Ріст і розвиток спинного та головного мозку в постембріональний період

Спинний мозок — це частина центральної нервової системи, яка розмішена в каналі хребта і має вигляд тяжа, довжина якого у дорослої людини приблизно 45см.

Спинний мозок складається з двох речовин. У середині є сіра речовина, утворена тілами нейронів, безмієліновими аксонами і кровоносними судинами. Вона містить тіла рухових нейронів, які контролюють свідомі та підсвідомі рухи, а також функції внутрішніх органів. Зовнішня, біла, речовина утворена трактами аксонів, вкритих мієліном, які здійснюють двосторонні зв'язки між головним і спинним мозком.

Верхній кінець спинного мозку, який лежить на межі між атлантом, переходить у довгастий мозок, а нижче, на рівні 1-го і 2-го поперекових хребців, звужується і переходить в кінцеву нитку. Спинний мозок розділений двома борознами (передньою і задньою) на праву і ліву полонини

Від спинного мозку відходять спинномозкові нерви. Ділянка мозку з парою нервів називається сегментами. Розрізняють у спинному мозку шийні, грудні, поперекові й крижові сегменти.

Спинний мозок оточений трьома оболонками: твердою, павутинною і м'якою. Тверда оболонка утворена щільною сполучною тканиною, у деяких місцях зростається з кістками хребта. Павутинна оболонка лежить під твердою — це тонка, щільна пластинка, бідна на нерви і судини. Під павутинною оболонкою лежить м'яка оболонка, яка щільно прилягає до поверхні мозку і заходить у всі заглибини на його поверхні. Вона утворена пухкою сполучною тканиною, містить багато кровоносних судин.

Між м'якою і павутинною оболонками утворюється надпавутинний простір, заповнений рідиною, яка відіграє тут роль лімфи.

На поперечному розрізі спинного мозку видно, що вузький центральний канал оточений сірою речовиною, яка утворює передні й задні роги. Навколо сірої речовини розташовані пучки білої речовини у вигляді переднього, заднього і бокового канатиків,

Сіра речовина спинного мозку утворює з кожного боку по два виступи: короткі й широкі виступи, що йдуть до передньої поверхні мозку, називаються передніми рогами, а в напрямку до задньої поверхні витягуються вужчі - задні роги. У сірій речовині передніх рогів містяться тіла рухливих (відцентрових) нейронів, відростки яких утворюють передній корінець. У задніх рогах розташовані клітини проміжних нейронів, через які здійснюється зв'язок між доцентровими нейронами. Задній корінець утворений волокнами чутливих (відцентрових) клітин, тіла яких розташовуються в спинномозкових вузлах. Через корінці збудження передається з периферії в спинний мозок. Це чутливі корінці. Через передні корінці збути передасться від спинного мозку до м'язів та органів. Це рухові корінці.

Біла речовина поділяється рогами на три стовпи. У речовині лежать волокна чутливих рухових нейронів, по яких проходить збудження від рецепторів у центральну нервову систему і від неї до різних органів. Віл спинного мозку відходить 31 пара спинномозкових нервів. Кожний нерв починається двома корінцями - переднім і заднім, які утворюють при виході із хребетного каналу один спинномозковий нерв, що йде на периферію.

Передні корінці спинномозкового нерва складаються з аксонів рухових клітин, тіла яких містяться у передніх рогах спинного мозку. Ці аксони йдуть до скелетних м'язів, викликаючи їх скорочення.

Задні корінці спинномозкового нерва товщі за передні, у кожному з них є спинномозковий вузол. У цих вузлах лежать чутливі нейрони з двома відростками (аксонами і дендритами). Дендрити ідуть до шкіри, утворюючи в ній чутливі закінчення, а аксони в складі задніх корінців входять у спинний мозок.

Із спинномозкових нервів, що відходять від кількох суміжних сегментів, формуються нервові сплетення, шийне, утворене 4 шийними нервами, плечове, утворене 4 шийними і 1 грудним нервами, поперекове, утворене 12 грудними і 1—4 поперековими нервами, і крижове, утворене з 5-го поперекового, усіх крижових і куприкових нервів.

