Види пінних пиловловлювачів та їх застосування

За способом відведення води пінні пиловловлювачі поділяються на два типи:

- зі зливом відпрацьованої води через поріг в зливну коробку - рідина провалюється крізь отвори в решітці

- з переливними гратами - можуть працювати з вільним зливом піни або за допомогою зливного порога.

Для ефективної роботи апаратів як з провальними, так і переливними гратами важливо, щоб вода і газ рівномірно розподілялися по поверхні грат. Пінні апарати з переливними гратами витрачають приблизно в три рази менше води і допускають великі коливання навантаження по газу і рідини, ніж апарати з провальними гратами.

Рис.2 Пінний пиловловлювач з провальною (а) і переливною(б) решітками

Однак решітки провального типу менш схильні до забивання пилом, оскільки стікає в отвори вода змиває осад з нижньої частини грат.Пінні пиловловлювачі з виваженою насадкою можуть з успіхом застосовуватися для тонкого очищення газів від пилу і аерозолів з ​​розміром частинок D 10 мкм. Оптимальний питома витрата води при цьому становить 0 5 - 0 9 кг на 1 кг газу.

Існують одно поличні та двохполичні апарати. При очищенні газів з великою початковою запиленістю (Сн 15 - 20 г / м3) доцільно застосовувати двухполочиі апарати.

Пиловловлювачі застосовують насамперед для вловлювання з повітря пилу II, III, IV груп за дисперсністю. Пил V групи зазвичай не вловлюється ефективно пиловловлювачами внаслідок його високої дисперсності.

Пінні пиловловлювачі часто можна побачити на машинобудівних, ливарних, металургійних, нафтодобувних, деревообробних та інших підприємствах.

Застосовуюють пінні пиловловлювачі для очищення вентиляційного повітря і технологічних холодних газів в таких галузях промисловості, як цементна, вугільна, чорна та кольорова металургії, де у виробництві є багато запилених точок і спостерігаються великі втрати цінних продуктів та відходять газами. У всіх випадках, крім економічного ефекту, впровадження пінних пиловловлювачів супроводжується неоціненним поліпшенням умов праці та побуту.

5.4. Доцільність використання пінних пиловловлювачів у сірчанокислотній промисловості

Важливо підкреслити, що в сірчанокислотному виробництві переробляють і отримують такі речовини, як сірководень H2S, оксид сірки (IV) SO2, оксид сірки (VI) SO 3, сірчану кислоту H2SO4. При виробництві сірчаної кислоти в атмосферу потрапляє багато оксиду сірки (IV), також утворюється велика кількість оксидів металу. Тому у даній промисловості основники забруднюючими речовинами є гази. Розглядаючи ж пінний пиловловлювач, процес роботи якого заснований на контакті запилено­го газового потоку з рідиною, осадженні частинок пилу на поверхню рідини (краплин чи плівки) і винесенні їх з апарату у вигляді шламу, можемо побачити що він не ефективним для очистки газів.

Найкраще для очищення газів на даному підприємстві є застосування адсорбера, що очищає гази від газо- й пароподібних забруднень на основі адсорбції - тобто процесу розділення, що грунтується на властивості деяких твердих тіл вибірково поглинати газоподібні компоненти з газової суміші. Молекули забруднюючого газу або пари, що є в газовій
суміші, сорбуються на поверхні або в порах твердого тіла.

Можемо зробити висновок, що використання пінного пиловловлювача на сірчанокислотній промисловості є можливим, але не доцільним. У даній промисловості краще використовувати адсорбери.

 

Висновки

Структура промислового виробництва, що склалася в Україні, пов'язана з розвитком енергетичної, гірничо-металургійної, вугледобувної, хімічної та машинобудівної промисловості і характеризується інтенсивним споживанням енергії, сировинних, водних і земельних ресурсів, а також збільшенням навантаження на довкілля

У найзагальнішому вигляді забруднювачі й забруднення довкілля класифікуються так:

– за походженням — механічні, хімічні, фізичні, біологічні; матеріальні, енергетичні;

– за тривалістю дії — стійкі, нестійкі, напівстійкі, середньої стійкості;

– за впливом на біоту — прямої й непрямої дії;

– за характером — навмисні (заплановані), супутні, аварійно-випадкові.

Фактори навколишнього середовища мають ефективно впливати на здоров'я і забезпечувати нормальний перебіг усіх процесів життєдіяльності людини. Сучасні екологічні проблеми, які особливо гостро постали перед людством, знаходяться в безпосередньому зв'язку з порушенням адаптивного ефекту його діяльності.

Забрудненістю атмосфери називають не спрямовані зміни стану атмосферного повітря, цілком або частково зумовлені діяльністю людини, які безпосередньо чи опосередковано впливають на розподіл енергії, що надходить, рівні радіації, фізико-хімічні властивості атмосфери та умови існування живих організмів.

Важливою також є роль атмосфери у відносинах між країнами, у міжнародних відносинах.

Цілі та завдання управління природокористуванням досягаються виконанням державними та іншими органами ряду функцій, тобто видів діяльності, що необхідні для оптимальної організації раціонального використання та охорони природних об'єктів чи навколишнього середовища в цілому. Особливістю такого управління є його диференціація переважно за видами природних ресурсів, незалежно від того, в яких галузях суспільного виробництва вони використовуються.

Сірчанокислóтна промислóвість, одна з основних галузей хімічної промисловості, яка виробляє сірчану кислоту.

