Засоби та заходи боротьби з шумом

Розрахунок дефлектора.

Дефлектори являють собою спеціальні насадки, які встановлюються на витяжних повітропроводах, при цьому використовується енергія вітру. Встановлюються для видалення порівняно невеликого об’єму повітря забрудненого чи перегрітого в адміністративних будівлях.

Дефлектори підбираємо по графіках або розраховуємо:

, м

L_д- продуктивність дефлектора в м³/год;

V_д – швидкість повітря в патрубку дефлектора, м/с;

V_д=1/2 V_в; V_в=3-4 м/с.

4. Дати визначення рівня інтенсивності шуму. Способи захисту від шуму.

Інтенсивність (сила) звуку I – кількість енергії, що переноситься звуковою хвилею за одиницю часу через одиницю поверхні, орієнтованої нормально до напрямку розповсюдження хвилі.

Засоби та заходи боротьби з шумом

Існує два основних типа заходів для боротьби з шумом:

1 Заходи запобігання виникнення шуму.

2 Заходи проти розповсюдження шуму в простopi.

До першої групи заходів можна віднести вдосконалення кінематичних схем, заміна ударної взаємодії елементів безударною (наприклад використання муфти ШПМ на лебідках замість кулачкової муфти), заміна підшипників кочення підшипниками ковзання, використання неметалічних деталей, заміна зворотно-поступального руху обертовим, використання рідинних ванн, зокрема масляної ванни в poтopi, використання для ротора індивідуального приводу, центрування роторного ланцюга.

До засобів другої групи можна віднести:

4 Архітектурно-планувальні рішення, спрямовані на раціональне розміщення технологічного обладнання.

5 Використання засобів індивідуального захисту.

6 Ізоляція джерел шума засобами звукоізоляції та звукопоглинання.
Можливість використання архітектурно-планувальних рішень пов’язана з розміщенням джерела шуму на максимально допустимій відстані від місця проведення робіт. Тоді рівень звукового тиску визначається за формулою

, (7.5)

де L_p – рівень звукової потужності джерела шуму, Дб (відносно 10 ^-12 Вт);

S – відстань від робочого місця до джерела шуму;

β – коефіцієнт затухання шума в атмосфері, Дб/км.

Якщо прийняти сферичне розповсюдження звуку від джерела шуму можна використати формулу

, (7.6)

де L – рівень звукового тиску на рівні S від джерела шуму;

L₁ – рівень звукового тиску на рівні S₁ від джерела шуму.

Зменшення шуму з відстанню враховують при виборі місця розміщення бурової.

Індивідуальний захист від шуму: протишумові навушники, каски, антифони – вкладиші.

Засоби звукоізоляції та звукопоглинання: звукоізоляційні та звукопоглинальні перешкоди, акустичні екрани. Звукопоглинальні перешкоди – це гнучкі панелі або облицювальний пористий матеріал, який поглинає звукову енергію внаслідок внутрішнього тертя. Для визначення товщини h пористого шару використовують співвідношення:

(для r > 10 Рел/см)

h = 260 /r (для r < 10 Рел/см),

де r – опір продування, Рел/см (1Рел=1с/см³)

На буровій звукопоглинальні матеріали можуть використовуватись для облицювання стін насосного i силового приміщень.

Звукоізолюючі перешкоди відбивають частину звукових хвиль. Коефіцієнт звукопроникності – відношення звукової потужності, що пройшла через перешкоду Р_пер до величини падаючої на неї потужності Р_пад.

r = Р_пер/Р_пад

Звукоізолююча здатність визначається співвідношенням

R=10lg (τ ^-1)

Звукоізолюючі перешкоди доцільно використовувати в бурінні в дизельних двигунах, компресорах, для клапанів-розрядників ШПМ. Акустичні екрани – це стаціонарні або пересувні стінки невеликих розмірів з звукоізолюючого або звукопоглинального матеріалу, які створюють в зоні робочого місця акустичну тінь. Рівень звукового тиску (Дб) в цій області визначається за формулою

, (7.9)

де L_ек – ефективність екрана, Дб (визначається за довідковими даними).

5. Класифікація шкідливих речовин.

Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТ

12.0.003-74 за характером впливу на організм людини поділяються на:

— загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму

(ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін);

— подразнюючі, що викликають подразнення дихальних шляхів та

слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон); '

— сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники та

лаки на основі нітросполук);

— канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні

вуглеводні, аміносполуки, азбест);

— мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації (свинець,

радіоактивні речовини, формальдегід);

— що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію

(бензол, свинець, марганець, нікотин).

За величиною ГДК в повітрі робочої зони шкідливі речовини

поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76):

— 1-й — речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м3

(свинець, ртуть, озон).

— 2-й — речовини високонебезпечні, ГДК 0,1...1,0 мг/м3 (кислоти

сірчана та соляна, хлор, фенол, їдкі луги).

— 3-й — речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1...10,0 мг/м3

(вінілацетат, толуол, ксилол__________, спирт метиловий).

— 4-й — речовини малонебезпечні, ГДК більше 10,0 мг/м3 (аміак,

бензин, ацетон, гас)

Необхідно зазначити, що в списку ГДК, поряд з величиною

нормативу, може стояти літера, яка вказує на особливість дії цієї

речовини на організм людини:

О — гостронаправленої дії;

А — алергічної дії;

К — канцерогенної дії;

Ф — фіброгенної дії.

Білет№21

1.Права громадян на ОП при укладенні трудового договору Ст.6

Стаття 6. Права громадян на охорону праці при укладенні трудового договору

Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці, що діють в Україні.

При укладенні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров'я.

2.Суть статистичного методу аналізу травматизму

Цей метод базується на аналізі статистичного матеріалу, накопиченого на підприємстві або галузі за декілька років (певний період). Статистичний метод дає можливість оцінити рівень травматизму на підприємстві з кількісної і якісної сторони за допомогою коефіцієнта частоти травматизму Кч,коеф. важкості травматизму Кв та коеф виробничих витрат Квв.

Даний метод складається з трьох етапів:

- Збирання інформації (матеріалу);

- Її обробка;

- Аналіз.

Кількісну сторону травматизму характеризує коеф частоти тр-зму, який показує число нещасних випадків на підприємствах за невеликий період (квартал, півріччя, рік) на1000 працюючих

Кч= 1000(Т/N)

Де Т- кількість нещасних випадків за звітний період на підприємстві;

N- середньостатистична кількість працівників за звітний період на підприємстві.

Якісну сторону травматизму характеризує коеф важкості травматизму, який характеризує число днів непрацездатності на один нещасний випадок

Кв= Д/Т

Д-суматне число днів непрацездатності;

Т- число травм за конкретний період.

Статистичний метод дає можливість вивчення матеріалів по нещасних випадках (по акту форми Н-1), дає можливість оцінити в різноманітних напрямках нещасні випадки, а саме:

- По галузях виробництва;

- По виду робіт;

- По травмуючим факторам;

- В залежності від стажу роботи;

- По професіям;

- По віку;

- По іншим причинам;

Можна встановити час виникнення нещасного випадку.

3.Витяжні зонти. Їх розрахунок

На практиці широке використання отримали т. зв. витяжні зонти, які використовують для уловлення направлених і не направлених потоків шкідливих виділень. Їх монтують т.ч. щоб по можливості ближче до джерела викидів, тобто згідно СНіПу повітреприймальна площа має бути F=(1.3- 1.5)Fд

Fд- площа для шкідливих викидів.

Годинна кількість повітря , /год

-годинна кількість тепла, яка виділяє джерело тепла шляхом конвекції, ккал/год;

z- віддаль від нагрітої поверхні до повітреприймаючого отвору зонта; м.

Fд- площа джерела випромінювань .

- коеф конвективної тепловіддачі;

- температура нагрітої поверхні і приміщення відповідно ˚С

Кінцево розхід повітря, що забирається витяжним зонтом

-площа січення зонта;

-площа нагрітої поверхні.

4.Класифікація вібрації. Одиниці виміру

Вібрації згідно з державним стандартом ГОСТ 12.1.012-90. поділяють на загальну та локальну (місцеву). Загальна вібрація передається на все тіло людини, а локальна на руки працюючого. Можлива комбінована дія загальної та локальної вібрації.

