Інструменти для нівелювання. Особливості нівеліра НО5 і штрихових рейок

В залежності від точності прокладення нівелірних ходів використовують високоточний нівелір Н05 і входячі до його комплекту рейки, а також нівеліри Н3 і Н3К в поєднанні з шашечними рейками РН3, які оснащені круглим рівнем, для встановлення їх в вертикальне положення. Нівелір Н05 і рейки РН05 – для високоточного невілювання (І та ІІ класів) Н3 і Н3К з РН3 – для ІІІ та IV класів.

Головна особливість Н05 – наявність оптичного мікрометра, для вимірювання часток найменшої поділки штрихової рейки (5мм. – відстань між сусідніми штрихами рейки) Оптичний мікрометр включає плоско-паралельну пластину, механічну передачу, зв’язану із шкалою з ціною поділки 0,05 мм. і барабаном мікрометра, при обертанні якого починає обертатися шкала мікрометра і приводитися в дію механічна передача, яка нахиляє пластину на вертикальний кут ν, це зміщує візірний промінь паралельно самому собі на величину Δh, яка вимірюється шкалою мікрометра: , де:

ν – кут нахилу

d – товщина пластини

n – показник заломлення пластини

Крім того Н05 має значно більшу чутливість циліндричного рівня у 2 рази більшу в порівняння з Н3, має більш потужну зорову трубу(з більшим збільшенням, більшою дозволяючою здатністю.

Рейки РН-05 мають по 2 шкали (основна та додаткова), нанесені на інварній стрічці. Ціна поділки (відстань між вісями сусідніх штрихів) – 5 мм., основна та додаткова шкали – оцифровані через 0,5 дм. основна – 0-60 1/2дм.; додаткова – 60-119 1/2дм.

Нуль основної шкали співпадає з п’ятою рейки, що виготовлена з нержавіючої сталі і старанно відшліфована під площину. В неї наглухо «зделан» нижній кінець інварної стрічки. Верхній кінець за допомогою рівноплічного ричала натянутий з силою 200Н. Штрихи допоміжної шкали зміщені відносно штрихів основної на 2,5 мм.. Для встановлення рейки в вертиаьне положення до них прилаштований круглий рівень.

4.Уточнення розмічування центрів опор по мірі іх зведення.

Для знаходження центру опор за допомогою теодолітів 2Т2 прямою кутовою засічкою будують розмічувальні кути і отримавши таким чином напрям з кожного з них на шуканий центр опори, встановлюють в т. перетину візирних променів попередньо плаваючу тичку на якорі. Ця працемістка операція виконується з точністю до 20 см. Потім на це місце за допомогою баржі і пантонів рамний каркас і встановлюють його так, щоб його центр знаходився в т. перетину вказаних візирних променів і одночасно на вісі переходу АВ, крім того поперечну вісь каркасу розташовують також на осі АВ. Після того як тіло опори показалося над рівнем води положення центру опори уточнюють ще раз вже з точністю до вказаної в ДБН. Після досягнення проектної позначки за допомогою вісків, підвішених в тт. перетину монтажних струн, проектують на дно котлована, ці тт. Після цих операцій будують фундамент опори, після досягнення проектної позначки його верхньої поверхні з т. перетину його монтажних струн, проектують центр опори на верхню поверхню фундамента і від цієї проекції і вісі опори розмічують нижній контур тіла опори і потім починають будувати тіло опори. В ході зведення опори її вісі і її центр переносять теодолітом, встановленим на створних стовпах, закріплюючих вісі опори, на гору опори.

5. Геодезичні роботи при будівництві тунелів.

Для спорудження тунелю необхідно виконати комплекс геодезичних робіт, що забезпечують правильне розташування його осі в плані та профілі, а саме: спорудження планової та висотної геодезичної основи на поверхні, орієнтування підземної виробки, прокладка підземної полігонометрії та розбивка осі тунелю. Також потрібна спец. топографічна зйомка у ряді геологічних вишукувань, ширина якої визначається глибиною закладення тунелю, топографічними умовами,структурою гірничого масиву. Трасування виконують геометричним або аналітичним способом. При геометр. способі у період вишукувань лінії на місцевості провішують та закріплюють вісь тунелю з розбивкою кривих, вимірюють її лінійні та кутові елементи. Мережа тунельної тріангуляції, що складається з трикутників, близьких до рівносторонніх та тих, що не містять кутів менш 40⁰, спирається на державну тріангуляцію. Довжину сторін трикутника, що залежить від довжини тунелю, приймають 0.5-4км(довжина тунелю до 5км). Сторони мережі, що служать базисами, розташовують не менше ніж через 6 трикутників. Пункти тріангуляції розташовують за смугою можливих осадок поверхні. При неможливості розташування пунктів тріангуляції у вході в тунель між пунктами прокладають ходи тріангуляції нижнього розряду або ходи основної полігонометрії з довжиною сторін 100-500м. Орієнтування підземної виробки заклечається у перенесенні у неї координат та дирекційного кута осі тунелю. Найточнішим є орієнтування за допомогою прокладки ходів підземної полігонометрії. Вона є основою для розбивки осі виробки. У прямолінійній штольні від полігонометричних пунктів відкладають розраховані переміщення осі штольні з підвіскою відвесів. Положення осі штольні фіксується осьовими цвяхами. Для розбивки штольні за висотою у стойці рам вбивають висотні костилі на 1м вищі проектної відмітки лежня рам з перевіркою відміток нівеліром. Штольневі рами встановлюють по створу відвесів та подовженій лінії висотних костелів. Точність геодезичних робот повинна бути такою, щоб помилка сбойки зустрічних забоїв була не більше 100мм в плані та 50мм на профілі.

7. Відновлення траси залізниці на ділянці мостового переходу.

При розмічуванні необхідно проконтролювати і уточнити до 0,001 м. пікетажні значення вихідних пунктів А, Б, а саме від найближчих кутів повороту траси визначають найближчі до вказаних пунктів пікети, після чого ретельно виміряти до 0,001 м. віддалі від них до пунктів А і Б, приводять їх до горизонту і визначають пікетажні значення п-тів А і Б з точністю до 0,001 м. Знаючи прогонові віддалі по пікетажним значенням пунктів А і Б з контролем визначають пікетажне значення центрів опор моста. В результаті положення опор на трасі визначено пікетажними значеннями центрів опор і вихідних пунктів разом із координатами цих точок.