Рецесійний та інфляційний розриви:сутність, графічна інтерпретація та кількісна визначеність

Рецесійний розрив. Якщо заплановані сукупні витрати менші за потенційно необхідну величину, то фактично рівноважний ВВП менший за потенційно рівноважний ВВП. Таке явище називається рецесійним розривом. Кількісно рецесійний розрив — це така величина, на яку заплановані автономні витрати менші за потенційно необхідні автономні витрати. Розрив називається рецесійним тому, що він викликає в економіці рецесію, тобто скорочення обсягу виробництва відносно потенційного ВВП.

Y_p — потенційний ВВП, - «рецесійний розрив». Графічно рецесійний розрив — це відрізок, рівний відстані по вертикалі між лінією потенційно необхідних сукупних витрат (Е ₂) і лінією запланованих сукупних витрат (Е ₁). Як відомо, цей відрізок відображує різницю в автономних витратах, які входять до складу різних за величиною запланованих сукупних витрат.

Рецесійний розрив спричинює помножене, тобто мультиплікативне відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП. Це означає, що потенційний ВВП перевищує фактичний ВВП на величину рецесійного розриву, помножену на мультиплікатор витрат:

Із рівняння випливає інше визначення рецесійного розриву: це така величина приросту запланованих автономних витрат, яка на мультиплікативній основі здатна забезпечити зростання фактичного ВВП до потенційного рівня.

Інфляційний розрив. Якщо заплановані сукупні витрати є надмірними порівняно з потенційно необхідними сукупними витратами, то фактично рівноважний ВВП номінально перевищує потенційно рівноважний ВВП за рахунок інфляції. Таке явище називається інфляційним розривом. Кількісно інфляційний розрив є такою величиною, на яку заплановані автономні витрати перевищують потенційно необхідні автономні витрати. Такий розрив називається інфляційним тому, що в умовах повної зайнятості він повністю трансформується у зростання цін і не збільшує обсяг виробництва.

«інфляційний розрив» .

Графічно інфляційний розрив — це відрізок, рівний відстані по вертикалі між лініями потенційно необхідних автономних витрат і запланованих автономних витрат . Він являє собою таку величину, на яку заплановані автономні витрати перевищують потенційно необхідні автономні витрати, тобто . Цей розрив називається інфляційним, оскільки в умовах повної зайнятості він викликає зростання запланованих сукупних витрат, яке повністю трансформується у приріст цін і не збільшує обсяг виробництва.

В економіці з надмірною зайнятістю може виникати інфляційно-експансійний розрив. За таких умов фактично рівноважний ВВП перевищує потенційно рівноважний ВВП як інфляційно, так і реально.

 

Економічна рівновага в умовах змішаної економіки:модель економічної рівноваги за методами “витрати-випуск” і “вилучення-ін‘єкції”, функція споживання, визначення приватних, державних і національних заощаджень, рівновага між приватними інвестиціями і внутрішніми джерелами їх фінансування.

«Витрати—випуск». Модель економічної рівноваги: Y = С + І. З появою держави модель економічної рівноваги приймає такий вигляд: Y = С + І + G. З появою держави суттєво трансформується функція споживання: . З урахуванням держави з’являються, з одного боку, податки, з іншого — трансфертні платежі приватному сектору. Слід зазначити, що податки суттєво переважають над трансфертами. Оскільки різниця між ними визначається через чисті податки (Т), то це означає, що у підсумку наявний дохід домогосподарств зменшується на величину чистих податків: DI = Y – Т. Звідси функція споживання спрощується до такого вигляду:

Чисті податки знаходяться в прямій залежності від доходу. На цій підставі функцію чистих податків можна подати так:

«Вилучення—ін’єкції». В умовах відсутності держави економічна рівновага за цим методом визначається за допомогою тотожності між приватними заощадженнями та приватними інвестиціями: S = І. Після врахування держави вилучення з економічного кругообігу доповнюються чистими податками, а ін’єкції — державними закупівлями: S + T = I + G

В «бездержавній» економіці національні заощадження зводяться до приватних і визначаються як та частка доходу, що залишається після приватного споживання: S = Y – С. Із появою держави приватні заощадження зменшуються на величину вилучень у формі чистих податків. У змішаній закритій економіці приватні заощадження можна визначити так: S = Y – Т – С; Державні: Sg = Т – Сg,, де Sg,Сg — відповідно державні заощадження і державне спо-живання; Національні: S_N=Y-C-Cg.