Цим же державним стандартом вібрації за напрямком дії поділяють на загальні вібрації, що діють вздовж вертикальної осі Z та горизонтальних осей Х та У, і на локальні, що діють вздовж осі Хр, яка співпадає з віссю місць обхоплення (рукоятки, рульового колеса та інш.), і вздовж осі Zр, що знаходиться у площині, що утворена віссю Хр та напрямком прикладення сили.

В залежності від джерела загальна вібрація поділяється на: транспортну, транспортно-технологічну, технологічну.

Транспортна вібрація виникає при русі машин по місцевості, транспортно-технологічна - при роботі машин, що виконують технологічні операції в стаціонарному положенні та при переміщенні по спеціально підготовленій частині виробничого приміщення, промислового майданчика, тощо. Технологічна вібрація виникає при роботі стаціонарних машин або передається на робочі місця, що не мають джерел вібрації.

Одиниці виміру: Дб,……..

5.Дати визначення коефіцієнта нерівномірності освітленості, показника освітлення. Як його можна визначити

Z- коеф. нерівномірності освітленості, визначається як відношення середньої освітленості до мінімальної

Для розжарювання z=1.15

Для люмінесцентних ламп z=1.1

Білет №22

1. Організація служби ОП на виробництві

Відповідальність за стан ОП на виробництві покладається на роботодавця. На великих підприємствах (НГВУ, УБР) у штаті виробництва передбачається посада заступника з ОП і вводиться відділ ОП. Безпосередньо відділ ОП підпорядковується тільки роботодавцю. Відділ ОП займається:

- Контроль за станом ОП на виробництві;

- Організацією і координацією виконання робіт з ОП;

- Організацією пропаганди і інформації по питаннях ОП;

- Організацією навчання працівників БП;

- Аналіз стану ОП, організація планів покращення умов і ОП;

- Впровадження передового досвіду і наукових розробок з ОП;

- Приймає участь у розслідуванні нещасних випадків, аварій, вибухів,

- Приймає участь в комісії при введенню в експлуатацію нових цехів, установок і проводоть ввідний інструктаж,

- Організовують інструктажі на робочому місці;

- Ведуть контроль по проведенню міроприємств по попередженню професійних захворювань і травматизму.

На підприємстві, де чисельність працівників більше 50 чол., в штат вводиться посада інженера по ОП.Коли менше 50 чол. То його функції виконує по приказу роботодавця один із інженерно-технічних працівників доного підприємства.

2. Як можна класифікувати причини нещасних випадків?

1) Організаційні:

- Недостатній контроль за ОП;

- Порушення вимог, інструкцій, норм, положень;

- Відсутність або неналежне проведення навчань з питань ОП;

- Незадовільні організація та утримання робочого місця;

- Порушення виробничої дисципліни і.т.д.

2) Технічні:

- Несправність виробничого обладнання, інструменту, засобів захисту;

- Зношеність устаткування;

- Конструктивні недоліки обладнання;

- Недосконалість технологічних процесів;

- Незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, споруд, територій, засобів виробництва, транспортних засобів.

3) Санітарно-гігієнічні причини:

- Недостатнє чи нераціональне освітлення;

- Підвищений рівень шуму та вібрації;

- Несприятливі мікрокліматичні умови;

- Наявність на робочих місцях шкідливих речови.

4) Психо-фізіологічні причини:

- Алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння;

- Помилкові дії внаслідок втоми, необережності праці та монотонності праці;

- Незадовільні фізичні дані або стан здоров’я працівника;

- Протиправні дії інших осіб в результаті яких стався нещасний випадок;

- Незадовільний психологічний клімат в колективі і.д.

3. Класифікація токсичних речовин по їх дії на організм(навести приклади)

ГОСТ 12.1.007-78 «Врєдниє вєщєства, класиф. и общиє трєбования»

Чистим повітрям є повітря, яке містить 20,96 % кисню, 0,04 % вуглекислого газу, 78 % азоту, 1 % інертних газів і не містить ядовитих агресивних і шкідливих речовин, вибухових газів, парів і твердих включень.

За степенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяють на чотири класи небезпеки: 1 – надзвичайно небезпечні; 2 – високонебезпечні; 3 – помірно небезпечні; 4 – малонебезпечні.

