Основні риси геологічного розвитку території

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАФТОГАЗОНОСНИЙ РЕГІОН

Територія Південноукраїнського нафтогазоносного регіону в адміністративно-географічному відношенні знаходиться в межах Крим­ської області (Кримський і Керченський півострови) і частково в Херсонській і Одеській областях південна і південно-західна части­ни Руської рівнини. Одне родовище газу (Приазовське), яке було встановлено ще у 1936 році знаходиться в Запорізькій області. У геологічному відношенні це родовище відноситься до південно-захід­ного занурення Азовського виступу Українського кристалічного щита. Тепер природний резервуар цього родовища служить підземним газовим сховищем. На даний час в регіоні відкриті також родовища вуглеводнів в межах акваторій Чорного і Азовського морів.

В геологічному відношенні Південноукраїнський нафтогазонос­ний регіон розміщений на південь і південний-захід від Українсь­кого кристалічного щита. В залежності від віку і будови фундамен­ту території регіону, тут з півночі на південь виділяють південну околицю Руської (Східноєвропейської) платформи, Епігерцінську Скіфську плиту, зону альпійської складчастої споруди Криму. На пів­нічному заході регіону виділяють Переддобружанський прогин. Доклад­ніше структурні елементи кожної із зазначених зон подані на рисунку 5.12.

 

Основні риси геологічного розвитку території

В історії геологічного розвитку півдня і південного заходу України розрізняють два етапи: від пізнього протерозою до юри і від ранньої крейди до антропогену.

На протязі першого етапу мали місце тектонічні рухи позитив­ного знаку, які розпочались наприкінці протерозой в Добруджанському районі. В кембрійський час ці тектонічні рухи розповсюдились на іншу територію регіону і утримувалися до силурійського часу.

В пізньосилурійський час в регіоні розпочалася стадія роз­витку герцинських геосинкліналей, в результаті чого в південних і південно-західних зонах Руської платформи формувались прогини, де накопичились теригенно–карбонатні відклади.

В ранньо- і середньодевонський час мало місце, мабуть, послаб­лення тектонічних рухів негативного знаку, в результаті чого від­клались сульфітно-карбонатні відклади.

В період карбонового часу по ранньотріасовий час в Добруджі проходило формування орогена. В прилягаючих до цього орогену зонах Руської платформи утворився компенсаційний прогин, який заповнився теригенними і теригенно–карбонатними відкладами.

 

 

Рисунок 5.12 Тектонічна схема території Південноукраїнського нафтогазоносного регіону

(Причорноморсько-Кримська нафтогазоносна провінція)

 

1–Східноєвропейська платформа; складчасті споруди: 2–Добруджі, 3–Гірського Криму; 4–основні тектонічні шви; 5–субмеридіональні глибинні розломи (А–Фрунзенсько-Арцизький, Б–Одеський, В–Корсацько-Феодосійський, Г–Оріхово-Павлоградсько-Новоцаринський, Д–Криворізько-Європаторійський, Е–Білозерський); 6–розривні порушення насувного характеру; родовища: 7–нафтові, 8–газові, 9–виходи природного газу з дня моря; межі структур: 10–прогинів, 11–піднять; тектонічне районування: I –Переддобрудський прогин, II –Північнокримський прогин, III– Північноазовський прогин, IV –Кілійсько-Зміїне підняття, V –Чорноморське підняття, VI –Каламітське підняття, VII –Новоселівське підняття, VIII –Альмінська западина, IX –Сімферопольське підняття, X –Азовський вал, XI –Південноазовський виступ, XII –Індольський прогин, XIII –Керченсько-Таманський міжпереклінальний прогин; родовища (цифри на схемі): 1–Саратське, 2–Голицинське, 3–Задорненське, 4–Джанкойське, 5–Стрілкове, 6–Морське, 7–Північнокерченське, 8–Октябрське.

 

Герцинська складчастість не привела до кінцевої стабілізації земної кори в розглянутому регіоні. Вже в середньотріасовий час в ньому проявилися кіммерійські тектоно - магматичні процеси. В пізньо - докембрійський час тут відклалися осадові товщі кембрію, силуру, тріасу і юри. Геосинклінальні прогини заповнювалися карбо­натними осадами в тріасі і теригенними осадами в юрський час.

