Такі науки як мікроекономіка та макроекономіка доповнюють один одного, і за допомогою них ми маємо загальне уявлення як працює економіка і якими методами на неї можна впливати. Мікроекономіка переважно грунтується на основі економічної теорії.
Економічна теорія - це суспільна наука, яка вивчає обмеженість ресурсів у світі, і їхній влив на потребу споживачів.
Мікроекономіка - це частина економічної теорії, яка вивчає діяльність конкретних економічних суб"єктів на мікрорівні.
Мікроекономіка дає нам відповідь на такі питання:
1.Що повинні виробляти суб"єкти ринку? Така наука як мікроекономіка говорить виробникам, що потрібно виробляти і чи буде потрібний цей товар на ринку.
2. Для кого виробляти? Підприємці перед тим як виробляти певней вид продукції повинні ретельно зробити аналіз ринку(за допомогою різних методів потрібно проаналізувати яких товарів на ринку є забагато, а які товари є в дефіциті), а пізніше на основі дослідження робити виробництво цього товару.
3. І останнє із завдань мікроекономіки є вирішення проблеми: Чим і якими засобами будуть вироблятися ті чи інші товари? Це напевно найголовніше із завдань виробника, виробник сам повинен вирішувати якими засобами виробництва і ресурсами він вироблятиме даний товар. Адже чим новітніша техніка і чим дешевша сировина, тим товари виробника будуть більш конкурентноспроможними на ринку.
Розвиток мікроекономіки пройшов 3 етапи свого розвитку:
1. 1840-1880 роки - формуються перші нариси мікроекономіки як науки, створюються перші визначення і чинники науки. Першими представниками, які вивчали мікроекономіку були Госсен, Візер та інші.
2. 1880-1935 роки - протягом 60 років наука набуває певних нарисів і стає більш важливою в економіці держави. Наступні, хто досліджував мікроекономіку був Маршал, Паретто.
3. 1935 - і до сьогодення. Мікроекономіка набула високого розвитку і знаходиться на етапі удосконалення. Продовжувачами дослідження був Слуцький, Чумберлін.
Предмет мікроекономіки. Головним завданням мікроекономіки є прийняття рішень на основі законів та принципів і використання їх для розвитку структур вищого порядку - ринок благ та товарів. Первинними одиницями мікроекономіки є домогосподарства та підприємства (фірми).
Домогосподарства – це економічні одиниці, що складаються з одного чи більше осіб, які займаються спільним господарство, забезпечують економіку ресурсами і використовує зароблені при цьому кошти на поточне споживання товарів та послуг.
Найкращим прикладом домогосподарства є сім’я (наприклад сімя виробляє гончарний посуд. Оскільки для проживання їм ще потрібно їжа, одяг, дім і інші товари, їм потрібно продати свої вироби і придбати інші. Отримані кошти вона витрачає на придбання інших товарів, тим самим вона здійснює акумуляцію грошей і виробництво товарів.
Підприємства (фірми) – це всі підприємства, заводи які здійснюють виробництво товарів і є основою ланки економіки. До них належать будь-які господарюючі суб’єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробництвом товарів і послуг з метою отримання максимального прибутку при найменших затратах.
Всі рішення в економіці приймає держава. Вона є основним суб"єктом, який регулює всі економічні процеси які відбуваються у державі. Обєктами мікроекономіки є ресурси та правильність їх використання. Основними чинниками виробництва є: Праця – це діяльність людини, яка спрямована на виробництво певного виду продукції, при чому затрачається людська праця та знання. Капітал – всі засоби виробництва, створені людиною у попередніх виробничих процесах і можуть бути застосовані для подальшого їх використання. Природні ресурси - це всі ресурси природи (мінеральні, рудні та інші), які використовують для виробництва товарів та послуг. Підприємницькі здібності – це особливі здібності конкретних людей йти на мобілізацію ресурсів, свідомо іти на ризик при цьому не отримання збитків і отримання максимального прибутку. Метод - це спрямована діяльність суб"єктів для досягнення конкретної мети. За допомогою різних методів ми можемо робити різні кроки у розвитку економіки.
