Конституційні права, свободи та обов’язки громадян Швейцарії

 

Права, свободи й обов’язки людини і громадянина регулюються у Швейцарії на двох рівнях – федеральному і кантональному – відповідними конституціями та законами.

Спочатку федеральна Конституція проголошувала тільки ті права, свободи й обов’язки, що були закріплені в конституціях кантонів. Але потім їхній перелік у федеральній Конституції став збільшуватися. Чинна Конституція Швейцарії 2000 р. характеризується розгорнутим переліком конституційних прав і свобод, які розбиті на два блоки: основні права та політичні права особи.

Ст. 7 Конституції вказує, що “людська гідність поважається та захищається”[294]. Усі люди проголошуються рівними перед законом (ст. 8). Ніхто не може підлягати дискримінації, зокрема на основі походження, раси, статі, віку, мови, соціального положення, образу життя, релігії, філософських та політичних переконань або із причини фізичної чи психічної неспроможності.

Чоловіки та жінки мають рівні права. Законодавство забезпечує рівність у сім’ї, освіті та роботі. Чоловіки та жінки мають право на рівну оплату праці рівної вартості. Законодавство має передбачає засоби виключення незручностей, які зазнають інваліди.

Кожен має право на поводження з ним державними органами без свавілля та на основі сумлінності (ст. 9).

Кожен має право на життя. Смертна кара заборонена (ст. 10). Кожен має право на особисту свободу, зокрема на фізичну та психічну недоторканність, на свободу пересування. Катування та будь-яке інше жорстоке, нелюдське або принизливе поводження або покарання забороняється.

Ст. 11 Конституції закріплює право дітей та молодих людей на спеціальний захист своєї недоторканності та сприяння їх розвитку. Вони можуть особисто виконувати свої права в межах і обсязі їх розуміння.

Особи, які перебувають у скрутному становищі та неспроможні доглядати за собою, мають право на допомогу та підтримку і на отримання засобів, які є необхідними для ведення гідного людини життя (ст. 12).

Ст. 13 гарантує право на приватне життя. Зазначається, що всі мають право на повагу до свого приватного та сімейного життя, свого дому та на таємницю свого листування і телекомунікаційного спілкування. Усі мають право на захист проти використання особистих даних.

Кожен має право на одруження та сім’ю. Право на одруження та сім’ю гарантується (ст. 14).

Ст. 15 Конституції встановлює свободу релігії та філософії. Свобода релігії та філософії гарантується. Усі мають право вільно обирати релігію або філософські переконання та сповідувати їх одноособово або спільно з іншими. Усі мають право вступати або належати до релігійної спільноти та слідувати релігійним вченням. Ніхто не може примушуватися до вступу або належності до релігійної спільноти, до участі в релігійних заходах або до слідування релігійним вченням.

Ст. 16 закріплює свободу поглядів та інформації. Усі мають право формувати, висловлювати та розповсюджувати свої погляди. Усі мають право на вільне отримання інформації, її збір із загальнодоступних джерел та її розповсюдження.

Ст. 17 гарантує свободу засобів масової інформації. Свобода преси, радіо, телебачення та інших форм публічних телевізійних продуктів та інформації гарантується. Цензура заборонена. Гарантується редакційна таємниця.

Ст. 18 Конституції гарантує свободу мов. Ст. 19 – право на початкову освіту. Гарантується право на достатню та безоплатну початкову освіту.

Ст. 20 проголошує свободу науки. Гарантується свобода наукових досліджень та викладацької діяльності, а так само свобода мистецтва (ст. 21).

Ст. 22 Конституції закріплює свободу зборів. Кожна особа має право організовувати збори, брати в них участь або не приходити на них.

Гарантується свобода асоціацій (ст. 23). Кожна особа має право формувати асоціації, вступати та належати до них, брати участь у їх діяльності. Ніхто не може бути примушений вступати або належати до асоціації.

Громадяни Швейцарії мають право основувати своє постійне місце проживання повсюди в межах країни. Вони мають право залишати Швейцарію та повертатися у країну (ст. 24).

Ст. 25 Конституції закріплює положення про захист від екстрадиції та насильного вигнання. Громадяни Швейцарії не можуть бути вигнані із країни; вони можуть бути видані іноземній державі лише за їх згодою. Біженці не можуть бути насильно вигнані або видані державі, у якій вони переслідуються. Жодна особа не може бути насильно видана державі, де він або вона може піддаватися катуванню або зазнавала інших форм жорстокого чи нелюдського поводження або покарання.

