових психологічних характеристик або особистісних рис. Уже простий опис тих або інших рис містить у собі певний оцінний елемент. Те, що стосовно власного народу називається розумною економією, стосовно інших може іменуватися скупістю. Те, що в «себе» характеризується як наполегливість, твердість характеру, у «чужака» називається упертістю. Той самий психологічний комплекс, залежно від стосунків до його носія, може називатися і безпосередністю, і безтурботністю, і безвідповідальністю. Тут позначається усе, включаючи поточну політичну кон’юнктуру. Так, у США росіяни, особливо в карикатурах (які зазвичай найяскравіше виражають масові стереотипи), зображувалися послідовно як: анархісти з бомбою в руці (1917–1922); ведмеді, сильні і добрі (1941–1945); підступні, жорстокі, злі і небезпечні, озброєні атомною бомбою чекісти і генерали (1947–1985); прості люди, такі ж, як американці (1986–1990); перспективні партнери, які швидко навчаються (1991–1995); розтяпи, мафіозі, агресивні жебраки, готові красти і продавати все що завгодно (1995–2001).

Стереотипи можуть бути і позитивними, і негативними. Ось приклад поширеного позитивного стереотипу: азіати працелюбні. Інший позитивний стереотип: німці енергійні і мають науковий склад розуму. Таким чином, хоча багато стереотипів є негативними, ми не повинні забувати, що є позитивні стереотипи. Стереотипи, що засновані певною мірою на «фактичному» спостереженні, називають соціотипами (Triandis, 1994). Але стереотипи можуть також бути абсолютно безпідставними. Оскільки стереотипи можуть увічнюватися за відсутності безпосереднього спостереження за поведінкою інших людей, деякі стереотипи не мають фактичного зв’язку з групою-об’єктом. Люди дотримуються стереотипів відносно як власної, так і інших груп. Стереотипи, що відносяться до своєї власної групи, називають аутостереотипами, а що відносяться до інших груп – гетеростереотипами. Часто має місце значний збіг аутостереотипів групи з гетеростереотипами, яких дотримуються інші відносно цієї групи.

У ряді досліджень, що проводилися впродовж багатьох років, вивчався зміст стереотипів. У одному із найбільш ранніх і найбільш часто цитованих досліджень Кац і Брейлі (Katz & Braly, 1953) працювали зі студентами останнього курсу Принстонського університету. У цьому дослідженні студентам давали перелік прикметників і просили вибрати ті, які, на їх погляд, є показовими для різних расових/етнічних груп. Дванадцять рис, що найчастіше приписувалися студентами окремим групам, показані в табл. 2.

Таблиця 2. Дванадцять рис, які 100 студентів Принстона найчастіше приписували різним расовим і національним групам

В іншому крос-культурному дослідженні Вільямс і Бест (Williams & Best, 1982) вивчали гендерні стереотипи. Було проведено опитування громадян 30 країн; загальна кількість число учасників дослідження досягла майже 3000. Учені використовували Контрольний список прикметників (Adjective Check List, ACL), що складався з трьохсот прикметників, перекладених різними мовами. Усіх опитуваних просили вказати, які прикметники більшою мірою характеризують жінок, а які – чоловіків, із точки зору уявлень, прийнятих у їхній культурі. Міра збігу типових описів чоловіків і жінок, отриманих від представників різних культур, виявилася вражаючою. Так, практично у всіх досліджуваних країнах чоловіки характеризувалися як: самовладні, агресивні, активні, байдужі, умілі, демонстративні, жадібні, жорстокі, винахідливі, індивідуалістичні, ініціативні, міцні, схильні командувати, гордовиті, негнучкі, недружні, флегматичні, цинічні, шумні, дотепні, відважні, прогресивні, проникливі, пунктуальні, раціоналістичні, рішучі, самовдоволені, серйозні, схильні до безладу, схильні до ризику, скупі, суворі, упевнені в собі, уперті, непохитні. Водночас образи жінок асоціювалися з такими рисами: балакучі, боязливі, чарівні, веселі, збудливі, безглузді, добрі, добросерді, забобонні, залежні, мінливі, лагідні, легковажні, цікаві, мрійливі, м’які, невдоволені, ніжні, неінтелігентні, непостійні, знервовані, емоційні, образливі, обережні, покірні, вередливі, прискіпливі, приємні, збентежені, неспокійні, схильні прощати, скромні, слабкі, теплі, терплячі, чуйні. Результати цього дослідження дозволили Дж. Беррі та його колегам (J. W. Berry et al, 1992) висловити точку зору, згідно з якою така висока міра згоди дає підстави припустити, що дослідникам вдалося виявити психологічні универсалії, які стосуються гендерних стереотипів.