Важливо підкреслити, що в сірчанокислотному виробництві переробляють і отримують такі речовини, як сірководень H2S, оксид сірки (IV) SO2, оксид сірки (VI) SO 3, сірчану кислоту H2SO4. Ці речовини, будучи присутнім в повітрі, шкідливо відбиваються на здоров'ї людей, згубно діють на рослини, руйнують споруди. При виробництві сірчаної кислоти в атмосферу потрапляє багато оксиду сірки, утворюється велика кількість оксидів металів.

Сірчисті сполуки є небезпечними бо спричиняють кислотні дощі. Кислотні дощі стали дуже поширеним явищем, причому вони можуть випадати на відстані багатьох сотень і тисяч кілометрів від джерела первісного викидання речовини.

Розглядаючи ж пінний пиловловлювач, процес роботи якого заснований на контакті запилено­го газового потоку з рідиною, осадженні частинок пилу на поверхню рідини (краплин чи плівки) і винесенні їх з апарату у вигляді шламу, можемо побачити що він не є ефективним для очистки газів у сірчанокислотній промисловості, але є ефективним при очистки від пилу. Ефективність очистки може досягати до 98%.

 

Література

1. Безпека життєдіяльності. Підручник. – К., 2001.

2. Загальна гігієна з основами екології. Підручник. – К., 2003.

3. Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998. – 249.

4. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, - К.: МАУП, 2000. – 238 с.

5. Практикум з промислової екології / С.О. Апостолюк, В.С. Джигирей, А.С. Апостолюк та ін. — К., 2005;

6. Словник-довідник з екології / К.М. Ситник, О.В. Брайон, А.В. Городецький та ін. — К., 1994.;

7. Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи: Словник-довідник. — К., 2002

8. Долгілевич М. Й., Мислива Т. М., Основи моніторингу довкілля: Навчальний посібник – Житомир: ЖДТУ, 2006.- 376 с: іл.: 63; табл.: 94; бібліогр.: 68 назв.

9. Батлук В.А. Основи екології: Підручник. - К.: Знання, 2007. - 519

10. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С., Костіков Основи екологічних знань. - К.: Либідь, 2000. - 336 с.

11. Бойчук Ю. Д., Солошенко Е. М., Бугай О. В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2002. - 284 с.

12. Васюкова Г.Т., Ярошева О.І. Екологія: Підручник. - К.: Конзор, 2009. - 524с.

13. Запольський А. К., Салюк А. І. Основи екології: Підручник / За ред. К. М. Ситника. - К.: Вища шк., 2003. - 358 с.

14. Павлов С. Б. Екологічний ризик для здоров'я населення // Медицинские исследования. - 2001. - Т. 1, вып. 1. - С. 16-19.

15. Джигирей B.C. Екологія -: Навчальний посібник - Житомир: ЖДТУ

16. Законодавство України про екологію /Упорядкувал О. М. Роїна. – 2-е вид. – К.: КНТ, 2005. – 488 с.

17. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки. - К.: Знання-Прес, 2002. - 332 с.

18. Дмитрієв А. І., Муравйов В. І. Міжнародне публічне право. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 336 с.

19. Федоренко О. І., Бондар О. І., Кудін. Основи екології: Підручник.—К.: Знання, 2006. – 543с.

20. Бойчук Ю. Д. Основи екології та екологічного права. Навчальний посібник для ВНЗ.- Суми., 2004. – 352с

21. Законодавство України про екологію /Упорядкувал О. М. Роїна. – 2-е вид. – К.: КНТ, 2005. – 488 с.

22. Екологічне право - ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО УКРАЇНИ // О.С. БАБ'ЯК

23. Авраменко Ю. С. Международное экологическое право.- Ростов н/Д., 2005.- 192с.

24. М. Т. Бакка, В. В. Дорощенко. Очисні споруди і пристрої: Навчальний посібник - Житомир: ЖДТУ, 2005. -178 с.

25.Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами) Затверджено Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 9 липня 1997 р. N 201

26. Аксенов И.Я. Транспорт: история, современность, перспективы, проблемы. Отв. Ред. Хачатуров Т.С.- М.: Наука, 1985.

27. Бобровников Н.А. защита окружающей среды от пыли на транспорте.- М.: Транспорт, 1984.

28. Глуховский И.В. и др. Современные методы обезвреживания, утилизации и захоронения токсичных отходов промышленности: Учебное пособие. – К.: ГИПК Минэкобезопасности Украины, 1996. – 100с.

29. Ю.А. Клушин. Тепловые электростанции. Введение в специальность. - Москва: Энергоиздат, 1982. - 145 с.

30. В.Я. Рыжкин. Тепловые электрические станции. - Москва: Энергоатомиздат, 1987. - 327с.

31. З.Ф. Немцев, Г.В. Тарасов. Теплоэнергетические установки и теплоснабжение. - Москва: Энергоиздат, 1982. - 400 с.

32. Энергетика и охрана окружающей среды./ Под ред. Н.Г. Залогина и др. - Москва: Энергия, 1979. - 342 с.

33. Котельные установки и парогенераторы (конструкционные характеристики энергетических котельных агрегатов) /Сост. Е. А. Бойко, Т. И. Охорзина; - Красноярск: КГТУ, 2003. – 223 с.

34. Сидельковский Л. Н. Парогенераторы промышленных предприятий / Л. Н. Сидельковский, В. Н. Юренев. – М.: Энергоатомиздат, 1987. – 336 с.

35. Тепловой расчет котлов (нормативный метод). – Изд. 3-е перераб. и доп. – СПб.: Изд. НПО ЦКТИ, 1998. – 256 с.

36. М. Т. Бакка, В. В. Дорощенко. Техноекологія: Навчальний посібник - Житомир: ЖДТУ, 2007. -219 с.