Не утворюють сплетень ті нерви, які виходять з 11 — 12-го грудних сегментів. 8 пар шийних спинномозкових нервів сполучаються, утворюючи 2 сплетення — шийне і плечове. Вони іннервують потилицю, шию, плечовий пояс, плече, передпліччя, кисть, а також діафрагму. Грудні нерви безпосередньо прямують до міжреберних м’язів, глибоких м'язів спини і передньої черевної стінки. Чотири з п'яти пар поперекових спинномозкових нервів утворюють поперекове сплетення, що іннервує нижню частин) спини, атакож стегно та гомілку. Два нервові сплетення — крижове та куприкове — іннервують стегно, сідницю. м'язи та шкіру гомілки і стопи, анальну та генітальну ділянки.

Зі збільшенням ваги спинного мозку змінюється і його довжина, яка у чоловіків досягає 46 см. а у жінок 41—42 см. Під час розвитку спинний мозок не встигає за ростом хребта, і тому в дорослого спинний мозок виповнює лише дві третини хребтового каналу.

Функції слинного мозку

Рефлекторна функція. Спинний мозок бере участь у здійсненні складних рухових реакцій організму.

— Спинний мозок іннервує всю скелетнумускулатуру, крім м'язів голови, які іннервуються черепними нервами. У спинному мозку містяться рефлекторні центри мускулатури тулуба, кінцівок шиї. Тут же розташовано багато центрів автономної нервової системи. Рефлекси сечовипускання і дефекації зв'язані з функцією спинного мозку.

—Спинний мозок здійснює і провідникову функцію. Доцентрові імпульси, які надходять у спинний мозок по задніх корінцях, передаються по провідних шляхах спинного мозку у відділи головного мозку, що лежать

виніс. У свою чергу, з відділів центральної нервової системи спинний мозок одержує імпульси, які можуть змінювати діяльність скелетної мускулатури і внутрішніх органів

Провідні шляхи поділяються на висхідні й низхідні. Висхідні шляхи проводять імпульси з периферії (від ре­цепторів шкіри, м'язів, суглобів, внутрішніх органів) до головного мозку. Низхідні шляхи проходять по передніх і частково бічних стовпах. По них передаються імпульси від головного мозку до рухових центрів спинного мозку, а від них ці імпульси йдуть до скелетних м'язів

Провідні шляхи досить розвинені вже на момент народження. Мієлінізація їх волокон закінчується до 3 місяців, тоді як у периферичних нервах триває до 3 років і більше.

У головному мозку виділяють 3 великі відділи: стовбур, підкірковий відділ і кору великого мозку.

Нижня частина головного мозку оточена в середині черепної коробки водянистим середовищем, яке також омиває і спинний мозок. Це безбарвна речовина, яка постійно оновлює свій склад і називається спинномозковою рідиною. Виробляється всередині шлуночків головного мозку. Рідина містить глюкозу, потрібну для енергетичних витрат, для функціонування клітин головного і спинного мозку, а також білки і лімфоцити, що захищають від проникнення інфекції. Спинномозкова рідина рухається до третього і четвертого шлуночків, далі омиває головний мозок ззаду, опускається навколо спинного мозку і піднімається попереду головного мозку, де повторно всмоктується в кров через павутинні зернистості - виступи павутинної оболонки. Така циркуляція сприяє пульсації мозкових артерій.

З основи мозку виходять 12 пар черепних нервів, які зв'язують мозок з органами чуттів, розмішеними В ділянці голови, зі шкірою і м'язами голови та шиї, з органами дихальної, серцево-судинної, травної та інших систем. Головний мозок, як і спинний, вкритий оболонками: твердою, павутинною, м'якою. У стовбурі головного мозку розрізняють довгастий мозок, вароліївміст, середній мозок, проміжний і мозочок.

Довгастий мозок І міст (задній мозок). Довгастий мозок - це продовження спинного мозку, довжина його — приблизно 28 мм. Центральний канал спинного мозку продовжується в канал довгастого мозку, значно розширюючись і перетворюючись у ньому в 4-й шлуночок. Спереду довгастого мозку лежить у вигляді білого масивного потовщення вароліїв міст, який складається з білої речовини, утвореної поперековими волокнами. Сіра речовина міститься в його товщі окремими острівцями — ядрами.

На задній поверхні довгастого мозку і варолієвого моста є заглибина, яка має форму ромба і називається ромбоподібною ямкою. Це дно четвертого мозкового шлуночка, який являє собою продовження спинномозкового каналу. Угорі ромбоподібна ямка переходить у вузький сільвїїв водопровід, що з'єднує четвертий мозковий шлуночок із третім.

