а) Сутність ціни як економічної категорії
Ціна – економічне поняття, Ціна відображає грошовий вираз вартості, це – економічна категорія, яка дозволяє побічно вимірити величину витраченого на виробництво товару суспільно необхідного робочого часу. Ціна, як і гроші, є історична категорія, виникла і сформувалася процесі зародження та розвитку обміну. Вже під час найпростішого натурального обміну доводиться власне використовувати ціни як обмінні пропорції, щоб забезпечити еквівалентність обміну. Функції ціни У будь-якій економічної системі ціна є регулятором відносин економічних суб'єктів
Первинною функцією ціни можна вважати вимірювальну. Завдяки ціні вдається виміряти, визначити вартість товару, інакше кажучи, визначити, скільки грошей покупець має сплатити, а продавець отримати за проданий товар. Ціни дають можливість грошам як платіжному засобу розраховувати на кількісну визначеність в акті купівлі-продажу. Знаючи ціну ваговій, об'ємної, штучної одиниці товару і примножуючи в кількість продавцем і придбаних покупцем одиниць, ми встановлюємо величину грошового платежу за товари та. З вимірювальної функцією ціни сусідить >соизмерительная, яка полягає у порівнянні цінностей різних товарів. Порівнюючи ціни, ми маємо можливість розрізняти більш-менш дорогі товари, дорогі й дешеві. Якщо ціну адекватно відбиває корисність, вона можна використовувати і за зіставленні як грошової цінності, а й корисності товарів.
Завдяки соизмерительной функції ціна знаходить дисконтну функцію. Перекладаючи показники кількості і забезпечення якості товарів уматериально-вещественном вираженні, обмірювані в фізичних одиницях, в адекватні показники, обмірювані у грошових одиницях, ціна стає допоміжним інструментом обліку. Одна річ, коли фіксується його присутність серед майновому комплексі підприємства 5 верстатів, й те справа, коли облік свідчить про наявність 5 верстатів з ціною кожного 3 мільйона грошових одиниць загальну суму 15 мільйонів грошових одиниць. Облікова функція ціни дозволяє також ураховувати видатки виробництво продукції.
Поруч із урахуванням ціна як вимірювач то, можливо однією з важливих інструментів аналізу, прогнозування, планування, у яких використовуються показники у грошах.Із перелічених функцій цін випливає можливість їх використання газу як інструмента регулювання економічних процесів. Так було в ринкової економіки ціни – це основний інструмент врівноважування попиту й пропозиції,увязивающий грошовий запит виробника чи продавця товарів з їхньої оплату з відповідної реакцією споживача, покупця. У цьому характерно, що саме регулююча ціна народжується у процесі регулювання і у цій сенсі регульованої. Тому точніше було говорити про функції саморегулювання товарно-грошових процесів з допомогою рівноважних, тобтосамоустанавливающихся цін, рівень яких відповідає вирівнюванню попиту й пропозиції. У неринковою економіці таких функцій насильно нав'язуються цінами, які самі нав'язуються економіці. Така штучність робить призначувані державою ціни малоефективним засобом балансування прибутків і витрат, а ширшому плані – регулювання економіки.
Ціна може виконувати розподільну функцію, яка полягає щодо можливості з допомогою перерозподілу попиту той чи інший продукт, що з ціною, проводити пропозицію товару, розширення виробництва відсутнього (дефіцитного) товару та скорочення виробництва надлишкового товару. У результаті інвестиції направляються переважно у малорозвинені галузі й області виробництва з допомогою відпливу коштів з застарілих галузей. Підвищуючи чи знижуючи оптові чи роздрібні ціни, держава цимперераспределяло доходи і прибутки регіонів, галузей, підприємств, соціальних груп, сімей, окремих осіб. Завдяки цьому радянська номенклатура придбала блага собі своїх сімей по «своїм», пільговим цінами у спеціальних закритих «розподільниках». Ціна виконує дуже важливу соціальну функцію. З цінами та їх зміною пов'язані структура та споживання благ і постачальники послуг, витрати, рівень життя, прожиткового мінімуму, споживчий бюджет сім'ї. Соціальна реакція людей до рівня цінуй його зміна уразлива і висока. Поруч із внутрішніми функціями, реалізованими не більше народного господарства країни, ціни виконують зовнішньоекономічні функції, виступаючи у ролі інструмента торгових угод, зовнішніх платежів, взаємних розрахунків між країнами.
