Сильнодіючі ядучі речовини. Ураження людей та надання першої допомоги

На об'єктах господарювання є великий асортимент хімічних речо­вин, токсичних і шкідливих для здоров'я людей, тварин і небезпечних для навколишнього середовища. Ці речовини називають сильнодію­чими ядучими речовинами (СДЯР). Певні види СДЯР знаходяться у великих кількостях на підприємствах, які їх виробляють або застосо­вують, на складах, сільськогосподарських об'єктах і підприємствах переробної промисловості, багато їх перевозять транспортом.

У воєнний час об'єкти зберігання СДЯР можуть бути зруйновані, у мирний час при виробничих аваріях або стихійних лихах СДЯР мо­жуть потрапити в навколишнє середовище і стати причиною уражен­ня людей, тварин, рослин і зараження навколишнього середовища.

Найбільш поширеними у галузях господарювання і небезпечни­ми є хлор, аміак, сірчаний ангідрид, сірководень, бензол, фтористий водень, ацетон, уайт-спірит, дихлоретан, бензин, азотна, сірчана, со­ляна кислота, фосген, синильна кислота таін.

Хлор — зеленувато-жовтий газ із різким запахом. Отруйний, у 2,5 раза важчий за повітря, добре розчиняється у воді. Суміш із воднем вибухонебезпечна. При тиску 570 кПа (5,7 атм) скраплюєть­ся в темно-зелену рідину. Випаровуючись в атмосфері, утворює білий туман, стелиться по землі й збирається в долинах, ярах, підвалах. Високі концентрації хлору 0,1 — 0,2 мг/л призводять до смерті че­рез 1 год (табл. 29).

Граничнодопустима концентрація хлору в повітрі — 1 мг/м'. Концентрація хлору 6 мг/м¹ призводить до подразнення, концентра­ція 100 мг/м¹ небезпечна для життя.

Таблиця 29. Фізико-хімічні і токсичні властивості СДЯР СДЯР Моле­куляр­на маса Щіль­ність, г/см3 Температура кипіння °С Токсичні властивості Дегазуючі речовини, кількість речовини на 1 т СДЯР Уражаюча кон­центрація, мг/л Експозиція, хв С мерте льна концентрація, мг/л а и в 'З 5 я 0 Є Хлор 70,90 1,56 -34,6 0,01   0,1- 0,2   Вода — 150 т, гашене вапно, розчини лугів — 10 т, 10 % Аміак 17,30 0,68 -33,4 0,2     3 0 Вода — 2т слабкі розчи­ни мінераль­них кислот Сірчистий ангідрид 64,07 1,46 -10,0 0,4— 0,5   1,4— 1,7   Вода 10 т, роз­чин лугів — 13 т, 10 %, аміак, гашене вапно 10 г Сірковуг­лець 76,12 1,26 46,0 1,6— 2,5       Сірчистий натрій або калій Трихло- ристий фосфор 137,40 1,53 74,8 0,015— 0,08 зо 0,5 — 1,0 ЗО Луги, аміак Фторис­тий водень 20,00 0,98 19,4 0,4   1,5   Те саме

 

Балон рідкого газу (місткістю 25 л) може утворити в повітрі смер­тельну концентрацію на площі 2 га.

Хлор дуже отруйний для людей і сільськогосподарських тварин. Може проникати в організм через неушкоджену шкіру, органи дихан­ня і травлення.

При легкому ступені отруєння настають почервоніння і свербін­ня шкіри, подразнення слизових оболонок очей, сльозотеча, уражен­ня верхніх дихальних шляхів: чхання, дертя і печіння в горлі, су­хий кашель, різкий біль за грудиною.

Середній ступінь отруєння характеризується розладам дихання і кровообігу, серцебиттям, збудженням і задишкою.

При великих отруєннях спостерігається: різке подразнення слизо­вих оболонок, сильні приступи кашлю, печіння і біль у носоглотці, різь

в очах, посилення задишки, сльозотеча, посиніння шкіри і слизових оболонок, некоординовані рухи, ниткоподібний пульс, дихання поверх­неве, втрата свідомості, судоми, набряк легень, зупинка дихання.