Від довгастого мозку відходять корінці 12-го черепного нерва (під'язикового), 9-го язикогорлового нерва, рухові волокна яких регулюють ковтання, тоді як чутливі волокна передають відчуття болю, смаку, дотику, температури від язика і горла; 11-го додаткового, які спричиняють рухи голови і плечового пояса, іннервують м'язи горла і гортані, беруть участь у голосоутворенні; 10-го блукаючого, який забезпечує такі життєво важливі функції як діяльність залоз, травлення, серцеві скорочення. Між довгастим мозком і мостом виходять корінці 7-го і 8-го черепних нервів — лицьового і слухового (гілки 7-го нерва: іннервують смакові рецептори, слинні та сльозові залози, рухові волокна іннервують мімічні м'язи. Чутливі волокна 8-го нерва передають інформацію про звук, рівновагу та положення голови). Із моста виходять корінці 6-го і 5-го нервів — відвідного і трійчастого (6-й нерв проводить імпульси до вольових м'язів ока і повік. Чутливі волокна 5-го нерва проводять імпульси від обличчя і зубів, а рухові волокна іннервують жувальні м'язи)

У сірій речовині довгастого мозку містяться дуже важливі центри — дихальної, серцевої діяльності й судинорухові. Тут же знаходяться центри, з участю яких здійснюються рефлекси, зв'язані з прийманням їжі (ссання, жування, ковтання, секреції слини і т.д.), а також центри багатьох захисних рефлексів (чхання, кашлю, блювання, кліпання, виділення сліз тощо).У новонародженого довгастий мозок разом із мостом має масу 8 г, що становить 2 % маси головного мозку(у дорослого — 1,6 %). Ядра довгастого мозку починають формуватися ще у внутрішньоутробному розвитку і до періоду народження в основному сформовані. До 7 років дозрівання ядер довгастого мозку закінчується.

Мозочок розташований позаду довгастого мозку і моста, має дві півкулі,з'єднані черв’ячком. Сіра речовина мозочка утворює кору. Поверхня мозочка поділена поперечними борознами. Біла речовина знаходиться під корою, всередині якої міститься четверо ядер сірої речовини.

Мозочок сполучається з довгастим мозком вароліевим мостом і середнім мозком з допомогою численних нервових волокон, які утворюють три пари ніжок мозочка. До мозочка надходять імпульси від всіх рецепторів, які подразнюються під час рухів тіла. Мозочок бере участь у координації складних рухових актів. Двобічні зв'язки мозочка і кори великого мозку дають йому змогу впливати на довільні рухи.

Півкулі великого мозку через мозочок регулюють тонус скелетних м'язів і координують скорочення їх. Працями Л.А.Орбелі доведена участь мозочка в регуляції вегетативних функцій (діяльність серцево-судинної системи, дихання, травлення, терморегуляції). У новонароджених мозочок розвинений погано, найінтенсивніше росте в перший рік життя і до 15 років досягає розмірів дорослої людини.

Середній мозок складається з ніжок великого мозку і чотиригорбикового тіла. Порожнина середнього мозку представлена вузьким каналом - сальвієвим водопроводом, що з'єднує порожнини 4-го і 3-го мозкових шлуночків. В стінці мозкового водопроводу містяться ядра 3-го і 4-го черепних нервів — окорухового і блокового, які регулюють розширення зіниці та зміни кривизни кришталика під час фокусування. Через середній мозок проходять всі висхідні шляхи до кори великого мозку і мозочка та низхідні, які несуть імпульси до дов­гастого і спинного мозку.

В середньому мозку розташовані скупчення сірої речовини у вигляді ядер чотиригорбикового тіла, ядер окорухового і блокового нервів, червоне ядро і чорна речовина. Передні бугри чотиригорбикового тіла є пер­винними зоровими центрами, а задні бугри - первинними слуховими центрами. За їх участю здійснюються рефлекси на світло і звук, рухи очей, поворот голови.

Чорна речовина зв'язана з координуванням складних актів ковтання і жування, регуляцієюрухів пальців рук. Червоне ядро безпосередню стосується регулювання м'язового тонусу. Якщо перерізати стовбур мозку позаду від червоного ядра, то відбудеться скорочення всіх м'язів і особливо розгиначів, внаслідок чого кінцівки тварин стануть сильно витягнутими, а голова відкинута назад. Тонус м'язів зовсім не підвищується, якщо стовбур перерізати спереду від червоного ядра.

