Перелік використаної законодавчо-нормативної бази 4 страница

2. Збільшити частку прибутку, що спрямовується на виробничий розвиток (накопичується). Оскільки в світовій практиці вважається, що фонд виплати дивідендів, який, як правило, займає найбільшу частку чистого прибутку, що споживається, не повинен перевищувати 30%. Крім того, лише реінвестований чистий прибуток підвищує вартість підприємства та майбутній ефект для власників.

3. Не продовжувати нагромаджувати фінансові зобов’язання шляхом залучення позикового капіталу, оскільки це підвищить вартість залучення кредитних ресурсів та ризик втрати фінансової стійкості, неплатоспроможності чи навіть банкрутство підприємства.

4. Ефективне використання тимчасово вільних грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства шляхом розробки та реалізації політики управління фінансовими інвестиціями, фінансу­вання короткострокових фінансових цінних паперів та інших інстру­ментів, прибутковість по яких суттєво перевищує рентабельність операційної діяльності.

5. Реалізація певної частини товарів на умовах відстрочки платежу, що збільшить товарооборот, а отже, і обсяг чистого прибутку, оскільки нині ВАТ "Універмаг "Київський ЦУМ" майже не використовує дану форму реалізації (додаток А).

 

Таблиця 10

Показники аналізу формування статутного фонду

торговельного підприємства

№ пор.	Назва показника	Алгоритм розрахунку	Умовні позначення
	Коефіцієнт сплаченого статутного фонду		СФспл – розмір сплаченого статутного фонду; СФогол – розмір статутного фонду, який оголошується при реєстрації підприємства
	Коефіцієнт сформованого резервного фонду		РФ – резервний фонд
	Коефіцієнт накопичення власності		ВК – власний капітал
	Коефіцієнт автономії		К – загальна сума капіталу
	Коефіцієнт покриття		ПК – позиковий капітал
	Коефіцієнт маневрування		ВОА – власні обігові активи; ОА – оборотні активи; ПЗ – поточні зобов’язання

Задача 2. Оцінка ефекту фінансового важеля на торговельному підприємстві

На основі даних балансу та звіту про фінансові результати торговельного підприємства розрахувати ефект фінансового важеля, яким користується підприємство. Оцінити фактори, що обумовили зміну ефекту фінансового важеля порівняно з минулим періодом.

Зробити відповідні висновки та розробити пропозиції щодо вдосконалення структури капіталу підприємства.

Розв’язок

Як відомо, ефект фінансового важеля (фінансового левереджу) виникає тоді, коли підприємство використовує кредитні ресурси, тобто у структурі джерел його фінансування присутній позиковий капітал. Він показує приріст рентабельності власного капіталу під впливом сформованої структури джерел фінансування (позикового капіталу), оскільки кредитні ресурси за нормальної фінансової стійкості позичальника дешевші порівняно з власними (відсотки збільшують валові витрати підприємства, тобто зменшують оподатковувану базу при сплаті податку на прибуток). Ефект фінансового важеля (ЕФВ) можна розрахувати наступним чином:

де Сп – ставка оподаткування прибутку підприємства (як правило, в економічних та фінансових розрахунках приймається на рівні ставки податку на прибуток), виражена десятковим дробом;

ЕР – економічна рентабельність;

ССВ – середня відсоткова ставка по кредитним ресурсам, тобто середня вартість позикового капіталу;

ПК – обсяг позикового капіталу;

ВК – обсяг власного капіталу підприємства в досліджуваному періоді.

Економічна рентабельність характеризує загальну прибутковість капіталу незалежно від джерел його формування:

де НРЕІ – нетто-результат експлуатації інвестицій, який кількісно дорівнює сумі фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування (ФРЗД) та фінансових витрат (ФВ, що дорівнюють сплаченим відсоткам за користування позиковим капіталом);

А – загальний розмір капіталу підприємства (валові активи).

Середня відсоткова ставка може бути розрахована наступним чином:

,

де ФВ – фінансові витрати по обслуговуванню кредитних ресурсів.

