Грошові кошти п-ва включають в себе гроші в касі і на р/р в комерційних банках. Грошові кошти є абсолютно ліквідними. Перед фін менеджером стоїть задача визначити розмір запасу грошових коштів. Грошові кошти (їх запас) необхідні для: 1) здійснення поточних розрахунків; 2) для покриття непередбачених витрат; 3) для розширення д-ті. Таким чином можуть бути застосовані такі моделі, розроблені в теорії управління запасами, які дозволяють оптимізувати величину грошових коштів. Мова йде про те, щоб оцінити: 1) загальний обсяг грошових коштів і їх еквівалентів; 2) яку їх долю слід тримати на р/р, а яку у вигляді швидкореалізуємих ЦП; 3) коли і в якому обсязі здійснювати взаємну трансформацію грошових коштів і швидкореалізуємих активів. В західній практиці найбільше розповсюдження отримали моделі Баумоля і Міллера – Орра. Модель Баумоля. Припускається, що п-во починає працювати, коли має максимальний і доцільний для нього рівень грошових коштів, і потім постійно витрачає їх протягом деякого періоду часу. Всі поступаючі кошти від реалізації товарів і послуг п-во вкладає в короткострокові ЦП. Як тільки запас вичерпується, тобто стає рівним нулю або досягає деякого заданого рівня безпеки, п-во продає частину ЦП і тим самим поповнює запас грошових коштів до первинної величини. Таким чином, динаміка залишку коштів на р/рявляє собою пилообразний графік, де У – залишок коштів на р/р; Х – час. Сума поповнення (залишок коштів) розраховується за формулою: Q = ((2*V*c)/r)^1/2, де V – прогнозна необхідність в грошових коштах в періоді (рік квартал, місяць); c – витрати по конвертації грошових коштів в ЦП; r – відсотковий дохід по короткостроковим фінансовим вкладенням. Модель Баумоля проста і в достатній мірі прийнятна для п-в, грошові кошти яких стабільні і прогнозуєми. Модель Міллера- Орра. Ця модель є компромісом між простотою і реальністю. Вона допомогає відповісти на питання: як п-ву слід управляти своїм грошовим запасом, якщо неможливо передбачити щоденний відтік або притік грошових коштів Міллер і Орр використовують при побудові моделі процес Бернулі – стохастичний процес, в якому надходження і використання грошей від періоду до періоду являються незалежними випадковими подіями. Логіка дій заключається в наступному: залишок коштів на рахунку хаотично змінюється до тих пір, поки не досягне верхньої межі. Як тільки це відбувається, п-во починає купувати достатню кількість ЦП з ціллю повернути запас грошових коштів до деякого нормального рівня (точки повернення). Якщо запас грошових коштів досягає нижньої межі, то в цьому випадку п-во продає свої ЦП і таким чином поповнює запас грошових коштів до нормальної межі. Реалізація моделі здійснюється в декілька етапів: 1) встановлюється мінімальна величина грошових коштів (Он), яку доцільно постійно мати на р/р; 2) за статистичними даними визначається варіація кожноденного надходження коштів на р/р (v); 3) визначаються витрати (Рх) по збереженню коштів на р/р і витрати (Рт) по взаємній трансформації грошових коштів і ЦП; 4) розраховується розмах варіації залишку грошових коштів на р/р (S) S = 3*((3*Pт*v)/4Рх)^ 1/3; 5) розраховується верхня межа грошових коштів на р/р (Ов), при перевищенні якої необхідно частину грошових коштів конвертирувати у ороткострокові ЦП Ов = Он+S; 6) визначають точку повернення (Тв) – величину залишку грошових коштів на р/р, до якої необхідно вернутися у випадку, якщо фактичний залишок коштів на р/р виходить за границю інтервалу (Он; Ов) Тв = Он+S/3; 7) визначають нижню межу.