Розрізняють сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) та промислові отрути. До складу СДОР входять спеціальні отруйні речовини, призначені для знищення людей, тварин,сільськогосподарських рослин. Приклади СДОР: аміак, хлор, окис азоту та інші. Приклади промислових отрут: ртуть, свинець, анілін, бензин та інші.

Гранично допустима концентрація – максимальна кількість хімічних речовин в одиниці об’єму, яка при щоденному впливі протягом необмежено тривалого часу не викликає в організмі патологічних відхилень та наступних негативних змін у потомстві – ГДК, мг/м³. Значення ГДК наводять в таблицях.

Дія шкідливих речовин на організм людини може супроводжуватись інтоксікацією, що веде до виникнення професійних та шкірних захворювань.

Токсичні шкідливі речовини ГОСТ 12.1.007-78 „вредниевещества, класификация і общие требования безопасності”

Чисте повітря 20.96% кисню, 0,04% вуглецю.78%азоту, 1% інертних газів

Забруднене - має дек. шкідл. речовин

Шкідл речов поділ. За:

- токсичністю: ядовиті, неядовиті

- за дією на організм. люд.:

= дратуючі(хлор,кислоти,окисли азоту...)

= удушливі(сірководень,окосли вуглецю)

= наркотичні (бензин,газ,ацетилен,дихлоретан)

=соматичні отруюють організм і окремі його органи (бензол,ртуть,свинець)

- за специфіч.напрямом дії на орг люд.:

= печинкові шкідл. речов.;

= соматичні або мутогенні шкідл. реч.

4. Місцева вентиляція, їх види, розрахунок повітрообміну.

К-сть повітря, яку необхідно подавати або забирати із приміщення розрах.по декільком факторам:

1) по фактору люда

Визначаємо питомий об’єм приміщення, який припадатиме на одну людину в найбільш зайняту зміну роботи:

V_п=V_пр / n, м³ / людину

V_п – питомий об’єм;

V_пр – об’єм приміщення;

n – к-сть людей в найбільш зайняту зміну

Корстуючись нормативним документом БНиП встановлюємо яку к-сть повітря необхідно подавати на 1 людину в годину в залежності від питомого об’ємуі встановлено, якщо V_п буде до 20 м³ / людину то необхідно запроектувати вентилятори, щоб подавали не менше 30 м³/год повітря в роб. Приміщенні.Якщо V_п більше 20 30 м³/людину, то необхідно не менше 20 м³/год повітря.

2) по газам і парам:

Цей розрахунок зводиться до визначення к-сті повітря за формулою:

,м³/год

де G – кількість газів або парів, що виділяються в одиницю часу, мг/год;

С_доп - допустима концентрація шкідливих речовин у повітрі виробничого приміщення, мг/м³, згідно ГОСТ 12.1-005-88;

С_пр – вміст шкідливих речовин у повітрі яке поступає у виробниче приміщення, мг/м³;

3) розрахунок повітрообміну по тепло надлишкам:

,кг/год

W – к-сть тепла яке виділяється у виробниче приміщення,ккал/год;

0,24 – коеф.теплоємності;

- температура повітря витяжки із приміщення, ˚С;

- температура повітря яке поступає ззовні в приміщення, ˚С;

- густина повітря в приміщення,кг/м³;

Для розрахунку використовують формулу, яка враховує явне тепло у ватах:

,

де — явне тепло, Вт;

3,6 – коефіцієнт переводу одиниць (Вт в кДж/год)

С - масова питома теплоємність повітря, С=1Дж/кгК;

ρ - густина повітря, що надходить в приміщення, кг/м³;

- температура повітря витяжки із приміщення, ˚С;

- температура повітря яке поступає ззовні в приміщення, ˚С;

Розрахунок к-сті повітря по фактору виділення пороху:

,

В – інтенсивність пороховиділення на дільниці в одиницю часу;

- допустима концентрація пороху в повітрі робочої зони;

- концентрація пороху в приміщенні;

Цією ф-лою користуються лише в тих випадках, коли порох виділяється із закритого джерела.

4) по кратності повітрообміну:

Використовується для орієнтовних розрахунків, коли невідомі нам вид і кількість шкідливих речовин, які виділяються в приміщенні:

L=K*V

К – кратність повітрообміну, 1/ год;

V – швидкість руху повітря, м/с.

5. Прилади для заміру вібрації. Принцип роботи.

