Примусове повернення іноземців та осіб без громадянства

1. Іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

2. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Особа без громадянства, яка постійно проживає в Україні і вчинила злочин поза межами України, не може бути видана іншій державі для притягнення до кримінальної відповідальності чи для виконання вироку суду.

2. Питання стосовно видачі іноземців, які перебувають в Україні і вчинили злочин поза межами України, регулюється законодавчими актами України та міжнародними договорами України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Статус біженців в Україні регулюється ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»

Біженець — це особа, яка не є громадянином Украї­ни і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національнос­ті, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захи­стом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом уна­слідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (піддан­ства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього по­стійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Міжнародні НПА

1. Конвенція про статус біженців 1955 року

2. Протокол, щодо статусу біженців 1967 року

Особи, які потребують додаткового захисту – особи, які не є біженцями, однак, які потребують захисту у зв’язку із тим, що їх життю, безпеці чи свободі у країні їх походження є загрози застосування смертної кари, тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження або покарання.

Особи які потребують тимчасового захисту – іноземці, або особи без громадянства, які постійно проживають на території країни, що має спільний кордон, які масово вимушені шукати захисту в Україні через зовнішню агресію, іноземну окупацію, громадянську війну, природні чи техногенні катастрофи або через інші події, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території такої країни.

Статус біженцям або особи, яка потребує додаткового статусу надається особі індивідуально, тоді як статус осіб, які потребують тимчасового статусу надається за постановою уряду щодо всіх осіб, які прибувають із такої країни.

Питання про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового статусу розглядається державною міграційною службою.

Особи, яких визнано біженцями користуються тими ж правами та обов’язками як і громадяни України за винятком передбаченими законами та міжнародними договорами. Якщо біженець досяг 16 років, їм надається посвідчення біженця на 5 років, яке підлягає щорічній перереєстрації.