Від верхнього кінця спинного мозку до згір'я тапідзгір'я розташоване утворення, яке складається з нейронів різних типів і форм, густо переплетене волокнами — це сітчаста, або ретикулярна формація, через яку проходять як висхідні доцентрові, так і низхідні, відцентрові шляхи. Тут відбувається регуляція збудливості всіх відділів центральної нервової системи.

Ретикулярна формація по низхідних сітчасто-спинномозкових шляхах справляє гальмівний вилив на ру­хові реакції спинного мозку. Гальмівний ефект залежить від інтенсивності й тривалості подразнення, виявляється в посиленні спинномозкових розгинальних рефлексів та скорочення скелетної мускулатури. По висхідних шляхах ретикулярна формація справляє активуючий вплив на кору великого мозку, підтримуючи б ній стан неспання, модулює спинномозкові (спинальні) рефлекси, підтримує тонус м'язів і поставу, дихання та частоту серцевих скорочень. Ретикулярна формація має високу чутливістьдо таких фізіологічне активних речовин як адреналін і ацетилхолін. Передній мазок складається з двох частин — проміжного мозку, до якого належать зорові горби та підгорбиковаділянка, і кінцевого, до якого належать кора та підкіркові вузли. Проміжний мозок межує ізсереднім, а великий мозок зверху і з боків вкривають всі інші відділи мозку. Проміжний мозок складається з чотирьох частин, які оточують порожнину третього шлуночка: надгір'я (епіталамус), згір'я (таламус) і підзгір'я (гіпоталамус). Згір'я — парне утворення сірої речовини, яке розділене білими прошарками на три частини: передню, медіальну і латеральну.Кожна частина — це скупчення ядер, які поділяються на специфічні та неспецифічні. Специфічні ядра своїми волокнами досягають кори великого мозку іутворюють синапсина обмеженій кількості її клітин.

Імпульси від неспецифічних ядер надходять до різних ділянок кори великого мозку.

Доцентрові імпульси від усіх рецепторів організму (крім нюхових рецепторів), перш ніж досягти кори великого мозку, надходять у ядра згір'я (зорові сигнали, слухові, імпульси від рецепторів шкіри, обличчя, тулуба,смакових, внутрішніх органів). Сюди ж ідуть імпульси мозочка, які потім ідуть до моторної зони кори півкуль. Інформація в згір'ї переробляється і спрямовується до півкуль великого мозку. При ураженні згір'я вияв емоцій порушується, змінюється характер відчуттів. Згір'я ще називається центром больової чутливості.

Підзгір'я прилягає до згір'я внизу, відділяючись від нього борозенкою. Підзгір'я складається з 32 пар ядер, які об'єднують у 3 групи: передню, середню і задню. За допомогою нервових волокон підзгір'я має зв'язки з ретикулярною формацією стовбура мозку, з гіпофізом, із згір'ям.

Підзгір'я є головним підкірковим центром регуляції вегетативних функцій організму. Вплив підзгір'я здійснюється як через нервову систему, так і через залози внутрішньої секреції

У клітинах ядер передньої групи підзгір'я виробляється нейросекрет. який по підзгірно-гіпофізарному тракту транспортується в нейрогіпофіз. Збуджене підзгір'я зумовлене секрецію адреналіну і норадреналіну, бере участь у регуляції діяльності серцево-судинної і травної систем. У передній частині підзгір'я містяться ядра, які регулюють функцію парасимпатичної частини автономної нерпової системи. Подразнення заднього відділу згір'я пригнічує активність травного каналу, прискорює ритм серцевих скорочень, підвищує артеріальний тиск, збільшує в крові вміст адреналіну і норадреналіну, що свідчить про вплив задніх ядер згір'я на функцію симпатичної частини автономної нервової системи.

Одне з великих ядер підзгір'я — сірий бугор бере участь у регуляції багатьох ендокринних залоз і обміну речовин. Його руйнування призводить до атрофії статевих залоз. Тривале подразнення його може привести до раннього статевого дозрівання, виникнення виразок на шкірі, виразки шлунка, дванадцятипалої кишки. Підзгір'я бере участь у регуляції температури тіла. Доведена його роль у регуляції водного обміну вуглеводів, сну і неспання. При ушкодженні деяких ядер підзгір'я виникає надмірне ожиріння за рахунок надмірного споживання жирів, ураження інших ядер зумовлює катастрофічне схуднення при різко зниженому апетиті.