При високих концентраціях смерть настає миттєво.

На потерпілого необхідно надіти протигаз ЦП-5, ЦП-7 з короб­кою марки В або ізолюючий протигаз чи дихальний апарат. Винес­ти з небезпечної зони, за необхідності зробити штучне дихання. Зігріти тіло, промити слизові оболонки і шкіру 2 % -м розчином питної соди, або зняти тампоном із ІПП-8, або змити уражену поверхню чистою водою з милом.

У пошкоджені очі закапати 1 % -й розчин новокаїну.

При отруєнні середнього ступеня дати випити теплого молока із содою або лужної мінеральної води типу "Поляна Квасова", робити інгаляцію з 2 % -м розчином питної води, зігріти тіло, дати вдихати кисень або аміак (нашатирний спирт). Терміново госпіталізувати.

У разі витікання хлору з балона місце витікання необхідно помити водою або покрити мокрими ганчірками. Утворюється обледеніння і припиняється витікання газу. Якщо витікання не припиняється, можна поставити хомут з прокладкою із гуми, надіти аварійний фут­ляр або занурити у ванну з 10 % -м розчином гіпосульфіту чи вапна. Приміщення звільнити від газу можна, створивши водяну завісу, або пустивши в приміщення сірчистий газ, або розпилити з допомогою гідропульту 10 %-й розчин гіпосульфіту. Роботи слід проводити в ізолюючих протигазах. Це стосується і робіт з аміаком.

Аміак (гІПа) — безколірний газ з запахом нашатирю, при темпера­турі — 33 — 35 °С безколірна рідина, яка при температурі 78 °С твер­дне. Добре розчиняється у воді, утворюючи лужний розчин. Суміш аміаку з киснем 4:3 вибухає. Горить в атмосфері кисню. Отруйний.

Аміак небезпечний при вдиханні парів, потраплянні на шкіру та слизові оболонки.

У людини аміак при легкому ступені отруєння подразнює сли­зові оболонки очей — сльозотеча, уражує верхні дихальні шляхи — першіння і печіння у горлі, біль у горлі при ковтанні, чхання.

Середній ступінь отруєння викликає задуху, головний біль, ну­доту, блювоту.

При тяжкому ступені отруєння аміаком порушуються дихання, діяльність серцево-судинної системи.

Смерть може настати від серцевої недостатності і набряку легень.

Потерпілому необхідно надіти протигаз з коробкою марки КД, М чи ізолюючий протигаз, винести його на свіже повітря, зігріти тіло. Прове­сти інгаляцію теплою водою зі вмістом 1—2 %-го розчину лимонної кислоти, рот прополоскати 2 % -м розчином соди або теплою водою.

При потраплянні на шкіру та слизові оболонки — промити 2 % -м розчином борної кислоти, при болях очей закапати по 1—2 краплі

1 % -го розчину новокаїну. Опіки шкіри можна промити водою, потім опустити в теплу воду (35 — 40 °С), після чого накласти стерильну пов'язку або змазати пеніциліновою маззю чи Виши ев ськ ого. Якщо утруднене дихання, закапати в ніс 2 — 3 % розчин ефедрину (4 — 5 крапель), поставити гірчичники на шию, дати папаверин 2 % — 2,0 в/м • см'. Дати пити лужну мінеральну воду типу "Поляна Квасо­ва" або тепле молоко. Потерпілого потрібно терміново госпіталізувати.

Сірчистий ангідрид (в0_г) — безколірний газ з гострим запахом запаленого сірника. Добре розчиняється у воді, утворюючи сірчану кислоту. Впливаючи на організм, подразнює верхні дихальні шляхи, спричиняє запалення їх слизових оболонок, а також горла й очей. Високі концентрації у повітрі спричиняють задишку, призводять до втрати свідомості й смерті.

