Рівновага виступає як особливий, “ідеальний” випадок нормального стану, для якого характерна своя логіка взаємозв`язків і взаємозалежностей кількісних економічних параметрів (характеристик) і свій специфічний спосіб відновлення стійкого рівноважного стану між наявними в суспільстві засобами і потребами.
Розрізняють часткову і загальну рівновагу
Часткова рівновага – кількісно-якісна відповідність двох взаємозалежних сторін економіки(наприклад, виробництва і споживання), загальна рівновага – узгоджений, планомірно-пропорційний розвиток всіх сфер, ринків та галузей економіки тощо. Умовою часткової рівноваги є рівновага на окремих ринках, загальної – на усіх ринках.
Рівновага, яка аналізується на кожному окремому ринку за припущення незмінності всіх зовнішніх стосовно цього ринку умов, називається частковою рівновагою.
На відміну від випадку часткової рівноваги, аналіз загальної рівноваги передбачає вивчення цін та обсягів виробництва і споживання благ на всіх ринках з врахуванням фактору зворотних зв’язків. Ефектом зворотного зв’язку називається зміна цін і кількості товарів на певному ринку як реакція на аналогічні зміни, що виникають при споріднених ринках. Наприклад: На ринку відбувається подорожчання нафти. Це негайно зсуває криву пропозиції ліворуч і піднімає ціну на нафту. Звідси, вища ціна на нафту підвищила б попит (а, відповідно, і ціни) на природний газ. Це, в свою чергу, спричинило б збільшення попиту на нафту (зсув праворуч) і ще більше підвищило б ціну на неї. Ринки газу і нафти продовжували б взаємодіяти до тих пір, доки не настала б рівновага, за якої попит і пропозиція на обох ринках зрівноважилися б.
Стан загальної рівноваги є такою сукупністю обсягів усіх факторів виробництва, товарів, послуг та цін на них, за яких усі ринки факторів і кінцевої продукції перебувають у стані часткової рівноваги. Можна вважати, що стан загальної є композицією всіх станів часткової рівноваги на взаємопов’язаних ринках факторів і продукції.
Аналіз загальної рівноваги пов’язують із французьким економістом Л.Вальрасом, який досліджував ці проблеми, починаючи із 70-х років минулого століття. Існують різні сучасні інтерпретації моделі загальної рівноваги Вальраса, які так чи інакше приводять до системи алгебраїчних рівнянь, де невідомими величинами є обсяги та ціни.
В аналізі загальної рівноваги основними вважаються три проблеми:
чи існує стан загальної рівноваги взагалі (математично – чи існує додатний розв’язок системи рівнянь, які описують модель загальної рівноваги);
чи буде стан рівноваги, якщо він існує, єдиним (інакше можливе існування кількох станів для однієї економічної системи, які відповідають умовам загальної рівноваги, тобто кількох систем рівноважних цін одночасно);
чи буде система стійкою, тобто чи може економічна система без зовнішнього втручання знову повернутися до стану рівноваги, коли внаслідок якихось збурень умови рівноваги будуть порушені.
Поняття загальної рівноваги тісно пов’язане з ефективністю розміщення ресурсів в економіці.
Ефективність розміщення (алокативна ефективність) означає, що жоден ресурс не розтрачується. Якщо можливий такий перерозподіл ресурсів, коли хтось може покращити своє становище без погіршення становища будь-кого іншого, - це означає, що при початковому розміщенні ресурсів вони розтрачувались і тому ефективність їх не досягалась.
Для досягнення ефективного розміщення ресурсів необхідне виконання трьох умов:
Ефективності у виробництві: фірма не може зменшити вартість виробництва певного фіксованого обсягу випуску зміною обсягів використання факторів виробництва. Виробнича ефективність потребує досягнення двох умов: технологічної ефективності – фірма досягає максимально можливого випуску продукції при затратах наявних ресурсів та економічної ефективності – фірма використовує таку комбінацію факторів виробництва, що мінімізується вартість виробництва даного обсягу випуску.
Ефективності у споживання: досягається, коли споживачі не можуть покращити своє становище – досягти вищого рівня корисності при заданому бюджеті та цінах – шляхом перерозподілу своїх бюджетних витрат.
Ефективності у обміні: досягається, коли всі ринкові операції на кожному з ринків здійснюються за цінами, що дорівнюють одночасно і граничній вартості виробництва певної одиниці блага, і граничній вигоді від споживання цієї ж одиниці блага.
Оскільки ж в економіці всі специфічні ринки взаємопов'язані між собою, туго сплетені мережею цін і зміни на одному ринку викликають численні й значні зміни на інших ринках, то існує й загальна рівновага. Загальна рівновага - це така ситуація, при якій усі різноманітні ринки одночасно перебувають у стані рівноваги, тобто ціни й випуски продукції на них не змінюються. При аналізі загальної рівноваги економічна система розглядається в цілому й досліджується одночасне визначення цін і кількості всіх товарів і послуг усередині економічної системи. Часткова рівновага може виникати під впливом багатьох нецінових факторів як з боку попиту, так і пропозиції
На зміну попиту впливають: зміни в грошових доходах населення; зміни в цінах на товариезамінники (масло й маргарин); сезонні зміни; очікування покупців, зміни в моді, смаках і тому подібне
На зміну пропозиції впливають: зміни цін на фактори проведення; зміни видатків проведення в результаті технічних нововведень, податкової політики й таке інше; зміни цін на інші товари, що приводять до переливу ресурсів; збільшення попиту на інші товари; природні, економічні й політичні фактори й тому подібне
Для розуміння особливостей формування рівноважної ціни велике значення має фактор часу. І для покупців, і для продавців важливо знати, який характер носить рівновага, що встановилося на ринку. Відповідно до цього розрізняють: миттєву, короткострокову й довгострокову рівноваги
В умовах миттєвої рівноваги пропозиція товарів фіксована, тобто кількість товару не змінюється. Це пов'язане з неможливістю швидкого, миттєвого реагування проведення на ринкову ситуацію. Для збільшення проведення й розширення пропозиції потрібний час, а його немає. У такому випадку, коли пропозиція залишається незмінним, ціна повністю залежить від попиту. Збільшення попиту приводить до росту ціни, і, навпаки, його зниження веде до падіння ціни
Короткострокова рівновага обумовлена можливістю збільшення проведення й пропозиції без нарощування кількості встаткування й розширення виробничих потужностей. Цього можливо досягтися за допомогою використання тимчасово діючих факторів, до яких ставляться: понаднормова праця, робота у вихідні й святкові дні, збільшення чисельності робочих змін. У цій ситуації росту цін, покликане збільшенням попиту, буде підштовхувати товаровиробників до розширення обсягів виробництва товару й збільшення його пропозиції. Завдяки своєчасній реакції товаровиробників на ріст попиту, на ринку встановлюється нова рівноважна ціна, відповідно до якої кількість пропонованого товару вже буде відповідати кількості попиту на нього.