Як у ринкової, і у неринковою економіці ціни виконують стимулюючу функцію, впливаючи на зацікавленість виробників щодо підвищення обсяги виробництва і забезпечення якості продукції в ім'я збільшення виручки від продажу. Механізм цього впливу пролягає через бажання виробника збільшувати прибуток і прибуток, які безпосередньо пов'язані з цінами продукції, товари та. Суттєва різниця між проявом цієї функції трапилося в ринковій конкурентної і неконкурентній дефіцитної економіці тому, що у першому випадку виробник прагне підвищити й випуск товару, і якість, і ціну, тоді як у другому – лише ціну.
10. До нецінових факторів, які визначають попит споживача, належать: смаки і переваги споживачів; кількість споживачів на ринку; грошові доходи споживачів; ціни на інші товари (взаємозамінні і взаємопов’язані); очікування споживачів відносно майбутніх цін і доходів. В результаті дії нецінових факторів попиту відбуваються зміни в попиті, що означає, що споживачі готові купувати більше або менше даного товару по кожній з можливих попередніх цінах. Дія цих нецінових факторів, зміна в попиті відображається на графіку зміщенням кривої попиту вправо чи вліво. При дії нецінових факторів, які збільшують попит при кожній з можливих початковій ціні, крива попиту П переміщається вправо, займаючи положення кривої П. І навпаки, при дії нецінових факторів в сторону зменшення попиту крива попиту П переміщається вліво і займає положення кривої Пі. Розглянемо вплив названих вище нецінових факторів на зміну в попиті:
Зміна смаків і переваг споживачів. Сприятливі зміни в смаках, викликані, наприклад, рекламою, модою, спричинять збільшення попиту на даний товар. І навпаки, негативна інформація може зменшити попит на товар.
Зміна кількості покупців. При збільшенні кількості споживачів даного продукту росте і попит на нього. Наприклад, при зростанні народжуваності збільшується попит на пелюшки, «памперси», дитяче харчування тощо. І навпаки, зменшення кількості споживачів, даного продукту викликає скорочення попиту. Наприклад, під кінець відпочинкового сезону зменшується попит на послуги туристичних фірм.
Зміна доходу. Певні особливості в зміні попиту на товари відбуваються внаслідок зміни в доходах споживачів. Ця специфіка пов’язана з поділом товарів на товари вищої категорії («нормальні товари») і товари нижчої категорії. До «нормальних товарів» відносять такі, попит на які зростає із збільшенням доходів споживачів або знижується із зменшенням доходів (наприклад, товари довготривалого використання, нерухомість тощо). До товарів нижчої категорії відносять товари, попит на які зменшується із зростанням доходу або збільшується із зменшенням доходу (наприклад, картопля, дешевий одяг і взуття).
Зміна ціни на інші (взаємозамінні і взаємопов’язані) товари. При збільшенні ціни на взаємозамінний товар У попит на товар X зростає. І навпаки, при зниженні ціни на взаємозамінний товар У попит на товар А» зменшується. Так, при зростанні ціни на вітчизняне масло збільшиться попит на масло (маргарин) іноземного виробництва. Що торкається зміни ціни на один із взаємопов’язаних товарів, то зміна ціни на нього і попиту на даний товар відбувається в різних напрямках. Наприклад, при зростанні ціни на фотоапарати спостерігається зменшення попиту на фотоплівку. Зміна ціни на незалежний товар не викликає жодних змін в попиті на даний товар. Так, зміна ціни на масло не спричинить жодних змін в попиті на фотоплівку.
Очікування змін в економічній ситуації. Очікування споживачів щодо зростання цін викликає збільшення поточного попиту на товари і навпаки. Зрозумілим стає, чому високі темпи інфляції і порожні полиці в магазинах завжди «йдуть в ногу». Що торкається очікування росту майбутніх доходів, то воно проявляється в розширенні попиту, а очікування зменшення доходів ставить споживача в рамки жорсткої економії вже сьогодні.