Для визначення параметрів вібрації використовують прилади, що базуються на механічних та електричних методах вимірювання.

Механічні прилади мають меншу точність, ніж електричні, та використовуються для вимірювання вібрацій амплітудами більшими 0,05 мм та частотою до 30 Гц.

Електричні прилади використовують для вимірювання широкого частотного діапазону вібрацій, більшої та меншої інтенсивності. Вони дозволяють також здійснювати вимірювання на значних віддалях від об’єкту вібрації.

Параметри процесу вібрації вимірюються за допомогою віброметрів, вібрографів та спеціалізованою осцилографічною апартурою 1 та 2 груп.

В лабораторній роботі використовувався віброметр марки ВИП-2.

Складається з віброперетворювача,вимірювального приладу та з’єднувального кабелю. Віброперетворювач має циліндричну форму і складається з сейсмоприймача, розміщеного в стальному корпусі з основою, на якій є шпилька для накручування наконечника (штиря)ю

Принцип роботи: при контакті штиря з вібруючим об’єктом відбувається зміщення інерційної маси відносно магнітопроводу, при цьому на кінцях обмотки котушки підвісної системи виникає електрорушійна сила, величина якої пропорційна швидкості переміщення, що фіксується за допомогою вимірювального приладу.

Білет№23

1.Соціальне страхування від нещасних випадків і профзахворювань ст.8.

Навчання з питань ОП ст.18

Стаття 8. Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань

Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань.

Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором).

Із фонду соціального страхування здійснюються виплати сум, що належать потерпілому працівникові за період його тимчасової непрацездатності або в порядку відшкодування шкоди та одноразової допомоги, передбаченої статтею 11 цього Закону. Власник зобов'язаний повернути зазначені суми до фонду соціального страхування, якщо нещасний випадок або професійне захворювання сталися з вини власника.

Стаття 18. Навчання з питань охорони праці

Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, подання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно з типовим положенням, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці. Перелік таких робіт затверджується Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Посадові особи згідно з переліком, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці, до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на три роки проходять у встановленому порядку навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого або регіонального управління охороною праці з участю представників органу державного нагляду та профспілок.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється.

У разі незадовільних знань з питань охорони праці працівники повинні пройти повторне навчання.

На прохання працівника проводиться додатковий інструктаж з питань охорони праці.

Міністерство освіти України організовує вивчення основ охорони праці в усіх навчальних закладах системи освіти, а також підготовку та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних галузей народного господарства за програмами, погодженими з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

2.Види інструктажу на робочому місці

1) Вступний. А) Проводиться з метою роз’яснення основних вимог виробничої та трудової дисципліни; ознайомлення з характером майбутньої роботи, загальними вимогами безпеки праці; правилами внутрішнього трудового розпорядку і вимогами до організації робочого місця. Даний інструктаж проводиться з усіма працівниками, що приймаються на роботу незалежно від віку, стажу, посади. Б) з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі, або виконують інші роботи для підприємства; В) для студентів, які прибули на виробничу практику. Цей інструктаж проводить спеціаліст з ОП у кабінеті з ОП за програмою, яка містить особливості роботи даного підприємства і при цьому здійснює запис у журнал вступних інструктажів та документації про прийом на роботу

2) Первинний. Проводиться з усіма новоприйнятими працівниками на робочому місці до початку роботи; при переведенні працівника до іншого цеху; при виконанні нової роботи; з відрядженими працівниками, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі; з учнями та студентами на початку занять у кожному кабінеті, лабораторії, де навчальний процес пов’язаний із використанням шкідливих або небезпечних виробничих факторів. Проводиться індивідуально чи з групою працівників за інструкцією з ОП для конкретного виду робіт.

3) Повторний. Проводиться на робочому місці з усіма працівниками при виконанні робіт з підвищеною небезпекою один раз на 3 місяці, для інших видів робіт 1 раз на 6 місяців. Поводиться за програмою інструктажу у повному обсязі.

4) Позаплановий. Проводиться на робочому місці або кабінеті з ОП у таких випадках:

- У разі введення нових або у разі внесення змін до старих норм нормативних актів з ОП та ін. документів;

- При зміні технологічного процесу або обладнання;

- При перерві в роботі більш ніж на 30 календарних днів для робіт з підвищеною небезпекою, для ін. робіт при перерві понад 60 днів;

Проводиться індивідуально з окремими працівниками або групою працівників одного фаху.

