Поняття про рефлекс і рефлекторну дугу. Класифікація рецепторів

Властивості нервової системи

Основними властивостями нервової системи є збудливість, провідність гальмування.

Збудливість виявляється у виникненні збудження у відповідь на дію того чи іншого подразника. Здатність живих систем під впливом подразників переходити зі стану фізіологічного спокою в стан активності називається подразливістю.

Подразники організму поділяють на внутрішні й зовнішні Внутрішні подразники - це фізичні й хімічні зміни внутрішнього середовища, наприклад зміна осмотичного тиску, хімічного складу крові, впливгормону, вуглекислого газу, нервового імпульсу.

Зовнішні (контактні і дистантні) подразники бувають трьох видів: фізичні, механічні (тиск, укол), температурні, звукові, світлові, електричні; хімічні кислоти, луги, солі, пахучі й смакові речовини, отрути, тощо; біологічні — усі живі істоти, мікроби, віруси.

За фізіологічним значенням розрізняють адекватні й неадекватні подразники. Адекватний подразник— агент, що діє на тканину, пристосовану для його сприймання (наприклад, світло — на око, нервовий імпульс — на м'яз). Усі інші подразники для цієї тканини неадекватні. Найменша сила подразнення, здатна викликати збудження, називається пироговою силою. Сила подразнення, яка не викликає збудження, називається підпороговою. Сила подразнення, більша за порогову, називається пороговою. Провідність - здатність передавати виникле збудження — є другою важливою властивістю нервової тканини. Проведення збудження можливе лише за умови цілості нерва і збереження його життєвих вла­стивостей.

Крім процесів збудження, у діяльності ЦНС важливу роль відіграють іпроцеси гальмування, які є своєрідним діяльним станом, який викликаний збудженням і з ним пов’язаний.

Поняття про рефлекс і рефлекторну дугу. Класифікація рецепторів.

Рефлексом називається закономірна реакція організму на подразнення, здійснювана через ЦНС. Реф­лекторні реакції організму можуть виникати у відповідь на найрізноманітніші впливи як зовнішнього, так і внутрішнього середовищ і можуть виявлятися у виникненні або зміні діяльності будь-якого органа або їх системи. Шлях, по якому збудження, що виникло в рецепторі, передається до робочого органа, називається рефлекторною дугою.

Рецептори різні за своєю будовою, місцезнаходженням і функціями. За місцем розташування рецептори поділяються на екстерорецептори, пропріорецептори та інтерорецептори.

Екстерорецептори сприймають подразнення зовнішнього середовища. До них належать сприймаючі клітини сітківки ока, вуха, рецептори шкіри, органів нюху, смаку. Інтерорецептори розташовані в тканинах внутрішніх органів (серця, печінки, нирок, кровоносних судин), які сприймають зміни внутрішнього середовища організму. Пропріорецептори містяться в м'язах і сприймають скорочення та розтягнення мускулатури, тобто сигналізують про положення і рух тіла.

У складі рефлекторної дуги розрізняють 5 ланок: 1 — рецептори — чутливі нервові закінчення, які сприйма­ють подразнення; 2 — доцентровий аферентний нерв, який передає збудження від рецептора в ЦНС; 3 — ділянка нервової системи (нервовий центр), де збудження, зазнавши складних змін, передається на відцентровий нейрон; 4 — відцентровий (еферентний) нерв, що несе збудження від центральної нервової системи до робочого органа; 5 — ефектор (виконавчий орган), який відповідає на подразнення (м'язи, залози, кровоносні судини). Учення про рефлекторну діяльність ЦНС сформувало уявлення про нервовий центр — сукупність нейронів ЦНС, які беруть участь у здійсненні нервового рефлекторного акту або регуляції тієї чи іншої функції.

Нервовий центр — це складні функціональні об'єднання, «ансамблі» нейронів, розташовані в різних відділах ЦНС. які узгоджено беруть участь у регуляції функцій і рефлекторних реакцій. Між ЦНС і робочим, виконавчим органом існують як прямі, так і зворотні зв'язки. Згідно з ученням І.П.Павлова, будь-який рефлекторний акт складається з трьох ланок: подразник — мозкова робота — виконавча діяльність організму у відповідь на цей подразник. Але будь-який рефлекс не закінчується роботою виконавчих органів у відповідь на зовнішнє подразнення. Коли виконавчі органи здійснюють ту чи іншу рефлекторну роботу, вони, у свою чергу, посилають у мозок аферентні (чутливі) сигнали, які інформують його про те, які зміни відбуваються в організмі. П.К.Анохін назвав цей потік інформації зворотною аферентацією. Таким чином, рефлекс відбувається не за принципом дуги, а кільцеподібне: подразник — мозкова робота, зворотна аферентація — нова мозкова робота, нові уточнені накази виконавчим органам і т д