Фінансова рентабельність (ФР) може бути розрахована за формулою:

де ЧП – чистий прибуток підприємства за досліджуваний період.

Розрахуємо ефект фінансового левереджу та його вплив на рентабельність власного капіталу на прикладі ВАТ "Універмаг "Україна" в 2000–2001 рр. Баланс та звіт про фінансові результати підприємства подаються в додатку Б. Результати розрахунків містяться у табл. 1.

Таким чином, з табл. 1 видно, що у 2-у році (2002 рік) фінансова рентабельність підприємства значно скоротилася. Так, якщо у 2000 р. прибутковість власного капіталу становила 10,14%, то у минулому – лише 3,01%, тобто зменшилась на 7,13% або 70,33 пп. Це стало наслідком негативної тенденції, що спостерігалася при управлінні фінансовою структурою: ефект фінансового левереджу за досліджу­ваний період скоротився на 6,72% або на 94,17 пп і дорівнював у 2001 р. тільки 0,42%. Це пояснюється рядом причин. По-перше, за досліджуваний період знизилася ефективність ведення господарської діяльності та використання фінансових ресурсів. Про останнє яскраво демонструють значення економічної рентабельності, які зменшилися з 4,29 до 3,7%. Це супроводжувалося одночасним збільшенням сплати відсотків на 1451,5 тис. грн або на 292,64% (останнє ймовірно не є наслідком підвищення кредитного ризику, оскільки плече важеля за даний період навіть знизилося на 2,98%, а пов’язане зі специфікою кредитного договору, в якому, напевне, була передбачена сплата відсотків по закінченні його дії). Тобто основною причиною зниження фінансової рентабельності стало зниження диференціалу фінансового важеля, тобто різниці між економічною рентабельністю та середнім рівнем витрат по обслуговуванню кредитної заборго­ваності – з 3,3 до 0,2% (або на 3,1%).

Для покращення даної ситуації керівництву підприємства необхідно вжити заходи, зазначені нижче.

1. Підвищити частку власного капіталу, оскільки вона становить лише 25%, тобто є низькою, що знизить відсоткову ставку за користування банківським кредитом.

 

Таблиця 1

Розрахунок впливу сформованої структури капіталу на рентабельність власного капіталу

(ефекту фінансового важеля)

 

№ пор.	Показники	Фактично	Відхилення
1-й рік (2001 р.)	2-й рік (2002 р.)	абсолютне	відносне
(+; -)	(%)
	Загальний розмір капіталу, тис. грн	66408,55	74109,45	7700,90	11,60
	у тому числі:
	1.1) власний капітал;	16248,20	18550,05	2301,85	14,17
	1.2) позиковий капітал	50160,35	55559,40	5399,05	10,76
	Оподатковуваний прибуток, тис. грн	2353,70	797,20	-1556,50	-66,13
	Чистий прибуток, тис. грн	1647,6	558,04	-1089,55	-66,13
	Фінансові витрати, тис. грн	496,00	1947,50	1451,50	292,64
	Нетто-результат експлуатації, тис. грн	2849,70	2744,70	-105,00	-3,68
	Економічна рентабельність, %	4,29	3,70	-0,59	-13,69
	Фінансова рентабельність, %	10,14	3,01	-7,13	-70,33
	Ефект фінансового важеля, %:	7,14	0,42	-6,72	-94,17
	8.1) податковий гніт, долі одиниці	0,70	0,70	0,00	0,00
	8.2) диференціал важеля	3,30	0,20	-3,10	-93,99
	8.3) коефіцієнт фінансового левереджу (плече важеля)	3,09	3,00	-0,09	-2,98

Це можна зробити різноманітними методами: додаткова емісія акцій, якщо власники не проти певного перерозподілу часток статутного фонду; більш ефективна діяльність та політика розподілу чистого прибутку (нерозподілений чистий прибуток звітного періоду є найголовнішим внутрішнім джерелом власних фінансових ре­сурсів); зниження питомої ваги позикових коштів у структурі джерел фінансування (але при цьому більш ефективне їх використання) тощо.

