Надзвичайні ситуації____

карантин, або перебувають у загрозливій зоні, тобто на території, яка межує з осередком ураження.

Ці заходи включать обмеження в'їзду і виїзду, вивезення з осе­редку майна, урожаю, продукції тваринництва без попереднього зне­зараження і дозволу медичної й ветеринарної служб, посилений ме­дичний контроль за продуктами харчування і водою.

В осередку біологічного зараження проводять профілактичні й санітарно-гігієнічні заходи, дезинфекцію і санітарну обробку людей, тварин, води, техніки та ін.

Особовий склад формувань цивільного захисту, робітники і служ­бовці, які перебувають в осередку, для його ліквідації переводяться на казармене становище.

Тривалість карантину і обсервації встановлюють, виходячи із три­валості максимального інкубаційного періоду захворювання.

Осередок біологічного ураження може бути в мирний час при виникненні інфекційних захворювань людей, тварин і рослин вна­слідок завезення чи перенесення збудника хвороби з інших країн або в результаті порушення епідеміологічних норм.

Біологічні засоби, які є основою осередку ураження, належать до засобів масового ураження людей, тварин, рослин і зараження об'єктів зовнішнього середовища.

Для підриву економіки держави, виведення із строю людей, зни­щення поголів'я сільськогосподарських тварин, зменшення продукції тваринництва і рослинництва таке ураження може бути організова­не противником у мирний час диверсійним методом, а у воєнний час в результаті застосування біологічної зброї як зброї масового ура­ження стратегічного призначення.

Біологічна зброя — це спеціальні боєприпаси і бойові прилади із засобами доставки, оснащені біологічними засобами і призначені для масового ураження людей, сільськогосподарських тварин, посівів сільськогосподарських культур, псування продуктів харчування, па­лива, техніки і води.

У спеціальній літературі зустрічається термін "бактеріологічна зброя", який широко застосовувався раніше, коли основою уражаю­чої дії такої зброї вважали застосування тільки патогенних мікробів із бактерій. Але пізніше основою бактеріологічної зброї стали не тільки бактерії, а й віруси, рикетсії, грибки та шкідники рослин, тому на сучасному етапі більш відповідними є терміни "біологічна зброя", "біологічні засоби" тощо.

Уражаюча дія біологічної зброї ґрунтується на застосуванні на­самперед хвороботворних властивостей патогенних мікробів і ток­сичних продуктів їхньої життєдіяльності.

Для псування запасів продовольства, нафтопродуктів, деяких видів військового майна, оптичних приладів та іншого обладнання за пев­них умов можуть бути застосовані бактерії, грибки, які можуть швид­ко розкладати нафтопродукти, ізоляційні матеріали, прискорювати корозію металевих виробів, окислення місць паяння контактів елек­тричних схем, що може призвести до різних порушень і виходу з ладу складного електричного й оптичного обладнання.

Застосування біологічних засобів пов'язане з властивостями па­тогенних мікробів у природних умовах проникати в організм люди­ни і тварини такими шляхами:

— з повітрям через органи дихання — аерогенний, повітряно- крапельний шлях;

— з продуктами харчування і водою через травний тракт — алі­ментарний шлях;

— через непошкоджену шкіру в результаті укусів заражених кровососних членистоногих — трансмісійний шлях;

— через слизові оболонки рота, носа, очей, а також через пошко­джену шкіру — контактний шлях.

З воєнною метою вивчені й запропоновані такі способи бойового застосування біологічних засобів:

— розпилення біологічних рецептур для зараження приземного шару повітря частинками аерозолю — аерозольний спосіб;

— розсіювання штучно заражених біологічними засобами крово­сосних переносників — трансмісійний спосіб;

— зараження біологічними засобами повітря і води в замкнутих просторах (об'ємах) за допомогою диверсійного спорядження — ди­версійний спосіб.

Наукові розробки біологічних засобів та їх застосування для ура­ження противника були розпочаті командуванням німецької армії ще в роки Першої світової війни.

Під час Другої світової війни в Німеччині в секретних науково- дослідних центрах розроблялися методи вирощування збудників небезпечних та інфекційних хвороб людей, сільськогосподарських тварин та способи їх застосування як біологічної зброї.

З 1940 по 1944 р. японська армія більше 11 разів застосовувала різні види біологічних засобів проти китайських військ і мирного населення, в результаті цього в ряді міст і районів Китаю спалахнула епідемія чуми.