До моменту народження більша частина ядер згір'я добре розвинені. Після народження відбувається збільшення згір'я. Цей процес триває до 13—15 років. Ядра закінчують свій розвиток у період статевого дозрівання.

Базальні ганглії. Усередині великого мозку, між лобними частинами і проміжним мозком, містяться скупчення сірої речовини — це базальні, або підкіркові, ганглії, до яких належать: хвостате ядро, лушпина, бліда куля.

Хвостате ядро і лушпину об'єднують в єдину структуру — смугасте тіло. Бліда куля регулює складні рухові акти, рухи ніг. рук при ходьбі, скорочення мімічної мускулатури.

При ураженні смугастого тіла спостерігаються безперервні рухи кінцівок. Підкіркові ядра зв'язані з вегетативними функціями організму. За їх участю здійснюються харчові, статеві та інші рефлекси. Великі півкулі головного мозку складаються з підкіркових гангліїв і мозкового плаща, які оточують бокові шлуночки. Права і ліва півкулі розділені поздовжньою борозною, у глибині якої міститься мозолисте тіло, утворене нерповими волокнами.

Мозковий плащ у людини — це сіра речовина півкуль, утворена нервовими клітинами, від яких відходять відростки. У корі знаходяться від 12 до 18 млрд. нервових клітин. Загальна поверхня кори збільшується за рахунок численних борозен, які поділяють кожну півкулю на 4 частини: лобову, тім'яну, потиличну і скроневу, які, у свою чергу, поділяються борознами на ряд закруток. Межами між частинами є найглибші борозни: сільвієва і центральна. Сільвієва борозна йде по зовнішній (бічній) поверхні півкулі спереду назад і вгору; вона відокремлює скроневу частину півкулі від лобової і тім'яної. Центральна борозна починається від верхнього краю півкулі і йде вниз у напрямку до сільвієвої борозни. Ця борозна відмежовує лобову частину від тім'яної. Четверта, потилична, частина відокремлюється від тім’яної невеликою і непостійною борозною.

Архітектоніка кори — це загальний план будови кори. Загальна поверхня кори півкуль дорослої людини 2000—2500 см, причому 70 % її заховані в глибині борозен. Товщина кори 2—4,5 мм. В корі півкуль го­ловного мозку налічується 12—15 млрд. клітин. Нервові клітини і волокна, які утворюють кору, розташовані в 7 шарів.

1-й шар - молекулярний — найбільш поверхневий. У ньому мало нервових клітин, вони дрібні. Шар утворений сплетінням нервових волокон.

2-й шар - зовнішній зернистий. Складається з дрібних клітин у вигляді зернин і пірамід. Шар бідний на мієлінові волокна.

3-й шар - пірамідний, утворений середніми і великими пірамідними клітинами, з великою кількістю дендритів.

4-й шар - внутрішній зернистий, складається з дрібних зернистих клітин різної форми.

5-й шар — гангліозний, складається з великих пірамідних клітин. У передній центральній закрутці він містить ще «клітини Беца», аксони яких дають початок низхідним пірамідним шляхам, що проходять через стовбур головного мозку в спинний мозок і зв'язують кору півкуль з периферією.

6-й шар — поліморфний, складається з клітин трикутної та веретеноподібної форми і належить до білої речовини мозку.

7-й шар складається з веретеноподібних нейронів, має багато волокон.

Між нервовими клітинами всіх шарів виникають як постійні, так і тимчасові зв'язки.

Під корою міститься біла речовина півкуль мозку, у складі якої розрізняють асоціативні, комісуральні і проекційні волокна.

Асоціативні волокна зв'язують між собою окремі ділянки однієї півкулі. Короткі асоціативні волокна зв'язують між собою окремі закрутки і близькі поля, довгі — закрутки різних частин у межах однієї півкулі.

Комісуральні волокна зв'язують симетричні частини обох півкуль, більша частина проходить через.мозолисте тіло.

Проективні волокна виходять за межі півкуль, по них здійснюється двобічний зв'язок корм з відділами центральної нервової системи, що лежать нижче.