Психологічний аналіз формування стереотипів. Стереотипи є продуктом нормальних, психологічних процесів, які природним і неминучим чином ведуть до їх формування і збереження. Американський психолог У. Ліппман уперше відмітив дві найважливіші причини формування стереотипів. Перша причина полягає в реалізації принципу економії зусиль, характерного для повсякденного людського мислення. Цей принцип означає, що люди не прагнуть реагувати на навколишні явища кожного разу по-новому, а підводять їх під уже наявні категорії. У цих випадках пізнавальний процес залишається на рівні буденної свідомості, обмежуючись життєвим досвідом, заснованим на типових для даної спільності уявленнях. Світ, що оточує людину, має відомі елементи одноманітності, а відмова від стереотипів зажадала б від людини постійної напруги уваги і перетворила б сам процес життя на нескінченну чергу проб і помилок, часом небезпечних. Для продуктивного функціонування стереотипу потрібне розчленовування індивідом навколишньої дійсності за допомогою процесів категоризації. При цьому категоризація може розгортатися за допомогою або когнітивних, або афективних, або поведінкових складових психіки індивіда. Друга причина вироблення стереотипів пов’язана із захистом групових цінностей, що є як чисто соціальною функцією, що реалізовується у вигляді затвердження своєї несхожості, специфічності. Образно кажучи, стереотипи – це фортеця, що захищає традиції, погляди, переконання, цінності індивіда; йому затишно за стінами цієї фортеці, бо там він почуває себе в безпеці. Тому будь-яке посягання на стереотипи є замах на безпеку індивіда, він розцінює такі дії й як замах на основи свого світобачення.

Згідно із сучасними уявленнями про природу стереотипів, вони базуються на таких психологічних процесах, як виборча увага, оцінка, формування понять і категоризація, атрибуція, емоції і пам’ять.

Підкріплення стереотипів. Варто стереотипам з’явитися, їх легко підкріпити. Наші очікування міняються відповідно до наших стереотипів. Ми можемо вибірково направляти увагу на події, які неначе підтверджують стереотипи, ігноруючи, нехай несвідомо, події і ситуації, які кидають виклик цим стереотипам. Наші негативні атрибуції можуть бути програні знову, тим самим підкріплюючи негативні стереотипи, що зберігаються як категоріальні уявлення про цю групу людей. Навіть коли ми направляємо увагу на події, які суперечать нашим стереотипним поглядам, то часто вдаємося до унікальних атрибутивних процесів, щоб переконати себе в тому, що наш стереотип вірний. Ми можемо припустити, що спостережувана подія була випадковістю або що спостережувана людина не була типовим представником групи, до якої відноситься стереотип. Подібні вибраковування можуть відбуватися дуже швидко, при мінімумі свідомого мислення або зусиль, і вони чутливі до підключення емоції, що має місце в цей час.

Вкорінення стереотипів. Будь то позитивні або негативні стереотипи, вони, як правило, ведуть до обмежень і потенційно дискримінаційні. Причина цього в тому, що стереотипи як ментальні категорії людей мають властивість жити власним життям. Замість того, щоб використовувати стереотипи як узагальнення, тобто «оптимальні припущення» відносно якоїсь групи людей, які ми потім уточнюємо на підставі взаємодії з конкретними індивідами, ми часто використовуємо стереотипи як набір жорстких допущень, що відносяться до всіх людей цієї групи, незалежно від індивідуальних відмінностей або свідчень про зворотне. Дані (тобто спостережувана поведінка), які можуть ставити стереотип під сумнів, «шліфуватимуться» до такої міри, що їх можна буде використовувати для підтримки стереотипу. Дані, які не можна представити по-новому на користь стереотипу, будуть просто відкинуті як випадковості. Стереотипи, використовувані таким чином, укоріняються все більше і більше, оскільки увесь наш досвід служить на підкріплення цього стереотипу, незалежно від того, вірний він або помилковий.

Існує тонка грань між використанням узагальнення як орієнтира і використанням стереотипу для виправдання свого особистого погляду на світ. Виправдання свого погляду на світ шляхом жорсткого і негнучкого використання стереотипів залишає нам тільки обмежений погляд на світ, його мешканців і події. Воно також закладає основу, що містить велику вірогідність появи обмежених і згубних патернів мислення про інших людей, а також формування негативного підходу до них (упередження, дискримінація, расизм).