Біологічними засобами ураження є хвороботворні мікроорганіз- ми-бактерії, віруси, рикетсії, гриби, призначені для ураження людей, сільськогосподарських тварин, а також для зараження продуктів харчування, кормів і води.

Поширення на великій території за короткий час масового захво­рювання людей називається епідемією. Якщо захворювання охоп­лює багато країн, частин світу, материки — це називають пандемією. Охоплення великих територій ураження хворобою рослин називаєть­ся епіфітотією, а масове ураження тварин на великих територіях — епізоотією.

На утворення і поширення біологічного осередку ураження впли­вають такі особливості біологічних засобів:

— можливість масового ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин збудниками особливо небезпечних інфекційних хво­роб і шкідниками сільськогосподарських рослин на великих територіях;

— можливість проникнення з повітрям у житлові, виробничі й тваринницькі приміщення та негерметизовані укриття;

— здатність малої кількості збудника хвороби спричиняти за­хворювання людей, тварин і рослин, швидко поширюватись і розро­статися до епідемій, епізоотій, епіфітотій;

— здатність багатьох захворювань передаватися від хворого орга­нізму здоровому і швидко поширюватися серед людей і тварин;

— наявність інкубаційного періоду, протягом якого може стати­ся масове перезараження людей, тварин;

— здатність тривалий час зберігатися у навколишньому середо­вищі, в заражених комахах, кліщах, гризунах;

— можливість застосування з диверсійною метою для зараження продуктів харчування, урожаю, кормів, води для поширення епідемій і епізоотій;

— складність діагностики захворювань людей, сільськогосподар­ських тварин та індикації збудників у випадку застосування воро­гом бактерій, вірусів та інших мікроорганізмів у складі комбінова­них рецептур.

Крім цього, формування осередку зараження залежить:

— від санітарно-епідеміологічного і ветеринарно-санітарного стану місцевості, населеного пункту, тваринницьких приміщень і комплексу;

— якості організації і проведення протиепідемічних та протиепі- зоотичних заходів;

— ступеня профілактичної імунізації й рівня імунітету проти захворювань, збудники яких можуть поширитися;

— наявності у сільськогосподарському виробництві сортів сіль­ськогосподарських культур, стійких проти найбільш небезпечних хвороб і шкідників;

— наявності медичних, ветеринарних засобів профілактики і лі­кування найбільш небезпечних хвороб і хімічних засобів боротьби з хворобами й шкідниками сільськогосподарських культур.

Стійкість осередку біологічного ураження залежить від темпера­тури, вологості повітря, наявності сонячних днів. Збудники багатьох хвороб при температурі нижче 0 °С можуть тривалий час зберігатися в зовнішньому середовищі, тому взимку тривалість біологічного за­раження більша. Влітку при високій температурі та інтенсивній сонячній радіації збудники хвороб гинуть швидше. Підвищення вологості також сприяє зниженню стійкості збудників хвороб.

За даними досліджень вчених, ідеальним станом атмосфери для застосування бойових біологічних засобів є інверсія, а найбільш ви­гідний час доби настає після заходу сонця, коли немає прямої дії сонячних променів на біоагенти. Виходячи з цього вважається, що великомасштабне застосування біологічної зброї буде у вечірній і нічний час.

Аерозольний шлях — один з основних способів зараження. За даними американських авторів, зона уражаючої дії біологічних боє­припасів масою 20 кг, розпилених з літака, досягає 100 тис. км².

Зараження людей і тварин відбувається після контакту із зара­женими предметами, технікою, рослинами, кормами, продуктами, хво­рими людьми і тваринами. Молоко, м'ясо, вовна, шкури, одержані від хворих або уражених тварин, можуть бути джерелами інфекції та одним зі шляхів поширення збудника і осередку ураження.

Переносниками збудників хвороб можуть бути комахи і гризуни, які можуть заражатися в навколишньому середовищі (на нечисто­тах, трупах чи їх рештках) і потім механічно розносити (передавати) інфекцію.

Є також специфічний шлях передачі інфекційних хвороб, коли в організмі переносника (комахи, кліща, гризуна) проходять окремі стадії розвитку збудника. Після укусу такою комахою, кліщем, тва­риною людини або тварини відбувається зараження, наприклад, ска­зом, туляремією, висипним тифом та іншими хворобами.