2. Пошук нових кредиторів з більш м’якими умовами кредитування: більш низькі ставки, більш тривалий період сплати відсотків та повернення основної суми боргу, фіксовані ставки тощо.

3. Пролонгація раніше отриманих кредитів, тобто відстрочення терміну їх погашення, тощо.

 

Задача 3. Вибір оптимального варіанта залучення позикових коштів торговельним підприємством

На торговельному підприємстві розглядаються два альтерна­тивні варіанта залучення позикових коштів в обсязі 100 тис. грн терміном на 9 місяців:

1) одержання банківського кредиту під 40% річних із щоквартальною сплатою процентів рівними частками (виплати передбачається проводити в кінці кожного кварталу) і повернення основної суми боргу в кінці строку;

2) одержання банківського кредиту, що передбачає погашення всієї заборгованості в кінці строку.

Встановити, яку суму має сплатити позичальник в рахунок погашення кредиту в другому варіанті, щоб ефективність залучення позикових коштів відповідала першому варіанту.

Які фактори будуть визначати вибір варіанта залучення позикових коштів, якщо ефективні ставки, строки та суми в обох варіантах виявляться однаковими?

 

Розв’язок

Для встановлення суми, яку має сплатити позичальник у рахунок погашення кредиту в другому варіанті, щоб ефективність залучення позикових коштів відповідала першому варіанту, необхідно визначити ефективну ставку. З цією метою скористаємося формулою взаємозв’язку номінальної та ефективної ставок:

де і_еф – ефективна ставка відсотків;

і_ном – номінальна відсоткова ставка;

m – кількість виплат відсотків протягом періоду кредитування (кількість періодів обслуговування кредиту).

Підставивши інформацію першого варіанта залучення пози­кових ресурсів у зазначену формулу та враховуючи те, що протягом 9-ти місяців необхідно тричі виплатити суму відсотків, маємо:

Тепер порахуємо загальний розмір відсотків (за формулою простих відсотків), що необхідно сплатити позичальнику в другому варіанті кредитування за умов використання ефективної ставки:

Сума відсотків = 100 × (0,4557 / 4) × 3 = 134,18 тис. грн.

Таким чином, у рахунок погашення кредиту (основна сума боргу та відсотки) підприємству необхідно сплатити 134,18 тис. грн.

За умов, якщо ефективні ставки, строки та суми різних варіантів кредитування являються однаковими, визначати вибір варіанта залучення позикових коштів будуть вимоги банківської установи щодо забезпечення кредиту, надійність та ділова репутація кредитора, умови перегляду ставок у зв’язку з інфляційними коливаннями, змінами облікової політики національного банку тощо.

 

Задача 4. Прогнозування фінансової рівноваги торговельного підприємства

 

Оцінити фінансову рівновагу торгового підприємства на довгострокову перспективу, скориставшись матрицею фінансової стра­тегії (моделлю фінансової рівноваги підприємства в довгостроковому періоді), якщо на п’ятирічну перспективу планується:

- стабілізувати розмір фінансового результату до вирахування відсотків за користування кредитними ресурсами і податків на рівні 100 тис. грн на рік;

- завдяки реалізації комплексу заходів щодо прискорення швидкості обертання обігових коштів, скорочувати чистий робочий капітал на 5 тис. грн щорічно, при цьому на придбання нового торговельного обладнання та на інші капітальні вкладення спрямовувати щорічно не менше 15 тис. грн;

- приріст акціонерного капіталу за рахунок додаткової емісії акцій не передбачається;

- у зв’язку з проведенням заходів щодо оптимізації структури пасивів підприємства скоротити їх на 15 тис. грн щорічно і при цьому середньорічна сума кредитів і позикових коштів, які використовує підприємство, збережеться на рівні 100 тис. грн, але очікується, що вартість цих коштів зросте до 20% річних у зв’язку з реструктуризацією даної заборгованості – скороченням частки довгострокових кредитів;

- розмір амортизаційних відрахувань на кінець періоду зросте до 15 тис. грн;

- рівень оподаткування балансового прибутку – 40%;

- частка чистого прибутку, що спрямовується на виробничий розвиток, – 30%.