Потерпілому треба надіти протигаз з коробкою марки В, винести на чисте повітря, дати подихати кисень, промити слизові оболонки

2 %-м розчином питної соди.

Сірководень (Н,8) — безколірний газ з характерним запахом тух­лих яєць, важчий за повітря, у воді малорозчинний, дуже отруйний. Пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. Подразнює слизові оболонки, спричиняє головний біль, нудоту, блювоту, біль у грудях, відчуття задишки, печіння в очах, з'являється металевий присмак у роті, сльозотеча. При появі таких симптомів потерпілого необхідно винести на повітря, очі і слизові оболонки не менше 15 хв промивати водою або 2 %-м розчином борної кислоти.

Азотна кислота (НгЮ,) — безколірна рідина з температурою плавлення 41,6 °С, кипіння 82,6 °С (з розкладом), щільністю 1,52 г/см'. Концентрована кислота малостійка, під час нагріванні або під дією світла частково розкладається з утворенням двоокису азоту (гТО_г), який надає кислоті бурий колір і специфічний запах.

Пари азотної кислоти при легкому отруєнні спричиняють бронхіт, при важкому виникають різка слабкість, нудота, блювота, задишка, кашель, багато пінистого мокротиння, ціаноз губ, обличчя, пальців рук, набряк легень протягом першої доби.

Сірчана кислота (Н_г80,) — чиста 100 % -ва безколірна масляни­ста рідина, застигає в кристалічну масу при температурі +10,3 °С. Температура кипіння +296,2 °С (з розкладанням); 95 % -ва концентро­вана — твердне при температурі нижче -20 °С. Щільність 1,92 г/см¹.

Туман сірчаної кислоти при концентрації 2,0 мг/м¹ подразнює слизові оболонки носа і горла, при 6,0 мг/м¹ відмічаються різко ви­ражені неприємні відчуття.

Ознаки гострих інгаляційних отруєнь: утруднене дихання, кашель, охриплість.

Під час вдихання сірчаної кислоти високих концентрацій виникає набряк горла, спазм голосових зв'язок, набряк легень, інколи їх опік, блювота, можливий шок, а потім смерть.

Соляна (хлористоводнева) кислота (НС1) — розчин хлористо­го водню у воді. Температура кипіння +108,6 °С, щільність 1,18 г/см¹ (при концентрації НСІ 35 %). Міцна кислота "димить" у повітрі, утворюючи з парами води крапельки туману. Гостре отруєння хло­ристим воднем (соляною кислотою) супроводжується охриплістю голосу, ядухою, нежиттю, кашлем. Концентрація 50 — 75 мг/м' пере­носиться важко, 75 —150 мг/м¹ згубно діє на організм.

Захист органів дихання від азотної, сірчаної і соляної кислот за­безпечують фільтруючі й ізолюючі протигази, а також універсальні респіратори. Для захисту від цих кислот можуть бути застосовані промислові протигази з коробкою В з аерозольним фільтром (короб­ка пофарбована у жовтий колір з білою вертикальною смугою), а від азотної кислоти з коробкою БКФ (захисний), промислові універсальні респіратори РУ-60МВ. Від азотної і соляної кислот захищають цивільні протигази ЦП-5, ЦП-7 і дитячі (табл. ЗО).

Таблиця ЗО. Орієнтовний час захисної дії промислових протигазів і універсальних респіраторів, год Кислоти Коробки протигазів, респіратори Максимально допустима концентрація, мг/м" ГДК         Азотна Вс/Ф, БКФ 14 000     ЗО   РУ-60МВ       — — Сірчана Вс/Ф 22 000         РУ-60МВ       — — Соляна Вс/Ф 16 000     ЗО   РУ-60МФ       — —

 

При концентраціях вище допустимих мають застосовуватися тільки ізолюючі протигази, а для захисту шкіри — костюми з кис- лотозахисної тканини, захисні прогумовані костюми, гумові чоботи і рукавиці, спеціальні рукавиці для захисту від кислот.