Під час цієї війни, яка тривала 4 роки і 3 місяці, брали участь армії 38 країн світу. До кінця війни відбувся переділ державних територій. На мапі Європи виникли нові держави: Австрія, Угорщина, Югославія, Польща, Чехословаччина, Литва, Латвія, Естонія та Фінляндія. У ході війни змінилась і вдосконалювалась зброя. З’явилися швидкострільні гвинтівки і кулемети, в артилерії зросла кількість нарізних гармат нових систем. У 1915 році під Варшавою німці вперше застосували газ як хімічну зброю. У ході війни вдосконалювались автомобілі та військова авіація, а також засоби зв’язку. У 1914-1915 рр. відбулися дві найбільші битви – Танненберзька та Лодзька із загальним числом загиблих у кожній понад 200 тис. осіб. Ці битви виявилися фатальними з низки причин, в тому числі військово-логістичних, передусім для російських військ.
Перша Світова війна розпочалася для Росії 1 серпня 1914 р. Намагаючись підтримати своїх союзників з боку Антанти, зокрема Францію, російські війська розпочали наступ на півночі розтягнутого Східного фронту – у Східній Пруссії та на півдні (у Галичині, яка належала Австро-Угорщині). Отже, у серпні 1914 російська армія, що мала чисельну перевагу, зіштовхнулася з військами, що мали кращу організацію та технічно-логістичне забезпечення. У російських військах, які почали наступ, існувало багато серйозних проблем, які, в кінцевому результаті, стали для них фатальними. Німецькі піхотні дивізії не тільки переважали росіян за кількістю кулеметів та артилерії, але також мали більше допоміжних підрозділів, які здійснювали технічно-логістичну підтримку військ та вирішували проблеми, що виникали у бойових частин із постачанням, транспортом, телефонним і телеграфним зв’язком, ремонтом техніки тощо. Це стало однією з важливих переваг німецької армії. Російські війська, що увійшли у Східну Пруссію, діяли з кінцевих пунктів чотирьох залізниць на російській території, що знаходилися достатньо далеко один від одного. Після переходу кордону у них не виявилося в наявності рухомого складу, який би дозволяв використовувати німецьку залізничну мережу у Східній Пруссії, оскільки ширина колії в Росії була ширшою. Ця проблема із залізничним рухомим складом вирішувалася дуже важко. Вміння німецьких військ ефективно використовувати свою залізничну мережу було, можливо, їхньою найбільшою перевагою під час цієї кампанії. Отже, як тільки російські армії перейшли кордон Східної Пруссії, швидкість їхнього руху стала практично дорівнювати швидкості пішого піхотинця. Ефективного автотранспорту з метою підстраховки возів на гужовій тязі у росіян теж не було, у той час як у німецькій армії уже були сформовані спеціальні відділи автомобільного транспорту, до яких залучали реквізовані цивільні транспортні засоби.
Чумаки - перші логісти-практики в Україні.
Слово «чумак» з’явилось у 14 ст в джерелах: з татар. – «перевізник». Інше пояснення від слова «чума», так як намазувались дьогтем від чуми (залишались плями на одязі). Ще одне пояснення від слова «чум» - «велика ложка».
3 розміри повозок: від 900кг до 2,5 т. Фури (повозки, вози) зроблені з дерева. Чумаки перевозили сіль, використовувались і у військовій справі (для забезпечення війська продовольством). Робили свою справу декілька століть, доки не з’явились залізниці (кін 19ст).
Центр чумацтва – м. Єлизаветград (Кіровоград). З чумаків походили відомі купці та підприємці: Ханенки, Терещенко.
Кам'янець-Подільський.
Місто-фортеця. Середньовічне місто. За деякими даними було відоме з Римських часів, на рим. картах позначене місто Клепсіда (місто злодіїв), сюди відправляли злодіїв з Рим. імперії.
Далі Кам-Под. відомий як 1 з фортець, що захищали кордони Київської держави. Була зруйнована монголо-татарами. В 14ст розбудовою Кам-П. зайнялись князі Коріатовичі. Через 100р у 15ст К-П. отримав магдебурзьке право. Після утворення Речі Посполитої був столицею Подільського воєводства. Тоді розглядався як фортеця, на укріплення якої виділялися великі кошти.
Запорізьке козацтво.
Хортиця з прадавніх часів відігравала важливу стратегічну роль на дніпровському річковому шляху із Варяг в Греки. Замикаючи дніпровські пороги, вона контролювала переправи, броди та навколишні суходольні шляхи. Тут зупинялися для перепочинку після подолання порогів військові загони та торгівельні флотилії русів, які спускалися Дніпром до Чорного або Середземного морів. Хортиця була опорним пунктом давньоруських військ під час боротьби з кочовиками.
За часів середньовіччя Хортиця стала одним з головних осередків формування і діяльності українського козацтва, постійно перебувала у сфері військових та господарських інтересів Запорозької Січі. В українській національній свідомості образ Хортиці є уособленням Запорозької Січі та запорозького козацтва.
З точки зору логістики істотно, що за козацьких часів (XVI – XVIII ст.) о. Хортиця став місцем створення Запорозької Січі, яка виконувала важливі транспортні та торгівельно-митні функції на Дніпровському водному шляху (давній маршрут «з варяг у греки»). Отже, козаки контролювали торгівлю і товарні потоки не лише України, але й Польщі, Литви та Півдня Росії, оскільки саме Дніпро з притоками з’єднував країни Північної та Західної Європи з Кримом та Туреччиною. Остання була не тільки військовим союзником або ворогом Запорізького козацтва (що залежало від конкретної історичної ситуації), але й найбільшим торгівельним партнером. Так, за договором 1649 р. козаки отримали дозвіл султана на вільне плавання Чорним морем з усіма його портами. Козаки також дістали привілей стосовно вільної співпраці з турецькими купцями, створення в портах своїх сколадів з товарами, а також звільнялися на сто років (!) від сплати мита та податків Османській імперії. Подібними пільгами в Україні користувалися турецькі купці, а Військо Запорізьке в Стамбулі мало власного торговельного представника, який захищав інтереси українських купців. Щодо транспортних засобів, то широко відомі козацькі човни – «чайки», на яких запорізькі козаки доходили і до Стамбулу. А на о. Хортиця знайдено рештки козацької корабельні – верфі, де виготовлювалися великі човни.