Розв’язок

Модель фінансової рівноваги підприємства в довгостроковому періоді базується на визначенні прогнозних значень спеціальних узагальнюючих показників: результату господарської діяльності (РГД), результату фінансової діяльності (РФД) та результату від господарсько-фінансової діяльності (РГФД).

Кількісно РГД визначається за формулою:

РГД = НРЕІ – ФЕП – ВІ + РМ,

де НРЕІ – нетто-результат експлуатації інвестицій, тобто розмір фінансового результату від діяльності підприємства до вирахування відсотків за користування кредитними ресурсами та податків, які сплачуються за рахунок прибутку;

ФЕП – зміна фінансово-експлуатаційних потреб підприємства, тобто розмір коштів, які можуть бути авансовані у формування обігового капіталу для обслуговування госпо­дарського обороту підприємства;

ВІ – виробничі інвестиції, що характеризують суму коштів, які фінансуються у поповнення основних фондів, їх модерні­зацію, реконструкцію та для здійснення інших капітальних вкладень (реальні інвестиції);

РМ – виручка від реалізації майна підприємства для поповнення власних фінансових ресурсів підприємства.

З умови задачі відомо, що чистий робочий капітал (або чисті обігові активи) будуть скорочуватися кожного року на 5 тис. грн (тобто, ФЕП = –5); капітальні вкладення становитимуть 15 тис. грн (ВІ), але для останнього повністю вистачає коштів сформованого амортизаційного фонду. Таким чином:

РГД = 100 + 5 – 15 + 15 = 105 (тис. грн).

Даний показник характеризує достатність власних коштів підприємства, основними з яких є чистий прибуток та амортизаційні відрахування, для фінансування його виробничих потреб у плановому періоді.

Кількісно РФД визначається за формулою:

РФД = ЗЗ – Впоз – Див – Под,

де ЗЗ – зміна заборгованості підприємства, яка очікується у плановому періоді;

Впоз – відсотки, які необхідно сплатити упродовж періоду;

Див – дивіденди власникам підприємства;

Под – розмір податкових платежів, які сплачуються за рахунок прибутку (основним з яких є податок на прибуток підприємства).

З умови відомо, що заборгованість підприємства внаслідок заходів щодо оптимізації структури пасивів скоротиться на 15 тис. грн (ЗЗ = –15), але у зв’язку з реструктуризацією цієї заборгованості розмір відсотків збільшиться на 20 тис. грн (100 × 0,2).

Розмір дивідендних платежів (чистий прибуток, який споживається) визначимо як різницю між загальним розміром чистого прибутку та його часткою, яка спрямовується на виробничий розвиток (капіталізується, або реінвестується), оскільки про інші напрямки споживання прибутку нічого не сказано. Обсяг чистого прибутку (ЧП), який залишається у розпорядженні підприємства, визначимо за формулою:

ЧП = НРЕІ – Впоз – Под = (НРЕІ – Впоз) × (1 – РОП),

де РОП – рівень оподаткування фінансового результату (прибутку) від господарської діяльності, частка від одиниці.

Маємо:

ЧП = (100 – 20) × (1 – 0,4) = 48 тис. грн.

Тоді чистий прибуток, який споживається, становитиме 33,6 тис. грн (48 × (1 – 0,3)).

Таким чином, результат фінансової діяльності становить:

РФД = –15 – 20 – 33,6 – (100 – 20)×0,4 = –100,6 тис. грн.

Загальний результат господарсько-фінансової діяльності стано­витиме: РГФД = 105 – 100,6 = 4,4 тис. грн.

Значення РГФД дає можливість оцінити обсяг "вільних" грошових коштів підприємства для фінансування усіх витрат (у тому числі податкових, процентних та дивідендних платежів) та виробничого розвитку.

Оскільки РГФД становить 4,4 тис. грн, тобто являється позитивним, то це свідчить про те, що у розпорядженні даного торговельного підприємства є вільні грошові кошти для фінансування інших напрямків діяльності, крім виробничого розвитку (тобто для фінансування соціального розвитку, фінансового інвестування тощо).

