Залежно від мети інвестиційної діяльності можна виділити портфель доходу, портфель росту і портфель мінімізації пов'яза­них з інвестуванням ризиків

Портфель росту передбачає орієнтацію інвестора на збільшен­ня його ринкової вартості шляхом включення фінансових інстру­ментів, ринкова ціна яких має тенденцію до постійного (або ста­більного) зростання. Зрозуміло, що ризик, пов'язаний з таким портфелем, дуже високий.

Портфель доходу формується за рахунок цінних паперів, які забезпечують інвесторам високі поточні доходи. Такий портфель також є досить ризиковим.

Портфель мінімізації ризиків формується за рахунок тих фі­нансових інструментів, які в першу чергу забезпечують надійний інфляційний захист та високу ліквідність при невисокому рівні доходу.

Залежно від міри досягнення мети інвестування інвестицій­ний портфель може бути:

— збалансований (сформований з фінансових інструментів, які повністю відповідають меті його формування);

— незбалансований (включені в портфель інструменти суперечать меті його формування);

— розбалансований (портфель, який раніше був збалансованим, але через зміну ринкової кон'юнктури перестав відповідати меті інвестування).

Залежно від обраної стратегії інвестування інвестиційний порт­фель може бути агресивним (високоризикованим), зваженим (по­міркованим, або середньоризикованим) та консервативним (низькоризикованим).

Зменшити портфельні ризики можна за рахунок диверсифі­кації інвестиційного портфеля за видами цінних паперів, їх емі­тентами, строками погашення, галузями та регіонами. В прак­тиці міжнародного фінансового менеджменту при здійсненні ди­версифікації портфеля цінних паперів за строками їх обігу най­більшого поширення набули два альтернативні методи:

1. Ступінчатий метод (метод "драбини") полягає у рівномірному розподілі інвестицій між цінними паперами різного термі­ну. Вивільнені кошти від короткострокових фінансових інстру­ментів вкладаються у більш довгострокові цінні папери. В ре­зультаті забезпечується простота регулювання і контролю, змен­шується сума інвестиційних ресурсів в обороті. До недоліків ступінчатого методу слід віднести неможливість швидкого внесен­ня змін у структуру інвестиційного портфеля. Відповідно вини­кає ризик упущеної вигоди від гри на курсових різницях цінних паперів.

2. Полярний метод (метод "штанги") полягає у концентрації інвестицій у цінні папери полярного терміну. Основна частина коштів вкладається у цінні папери з дуже коротким строком (з метою забезпечення ліквідності) і цінні паперів з дуже довгим строком (для забезпечення доходу), і лише незначна частина інве­стиційного портфеля формується за рахунок середньотермінових
фінансових інструментів.

Незалежно від стратегії і тактики управління інвестиційним портфелем при його формуванні мають дотримуватися базові принципи фінансового менеджменту.

По-перше, інвестиційний портфель має відповідати наявним фінансовим ресурсам підприємства. Вибір інвестиційних інстру­ментів обмежується рамками можливого обсягу фінансування, що не порушує фінансову стійкість підприємства.

По-друге, оперативне управління портфелем цінних паперів має виходити з принципу забезпеченості його керованості. Якщо у випадку реальних інвестицій обмежуючим фактором є кадровий потенціал для реалізації інвестиційних проектів, то у випадку вкладення коштів у фінансові інструменти керованість портфеля в основному залежить від можливості відслідкову­вання зміни курсу цінних паперів і оперативного реінвестування наявних грошових коштів у більш дохідні інвестиційні об'єкти.

По-третє, тактичне управління інвестиційним портфелем має здійснюватися з урахування стратегічних цільових орієн­тирів інвестиційної політики: ліміту фінансових ресурсів на фінансове інвестування, рівня якості включених в портфель цінних паперів, лімітів цінних паперів за строками погашення.

По-четверте, обґрунтовуючи доцільність фінансових інвес­тицій, фінансовий менеджер повинен враховувати не лише їх дохідність, а й здатність зворотної трансформації у готові за­соби платежу. Для підприємства однаково невигідно як жертву­вати дохідністю заради впевненості у повній ліквідності та пла­тоспроможності, так і намагатися максимізувати прибуток будь-якою ціною, незважаючи на ризик неплатоспроможності.

Відповідно до зазначеного принципу забезпечення керованості фінансових інвестицій підприємства можуть використовувати самостійне або трастове (довірче) управління портфелем цінних паперів.

Самостійне управління інвестиційним портфелем застосо­вується при високому рівні кваліфікації спеціалістів підприєм­ства і їх достатній інформованості про кон'юнктуру фондового ринку. При цьому інвестор може сам здійснювати епізодичний вихід на ринок цінних паперів або користуватися послугами бро­керів. Трастове (довірче) управління інвестиційним портфелем полягає у передачі інституціональним інвесторам (інвестицій­ним компаніям та фондам, трастовим компаніям, банкам) ряду управлінських функцій: здійснення розрахунків за цінними па­перами, їх зберігання, посередництво при заставі, ведення бух­галтерського обліку, представництво інтересів підприємства на зборах акціонерів тощо. Трастове управління може здійснюва­тися на агентських засадах (на підставі попередніх розпоряджень клієнта) або з повним представництвом (без попереднього узго­дження операцій з цінними паперами з підприємством-власником).

Основне завдання тако­го управління фінансовими інвестиціями полягає у збалансуванні обсягів першочергових поточних платежів підприємства з част­кою фінансових активів у грошовій формі. Управління портфе­лем цінних паперів здійснюється шляхом поетапної реструкту­ризації фінансових активів, яка передбачає:

· збереження в портфелі найбільш дохідних і ліквідних па­перів;

· використання отриманих доходів від інвестицій для відшко­дування поточних витрат;

· реінвестування частини чистого прибутку в нові цінні папери і реальні проекти.

З метою зменшення прямих втрат і збільшення поточних до­ходів від цінних паперів у періоди циклічних змін ставки про­цента на фінансових ринках потрібно вчасно регулювати розмір і склад інвестиційного портфеля підприємства. Можливі стра­тегії оперативного управління фінансовими інвестиціями залеж­но від кон'юнктурної стадії на фінансовому ринку наведено у табл. 8.1.

Таблиця8.1