Гарантується право на власність (ст. 26). Експропріація та обмеження володіння, прирівняне до експропріації, мають повністю відшкодовуватися.

Конституція (ст. 27) проголошує економічну свободу. Вона включає, зокрема, свободу вибору професії та свободу вільного входу й вільного виходу із приватної економічної діяльності.

Ст. 28 Конституції закріплює свободу утворення і діяльності професійних спілок. Робочі, службовці та інші їх організації мають право об’єднуватися для захисту своїх інтересів, створювати професійні спілки та вступати або не вступати до них. Проведення страйку та локауту дозволяються, якщо вони стосуються внутрішньовиробничих стосунків та якщо вони не суперечать зобов’язанням оберігати трудовий мир або вдаватися до погоджувальної процедури. Законодавство може забороняти деяким категоріям осіб брати участь у страйках.

Конституційно-правові гарантії прав і свобод. Ці гарантії являють собою головним чином ті особисті права і свободи, що слугують захисту будь-яких інших прав і свобод, так само як і законних інтересів.

Ст. 29 Конституції встановлює загальні процедурні гарантії. Кожен має право під час юридичної або адміністративної процедури на розгляд справи на основі рівності та справедливості та на винесення вироку протягом розумного часу. Сторони мають право бути заслуханими. Кожен, хто не має достатньо коштів, має право на вільну юридичну допомогу, доки справа не стане безнадійною. Крім цього, особа має право на безоплатну юридичну презентацію, у межах, необхідних для захисту прав цієї особи.

Ст. 30 регламентує начала судового розгляду. Кожен, чия справа має розглядатися в судовому порядку, має право на її розгляд встановленим законодавством судом, який має таку юрисдикцію, є незалежним та справедливим. Особливі суди заборонені. Особа, проти якої порушена цивільна справа, має право на заслуховування справи в суді за місцем її постійного проживання. Судові слухання повинні бути публічними, судовий вирок має публічно оголошуватися. Законодавство, проте, може встановлювати винятки із цього положення.

Ст. 31 говорить про процедуру Habeas Corpus. Жодна особа не може бути позбавлена свободи інакше ніж у випадках та формах, встановлених законом. Усі особи, позбавлені свободи, мають право відразу бути проінформованими зрозумілою їм мовою про причини свого затримання та про свої права. Вони повинні мати можливість відстоювати свої права. Зокрема, вони мають право на повідомлення своїх близьких родичів. Кожна особа, яка є превентивно ув’язненою, має право на представлення перед суддею без відстрочки; суддя вирішує, чи залишити особу затриманою, чи звільнити її. Кожна особа, яка є превентивно ув’язненою, має право на винесення вироку протягом розумного часу. Усі особи, позбавлені свободи без суду, мають право в будь-який час звернутися до суду. Суд повинен вирішити якомога швидше питання щодо законності затримання.

Ст. 32 регламентує кримінальну процедуру. Кожна особа вважається невинуватою до вступу в дію вироку. Кожну особу, яку звинувачують у скоєнні злочину, повинно бути проінформовано в короткий термін та повністю про деталі її обвинувачення. Особа повинна мати можливість здійснювати свої засоби захисту. Кожна особа, якій винесено вирок, має право на перегляд рішення в суді вищої інстанції. Справи, у яких Федеральний Верховний Суд виступає як суд виключної інстанції, зберігаються.

Кожна особа має право на подачу заяви властям без понесення збитків. Органи влади зобов’язані розглядати заяви (ст. 33).

Конституція говорить про гарантії політичних прав, які захищають вільне формування думки громадян та усталене висловлення їхньої волі (ст. 34).

Ст. 35 встановлює начала механізму реалізації основних прав. Основні права реалізуються шляхом єдиної системи законодавства. При виконанні функцій держави кожен має поважати основні права та сприяти їх реалізації.

Конституція говорить також про обмеження основних прав (ст. 36). Будь-яке обмеження основних прав вимагає правової основи. Серйозні обмеження повинні бути окремо передбачені законом. Будь-які обмеження основних прав мають відповідати інтересам народу або слугувати меті захисту основних прав інших осіб. Обмеження основних прав повинні співвідноситися із цілями, що переслідуються. Зміст основних прав є непорушним.