Предмет економічної теорії, її завдання та функції

Економісти різних часів, різних напрямків і шкіл економічної теорії по-різному підходять до визначення предмету економічної науки. У меркантилістів об'єктом дослідження була сфера обміну, у фізіократів - сільське господарство, у представників класичної школи - процес виробництва. Предметом вивчення марксистсько-ленінської політичної економії стала сукупність суспільно-економічних відносин, що складаються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ. Кейнсіанці вивчають методи державного регулювання економіки. В „Економіксі" П.Самуельсона сказано, що це - „наука про те, як люди, що взаємодіють в суспільстві, вибирають спосіб використання дефіцитних ресурсів, які можуть мати багатоцільове призначення, для того, щоб виробити різноманітні товари і розподіляти їх тепер або в майбутньому для споживання різних індивідів і груп суспільства ".

Усі ці визначення певною мірою зберігаються, оскільки так чи інакше вони з різних боків характеризують економічну діяльність суспільства, спрямовану на реалізацію людських потреб. Оскільки потреби безмежні, а ресурси для їх задоволення в кожний даний період обмежені, то економісти намагаються знайти способи оптимізації виробництва матеріальних благ і послуг при обмежених ресурсах. Вони вивчають економічні зв'язки між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ, виробляють принципи управління, знаходять шляхи впливу держави на економічну діяльність господарських суб'єктів. Тому можна сказати, що предметом економічної науки є вивчення проблем ефективного використання обмежених виробничих ресурсів та управління ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини. Всі конкретні економічні проблеми - інфляція, безробіття, бюджетний дефіцит, бідність, нерівність в доходах, соціальна несправедливість та ін. - зрештою впираються в проблему ефективного використання ресурсів. Розв'язуючи проблему обмеженості ресурсів, економічна теорія повинна допомогти суспільству вирішити три головних завдання:

1) які товари і послуги необхідно виготовляти і в якій кількості; 2) як ці товари і послуги треба виробляти; 3) для кого виробляти.

Ці питання повинна з'ясовувати будь-яка економічна система. Але шляхи, методи, форми їх з'ясування розрізняються в конкретних умовах. Завдання економістів - знайти такі способи розв'язання цих проблем, які при даних умовах будуть найефективнішими, тобто забезпечать максимальне задоволення потреб суспільства при мінімумі витрат. Проблема „що виробляти" пов'язана із знаходженням такого набору товарів і послуг, які відповідають потребам споживачів, які будуть реалізовані і в результаті реалізації яких їх виробники отримають доходи. Проблема „як виробляти" пов'язана з вибором варіантів виробництва товарів і послуг, тобто з визначенням того, хто, як, за допомогою якої техніки, технології організації виробництва буде їх виготовляти. З'ясування питання „для кого виробляти" пов'язане із розподілом створених товарів і послу.г. Воно охоплює як проблему спрямованості виробництва на реалізацію потреб споживачів, так і проблему формування доходів у суспільстві, так і створення системи стимулів у виробництві.

Сучасна економічна наука розглядає економіку на мікро- та макрорівні. Мікрорівень -це рівень функціонування окремого підприємства, фірми, домашнього господарства. Макрорівень - економіка певної країни, національне або світове господарство.

Предметом мікроекономіки є, по-перше, дослідження поведінки підприємств та домогосподарств як окремих' господарських одиниць, які розв'язують проблеми взаємодії попиту і пропозиції, ціноутворення, формування витрат виробництва; по-друге, дослідження впливу держави на діяльність підприємств; по-третє, вивчення економічної кон'юнктури та її впливу на ринках; по-четверте, дослідження потреб та інтересів споживачів, корисності споживчих благ, споживчої поведінки і т.д.

Предметом макроекономіки виступають галузі і сфери економіки, господарські зв'язки між ними, розвиток національного господарства як єдиного цілого. До неї відносяться такі явища і процеси: інфляція, безробіття, загальна динаміка виробництва, національного доходу, цін, видатків із державного бюджету і т.д. Поділ предмету економічної теорії на мікро- та макроекономіку достатньо умовний, оскільки їх проблеми взаємопов'язані і не можуть розв'язуватися ізольовано.

Як наука, економічна теорія покликана виконувати низку функцій:

1) пізнавальну, або світоглядну, яка полягає в тому, щоб пояснити суть економічних явищ і процесів, що відбуваються, показати закономірності їх розвитку;

2) методологічну — означає розробку методів, засобів, інструментів наукового пізнання економічних процесів для використання їх всіма іншими економічними науками;

3) практичну - створення конкретних рекомендацій для правильної економічної поведінки людей, для регулювання господарської діяльності підприємств, для розумної, виваженої економічної політики держави.