(Y – Т – С) + (Т – Сg) = І + Іg (11.14)

У формулі (11.14) вираз (Y – Т – С) — приватні заощадження, а вираз (Т – Сg) — державні заощадження. Сума приватних і дер-жавних заощаджень — це національні заощадження (S_N). Сума приватних і державних інвестицій дорівнює національним інвестиціям (І_N), тобто І_N =І + Іg. Отже, у змішаній закритій економіці рівновага забез-печується за умов, коли національні заощадження дорівнюють національним інвестиціям. Якщо у правій і лівій частинах рівняння (11.14) зробити перетворення, то рівновага між національними заощадженнями та національними інвестиціями набуде такого вигляду:

Y – С – Сg = І_N (11.15)

Вирішальну роль в економічному зростанні відіграють прива-тні інвестиції. Тому більш вагоме аналітичне значення має рівно-вага між приватними інвестиціями та внутрішніми джерелами їх фінансування. Для відображення такої рівноваги розв’яжемо рів-няння (11.14) відносно І:

(Y – Т – С) + (Т – Сg + Іg) =І (11.16)

Оскільки Сg + Іg = G, то рівняння (11.16) трансформується та-ким чином:

(Y – Т – С) + (Т – G) = I. (11.17)

Ліва частина рівняння (11.17) відображає величину внутрішніх фінансових ресурсів приватного інвестування. При цьому ви-раз (Y – Т – С) презенттує приватні заощадження, а вираз (Т – G) характеризує сальдо державного бюджету, тобто співвідношення між чистими податками (наявним доходом уряду) і державними закупівлями. Залежно від цього співвідношення державний бюджет може бути дефіцитним або профіцитним.

Якщо бюджет із дефіцитом, то внутрішні фінансові ресурси приватного інвестування менші за приватні заощадження на величину державного запозичення. Якщо бюджет із профіцитом, то внутрішні фінансові ресурси приватного інвестування перевищують приватні заощадження на величину державних кредитів.

 

1. Валютний курс: номінальний, реальний та багатосторонній валютні курси.

2. Валовий випуск та валовий внутрішній продукт, проміжна та кінцева продукція, методи визначення ВВП. Валовий національний дохід. Номінальний та реальний ВВП, дефлятор ВВП.

3. Вплив зовнішньої торгівлі на економіку: моделі визначення рівноважного ВВП у відкритій економці, гранична схильність до імпорту та функція споживання, мультиплікатор витрат, вплив чистого експорту на ВВП.

4. Дискреційна фіскальна політика: вплив державних закупівель і чистих податків на ВВП; спільний вплив фіскальних інструментів на ВВП. Ефект гальмування та його визначення.

5. Економічна рівновага в умовах змішаної економіки:модель економічної рівноваги за методами “витрати-випуск” і “вилучення-ін‘єкції”, функція споживання, визначення приватних, державних і національних заощаджень, рівновага між приватними інвестиціями і внутрішніми джерелами їх фінансування.

6. Інфляційний механізм: кількісна визначеність темпу інфляції, види інфляції, причини та наслідки інфляції, зв'язок інфл та безробіття у коротко- і довгостроковому періодах на осн кривої Філіпса.

7. Інвестиції: проста інцест ф-я + графік, методи визнач прибутковості інвест проектів, модель простого акселератора.

8. Зайнятість і безробіття. Показники стану ринку праці, види зайнятості і безробіття, основні способи вимірювання природного безробіття, втрати ВВП внаслідок циклічного безробіття.

9. Заощадження та інвестиції:сутність та залежність від доходу, класична і кейнсіанська теорії врівноваження заощаджень з інвестиціями, роль фінансової системи у трансформації заощаджень в інвестиції.

10. Механізм грошового ринку. Процентна ставка: сутність і види; реальна проц. ставка; номінальна проц. ставка на осн рівн Фіншера; очікувана і фактична реал проц. ставки.

11. Мультиплікатор витрат у закритій економіці. Ефект мультиплікатора, графічна інтерпретація.

12. Монетарна політика: сутність; кінцеві та проміжні цілі; інструменти монетарної політики (операції на відкритому ринку, операції на валютному ринку, дисконтна ставка, нормативи обов’язкового резервування).

13. Платіжний баланс: сутність і складові частини, модель платіжного балансу та балансу автономних операцій; резервні активи як регулююча стаття платіжного балансу.

14. Пропозиція грошей, грошові агрегати, грошова база, мультиплікація грошової бази банківською системою. Грошова пропозиція як функція процентної ставки.

15. Попит на гроші: етапи розвитку теорії попиту на гроші, кількісна визначеність. Кейнсіанська ф-я попиту на гроші.

16. Рецесійний та інфляційний розриви:сутність, графічна інтерпретація та кількісна визначеність.

17. Споживання д/г: доходи і витрати д/г, види доходів та їх кількісна визначеність. Кейнс ф-я споживання: формула, графік. Схильність до спожив та заощадж.

18. Сукупний попит. Основні чинники сукупного попиту та ії сутність. Графічна інтерпретація.

19. Сукупна пропозиція. Короткострокова та довгострокова крива сукупної пропозиції. Крайній випадок та основна модель, граф інтерпрет.

20. Сукупні витрати і рівноважний ВВП:основні методи визначення рівноважного ВВП,кількісна визначеність та графічна інтерпретація.