Будівлі класифікують за такими ознаками:
За призначенням: житлові, громадські, об’єкти виробничого призначення;
За кількістю поверхів: малоповерхові (до п’яти поверхів), середньої поверховості (5-10 поверхів), висотні (більше 12 поверхів);
Залежно від розташування поверхи бувають надземні, цокольні, підвальні й мансардні (горищні).
За конструкцією стін: із дрібнорозмірних елементів (цегли, керамічного каменю, дрібних блоків), великоелементні (з великих блоків, панелей, об’ємних блоків);
За способом спорудження: повнозбірні, які монтуються з конструкцій та деталей заводського виготовлення; неіндустріальні, які викладаються з дрібноштучних виробів (цегла, керамічний камінь); збірно-монолітні, при спорудженні яких використовують як монолітні, так і вироби заводського виготовлення;
За довговічністю, тобто здатністю конструкцій зберігати необхідні якості, будівлі поділяють на чотири ступені:
перший - із терміном служби більше 100 років,
другий - 50100 років,
третій - 20-50 років,
четвертий - до 20 років (тимчасові будівлі);
Важливою технічною вимогою до будинків є пожежна безпека, що означає заходи, які зменшують можливість виникнення пожежі і, отже, загоряння конструкцій будинку.
Застосовувані для будівництва матеріали й конструкції поділяються на неспалювані, важко спалювані і спалювані.
Конструкції будинку характеризуються також межею вогнестійкості, тобто опором впливу вогню до втрати міцності чи стійкості або утворення наскрізних тріщин чи підвищення температури на поверхні конструкції з боку протилежної дії вогню до 140 ℃ (у середньому).
За вогнестійкістю будинки розділяються на п'ять ступенів залежно від рівня загоряння і межі вогнестійкості конструкцій. Найбільшу вогнестійкість мають будинки I ступеня, а найменшу - V ступеня. До будинків I, II і III ступенів вогнестійкості відносять кам'яні будинки, до IV - дерев'яні оштукатурені, до V - дерев'яні неоштукатурені будинки. У будинках I і II ступенів вогнестійкості стіни, опори, перекриття і перегородки неспалені.. У будинках ІІІ ступеня вогнестійкості стіни й опори неспалювані, а перекриття і перегородки важко спалювані. Дерев'яні будинки IV і V ступенів вогнестійкості за протипожежними вимогами повинні бути не більше двох поверхів.
За ступенем довговічності й вогнестійкості та призначенням і значимістю визначають капітальність будівлі.
За капітальністю будівлі поділяють на чотири класи:
До І класу відносять промислові та громадські будівлі, а також 9-поверхові житлові будинки з підвищеними експлуатаційними й архітектурними вимогами;
До II класу - більшість невеликих промислових і громадських будівель, а також житлові будинки до 9-ти поверхів;
До III класу - будівлі з середніми експлуатаційними й архітектурними вимогами та житлові будинки до п’яти поверхів;
До IV класу - відносять тимчасові будівлі з мінімальними експлуатаційними й архітектурними вимогами.
Клас будівлі визначається при складанні завдання на проектування замовником згідно з вказівками Держстандарту України.
Будівлі поділяють на класи для того, щоби вибрати економічно доцільне вирішення
Будинки залежно від призначення прийнято розділяти на цивільні, промислові й сільськогосподарські.
До цивільних відносять будинки, призначені для обслуговування побутових і суспільних потреб людей. Їх розділяють на житлові (житлові будинки, готелі, гуртожитки і т.п.) і суспільні (адміністративні, торгові, комунальні, спортивні, навчальні, культурно-просвітні та ін.).
Промисловими називають будинки, споруджені для розміщення знарядь виробництв а і виконання трудових процесів, у результаті яких виходить промислова продукція (будинки цехів, електростанцій, транспорту, склади та ін.).
Сільськогосподарськими називають будинки, що обслуговують потреби сільського господарства (будинки для утримання худоби, тварин і птахів, теплиці, склади сільськогосподарських продуктів і т.п.).
За ступенем поширення розрізняють будинки: масового будівництва, які будують, як правило, за типовими проектами (школи, житлові будинки, поліклініки, дошкільні установи, кінотеатри та ін.); унікальні, особливо важливої суспільної і народногосподарської значущості, що споруджуються за спеціальними проектами (театри, музеї, спортивні будинки, адміністративні установи та ін.).
За функціональним призначенням та особливостями експлуатації суспільні будинки і споруди можуть бути розділені на спеціалізовані й універсальні.
Спеціалізовані суспільні будинки мають певне призначення, як правило, що не змінюється протягом усього періоду експлуатації (школи, лікарні, театри і т. д.).
Універсальні суспільні будинки можуть бути двох видів. До першого відносяться будинки багатоцільового призначення, в яких приміщення протягом декількох годин можуть бути трансформовані для використання за іншим призначенням. До другого виду відносяться будинки, в яких можна періодично видозмінювати розміри приміщень і їхнє угруповання, а також устаткування, його розміщення відповідно до удосконалення функціональних процесів. Обидва види суспільних будинків забезпечують гнучку ефективну й економічну експлуатацію і відповідають сучасним формам громадської діяльності людей.
Особливістю експлуатації універсальних суспільних будинків із залами великої місткості є їхня трансформація при зміні призначення протягом короткого часу (рис. 2). Здійснення швидкої трансформації залів вимагає особливих об'ємно-планувальних конструктивних рішень будинків, спеціального устаткування і механізації трудомістких процесів.
Універсальні суспільні будинки другого виду використовують для великих торгових підприємств, адміністративних, проектних та інших організацій. Функціональний процес у них розвивається, змінюється та удосконалюється, що викликає необхідність періодичної заміни устаткування, видозміни приміщень і їхнього угруповання. Періодичність видозміни для таких будинків різна (кілька місяців чи років).