11. Пропозиція — це сукупність товарів, які представлені на ринку. Розрізняють пропозицію окремих товарів, певної групи товарів і сукупну пропозицію. Зауважимо, що не можна ототожнювати обсяг пропозиції та обсяг продажу. Продано може бути менше товарів, ніж представлено на ринку. Причинами цього можуть бути недостатній попит, невідповідність асортименту та інші. Між ціною товару та обсягом його пропозиції існує пряма залежність. Чим вищою є ціна на товар, тим більшу кількість його готові запропонувати постачальники. Від цього залежить їхній прибуток. Цю взаємозалежність ціни і пропозиції називають законом пропозиції. Суть його в тому, що зростання цін зумовлює збільшення пропозиції товарів і, навпаки, зниження цін на товари веде до зменшення їх пропозиції. На пропозицію також впливає ряд факторів, які значною мірою визначають обсяг пропозиції. До них належать: ціни на ресурси; технології виробництва; податки і дотації; ціни на товари-субститути; кількість покупців; очікування зміни цін.На обсяг пропозиції можуть впливати і деякі інші фактори, наприклад, зміни погоди,
кліматичних умов, стихійні лиха.
Закон пропозиції — із зростанням цін виробники пропонують більше товарів, а із їх зниженням — менше. Залежність між обсягом пропозиції товарів та його ціною виражається кривою пропозиції. Для її побудови скористаємося даними табл. 3. 
На підставі даних табл. З побудуємо криву пропозиції (мал.З). 
Крива індивідуальної пропозиції, піднімаючись вгору і вправо, свідчить про пряму залежність між пропозицією та рівнем цін: при зростанні цін пропозиція збільшується.
12. Ринкова рівновага — ситуація на ринку, за якої величина пропозиції рівна величині попиту. Ринкова рівновага існує тоді, коли немає тенденції до зміни ринкової ціни чи кількості товарів, які продаються. Якщо ринок перебуває в рівновазі, то ціна товару така, що кількість товару, яку покупці хочуть придбати, точно збігається з кількістю товару, яку продавці хочуть запропонувати. Звичайно враховуючи особливості реальної економіки такий стан на може бути тривалим, тому що з кожною зміною доступності товару на ринку - змінюється і ринковий баланс двох головних ринкових компонентів: попиту і пропозиції. Як наслідок, виникає надлишок або дефіцит товарів які в свою чергу однозначно вплинуть на рівновагу і корегуватимуть ціну. Тому ринкова рівновага, як правило, розглядається як нетривала миттєвість на ринку.
Види ринкової рівноваги Часткова Загальна
Частковою називають рівновагу яка виникає на ринку коли сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції. Тобто має бути рівноважна ціна, на графіку попиту і пропозиції це перетин відповідно кривих попиту і пропозиції, таких точок(рівноважних цін) може бути декілька, але якщо перетин взагалі відсутій, то часткова рівновага неможлива. Часткова ринкова рівновага може бути стабільною чи нестабільною. Якщо ринок, на якому можливе існування рівноваги, виведений зі стану останньої й повертається до вихідного стану, то часткова ринкова рівновага є стабільною, якщо ні — то нестабільною.
Загальна рівновага - це така ситуація, при якій усі різноманітні ринки одночасно перебувають у стані рівноваги, тобто ціни й випуски продукції на них не змінюються. При аналізі загальної рівноваги економічна система розглядається в цілому й досліджується одночасне визначення цін і кількості всіх товарів і послуг усередині економічної системи.
У реальній дійсності процес розвитку і зміна зовнішніх умов відбуваються безперервно. Це означає, що ніякого остаточного переходу від однієї рівноваги (кругообігу) до іншої не може бути. Поки ринковий механізм пристосовується до однієї зміни умов, відбуваються інші. Найбільше, що можна сказати про конкретну економічну ситуацію, — це те, що в одному випадку яскравіше виражені рівноважні, а в іншому — нерівноважні елементи. Для детального аналізу і прогнозування змін у напрямку рівноважності або нерівноважності використовують методи економічного аналізу.