5) Цільовий (поточний). Проводиться:

- при проведенні разових робіт непередбачених трудовою угодою;

- при ліквідації аварії, стихійного лиха;

- при проведенні робіт, на які оформляються наперед допуск, розпорядження або документи;

- при організації масових заходів з учнями, студентами (екскурсії, походи, спортивні заходи).

3.Розрахунок вентиляційної сітки

1) Вибираємо конфігурацію сітки вентиляції в залежності від приміщення, а також розміщення установок і обладнання;

2) Знаючи необхідну кількість повітря безпосередньо на окремих дільницях повітропроводів визначаємо їх поперечний переріз, виходячи що швидкість руху повітря в межах 1-3 м/с;

3) По формулам вираховуємо опір сітки, при цьому приймаємо для розрахунку найбільш протяжну магістраль

, (Па)

- сумарні витрати тиску в сітці, які вираховуються по втратах в сітці на тертя і на місцеві опори конкретно на розрахункових дільницях

4) По каталого підбираємо вентилятор і електродвигун, якщо не можливо підібрати вентилятор по продуктивності; тоді користуємось

Якщо неможливо, то по тиску вентилятора

Якщо відома потужність, то

Тоді потужність для приводу

,кВт

Де - коеф. запасу (1,050-1,15);

- продуктивність вентилятора, /год;

Рв- повний тиск вентилятора;

- к.к.д. вентилятора, підбирають по характеристиці;

- к.к.д. приводу (0,9-0,98).

4.Які міроприємства по захисту від шуму і вібрації

Методи боротьби з шумом

Для захисту від шуму використовуються наступні методи:

 - зменшення шуму в джерелі за рахунок покращення конструкцій машин шляхом точного виготовлення деталей, вузлів тощо;

 - зменшення механічного шуму шляхом удосконалення технологічних процесів та обладнання (балансування елементів машин, що обертаються, використання пластмасових шестерень замість стальних та інше);

 - раціональне планування підприємств та цехів (дотримання розривів не менше 100 м для будівель з шумною технологією та інше);

 - зміна напрямку випромінювання шуму (в протилежну сторону від робочого місця або жилого будинку);

 - акустична обробка приміщень – зменшення енергії відбитих хвиль за рахунок збільшення

еквівалентної площі поглинання (розміщення на внутрішніх поверхнях приміщення звукопоглинаючого покриття, встановлення у приміщеннях штучних звукопоглиначів);

 - зменшення шуму на шляху його розповсюдження шляхом встановлення звукоізолюючого огородження (перешкоди) у вигляді стінок, перегородок, кожухів, кабін (огородження можуть бути

одношарові та багатошарові);

 - використання глушників шуму для зменшення шуму різних аеродинамічних установок.

Часто економічно не вигідно, а іноді практично неможливо зменшити шум до допустимих величин на деяких виробництвах (клепання, обрубування, штампування, зачищення, випробування двигунів внутрішнього згорання та інше). У цих випадках засоби індивідуального захисту є основними засобами, що попереджують професійні захворювання працівників.

До засобів індивідуального захисту проти шуму відносять: вкладиші, навушники, шоломи.

Зниження вібрації машин і механізмів

Основними методами боротьби з вібраціями машин та обладнання є:

- Зниження вібрації, шляхом впливу на джерело збудження (за рахунок зниження або ліквідації збуджуючих сил).

- Відхилення від режиму резонансу шляхом раціонального вибору маси або жорсткості коливальної системи.

- Вібродемпфування – зменшення рівня вібрації об’єкта, що захищається, шляхом перетворення енергії механічних коливань даної коливальної системи в теплову енергію.

- Динамічне погашення коливань – під’єднання до об’єкту системи, що захищається, реакції, яка зменшує розмах вібрації об’єкту в точках під’єднання.

- Зміна конструктивних елементів машин та конструкцій.

5.Принцип нормування штучного і природного освітлення

Норми природного освітлення промислових будівель зведені до нормування КПО, представлені в СНиП ІІ-4-79 Естественное и искусственное освещение. В основі визначення КПО покладено розмір об’єкта розпізнавання, під яким розуміють предмет, що розглядається, або ж

його частину, а також дефект, який потрібно виявити. Нормоване значення КПО залежить від характеристики зорової роботи, виду освітлення, стійкості снігового покриву і поясів світлового клімату.