Для оцінки ступеня фінансової рівноваги підприємства, скорис­таємося спеціальною матрицею, яка розроблена Ж. Франшоном та І. Романе. У відповідності до даної матриці торговельне підприємство знаходиться у 1-у квадранті ("батько родини" – РГД >0, РФД <0, РГФД ≈0), який визначає позицію підприємства як рівноважну. Підприємство забезпечує ефективну господарську діяльність та принципи самофінансування свого виробничого розвитку. Джерела позикових коштів використовуються обмежено, тобто їх розмір може зменшуватися. Підприємство має чудові перспективи для свого розвитку, незважаючи навіть на те, що можливості розвитку лімітуються "вільними коштами" від господарської діяльності, оскільки сальдо від фінансової діяльності дефіцитне (від’ємне). Оскільки для подальшого розширення обсягів діяльності необхідне відповідне збільшення ФЕП та ВІ, що може призвести до дефіциту коштів від господарської діяльності, то даному торговельному підприємству доцільно збільшити обсяги діяльності за рахунок розширення зовнішнього фінансування і використання, таким чином, ефекту фінансового важеля.

 

 

Задача 5. Вибір варіанта укладення кредитної угоди

 

У підприємства виникла потреба у додатковому залученні позикових коштів у розмірі 10 тис. грн. Моніторинг ринку кредитних ресурсів показує, що середня ринкова ставка позикового проценту для шестимісячних кредитів, що передбачають повернення основної суми боргу і сплати всієї суми проценту в кінці строку позики, становить 40% річних і має тенденцію до зростання залежно від темпу інфляції, який становить в середньому 2% на місяць (очікується, що даний темп збережеться в наступному півріччі).

На підприємстві розглядається 2 альтернативних варіанта укладення кредитних угод з різними банківськими установами:

- банк «А» пропонує позику 37% річних з виплатою процентів у кінці кожного кварталу; ставка фіксована протягом перших трьох місяців користування кредитом, після чого передбачається її коригування на темп інфляції;

- банк «Б» пропонує позику під 41% річних з виплатою відсотків у кінці кожного місяця; ставка фіксована протягом перших двох місяців користування кредитом, після чого передбачається її коригування на темп інфляції.

Для всіх варіантів передбачається погашення основної суми боргу шляхом здійснення разової виплати в кінці строку позики.

Обґрунтуйте вибір найефективнішого варіанта залучення кредитних ресурсів. Порівняйте умови залучення ресурсів для обраного варіанта з середніми ринковими умовами і зробіть відповідні висновки.

 

Розв’язок

Для обґрунтування вибору найефективнішого варіанта кредитування використовується показник грант-елемент, який має наступний вигляд:

де ТВ_ПК – теперішня вартість позикових коштів, залучених у конкретного банка-кредитора;

ТВ_ср – теперішня вартість позикових коштів, залучених на середньоринкових умовах.

У даному випадку теперішня вартість позикових коштів (ТВ) розраховується шляхом дисконтування виплат процентів, що сплачуються відповідно до умов позики, та виплат основної суми боргу:

,

де і – ставка дисконтування;

n – строк позики;

В_t – сума виплат (процентів та основної суми боргу) в період t.

Оскільки основна сума боргу є однаковою і повертається в кінці строку для всіх варіантів залучення коштів, що розглядаються в задачі, то під час визначення теперішньої вартості позикових коштів (ТВ) можливо враховувати лише суми процентів, які сплачуються, а основною сумою боргу можна знехтувати. Результати розрахунків наводяться табл. 1.

У розрахунках враховано, що процентна ставка коригується на темп інфляції відповідно до умов кредитних договорів, тобто початкова ставка множиться на індекс інфляції. Наприклад, для умов банку "А" ставка залишається незмінною протягом перших трьох місяців, а потім коригується на темп інфляції: у 4-му місяці ставка становитиме 3,08 × 1,02 = 3,15%; у 5-му – 3,15 × 1,02 = 3,21% і т.д. Аналогічно визначаються відсоткові ставки для банку "Б" та за умов залучення кредитних ресурсів на середньоринкових умовах.

