Розділ 9. Геоінформаційний аспект міжнародної логістики

Керівнику компанії, автопарк якої налічує десяток, а то і декілька десятків транспортних засобів, важко, а у більшості випадків – неможливо проконтролювати реальне місцезнаходження усіх транспортних засобів, наявність несправностей, витрати палива, нецільове використання автопарку (“ліві рейси”), дотримання маршрутів, невчасну доставку вантажів і т.д. Внаслідок неефективного управління та зловживань компанії загрожують додаткові фінансові втрати, зіпсований імідж та можливість втрати клієнтів, а це є негативним явищем.

Важливу роль в суспільно-географічній логістиці (далі – СГЛ) відіграють геоінформаційні системи, що надають можливість глобального моніторингу та контролю руху вантажів та транспортних засобів. Нині існують дві системи глобальної навігації – американська GPS та російська ГЛОНАСС. Українські транспортно-логістичні фірми все ширше використовують GPS, а також європейські локальні системи супутникового зв’язку.

Розвиток логістики в сучасних умовах тісно пов’язаний з застосуванням інформаційно-навігаційних систем, які забезпечують можливості ефективного використання транспортних засобів з метою оптимального планування робіт та перевезень, оперативного контролю місцезнаходження об'єктів та стану бортових пристроїв, ефективного управління транспортними потоками. Вже зараз використання глобальних систем навігації є неофіційним стандартом руху транспортних засобів всіх солідних транспортно-логістичних компаній, зокрема присутніх в Україні: як міжнародних (UPS, FedEx – Сполучені Штати Америки; TNT – Нідерланди; DHL, Schenker – BTL, Spaarman GmbH, Militzer & Munch – Німеччина; Kuehne & Nagel, Panalpina – Швейцарія; Geodis, FM-Logistic – Франція), так і українських (Рапід, Орлан –Транс, Укрінтеравтосервіс, УДЦТС “Ліски” та інші).

Подібні системи дають можливість не лише “бачити” місцезнаходження вантажу на всій території земної кулі, а й надають ще цілу низку переваг. Серед них можливість точно планувати процес доставки, за необхідності втручаючись у процес перевезень, відслідковувати переміщення вантажів, стає легше планувати завантаженість своїх складських приміщень, чи взагалі продавати товар “з коліс” (багато фірм на Заході цю практику вже успішно впроваджують, працюючи без накопичувальних складів, що істотно зменшує витрати), також інформаційно-навігаційні системи підвищують ефективність роботи персоналу – як екіпажів транспортних засобів, так і менеджерів. Власне тому питання про можливість отримання інформації про місцезнаходження свого вантажу (а саме таку можливість надають інформаційно-навігаційні системи) є одним з переліку десяти контрольних питань, які пропонується поставити потенційному перевізнику, щоб не помилитися у виборі транспортно-логістичної фірми до доставки товару.

Інформаційно-навігаційні системи в логістиці містять:

1) супутникові системи зв'язку (ССЗ);

2) системи супутникового позиціонування (ССП);

3) системи автоматизованого визначення місця знаходження транспортного засобу – AVL (Automatic Vehicle Location System).

Системи супутникового зв’язку, або скорочено ССЗ, були першими у плані використання геоінформаційних систем і технологій у логістичній діяльності. Їх виникнення пов’язане з тим, що засоби УКХ (ультракороткохвильового) та КХ (короткохвильового) зв’язку не могли забезпечити надійний зв’язок диспетчера з транспортними засобами та постійний контроль їх руху. Що стосується мобільного (стільникового) зв’язку, то він навіть в Західній Європі не охоплює всю територію, а в Україні та країнах СНД – покриває поки що лише окремі великі міста та ділянки шляхів. Отже, найкраще відповідають потребам транспорту та логістики у цьому відношенні супутникові системи зв’язку. В них зв’язок з транспортним засобом здійснюється безпосередньо через супутник, тому зона зв’язку є надзвичайно широкою.

Так система “Euteltrucks” охоплює зону від Північного Льодовитого океану до Африки та від Атлантики до Уралу. З 2000 року зона її дії поширилася на схід і в перспективі охопить весь Сибір. В експлуатації системи, подібні “Euteltrucks”, надійні, прості у поводженні та зручні. Зв’язок з транспортним засобом та спостереження за його рухом здійснюються безпосередньо в офісі транспортно-логістичної компанії або в диспетчерській службі автотранспортного підприємства, але при цьому необхідне дотримання низки вимог.

Таблиця 1. Порівняльна характеристика ССЗ

До сучасних засобів координатно-часового визначення різноманітних об’єктів, у тому числі транспортних засобів, відносяться системи супутникової навігації, або позиціонування (ССП). Супутникове позиціонування – метод визначення координат об’єкту в транспортному просторі з використанням супутникових систем. Особливо важливою рисою цих систем є можливість їх інтеграції з геоінформаційними системами. Транспортний засіб, оснащений таким приймачем, переміщуючись по місцевості, автоматично фіксує свої координати. Може бути здійснене введення додаткової інформації. При цьому дані накопичуються в цифровому вигляді у відповідних форматах та можуть бути виведені на екран в цілях візуалізації та контролю.

