Осередок біологічного і комбінованого ураження 2.7.1. Коротка характеристика осередку біологічного ураження

У результаті потрапляння в навколишнє середовище небезпечних біологічних засобів (аварія, випадкове занесення збудника хвороби чи застосування біологічної зброї) і поширення на місцевості хворобо­творних мікробів, токсинів, небезпечних шкідників можуть утворити­ся зони біологічного зараження й осередки біологічного ураження.

Біологічні засоби належать до засобів масового зараження й ура­ження людей, тварин, рослин і зараження об'єктів зовнішнього се­редовища.

Зона біологічного зараження — це територія, заражена біологіч­ними збудниками захворювань у небезпечних для людей, тварин або рослин межах.

Збудники інфекційних хвороб можуть поширюватися, збільшую­чи зону зараження, людьми, комахами, особливо кровососними, тва­ринами, гризунами, птахами. Заражатися можуть люди, сільськогос­подарські тварини і птиця, дикі звірі і птахи, повітря, місцевість, водойми, колодязі, резервуари з питною водою, фураж, сільськогоспо­дарські посіви, запаси урожаю, продукти харчування, техніка, вироб­ничі приміщення, пасовища і житлові приміщення.

Зона зараження характеризується видом біологічних засобів, роз­мірами, розміщенням відносно об'єктів господарювання, часом утворення, ступенем небезпеки і зміною із часом. Розміри осередку біологічного зараження залежать від типу, виду хвороботворних мікробів чи шкідників рослин, їх кількості, умов потрапляння та розмноження в навколишньому середовищі, метеорологічних умов, швидкості їх виявлення своєчасності проведення профілактичних і лікувальних заходів.

Осередок біологічного ураження — це територія, на якій у ре­зультаті впливу біологічних засобів (зброї противника) виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин, рослин. Він може утворитися не тільки в зоні зараження, а й за її межами, як результат поширення інфекційних захворювань. Осередок біологіч­ного ураження характеризується видом біологічних засобів, кількістю уражених людей, тварин, рослин, тривалістю дії уражуючих власти­востей збудників хворосередку ураження.

На основі узагальнення даних, одержаних від санітарно-епідеміо- логічних станцій, ветеринарно-бактеріологічних лабораторій, станцій захисту рослин, медичними службами цивільного захисту і служба­ми захисту тварин і рослин встановлюються межі зони біологічного зараження й осередку ураження.

Основою осередку біологічного ураження можуть бути хворобо­творні мікроби, їх токсини, а також найбільш небезпечні шкідники р о слин.

При виникненні осередку біологічного зараження для запобіган­ня поширенню інфекційних захворювань із первинного осередку, вводиться карантин і обсервація.

Карантин — це система державних заходів, які проводяться в епідемічному (епізоотичному, епіфітотичному) осередку для запобі­гання поширенню інфекційних захворювань із вогнища ураження та для повної ізоляції і ліквідації його.

Карантин передбачає ізоляцію колективу, всередині якого виникли інфекційні хвороби, з госпіталізацією хворих, обсервацією тих, хто був у контакті з ними, медичним і ветеринарним спостереженням за рештою. З цією метою проводяться такі адміністративно-господарські заходи: забороняються в'їзд і виїзд людей, вивезенгія тварин, про­дукції тваринництва і рослинництва, прийом посилок. Проводяться протиепідемічні, ветеринарно-санітарні, санітарно-гігієнічні, проти- епізоотичні лікувально-профілактичні заходи.

Навколо осередку встановлюють охорону. Через спеціальні пун­кти під контролем медичної служби ЦО організують постачання людей, які знаходяться в осередку.

Карантинні заходи в повному обсязі проводяться тільки при по­яві особливо небезпечних захворювань або тих, яким властиве швидке і масове поширення (чума, черевний тиф, холера, натуральна віспа, висипний тиф, ящур, сибірка, сап). Припиняється карантин після закінчення строку максимального інкубаційного періоду захворю­вання (з моменту виявлення й ізоляції останнього хворого).

Обсервація — це система заходів спостереження за ізольовани­ми людьми або тваринами, які прибули з осередку, на який наклали 188