Сума відсотків визначається як добуток відсоткової ставки та суми позикових коштів. Причому при заповнені табл. 1 потрібно врахувати, що згідно з варіантом залучення кредиту у банку "А" сплата відсотків відбувається щоквартально як сума відсотків за три місяці користування позиковими коштами; при залученні кредиту у банку "Б" обслуговування здійснюється кожного місяця; а у середньому на ринку кредитних ресурсів – відсотки та основна сума боргу погашаються у кінці строку позики.

Тепер можна визначити теперішню вартість потоку виплат процентів, маючи на увазі те, що ставкою дисконтування у даному випадку виступає темп інфляції.

Наприклад, теперішня вартість платежів за умов залучення позики на умовах банку "А" становить:

тис. грн.

Подібно визначається теперішня вартість платежів позикових коштів, залучених на інших умовах. Маємо наступні значення грант-елементів:

Таблиця 1

Теперішня вартість позикових коштів залежно від їх залучення з альтернативних джерел

 

№ пор.	Показники	Місяці	Всього
	Процентна ставка, %:
- банк "А";	3,08	3,08	3,08	3,15	3,21	3,27	-
- банк "Б";	3,42	3,42	3,49	3,55	3,63	3,70	-
- середньоринкові умови	3,33	3,40	3,47	3,54	3,61	3,68	-
	Проценти, тис. грн:
- банк "А";			0,925			0,962	-
- банк "Б";	0,342	0,342	0,349	0,355	0,363	0,370	-
- середньоринкові умови						2,103	-
	Теперішня вартість процентів, тис. грн:
- банк "А";			0,8716			0,8547	1,7263
- банк "Б";	0,3350	0,3284	0,3284	0,3284	0,3284	0,3284	1,9770
- середньоринкові умови						1,8671	1,8671

,

.

Тепер можна провести експертизу залучення кредитних ресурсів, враховуючи те, що найкращим з альтернативних варіантів кредитування являється той, за якого значення грант-елемента становить найбільше позитивне значення.

Тобто більш ефективним і вигідним являється залучення позикових коштів у банка "А", оскільки в даному випадку кредитні ресурси коштують дешевше на 7,5% (тобто зекономить), ніж залучені на середньоринкових умовах. Уклавши ж кредитний договір з банком "Б", підприємство переплатить на 5,9% за обслуговування позики більше від середніх умов на ринку кредитів.

Задача 6. Визначення потреби торговельного підприємства в залученні позикових коштів

Визначити потребу торговельного підприємства в залученні позикових коштів у плановому періоді (наступному кварталі). Зробити необхідні висновки та розробити пропозиції щодо джерел та форм залучення необхідних позикових коштів, якщо у плановому періоді передбачається:

1) товарооборот зросте на 2,4% і становитиме 115000 грн;

2) потреба підприємства у формуванні обігових активів cпрогнозована в наступному розмірі:

- для створення товарних запасів – 4460 грн;

- під незавершене виробництво –1050 грн;

- під дебіторську заборгованість постачальника – 7500 грн;

- під дебіторську заборгованість покупців – 1560 грн;

- для створення поточного і страхового запасу грошових коштів – 250 грн;

- під інші обігові активи – 60 грн;

3) потреба підприємства у фінансуванні інвестиційних проектів – 10000 грн, у тому числі реальних – 6000 грн; фінансових – 3800 грн; інноваційних – 200 грн;

4) наявний розмір власного капіталу – 250000 грн, у тому числі власних обігових коштів – 8200 грн;

5) наявний розмір власних інвестиційних ресурсів – 200 грн;

6) можливий приріст власних фінансових ресурсів – 9300 грн;

7) очікуваний термін погашення кредиторської заборгованості – 20 днів.

Розв’язок

Як відомо, планування обсягу позикових коштів, що необхідні підприємству для фінансування майна та діяльності підприємства, здійснюється за окремими напрямками:

- для формування обігових коштів підприємства;

- обґрунтування потреби в реалізації окремих інвестиційних проектів, тобто фінансування інвестиційної програми чи поповнення (формування) інвестиційного портфеля фінансових інструментів (переважно цінних паперів).