Механізм грошового ринку. Процентна ставка: сутність і види; реальна проц. ставка; номінальна проц. ставка на осн рівн Фіншера; очікувана і фактична реал проц. ставки

Попит на гроші: етапи розвитку теорії попиту на гроші, кількісна визначеність. Кейнсіанська ф-я попиту на гроші.

Попит на гроші виявляє собою сукупність грошових активів, якими бажають володіти економічні суб’єкти в даний період.

Класичний підхід:

Рівняння Фішера:

де M^D — попит на гроші; V — швидкість обігу грошей; 1/V— коефіцієнт пропорційності, що показує кількість грошей на кожну одиницю доходу, якою люди бажають володіти. н є величиною, оберненою до швидкості обігу грошей. При цьому швидкість обігу грошей вважається постійною величиною. Тому коефіцієнт 1/V теж вважається постійним.

Кембриджське рівняння (Маршал та Пігу):

M^D = k * P * Y

k дорівнює коефіцієнту 1/ V. На відміну від Фішера кембриджські економісти допускали, що k є не постійним, а може коливатися у короткостроковому періоді.

Кейнсіанський підхід:

Існує 3 мотиви, що викликають у людей бажання тримати гроші: трансакційний, застережливий та спекулятивний. Зваживши це та припустивши, що попит на гроші залежить не лише від доходів, а і від процентної ставки, він вивів формулу -

де k — чутливість попиту на гроші до зміни рівня доходу; h — чутливість попиту на гроші до зміни рівня процентної ставки.

Ринок грошей — це механізм, за допомогою якого попит на гроші узгоджується з їх пропозицією на умовах рівноважної процентної ставки. Врахуємо, що попит на гроші є попитом на грошові запаси.

 

Механізм грошового ринку. Процентна ставка: сутність і види; реальна проц. ставка; номінальна проц. ставка на осн рівн Фіншера; очікувана і фактична реал проц. ставки.

Ринок грошей — це механізм, за допомогою якого попит на гроші узгоджується з їх пропозицією на умовах рівноважної про-центної ставки.

Процентна ставка — це вартість послуги, пов’язаної з грошовим запозиченням, яка встановлюється в процентах до суми запозичених грошей. Рівень процентної ставки визначається в розрахунку на річний термін використання грошей. У разі використання запозиченої суми грошей протягом терміну, меншого ніж рік, процентна ставка пропорційно зменшується. Добуток процентної ставки і суми грошей, які надаються у позику, для позикодавця є доходом у вигляді процента, а для позичальника — ціною у вигляді процентних платежів.

Залежно від способів грошового запозичення застосовуються різні процентні ставки. Серед них можна виділити такі: процентні ставки за депозитами, процентні ставки за кредитами (позиками), процентні ставки за облігаціями, облікову процентну ставку тощо. Реальна процентна ставка — це така ставка процента, яка формується ринком за припущення, що ціни на товари та послуги не зміняться протягом терміну використання позики. Вона визначає реальну кількість грошей, яку може отримати позикодавець, або кількість товарів і послуг, яку він може купити за цю кількість грошей. Рівень реальної процентної ставки залежить від багатьох чинників: адміністративні витрати позикодавців, строк позики, кредитні ризики, оподаткування доходу позикодавця, попит і пропозиція на ринку позичкових грошей.

Номінальна процентна ставка — це така ставка процента, яка формується ринком з урахуванням реальної процентної ставки та інфляції, тобто зростання цін на товари та послуги, яке відбувається протягом терміну використання позики. Така процентна ставка визначає номінальну кількість грошей, яку може отри­мати позикодавець за надання позики. Проте на момент узгодження ціни за позику позикодавець і позичальник не знають, якими будуть фактичні темпи інфляції протягом терміну використання позики. Вони можуть ураховувати лише ту інфляцію, яку очікують. Зв’язок між номінальною і реальною процентними ставками та очікуваною інфляцією можна виразити таким рівнянням:

Рівняння, яке є сумою реальної процентної ставки та очікуваної інфляції, називається рівнянням Фішера . Якщо від номінальної ставки процента відняти очікувану інфляцію, то отримаємо очікувану реальну процентну ставку .

З цього випливає ефект Фішера: один відсоток інфляції збільшує номінальну відсоткову ставку наодин відсоток.

Якщо від номінальної ставки процента відняти фактичну інфляцію, то отримаємо фактичну реальну процентну ставку

Фактична процентна ставка - процентна ставка, розрахована шляхом застосування номінальної ставки до номіналу депозиту, збільшеного на суму сплачених раніше процентів.

 

 

Інфляційний механізм: кількісна визначеність темпу інфляції, види інфляції, причини та наслідки інфляції, зв'язок інфл та безробіття у коротко- і довгостроковому періодах на осн кривої Філіпса.

Інфляція є основною проблемою в багатьох країнах, що розвиваються. Інфляція означає зростання загального рівня цін (або, іншими словами, це є падіння купівельної спроможності грошей, підвищення грошової вартості життя).

З-поміж причин інфляції найголовнішими вважаються дві:
1) надмірний випуск паперових грошей (інфляція попиту);
2) скорочення виробництва товарів (інфляція пропозиції).
Іноді дослідники відзначають і деякі другорядні причини інфляції:* імпортована інфляція;
* інфляція очікування;
* дефіцит державного бюджету.

Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економіці, і вимірюється за допомогою індексів цін (індексу споживчих цін, дефлятора ВВП тощо) як різниця між значенням цього індексу за певний період (у відсотках) та 100%:

Темп інфляції показує, як змінилася сама інфляція за певний період (прискорилась чи сповільнилась), і визначається за формулою:

Однією з закономірн.інфляції є постійне зростання цін та знецінення грошей. В залежності від темпу приросту цін інфляцію умовно можна поділ.на 3 види: помірну (повзучу), галопуючу (високу) і гіперінфляцію (дуже високу). Помірна (повзуча) інфляція виник.тоді, коли річний приріст цін склад.не більше 10%. Галопуюча інфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимір.десятками або сотнями відсотків. Інфляція виходить з-під контролю держави. Гіперінфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимір.тисячами відсотків. На цій стадії гроші почин.втрачати здатність викон.свої функції.

Протилежним до інфляції поняттям є дефляція, яка має місце, коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується.

Основними завданнями економічної політики є досягнення низького рівня безробіття та низького рівня інфляції. В короткостроковому періоді між рівнями інфляції та рівнями безробіття існує обернена залежність, яка має назву кривої Філіпса (мал. 3.4). Крива Філіпса стверджує, що рівень інфляції залежить від трьох факторів:• очікуваної інфляції; • циклічного безробіття;• шокових змін пропозиції.

Рівняння кривої Філіпса: де B —показує, наскільки сильно реагує інфляція на динаміку циклічного безробіття. При високому рівні безробіття спостерігається тенденція до зменшення темпів інфляції.

Дослідження показали, що крива Філіпса здатна адекватно відтворювати взаємозв’язок між інфляцією та безробіттям лише в короткостроковому періоді. В межах великих інтервалів часу цей зв’язок має інший характер, коли в економіці відбувається одночасне зростання інфл та безроб. Таке економічне явище отримало назву “стагфляції”. За стагфляції крива Філіпса зміщується вправо, тобто в менш бажане положення, при чому кожний процент збільшення інфляції супроводжується додатковим зростанням безробіття. Наслідки інфл: погіршується становище осіб з фіксованим доходом; зменш заощадж; падніння курсу нац. валюти.