Нормами встановлено вісім розрядів зорової роботи – від робіт найвищої точності (І розряд) до робіт, пов’язаних із загальним спостереженням за ходом виробничого процесу (VIII розряд). При бічному природному освітленні нормується мінімальне значення КПО в точці, розташованій на відстані 1 метр від стіни, найбільш віддаленої від світлових отворів.

Найменша освітленість робочих поверхонь встановлюється СНиП ІІ-4-79 в залежності від характеристики зорової роботи, зумовленої найменшим розміром об’єкта розпізнавання, контрасту об’єкта розпізнавання з фоном і характеристики фону. Для І і V розрядів зорової роботи встановлюються різні значення освітленості в залежності від того, застосовується система

загального чи комбінованого освітлення. Ці норми носять міжгалузевий характер. На їх основі розробляються галузеві норми освітленості для машинобудівної, газонафтової, хімічної і інших галузей промисловості.

Білет №24

1. Ст. 7 Закону України ОП

Стаття 7. Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства з участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту - відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки.

За період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівників, які за станом здоров'я потребують надання легшої роботи, власник повинен відповідно до медичного висновку перевести, за їх згодою, на таку роботу тимчасово або без обмеження строку.

Оплата праці при переведенні працівників за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу або виплата їм допомоги по соціальному страхуванню провадяться згідно з законодавством.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду чи службою охорони праці за працівниками зберігається місце роботи.

2. Як проводиться розслідування нещасного випадку на виробництві

Власник, одержавши повідомлення про нещасний випадок, організує його розслідування комісією, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (голова комісії), керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, а у разі гострих професійних захворювань (отруєнь) також спеціаліст санепідстанції.

На підприємствах, де немає спеціалістів з охорони праці, головою комісії з розслідування призначається посадова особа (спеціаліст), на яку наказом власника покладені функції з питань охорони праці в порядку сумісництва.

На суднах морського, річкового та рибопромислового флотів під час плавання або перебування в іноземних портах комісія з розслідування утворюється капітаном. Про це повідомляється власник судна.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана протягом трьох діб:

обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

розглянути і оцінити відповідність умов праці вимогам нормативних актів про охорону праці;

установити обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити осіб, які допустили порушення нормативних актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

скласти акт за формою Н-1 у п'яти примірниках і передати його на затвердження власникові;

у випадках гострих професійних захворювань (отруєнь) крім акта за формою Н-1 складається також карта обліку професійного захворювання (отруєння) за встановленою формою (додаток 15).

До акта за формою Н-1 додаються пояснення свідків, потерпілого, а у разі необхідності також витяги з експлуатаційної

документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машини, апаратура тощо), медичний висновок щодо діагнозу ушкодження здоров'я потерпілого в результаті нещасного випадку, а у разі необхідності також про наявність в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1, реєструються на підприємстві у спеціальному журналі за встановленою формою (додаток 10).

Власник повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, - після отримання необхідних матеріалів.

Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються: потерпілому або особі, яка представляє його інтереси; керівникові цеху або іншого структурного підрозділу, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам; державному інспекторові охорони праці; профспілковій організації, членом якої є потерпілий; керівникові (спеціалістові) служби охорони праці, підприємства, якому акт надсилається разом з іншими матеріалами розслідування.

На вимогу потерпілого власник зобов'язаний ознайомити потерпілого або особу, яка представляє його інтереси, з матеріалами розслідування нещасного випадку.

Копія акта за формою Н-1 надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство, у разі відсутності такого органу - місцевому органу виконавчої влади.

Копія акта за формою Н-1 у разі гострого професійного захворювання (отруєння) надсилається також до санепідстанції, яка здійснює облік випадків гострих професійних захворювань (отруєнь).

2. Дати характеристику ГДК, одиниці виміру ГДК.

ГДК- гранично допустима концентрація. Під нею розуміється концентрацію шкідливих речовин, яка при щоденній тривалості (крім вихідних) робіт на протязі 8 год чи іншій (але не більше 40 год на тиждень) за весь час трудового стажу не може викликати проф..захворювань або розладів у стані здоров’я. ГДК вимірюється в мг/м³

3. Засоби індивідуально захисту від шуму.