Зараз у світі використовуються дві системи супутникового позиціонування – американська GPS (англ. Global Positioning System), або як її називали на початковому етапі створення “NAVSTAR”, та російська “ГЛОНАСС” (переважно у сфері авіаційних та морських перевезень). Свою систему глобальної навігації у даний час створює Євросоюз та Європейська космічна агенція (ESA) під назвою “Galileo”.

Рис. 1. Інформаційно-навігаційні системи в логістиці: принципова схема.

Найбільш поширеною сьогодні на Землі та найбільш підходящою для потреб логістики, зокрема для обслуговування автомобільного транспорту, частка якого складає більше 2/3 всієї сукупності транспортно-логістичних послуг, є глобальна супутникова навігаційна система GPS.Технологія глобального позиціонування GPS (її повна назва “Мережева супутникова радіонавігаційна система” – МСРНС) пов’язана з американською розробкою GPS NAVSTAR (Global Positioning System/ Navigation Satellite with Time And Ranging), яка виконана фірмою Rockwell і в 1993 pоці виведена на проектну потужність. Це супутникова навігаційна система другого покоління, що представляє собою новітню геоінформаційну технологію точного визначення положень об'єктів на земній поверхні.

У системах автоматизованого визначення місцезнаходження транспортного засобу – Automatic Vehicle Location System, розташування визначається автоматично в міру його переміщення в межах певного географічного ареалу (території). Система Automatic Vehicle Location System звичайно складається з підсистеми автоматизованого визначення місцезнаходження, підсистеми надання даних і підсистеми управління і обробки даних. Automatic Vehicle Location System – системи поділяються за призначенням та за розміром території її дії.

З погляду реалізації функцій визначення місцезнаходження Automatic Vehicle Location System – системи, що характеризуються такими технічними параметрами, як точність місцевизначення та

періодичність уточнення даних. Ці параметри залежать від території дії Automatic Vehicle Location System – чим менша територія, тим вища точність визначення розташування об‘єкта. Так, для зональних систем, що діють на території міста, вважається допустимою точність визначення місцезнаходження у 100–200 м. Деякі спеціальні системи вимагають точності в одиниці метрів, для глобальних систем буває достатньо точності в декілька кілометрів. Щодо періодичності уточнення даних, то для зональних та регіональних систем ідеальним вважається отримання даних про місцеположення рухомого об’єкта до одного раза на хвилину. Системи дистанційного супроводження вимагають більшої частоти оновлення інформації.

Методи визначення місцезнаходження, що використовуються в Automatic Vehicle Location System – системах, поділяють на три основні категорії: зональні; навігаційного зчислення та методи визначення місцезнаходження за радіочастотою. Зональні методи, або методи наближення, полягають у тому, що на території міста створюється мережа контрольних зон, які містять велику кількість контрольних пунктів, точнее місцерозташування яких фіксується в системі. Місцерозташування транспортного засобу визначається в міру проходження ним контрольних пунктів.

Методи навігаційного зчислення полягають у вимірюванні параметрів руху транспортного засобу за допомогою датчиків прискорень, кутових швидкостей, пройденого шляху та напряму. На підставі цих даних вираховується поточне місцерозташування транспортного засобу відносно відомої початкової точки. Загалом ці методи можуть використовуватися в системах, де застосовуються методи радіонавігації. Основна перевага методів навігаційного зчислення – незалежність від умов прийому навігаційних сигналів бортовою апаратурою. Недоліками цих методів є необхідність корекції помилок виміру параметрів руху, що накопичуються, великі габарити бортової апаратури, складність обробки параметрів руху з метою визначення координат у бортовому обчислювачі. Найперспективнішим напрямком застосування цих методів вважається їх спільне використання з радіонавігацією, що дає змогу компенсувати недоліки, притаманні обом методам.

Методи визначення місцезнаходження за радіочастотою передбачають вимір різниці відстані від транспортного засобу до трьох чи більше радіомаяків. Цю групу методів поділяють на дві підгрупи: методи радіопеленгації та методи радіонавігації. За першими абсолютне або відносне місцеположення транспортного засобу визначається за прийомом радіосигналу, що транспортний засіб надає, мережею стаціонарних або мобільних приймальних пунктів. Методи ж радіонавігації полягають у визначенні координат за результатами прийому спеціальних радіосигналів від супутників на борту рухомого об’єкта. Ці методи на даний час характеризуються найкращими показниками точності визначення місцезнаходження об’єкта, а саме – в стандартному режимі – 50 – 100 м, а із застосуванням спеціальних методів обробки інформаційних сигналів в режимі фазових визначень або диференціальної навігації – декілька метрів.

Знизу наведені схеми AVL-систем і як вони працюють:

Рис. 2. Складська система радіоідентифікації місцезнаходження товару.

Рис. 3. Схема AVL-системи, що оснащена радіомодемом стільникового зв'язку.