У товщі білої речовини півкуль є порожнини — бічні шлуночки, які протоками сполучаються з третім мозковим шлуночком.

У людини відомі випадки народження дітей, у яких немає кори великого мозку. Це аненцефалії. Вони живуть лише кілька днів. Усе, що набувається організмом протягом індивідуального життя, пов'язане з функцією великого мозку. З функцією кори великого мозку пов'язана і вища нервова діяльність. Взаємодія організму із зовнішнім середовищем, його поведінка в навколишньому світі пов'язані з функціями півкуль великого мозку.

Окремі ділянки кори мають різне функціональне значення. Разом з підкірковими центрами, стовбуром мозку і спинним мозком великий мозок об'єднує окремі частини організму в єдине ціле, здійснює нервову регуляцію всіх органів.

У кору великого мозку надходять доцентрові імпульси від рецепторів. Кожному рецепторному апарату відповідає в корі ділянка, яку Г.П.Павлов назвав кірковим ядром аналізатора. Ділянки кори, де розташовані кіркові ядра аналізаторів, названі сенсорними зонами кори великого мозку.

Ядерна зона рухового аналізатора, куди надходять збудження від рецепторів суглобів, скелетних м'язів і сухожилля, розташована в передньо- і задньоцентральних ділянках кори. У межах передньої центральної закрутки найвище розміщені центри для м'язів нижньої кінцівки, нижче — для м'язів тулуба, потім верхньої кінцівки і, нарешті, центри м'язів голови.

Зона шкірного аналізатора, пов'язаного з температурою, больовою і тактильною чутливістю, займає задньоцентральну ділянку. Центри чутливості нижчих частин тіла розміщені у верхніх частинах тіла — у нижніх її ділянках.

Найбільшу площу займає кіркове представництво рецепторів кисті рук, голосового аналізатора й обличчя, найменшу — тулуба, стегна і гомілки. Ядерна зона зорового аналізатора розташована в потиличній ділянці. У скроневій ділянці знаходиться частина слухового аналізатора, а поблизу від бокової борозни — ядерна зона смакового аналізатора. Нюхова зона розміщена на внутрішній поверхні скроневих часток кори. Центр мови міститься в лівій півкулі. Розрізняють 2 центри мови: руховий, який міститься у нижній частині лобової частини, і слуховий, який знаходиться у скроневій частині, під заднім кінцем сільвієвої борозни. Центри мови є лише в людини. Мовлення, мислення, почуття і вправні рухи контролюються нейронами, які розміщені в лобовій частині головного мозку. Розпізнавання тонів і звуків відбувається в скроневій частині. Ця ділянка також бере участь у запам'ятовуванні інформації. Різноманітні сенсорні відчуття, такі як біль, температура, усвідомлюються та інтерпретуються в тім'яній частині. Потилична частина фіксує та інтерпретує зорові образи.

Лімбічна система розміщена навколо верхньої частини стовбура мозку та утворює край (лімб), що сполучає кіркові та середньомозкові ділянки з нижчими центрами, які регулюють функції організму. Поясна закрутка разом із закруткою морського коника і нюховою цибулиною утворюють лімбічну кору, яка модифікує поведінку та емоції. Морський коник — це зігнута смута сірої речовини, яка впливає на процес навчання, пам'яті, пізнання нового, запам'ятовування просторових співвідношень. Закрутка морського коника модифікує вияв емоцій, таких як гнів і страх. Мигдалеподібне тіло впливає, на поведінку та активність, виходячи із внутрішніх потреб організму: потреби харчування, статевого інтересу, вияву гніву. Нюхові цибулини відтворюють відчуття певного запаху, викликають спогади про давно забуті емоції. Отже, лімбічна система відіграє складну і важливу роль у вияві інстинктів, активності, емоцій, визначає вплив настрою, а також внутрішніх змін в організмі та поведінку. Сприйняття запаху, світла, формування пам'яті теж перебувають під впливом лімбічної системи.

Із сенсорними зонами взаємодіє моторна зона кори великого мозку Ядерні зони аналізаторів — це ділянки кори, у яких закінчується основна маса провідних шляхів аналізаторів. За межами ядерних зон розташовані розсіяні елементи, куди надходять імпульси від тих же рецепторів, що і в ядро аналізатора.