Беруші (зниження 5-20дБ), навушники (зниження 10-40 дБ, ефективны на високих частотах), шлеми (використовують при рывны шуму більше 120дБ, знижують шум на 60 дБ).

4. Джерела світла. Розрахунок освітленості точковим методом.

Лампи розжарювання зручні в експлуатації, дають світловий потік без пульсації, мають широкий діапазон напруг та потужностей.

Газорозрядні лампи мають світлову віддачу 30... 110 лм/Вт. Термін служби доходить до 14 000 год. Люмінесцентні лампи створюють рівномірне освітлення, спектр їх близький до природного світла.

Лампи ДРЛ спотворюють кольоросприйняття, використовуються для приміщень висотою 12... 14 м. Лампи ДКсТ, ДНаТ застосовуються тільки для зовнішнього освітлення.

До газорозрядних ламп високого і надвисокого тиску відносяться дугові чотирьохелектродні ртутні люмінесцентні лампи (ДРЛ), рефлекторні дугові ртутні лампи з відбиваючим шаром (ДРЛР). Найбільш економічними є ртутні лампи високого тиску з добавкою йодидів металу (ДРИ або МГЛ (металогалогенні), натрієві (ДНаТ), ксенонові (ДКсТ).

Газорозрядні лампи мають світлову віддачу 30... 110 лм/Вт. Термін служби доходить до 14 000 год. Люмінесцентні лампи створюють рівномірне освітлення, спектр їх близький до природного світла.

Газорозрядні лампи низького тиску – люмінесцентні лампи, представляють собою скляну колбу, внутрішня поверхня якої покрита люмінофором. Колба наповнена дозованою кількістю ртуті та інертним газом. На обох кінцях трубки закріплені електроди. При ввімкненні лампи електричний струм, що протікає між електродами, викликає в парах ртуті електричний розряд, який супроводжується випромінюванням – електролюмінісценція. Це випромінювання, впливаючи на люмінофор, перетворюється в світлове випромінювання – фотолюмінісценція. В залежності від складу люмінофори володіють різною колірністю. За спектральним складом видимого світла розрізняють люмінесцентні лампи білого світла (ЛБ), холодного білого світла (ЛХБ), денного світла (ЛД), денного світла з поліпшеною передачею кольорів (ЛДЦ), теплого білого світла (ЛТБ), холодного білого з поліпшеною передачею кольорів (ЛЕ або ЛХБЦ).

Білет 25

1. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.

Стаття 9. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.

При роз'їзному характері роботи працівнику виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Власник може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникам пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством.

Протягом дії трудового договору власник повинен своєчасно інформувати працівника про зміни у виробничих умовах та в розмірах пільг і компенсацій, включаючи й ті, що надаються йому додатково.

2. Суть статистичного методу аналізу травматизму

Статистичний метод базується на аналізі статистичного матеріалу накопиченого на підприємстві або галузі за декілька років (певний період). Даний метод дає можливість оцінити рівень травматизму на підприємстві з кількісної і якісної сторони за допомогою коефіцієнту частоти травматизму К_ч, коеф. Важкості травматизму К_в та коеф. Виробничих витрат К_в.в..Даний метод складається з 3 етапів:

1. Збирання інформації (матеріалу)

2. Її обробка

3. Аналіз

Кількісну сторону травматизму характеризує коеф. частоти травматизму, який показує число нещасних випадків на підприємствах за певний період (квартал, півріччя, рік) на 1000 працюючих

де Т – кількість нещасних випадків за звітний період на підприємстві

N – середньосписочна кількість працівників за звітний період часу.

Якісну сторону травматизму характеризує коеф. важкості травматизму число днів непрацездатності на 1 нещасний випадок

де Р – сумарне число днів непрацездатності

Т- число травм за конкретний період

Статистичний метод дає можливість вивчення матеріалів по нещасних випадків і дає можливість оцінити в різноманітних напрямках нещасні випадки:

- по галузям виробництва

- по виду робіт

- по травмуючим фактор.

- по професіям

- по віку

- від стану.

Можна встановити час виникнення нещасного випадку.