Мелантропогеновий етап. В передраньокрейдовий час в регіоні проя­вилися інтенсивні тектонічні рухи (мабуть нижньокембрійської фази тектогенезу), у зв’язку з чим була сформована Кримська гірська споруда. Протягом усієї подальшої геологічної історії регіону Кримські гори були сушею і служили джерелом знесення уламкового матеріалу.

Епоха нижньої крейди характеризується трансгресією моря, яка захопила усю територію Північного Криму і Керченського півострова (Скіфську плиту, південь Руської платформи, а також Індольського прогину). На цій території відбувалися коливальні рухи дна моря, завдяки чому відкладаються різні за літологічним складом осади: пісковики, глини, конгломерати, вапняки. На час пізньої крейди триває загальне занурення території. Відкладаються потужні товщі одноманітних, переважно карбонатних осадів, репрезентованих крей­дою, мергелями і вапняками, деколи з прошарками піскових порід (переважно у нижній частині розрізу).

За час раннього палеогену у Криму виявляється ларамійська фаза складчастості. Піднімається територія Новоселівського і Сімферопільського піднять. Альмінська западина відокремилась від східної частини басейну. Давніші відклади у цій зоні були, на­певне, порушені спадистими згортками і диз'юктивами. В еоцені коливання дна палеогенового моря тривають, на що вказує зміна осадів цього віку від мергелисто-карбонатних до піскових. За час пізнього еоцену територія майже всюди піднімається, що вплинуло на утворення поверхонь неузгодження між еоценом і олігоценом у пе­рерізі багатьох площ.

За час раннього Олігоцену територія Південноукраїнського. нафтогазоносного регіону спускається (крім Кримських гір і Новоселівського підняття). Відкладається монотонна товща майкопських глин з пісковими прошарками. Наприкінці олігоценового часу і на початку міоценового часу на цій території відбувається загальне підняття. Структурні форми залягання порід ускладнюються.

За епохи міоцену внаслідок коливальних рухів земної кори трансгресії моря виявляються в періоди тарханського, чокракського, караганського і конкського часу. Ускладнилися різні за фаціальним складом осади (від карбонатних до піскових).

Ранньосарматський час позначився зануренням території. Фор­муються теригенні і карбонатні відклади (глини, вапняки, піски і пісковики), які майже всюди у Північному Криму трансгресивно залягають на давніших утвореннях, за винятком Керчинського пів­острова, де спостерігається ступеневий перехід від коньякських осадів до сармату.

Під кінець сарматського часу море у Північному Криму мілі­шає. Виявляються тектонічні рухи прикінцевої фази альпійського тектогенезу (антична фаза складчастості) Проте море тут було про­тягом усього пізньосарматського і меотичного часу, про що свідчать глини і вапняки, які відклалися у меотисі. На Керченському пів­острові товщина цих відкладів більша ніж у Північному Криму. Ма­буть, тут протягом усієї сарматської та меотичної доби дно моря в міру нагромадження осадів інтенсивно занурювалося. У меотичих відкладах Керченського півострова трапляються вулканогенні формування, що дає змогу говорити про підвищену тектонічну активність східної частини зони за цей час.

За ранньо- і- середньопліоценовий час на Керченському пів­острові відклалися глини і глинисті черепашники понтійського ярусу нижнього пліоцену, залізорудні ооліти з прошарками глин кімерійського ярусу і глини з верствами тонкозернистих пісків куяльницького ярусу середнього пліоцену. Відклади нижнього і середнього пліоцену на півострові розбіжно перекривають давніші відклади на ділянках трохи розмитих склепінь антикліналей, формування яких відбувалося за доби міоцену..

В наступний верхньопліоценовий час на Керченському півост­рові були континентальні умови, за винятком його північно-західної частини і на прилеглих площах Індольського прогину, де на Куяльницьких породах відклалися верхньопліоценові вапнякові глини (таманські та гурійські шари) морського походження. На території Північного Криму морські умови були тільки в понтійський час. Відклалися черепашкові вапняки. В час середнього і пізнього пліо­цену і з початку антропогену на цій території були континентальні умови, що характеризуються формуванням червоно-бурих глин.